среда, 11 октября 2017 г.

Честь, гідність, любов до Батьківщини – непідробні їхні якості!



Зліва направо на нашому знімку капітан запасу Анатолій Ткаченко, прапорщик Сергій Самусенко, військовий комісар району, підполковник Ігор Батюк, молодший  сержант запасу Роман Шумський, солдат запасу Іван Шутько.  Всі вони побували в небезпечній зоні на території Донеччини й Луганщини, всі вони не побоялись захистити нас у найдраматичніший та найскладніший для України час і вже написали власні історії відваги, надії та любові до своєї землі.

З дитинства спогадом повіяло...

...Мужність і мудрість не по літах — від батька. Порядність і доброта - від матері... Свята любов до отчої землі, творчі дарування, щирість і відповідальність - від Бога? Від Природи? Чи просто винагорода самому собі за всі труднощі і перешкоди на шляху до великої мети - бути потрібним...

Справжні герої - поруч

Неоголошена війна на Донбасі триває майже три роки. Багато молодих українців пішли захищати рідну державу. Вони – наша надія та опора. Вони – достойне майбутнє країни. Вони – наші герої, наші захисники.
Одним з таких є Антон Мягкий з Тихонович, який  рік воював у зоні АТО. Був мобілізований у березні 2015. Він – боєць 43 окремої артилерійської бригади великої потужності.  У травні 2016 повернувся додому  зовсім іншою людиною.

І оживали струни у душі!

Жива музика, живі музиканти, сильні голоси і позитивна енергетика – всього цього було доволі на концерті ВІА «Лейся, песня», що відбувся в РБК  третього жовтня.

Творчий вечір Юрія Рибчинського відбудеться у Сновську

4 листопада у РБК пройде творчий вечір заслуженого діяча мистецтв України, народного артиста України,  поета, драматурга і сценариста Юрія Рибчинського.


Кожна з нас – мати, дружина, наречена, бабуся

Жінка в розквіті літ (на мій погляд це вже з 18 років і далі...) вважає себе Жінкою з великої літери.

Ювілею назустріч

Цій старій чорно-білій фотографії вже майже 50 років. Погодьтеся, вік більше ніж поважний… Дивлюсь на знайомі обличчя і згадую шкільні роки. І що цікаво, іноді згадується навіть далекий 1958 рік, коли ми, тоді ще першокласники, сиділи якийсь час за одною партою… втрьох.