пятница, 21 июня 2013 г.

Розлючений бик,смерть людини, пошук тварини вулицями сплячого міста і постріли на ураження – такою видалася ніч з 17 на 18 червня у Щорсі

… У понеділок увечері мешканець Щорса С.В. Землянухін, 1971 р.н., зауважив, що його батька, який вирушив на заміське пасовище по худобу, немає вдома. Прочекавши певний час, чоловік подався на поле і вже у сутінках знайшов його мертвим. Тіло загиблого будо добряче побите, а бик, по котрого він пішов, зник. Про подію незабаром довідалися в райвідділі міліції. У своєму коментарі для «Променя» начальник місцевого відділення Державтоінспекції В.А. Пискун сказав, що він саме перебував у черговій частині, коли після 23-ої години надійшло повідомлення про надзвичайну подію. Оскільки дорослий бик втік невідомо куди й становив реальну загрозу для населення, на його пошук відправилася група правоохоронців. Транспорт і трьох співробітників виділила і пожежно-рятувальна частина. Понад годинний об’їзд вулиць Кірова, Попудренка, Червоноармійської та Кільцевої дороги результату не приніс. Й лише згодом вдалося виявити тварину на околиці міста. Зваживши всі можливі ризики, довелося ухвалити єдиноправильне рішення: застрелити бугая.
Як розповів голова райради УТМР М.О. Мураха, того вечора він саме повернувся з рейду, коли до нього зателефонували з міліції з проханням про допомогу – потрібен був стрілець. За його рекомендацією звернулися до єгеря Юрія Єрмака. Саме цьому мисливцю зі стажем і випало зупинити бика-убивцю.
Ось його коротка оповідь: «Тварина стояла, освітлена прожектором пожежного автомобіля. Зі своєї п’ятизарядної рушниці я зробив перші два постріли кулями «Бреннек». Дистанція складала метрів 40-50. Обидва влучання були в район лопатки. Але семисоткілограмовий бик встояв і спочатку навіть рушив у бік машини. Але потім зупинився, трохи завернув і тоді отримав ще дві кулі. Від поранень заліг, проте згодом піднявся. Надалі знадобилося додаткових 4 патрони, аби дострелити тварину. І хоча я мисливець, але ця місія справила на мене негативне враження… До речі, хочу сказати кілька слів про начальника ДАІ В.А. Пискуна та співробітників пожежної частини Сергія Копилова та Романа Павленка. Вони поводилися під час розгортання подій належним чином, діяли упевнено та злагоджено, саме так, як і треба».
Тепер вже ніхто, напевно, не скаже, що стало причиною вияву агресії з боку бика й чому загинула людина. Єдина втішна звістка – більше ніхто з людей не постраждав. Хоча бичачі роги й копита є серйозною зброєю. До того ж на згадку спадає торішній аналогічний випадок у Щорсі, коли серед білого дня з господарства місцевих мешканців на свободу вирвався бик-плідник. Добре, все тоді завершилося лише поламаним парканом, а тварину відвела додому хазяйка…
Факт
Інколи трапляються тварини, дуже міцні на рану. За спогадами учасників промислового відстрілу копитних, років з 25 тому в Єлінському лісі, під Безуглівкою, лось витримав аж 13 (!) влучань й лише 14-ий постріл виявився для нього смертельним.
Олег МІРОШНИЧЕНКО

Магазин підпалили

16 червня о 23-ій год. 49 хв. на ПЗЧ 8 ДПРЧ м.Щорс надійшло повідомлення про пожежу магазину «Продукти» за адресою: м.Щорс, вул. Шевченка,19. Власник – Квятковська Олена Анатоліївна, 1978 р.н. Об’єкт пожежі – будівля магазину розміром плані 15х10 м. Стіни цегляні, перекриття дерев’яне, покрівля шиферна по дерев’яному риштуванню, освітлення електричне, опалення пічне. Збитки встановлюються. Причина пожежі – умисний підпал. На пожежу залучався 1 караул 8 ДПРЧ м.Щорс. Об’єкт пожежі був сильно задимлений, пожежним довелося працювати в апаратах захисту органів дихання. Пожежу виявлено завдяки спрацюванню пожежної сигналізації в будівлі магазину. Завдяки вчасному виявленню пожежі та професійним діям вогнеборців пожежу вдалося ліквідувати на початковій стадії розвитку.
Р.СИЛЕНКО, начальник пожежно-рятувальної частини

Згоріли господарчі будівлі

13 червня о 22-ій год. 30 хв. на ПЗЧ 8 ДПРЧ м.Щорс надійшло повідомлення про пожежу господарської будівлі за адресою: с.Смяч, вул. Щорса,46. Власник – Лімаз Анатолій Олексійович, 1965 р.н., тимчасово непрацюючий. Об’єкт пожежі – господарча будівля розміром плані 15х4 м. Стіни дерев’яні, перекриття дерев’яне, покрівля шиферна по дерев’яному риштуванню, освітлення електричне, опалення відсутнє. Внаслідок пожежі вогнем знищено господарчу будівлю та господарче майно. Збитки та причина пожежі – встановлюються. Завдяки злагодженим та оперативним діям односельчан та щорських вогнеборців вдалося врятувати житловий будинок господаря садиби.

Майже як в анекдоті

Або як зять стріляв у тещу
Інколи життя на конкретних випадках переконує, що сюжети для народної творчості – тих таки анекдотів – мають під собою цілком реальне підґрунтя. Особливо тоді, коли мова йде про взаємовідносини тещі із зятем. Пригадуєте – «Зачувши на горищі свого будинку кулеметну стрілянину, хлопчик рушив туди й побачив біля віконця озброєного тата. На дитяче запитання, чому це по городу перебіжками рухається бабуся, той відповів: «Кому бабуся, а кому й теща. Подай-но, синку, ще одну стрічку з набоями…»

Контроль на дорогах

Пасажирські автоперевезення традиційно перебувають у полі уваги співробітників Державтоінспекції. Якщо точніше – вони передовсім контролюють дотримання вимог безпеки в цій сфері. Детальніше про такого роду діяльність «Променю» розповів начальник відділення ДАІ В.А. Пискун.

Повернення підрозділу

У 1993 році в Щорсі була створена та розпочала своє функціонування застава прикордонного контролю, яка стала першим такого роду підрозділом на території району. Проіснувавши 15 років (як відділення прикордонного контролю «Щорс-залізниця»), він припинив існування і на 5 років перетворився на контролерський пост відділу прикордонної служби «Деревини» ІІ категорії (тип Б).

Спартакіада

Районна команда держслужбовців минулої суботи взяла участь в обласній спартакіаді, програма змагань якої складалася з шахів, шашок, настільного тенісу, волейболу, міні-футболу й перетягування каната. З-поміж щорсівчан традиційно успішно виступила Г.Белінська – вона стала переможницею в шашках. (Командне у щорсівчан – ІІІ). Друге місце серед чоловіків у грі в теніс записав у свій актив А.Тітенко, а Н.Куліш посіла V місце у двобоях за тенісним столом в особистому заліку. Наші футболісти завершили змагання на ІХ місці, а волейболісти (після виграшу у представників Чернігівської міськради – 2 : 0 – і програшу городнянцям – 1 : 2) - теж ІХ. У підсумковому заліку держслужбовці Щорсівщини виступили з Х-им загальнокомандним результатом. 

Я завжди любитиму тебе, матусю

Три роки пройшли, як не стало матері. Три роки, а рана на серці ще й досі болить. Душа плаче через несказані слова вдячності, прикрощі, яких було завдано через те, що нема поряд тієї людини, яка зрозуміє і прийме тебе з радістю і бідою.
Моя матуся так мріяла побачити онуків дорослими. І ось онука закінчила 9 класів, а онук – випускник 11-го . І я, забувши про час, що сплинув, стою на сцені поряд із сином, у такий знаменний і відповідальний момент для мене – випускний вечір мого сина, шукаю серед сотень очей рідні карі очі і хочу розповісти про те, яка я щаслива і стривожена.
… Втративши матір, у будь-якому віці стаєш сиротою. Тепер прошу Бога, щоб дав сили і здоров’я батькові, бо нам, дорослим дітям, важко без матері, а батьку і вдвічі важче втратити людину, з якою стільки пережито радісних і хвилюючих моментів, гірких і щасливих хвилин.
(Втративши, раптом з усією повнотою починаєш усвідомлювати: життя дуже коротке. А як часто ми, забуваючи про це, звинувачуємо одне одного в дрібних провинах, необдумано ображаємо близьких, ставимо на вищий щабель матеріальне. Забуваючи, що в світі існують любов і повага до ближнього, чесність, порядність, милосердя, що поруч живуть люди, які потребують нашої уваги.
Тому так мало дива в нашому житті. Такого, як в новелі О’Генрі, де з любов’ю і надією намальований осінній листок, що здатен був перемогти смерть.
І тільки, коли стається непоправне, ми розуміємо, наскільки безглуздими були наші образи і нікчемними – жалі).
Моя мама була доброю людиною. Вона ніколи ні з ким не сварилася і нас навчала любити і поважати усіх людей – незалежно від статусу і посади. Відпочивала дуже рідко, ніколи не бачила моря і гір, але мріяла про те, щоб ми, її діти, побачили весь світ.
Вона любила кожну рослинку на своєму городі. Ніколи не робила манікюр, у неї не було золотих каблучок, але її материнське серце вміщало в собі таку любов і турботу про чоловіка, дітей і онуків, які не зрівняються з жодними скарбами світу.
Надія РОГОЗІНА

Історія одного поховання

Про добрі справи активістів чернігівського клубу «Екстремал» широкий загал на Щорсівщині дізнався навесні минулого року. Саме з їхнього почину за активної участі нинішнього голови міськвиконкому Романа Зуба, його однодумців, представників Української служби порятунку, депутата райради Максима Кирилюка була впорядкована могила часів Великої Вітчизняної війни неподалік Камки.



Вдалося з’ясувати, що це поховання 1943 року: тут німці розстріляли 14-річного хлопця з Гвоздиківки Олексія Артеменка.
Подібна історія повторилася і в нинішньому році.
– Про безіменну солдатську могилу в Тихоновичах я дізнався від голови села Анатолія Бондаренка та співробітника Єлінського музею Дениса Дрозда, - розповідає Роман Зуб. – До цьогорічного Дня Перемоги вона була впорядкована. Встановлена металева огорожа. Пам’ять про загиблих повинна бути гідно вшанована.
… Історія цього поховання – ще одна сторінка літопису Великої Вітчизняної. У ній – правда без прикрас.
Того, хто в цій могилі похований, жителі сусідніх вулиць (молодші покоління успадкували цю традицію від старших) поминають ще з війни – хоч ні імені не знають, ні звідки родом.
Надія Лось, пенсіонерка:
– Пам’ятаю, як бабуся – Агафія Стрехальот – ходила на цю могилу поплакати за своїм чоловіком. Вона дуже сильно його кохала. Вийшла заміж всупереч волі батьків (вони були заможні, він – бідний). Тільки щасливою побула недовго. Мій дід загинув на Курській дузі. У похоронці було написано: пропав безвісти. Бабуся знала, що ніколи не побуде на його могилі. Тому – поки носили ноги – ходила до цієї, солдатської.
Розказувала: ніхто не знав, як той солдат опинився в окупованих уже Тихоновичах. Може, виходив з оточення і відстав від своїх. Люди бачили, як його вели в поліцію. А потім знайшли у полі розстріляним. І уже без одягу. Його хтось познімав з убитого. Жінки одягли і поховали.
Бабуся згадувала: він був зовсім молодий. Років 20. У багатьох жінок такі самі сини воювали на фронті. Тому чужа дитина так зачепила за душу. На діди знесли на могилу що у кого було – пом’янули. І наступного року теж зібралися. Так і повелося… Пізніше почали приходити на 9 Травня. І мама моя ходила, і я. Усі мої шестеро дітей постійно доглядали за могилою, поки жили дома.
Віра М’яка, завідуюча сільським клубом:
– Чула від старих людей, що той солдат прибився до Батраків. Прізвище таке було чи так прозивали, не знаю. А у хаті – жінка з купою дітей: одне менше іншого. Чоловік на фронті. Вона за дітей злякалася, що постріляють, і розказала поліцаям…
Ніхто з нащадків цієї сім’ї тепер у селі не живе. Розказують, що господар не прийшов з війни, а хату спалили.
Ходили чутки, що згодом стало відомо: на прострелену солдатську форму та білизну зазіхнув один поліцай. Хто, чий родич – називати не буду, бо офіційно це не доведено.
За розповідями, його (після визволення) відправили у штрафний батальйон. Додому не повернувся.
А люди (пам’ятаю ще зі шкільних років) кожного року на День Перемоги приходять на могилу. В основному – з Груду (так по-місцевому називається вулиця, неподалік якої розстріляли невідомого солдата – авт.).
Марія
ІСАЧЕНКО

Коли душу розбиває безсердечність

«Що то означає поховати у 32 роки сина – не дай Боже знати нікому. Ні вдень, ні вночі ми не перестаємо лити сльози. Постійно ходимо на носівське кладовище, де могилка нашого Серьожі. Обсадили її квітами, кущами. Але те, що бачимо впродовж майже двох років – не витримує ніяких коментарів. Кози однієї колишньої вчительки постійно винищують все живе на могилі мого синочка, інших померлих людей. Просила, молила ту вчительку, але вона не чує… Не боїться ні Бога, ні людей… Що мені робити? Де брати гроші на нові і нові троянди для Серьожки?», – звертається у газету мешканка Щорса Надія АНТОСІК.

Вшанували дільничних інспекторів

У Щорському РВ УМВС (очільник Андрій Зеляк) тепло вшанували нинішніх дільничних інспекторів. Зазначимо: 18 червня вже офіційно вважається їхнім професійним святом.
Згадали і тих правоохоронців, котрими пишається не лише особовий склад, а й увесь район: В.Ф. Опецька, М.В. Талаша, В.Г. Соляника, О.І. Коробка, В.О. Дубину, С.І. Бібіка, О.О. Устименка, П.В. Ісаченка, В.О. Шевченка, В.В. Хоменка, М.М. Луданіка, Л.П. Аникеєнка, В.Г. Куценка, М.Д. Акуленка, І.В. Моцара, С.В. Опецька, С.М. Бурдюга, С.О. Симонка, В.О. Мірошниченка, Ю.В. Ткаченка, С.О. Колесника, В.І. Язовітенка, Л.В. Петрика, В.М. Булденка, В.В. Потошного, Р.Г. Клименка, А.О. Марухленка. Ці люди пройшли велику школу дільничного інспектора, вони є прикладом сьогоднішнім міліціонерам.
До речі, тепер у секторі дільничних інспекторів – 13 працівників, з них 3 – жінки – Н.В. Тєрєбілова, М.І. Корнієнко, Н.Я. Лисенко.
Побажаймо ж їм успіхів, здоров’я, щастя і радості! І хай у нашому районі криміногенна ситуація завжди буде нормальною.

Дружбі – 41 рік

Минулої середи в читальному залі Щорської бібліотеки для дорослих відбулося засідання за «круглим столом» на тему «Сучасна бібліотека: шляхи удосконалення». Участь у зібранні, окрім господарів, взяли колеги із Брянської обласної наукової універсальної бібліотеки ім.Тютчева, Чернігівської обласної бібліотеки ім.Короленка, Унечської і Климівської муніципальних центральних бібліотек та Городнянської ЦБС. Гостинною була директор Щорської ЦБС Н.П. Мокросноп, котра представила учасників «круглого столу». Заступник голови РДА В.М. Карпенко дав загальну характеристику нашого району. Детальніше зупинилася на роботі закладів культури начальник відділу культури РДА Н.М. Добненко. Далі тривав обмін досвідом бібліотечних працівників. Особливо корисним виявився досвід пошукової роботи ветерана обласної бібліотеки ім.Короленка Л.В. Феофілової. Також накреслювалися плани на подальшу співпрацю. До речі, в ці дні виповнюється символічна дата: 41 рік дружніх стосунків і плідного співробітництва бібліотекарів України, Росії і Білорусії. Вони навіть створили свій гімн. 

Розвиток спорту – пріоритет України

Президент України Віктор Янукович наголошує, що розвиток спорту, підтримка здорового способу життя та будівництво спортивної інфраструктури є одним із пріоритетів державної політики України.
З нагоди Міжнародного олімпійського дня начальник відділу в справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації А.З. Косевич підбив проміжні підсумки проведених у червні комплексу заходів у сфері фізкультурно-спортивного руху. Серед іншого він розповів, що у всіх пришкільних таборах були проведені дні здоров’я, учасниками яких стали майже шістсот дітей, команди держслужбовців взяли участь в районній та обласній спартакіадах, в оздоровчому таборі «Дружба» відбулися змагання за окремою програмою олімпійських видів спорту, а 22 червня стартував районний чемпіонат з футболу.

У таборі «Зміна» відкрито оздоровчий сезон

Відкриття 18 червня оздоровчого табору «Зміна», що знаходиться в смт Седнів Чернігівського району, перетворилось на справжнє свято для дітей та вихователів. Святковий концерт, цікаві гумористичні номери і виступ каскадерів на конях зробили цьогорічне відкриття незабутнім.
У таборі «Зміна» кожного року відпочиває понад 100 вихованців шкіл-інтернатів Чернігівщини. «Президент України доручив місцевим органам влади забезпечити у літні місяці максимальне залучення дітей до занять фізичною культурою і спортом, що, у свою чергу, сприятиме формуванню здорового способу життя», — сказав присутній на відкритті табору в.о. заступника губернатора Юрій Музика.

До 1025-ліття хрещення Русі

29 червня у селі Сеньківка о 9-ій ранку відбудеться Божа літургія з предстоятелями церков України, Росії та Білорусії. Присвячується Богослужіння 1025-річчю хрещення Русі. Очікується участь в урочистостях предстоятеля Української Православної Церви блаженнійшого митрополита Володимира.
А далі увагою присутніх заволодіє великий молодіжний фестиваль – веселий і цікавий. Працюватиме містечко майстрів, буде велика торгівля.

Бібліотека зацікавлює молодь

ідбувся краєзнавчий квест «У пошуках райського куточка». Райським куточком мав стати захований скарб, який весело і творчо шукали дві молодіжні сільські команди – «Білі» і «Жовті». Фортуна виявилася на боці «Білих». Команда, долаючи умовні труднощі, першою знайшла очікувані дива. За словами керуючої книгозбірнею А.Філон, ця гра захопила не лише молодь, а й навіть багатодітних матусь. Словом, відпочивали і отримували задоволення усі, хто бажав.
Цікава деталь: після заходу читачів у бібліотеки побільшало.

Курс – на молочне скотарство

Минулий місяць для тваринників свк «Райдуга» був надзвичайно складним: з одного боку – радісно, що ввели в дію доїльний зал (значне полегшення у праці), з іншого – складно, бо худоба неохоче звикала до нового. Навіть валовий надій за добу по господарству впав мало не на 600 кілограмів!

На «Дні передплатника» ми дізнавалися, що думають про районку наші читачі

– Передплачую «Промінь» більше 40 років, - сказав, зокрема, щорсівчанин Віктор Журавель. – Термін говорить сам за себе: газета подобається. Шкода, останнім часом мало друкується матеріалів на виробничі теми. З одного боку – зрозуміло: практично все виробництво – в приватних руках, але все одно хотілося б більше інформації.

У команді – самі професіонали

Цьогоріч виповнюється 10 років відтоді, як уперше відзначили професійне свято державної служби України. Нині це державна інституція, без якої неможливий поступальний соціально-економічний розвиток країни, реформування суспільства загалом.
Ось чому для реалізації завдань у цих сферах залучаються спеціалісти, яким притаманні професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі, персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисциплінованість. Зазначу, що ці риси характерні майже для кожного з корпусу держаних службовців району, яких, до речі, в районі нараховується понад 200 осіб. Упродовж років демонструють свою високу професійну компетентність І.М. Турченко – начальник відділу – головний бухгалтер фінансового управління, П.Л. Мірошниченко – завідуючий сектором взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи райдержадміністрації, С.П. Лихошерст – начальник служби у справах дітей РДА, І.В. Юріна – завідуюча сектором контролю РДА, І.М. Колодюк – начальник архівного відділу РДА, А.В. Деркач – головний спеціаліст загального відділу РДА, Ю.А. Мураха – спеціаліст управління соціального захисту, В.В. Руденок – начальник відділу ведення Державного реєстру виборців РДА, А.В. Зикова – начальник відділу, головний бухгалтер управління соціального захисту. Всі вони є переможцями районних конкурсів на звання «Кращий державний службовець» останніх років. Серед нагороджених до Дня державної служби 2013 року - начальник загального відділу апарату райдержадміністрації І.Л.Малашенко (на фото), яка відзначена Почесною грамотою обласної державної адміністрації.
І на останок. Часто важко виміряти чи оцінити результати роботи представників державної служби. Проте існує спеціальна система рейтингів. І, згідно цією системою, виводяться оцінки роботи районної влади у визначеній сфері. І, якщо навести окремі конкретні приклади, то на сьогодні Щорський район у обласному рейтингу на першому місці за темпами росту промисловості та реалізованими послугами на одиницю населення, сільськогосподарське виробництво на 7 місці, по житлово-комунальному господарству на 3 місці. Загалом по економіці маємо 5 місце. Усе це – результат спільної роботи команди професіоналів.
А.МИРГОРОДСЬКИЙ,
керівник апарату РДА
Серед нагороджених до Дня державної служби – переможці першого туру щорічного всеукраїнського туру конкурсу «Кращий державний службовець» у номінації «Кращий керівник» - завідуюча сектором контролю апарату РДА Ірина Юріна та в номінації «Кращий спеціаліст» - спеціаліст управління соцзахисту населення РДА Юлія Мураха. Вони та начальник управління соцзахисту населення Ольга Запорожець, спеціаліст цього управління Тетяна Сильченко і державний адміністратор РДА І.В.Комісаренко, за сумлінність у праці нагороджені Почесними грамотами РДА. Начальника відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Анатолія Косевича відзначено Почесною грамотою обласної ради. Спільну Почесну грамоту РДА і райради отримала Надія Якименко – головний спеціаліст відділу статистики у Щорському районі. Почесною грамотою райради нагороджено спеціаліста управління соцзахисту населення РДА Юлію Шамару.
Подяками першого заступника голови РДА відзначено працю начальника відділу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Надії Коваленко, спеціаліста фінуправління РДА Андрія Титенка, головного спеціаліста відділу освіти РДА Юлії Халімон, головного спеціаліста відділу економічного розвитку, інфраструктури та торгівлі РДА Наталії Близнюк та головного спеціаліста – головного бухгалтера управління агропромрозвитку РДА Тетяни Лущай.
Вітаємо!

Позиція депутатів – працювати Злагоджено

18 червня відбулася XVII сесія районної ради шостого скликання під головуванням очільника самоврядної гілки Щорсівщини Івана Орди. 18 червня відбулася XVII сесія районної ради шостого скликання під головуванням очільника самоврядної гілки Щорсівщини Івана Орди. 

вторник, 18 июня 2013 г.

З професійним святом!

Нині ми – в непростій ситуації. Техногенні аварії, економічні і соціальні кризи, психологічні стреси. Все це накладає суттєвий відбиток на наше життя, більшу частину якого проводимо на роботі, або присвячуємо вихованню дітей, присадибним ділянкам, з’ясуванню стосунків. І зовсім маленька краплиночка його залишається на батьків і друзів, а ще менша – на те, щоб побачити красу ранкової зорі на річці, гру сонячних променів у високому небі, загадкову елегантність нічного міста.

Екскурсія «Лісоградом»

Педколектив Єлінської ЗОШ І-ІІ ст. та її учні нещодавно відвідали ММК «Лісоград». Для них була проведена екскурсія молодшим науковим співробітником Д.С. Дроздом, під час якої багато нового дізналися про життя та побут партизанів у грізні роки Великої Вітчизняної війни. Потім була проведена спортивно-патріотична гра «Зірниця». Створено дві команди, командири здали рапорт готовності до виконання завдань зав. філією «Лісоград» В.П. Спасіку, який розповів, що в буремні роки війни на цьому місці, в лісі, діяло партизанське з’єднання О.Ф. Федорова, а сьогодні саме тут ми проведемо змагання. Всі учасники отримали нагороди від дирекції Чернігівського історичного музею ім.В.Тарновського. А потім на всіх чекала на столах партизанська каша, яку зварив охоронець ММК «Лісоград» О.А. Грищенко.

І знову вибух пролунав

Мало який рік обходиться без того, щоб у Щорському районі не знайшли щось вибухонебезпечне. Війна ніби й лишилася в далекому минулому, але час від часу ще похмуро нагадує про себе.

Допоможіть врятувати сина!

Мій син, Власенко Сергій Миколайович, 1976 р.н., нині перебуває у реанімаційному відділенні Гомельської обласної лікарні. Стан його дуже тяжкий. З діагнозом «розрив стравохода» його треба перевозити до реанімації в Чернігів. Я вже витратила всі свої заощадження, навіть будинок продаю і буду жити у сестри, але гроші потрібні ще і ще. Прошу всіх небайдужих, добрих людей допомогти коштами. Хто скільки може. Я майже не бачу виходу, але ще живе надія... Надія на вас, добрі люди!
З повагою Ольга Власенко.
Гроші прохання перераховувати на картковий рахунок Приватбанку 6762468206255667 на ім’я Власенко Ольги Леонідівни.

Нещодавно до нашої райлікарні звернувся молодий чоловік, якого вкусила гадюка. Місце укусу розпухло, нога була червона. Постраждалий був у тяжкому стані, але, слава Богу, його відкрапали. Зазвичай таке лікування триває 10-12 днів. Відповідь на запитання щодо введення протизміїної сироватки ми почули таку: – Така вакцина специфічна - проти кожного виду змій. Є антикобра, антигадюка, антигюрза тощо. Раніше такі ампули були у дуже обмеженій кількості для екстрених випадків. Але кілька останніх років в Україні й в Росії їх взагалі нема. Тому доводиться боротися у таких випадках наявними засобами. А тим часом Фахівці стверджують, що спекотна цьогорічна погода є дуже сприятливою для зміїного бебі-буму. Плазунів розвелося багато, тож мандрівки до поля чи лісу таять у собі потенційну загрозу для кожного відпочиваючого. Підвищена небезпека триматиметься аж до 27 вересня, коли на Чесного Хреста, за повір’ями, змії сховаються у нори. До цього, радять лісівники, у відкритому взутті у ліс краще не ходити.

Чимало людей на повному серйозі вірить цьому. У нинішньому травні у
Щорському РАГСі була лише одна реєстрація шлюбу.
Негусто - і в попередні роки.
Юлія Реута, начальник відділення РАГСу:
– Траплялися й зовсім «безшлюбні» травні (наприклад, у 2007-му). Молодята переносять весілля на інші місяці - хочуть уникнути сімейної маєти, яку пророкує забобон. Хоча наші предки, скоріш за все, не одружувались у травні зовсім через іншу маєту. Ту, що пов’язана з польовими роботами. За ними ніколи було готуватися до весіль. «И рад бы жениться, да май не велит», - говорить російське прислів’я.
Вірити чи не вірити забобонам – особиста справа кожного. Незаперечне тільки одне: у травні одружуються пари, впевнені у своїх почуттях. Вони знають, що погода в домі залежить від них самих, а не від місяця, в якому побралися.

Випадок

Нещодавно до нашої райлікарні звернувся молодий чоловік, якого вкусила гадюка. Місце укусу розпухло, нога була червона.
Постраждалий був у тяжкому стані, але, слава Богу, його відкрапали. Зазвичай таке лікування триває 10-12 днів.
Відповідь на запитання щодо введення протизміїної сироватки ми почули таку:
– Така вакцина специфічна - проти кожного виду змій. Є антикобра, антигадюка, антигюрза тощо. Раніше такі ампули були у дуже обмеженій кількості для екстрених випадків. Але кілька останніх років в Україні й в Росії їх взагалі нема. Тому доводиться боротися у таких випадках наявними засобами.
А тим часом
Фахівці стверджують, що спекотна цьогорічна погода є дуже сприятливою для зміїного бебі-буму. Плазунів розвелося багато, тож мандрівки до поля чи лісу таять у собі потенційну загрозу для кожного відпочиваючого.
Підвищена небезпека триматиметься аж до 27 вересня, коли на Чесного Хреста, за повір’ями, змії сховаються у нори. До цього, радять лісівники, у відкритому взутті у ліс краще не ходити.

На Сосниччині жінку вбила блискавка

Оксана в перший день червня поїхала до матері полоти город. Моросив дощ, а вона продовжувала роботу. Коли розпочалася злива з грозою, заховалася під грушею і взяла до рук мобільний телефон. Саме в той час розряд блискавки вдарив у дерево та мобілку, яка була у неї в руках…
Напівсиротами залишилися двоє дітей, осиротіла уся хороша родина, де панували любов і дружба.

«Крадена шапка гріє погано»

Цю народну мудрість доречним буде згадати перш ніж торкнутися такої дещо специфічної теми як скупівля краденого. Ні для кого не секрет: у нашому краї злодії не сплять. В полі їхньої уваги – будь-яка річ, що може являти собою хоча б мінімальну цінність. Однак здобич – це ще не гроші, тож комусь же її треба збути!

Кримінальний талант

Нерідко природа дарує людині непересічні здібності, проте чи то життєві обставини, чи примхи долі призводять до того, що талант, образно кажучи, заривається в землю. Й через це лишається хіба жалкувати…

Творчі злети юних сердець

Творчість притаманна кожному з нас. Але дуже важливо, щоб у потрібний час поряд була людина, котра підмітить злет, схвалить і підтримає. Як, приміром, у Новоборовицькій школі. Учителі-словесники Н.М. Вовк і О.М. Лобур згуртували учнів, що пробують себе в красному письменстві. Чимало з них уже закінчили школу, розлетілися в дорослому житті. Але їх перші прозові й віршовані твори зберігаються. Як бережуть юні серця пам’ять про пробу пера, заохочення своїх наставників до творчості.

З казанком – і на природу

Душі, спраглі за зиму тепла і сонця, линуть на лоно природи, туди, де легкий вітерець, немов би нагадує: нарешті вже прийшло справжнє літо! Ех, втекти б від марноти буденного життя, відпочити… Правду кажучи, чимало наших земляків не відмовляє собі в задоволенні вибратися на свіже повітря й провести там, якщо не день, то хоча б кілька годин. Ось лише чим тоді зайнятися – окрім як спогляданням краси рідного краю? Пити й закусувати шашликом – все це виглядає до певної міри банальною справою, можна навіть сказати – старосвітською. Потрібно ж врешті-решт урізноманітнювати дозвілля, додавати щось особливе до звичної атмосфери традиційного пікніка! І одним із варіантів такої новації може стати оригінальне куховарство, точніше кажучи, приготування дещо невластивої для нашої місцевості страви під назвою бограч. До того ж Великий піст вже далеко позаду, тому щось м’ясне і поживне так і проситься на стіл. Та й взагалі: минає літо за літом, а часу зупинитися хоч на день і помилуватися рідною природою ніби й нема. Такий стан речей треба змінити!

Бурхливі оплески кожному конкурсанту

На виконання Указу Президента України від 28.12.2012 р. № 756 «Про проведення в 2013 році в Україні Року дитячої творчості» в районному Будинку культури організовано та проведено І-ий відкритий фестиваль дитячої творчості «Веселкове дитинство». У конкурсі взяли участь понад 200 талановитих дітей з Городні, Щорса та Щорського району.

Вітали і нагороджували

Шосте червня ось уже втринадцяте зібрав і згуртував журналістів, керівників електронних ЗМІ, редакторів друкованих видань щорічний журналістський фестиваль «Золотий передзвін Придесення».

свято для народу

Приїжджайте на фестиваль-конкурс імені Василя Полевика
За традицією, на Трійцю у Займищі на березі тихоплинного Снову в пам’ять про відомого фольклориста, лауреата обласних премій ім.Г.Верьовки, Б.Грінченка і премії Фонду культури, Заслуженого працівника культури України Василя Івановича Полевика проходитиме обласний фольклорний фестиваль-конкурс його імені.
На черговому засіданні оргкомітету, який очолює директор обласного навчального центру закладів культури Л.І Смоляк, мова йшла про підготовку, що виходить на фінішну пряму. Остаточно затверджено програму свята. 23 червня у Щорсі в залі районного Будинку культури з 13-ї години пройдуть конкурсні прослуховування колективів та покладання квітів до меморіальної дошки Василя Полевика. У конкурсній програмі візьмуть участь кращі фольклорні колективи Чернігівщини, Києва, інших областей України. Крім того, виступить духовий оркестр обласного філармонійного центру.
Потім фольклорне свято переміститься на малу батьківщину В.І.Полевика до Займища, де відбудеться вручення обласної премії ім.В.Полевика, нагородження переможців конкурсу та великий концерт учасників та гостей фестивалю. Буде представлена розважально-ігрова програма для дітей за участю дитячого (лялькового) театру, пройдуть спортивні змагання і діятиме виставка образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Завершить фестиваль-конкурс святковий феєрверк.
Голова райдержадміністрації О.В. Грабовський поінформував про підтримку фестивалю-конкурсу народним депутатом І.О. Рибаковим. А ще районна влада подбає, аби це стало справжнім святом для мешканців і гостей Щорсівщини. Адже щороку усе більше бажаючих долучитися до народної творчості. Тисячі людей добровільно, кожного року на Трійцю ідуть і їдуть на берег Снову, щоб отримати задоволення від автентичних пісень, поспілкуватися, підспівати, торкнутися витоків свого роду.
ПРОГРАМА ФЕСТИВАЛЮ
м. Щорс
13.00 - 16.00 - урочисте відкриття обласного фольклорного конкурсу.
Прослуховування фольклорних колективів Чернігівщини (концертний зал Щорського районного Будинку культури).
17.00 - виступ духового оркестру обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм (площа біля РБК).
17.30 – 18.00 - урочисте покладання квітів до меморіальної дошки Василя Полевика (районний Будинок культури).
с. Займище
18.00 - початок роботи виставки образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва «Містечко майстрів». Виступ обласного дитячого (лялькового) театру. Проведення спортивних змагань.
18.15 – 18.30 - покладання квітів на могилу Василя Полевика.
18.30 – 19.00 - виступ духового оркестру обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм.
19.00 – 19.30 - урочисте відкриття V обласного фольклорного фестивалю. Вручення обласної премії ім. В.Полевика. Нагородження переможців.
19.30 – 22.30 - гала-концерт учасників конкурсу та гостей фестивалю.
22.30 – святковий феєрверк. Завершення фестивальної програми.
Ласкаво просимо!

понедельник, 17 июня 2013 г.

Фруктово-ягідний бум

гоочікувана фруктово-ягідна пора. Дитячі очі в мить запалюються вогнем щастя, коли бачать солодкі ягоди та фрукти на продовольчих лавках. Хочеться всього та одразу, не знаєш за що вхопитися і з чого почати. А почати варто з цін. Скільки ж коштує таке райське задоволення?

Дитина їде за кордон

Дитина їде за кордон. Які нотаріально посвідчені документи для цього потрібні? Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України - фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд з України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників. Порядок виїзду за кордон дітей - громадян України визначений законодавчими і нормативними актами, відповідно до яких відомості про дітей, що їдуть за кордон разом з батьками (законними представниками), вносяться в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти. Для виїзду дитини за кордон оформлюється проїзний документ, а у окремих випадках - паспорт. Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 р. № 724), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, в якій визначено державу прямування та проміжок часу перебування у цій державі. Для посвідчення нотаріальної згоди батьків на виїзд за кордон дитини необхідно подати нотаріусу: паспорт батьків (їх копії), ідентифікаційний номер (їх копії), свідоцтво про народження дитини (копію). За посвідчення справжності підпису на заяві батьків про згоду на виїзд дитини за кордон, стягується державне мито - 0,34 коп. за кожний підпис.
Т.ВАСИЛЬЧЕНКО, державний нотаріус

Футбол

Фінішувала обласна першість з футболу серед ДЮСШ. У передостанньому турі наші юні спортсмени побували на виїзді в Куликівці. Вихованці молодшої групи переконливо обіграли суперників з рахунком 6 : 1. Натомість їхні старші колеги програли – 2 : 5. Завершальні матчі змагань відбулися наприкінці травня у Щорсі з представниками Березного. На жаль, обидві вікові групи щорсівчан поступилися – 0 : 2 і 3 : 4. У підсумку ж (поміж семи команд у кожній підгрупі) наші старші футболісти – 1996-97 рр.н. – посіли VI місце. А ось молодші (1998-99 рр.н.) упевнено вийшли на лідируючу позицію.
* * *
Нещодавно Щорс став місцем проведення традиційного юнацького турніру з футболу на Кубок міського голови Романа Зуба. На змагання (за схемою 9 х 9) прибули гості з Чернігова («Десна»), Городні та Березного. Наші футболісти обіграли березнянців (4 : 1) і зіграли внічию з чернігівцями (0 : 0) та городнянцями ( 1 : 1). У підсумковому заліку господарі поля стали володарями другого місця, а кубок дістався команді «Десна». Кращим гравцем турніру визнано щорського голкіпера Дмитра Литвиненка. До речі, наступного сезону він у складі чернігівської команди «Юність» гратиме на першість України.

Професійне навчання інвалідів

Кам’янець-Подільський планово-економічний технікум-інтернат оголошує прийом абітурієнтів на базі 9 класів та 11 класів за спеціальностями: «Бухгалтерський облік», «Економіка підприємства», «Соціальна робота».
Адреса технікуму: 32300 м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької обл., вул. Годованця,13 , тел. 3-26-51, 3-26-22.

На 3 тисячі гектарів більше, ніж торік, посівних площ у сільгоспформуваннях

Площа орендованих земель у районі сягає 19,8 тисячі гектарів. 17,2 тисячі з них засіяно. Ми попросили начальника виробничого відділу управління агропромрозвитку РДА Н.О. ДЯТЕЛ підсумувати роботи весняного комплексу:

У «Дружбі» можливо все

Вже десяте літо поспіль дитячий табір «Дружба» гостинно зустрічає відпочиваючих. На урочисте відкриття першої цього сезону зміни до дітей завітали гості – голова райради Іван Орда, заступник голови райдержадміністрації Володимир Карпенко, керівник місцевого структурного підрозділу Фонду соціального страхування з ТВП Ірина Ільєнко, головний санітарний лікар району Людмила Первакова.


Заступник голови РДА Володимир Карпенко: «Процес модернізації системи охорони здоров’я триває»

У 2012 р. в системі охорони здоров’я України розпочато процес модернізації, ініційований Президентом України. Його мета - підвищити якість і доступність медичної допомоги, поліпшити умови роботи медиків і, як наслідок, домогтися поліпшення здоров’я і збільшення тривалості життя наших громадян.

Нести радість людям

За медичною допомогою ми звертаємося не лише до лікарні і фельдшерських пунктів. У магазині «Оптика» нам продадуть красиві окуляри, призначені окулістом, а також тонометр, милиці тощо. А ще виконають замовлення на ті предмети, які необхідні для догляду за хворою людиною.


Але справа навіть не в цьому. Упродовж півтора десятка років тут працює напрочуд чарівна і доброзичлива жінка Валентина Павленко. Красива, відкрита, вона притягає до себе внутрішньою красою. Нам так не вистачає в цьому життя щирості. А саме це є візитівкою магазину. Валентина Никанорівна проймається проблемами своїх відвідувачів і завжди дасть слушну пораду, пообіцяє потурбуватися, аби необхідна вам річ якнайшвидше була вами придбана. І ніколи без призначення лікаря на власний розсуд не буде підбирати окуляри - щоб не нашкодити.
З часом її покупці стають її приятелями або навіть друзями. Жіночність – ось головне в ній. У Валентини вишуканий смак і свій стиль. Вона дуже цікава й ерудована співбесідниця. За фахом Валентина Никанорівна хімік-технолог, але дружині офіцера, який часто мусив змінювати місце служби, не так просто знайти роботу за спеціальністю. Втім, де б не доводилося працювати, вона органічно вливалася в колектив, легко знаходила спільну мову з колегами.
Так і зараз. До неї заходять зі своїми радощами й жалями, вилити душу й порадитися. А між тим, у самої Валентини непросте життя. Їй доводиться виправдовувати дане їй ім’я (у перекладів з грецької – сильна), боротися з власними недугами. Підтримувати 92-літню матусю, разом із чоловіком Геннадієм навчати в ліцеї, виховувати розумницю-донечку Даринку. І при цьому бути щирою до всіх нас, радіти життю і нести радість людям.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора

Якщо милосердя – щирий порух душі

Повертаючись до
надрукованого
Коли мова заходить про Товариство Червоного Хреста, чомусь у пам’яті спливають воєнні кадри, коли тендітні представниці цієї організації з-під куль витягують поранених бійців, у польових госпіталях полегшують страждання скалічених. І не лише в роки першої та другої світової воєн. І нині поспішають у «гарячі» точки планети. Втім, і в нашому мирному сьогоденні червнохрестівцям доводиться іти в атаку й витримувати важкі бої. Бюрократичні.
13 квітня 2013 року наша газета надрукувала статтю «Вони потребують допомоги і милосердя». Щемна розповідь про маленьку сім’ю, яка складається із хворої дівчини Люби та її матері Надії Петрівни. У силу обставин вони залишилися без засобів на існування, тож добрі люди – здебільшого сусіди – допомагали їм виживати. Після публікації Г.І. Черненко повела доньку з матір’ю до завідуючої поліклінічного відділення ЦРЛ І.В. Якубовської. Далі естафету прийняв психіатр М.В. Куценко. Він доклав зусиль до того, аби обох влаштувати на два місяці в Чернігівський центр реабілітації. У 1996 році Люба мала статус інваліда дитинства, отримувала соціальну допомогу. На жаль, мати через рік не продовжила групу інвалідності, як наслідок – держава припинила виплату коштів.


Газетна стаття спонукала до активних дій районну організацію Червоного Хреста. Подружжя Кравців пройнялося проблемами сім’ї Ілляшенко-Сірої. Бо милосердя для них не абстрактне поняття. Лише Господь знає, скільки знедолених людей зігріли теплом своїх сердець, Кравці людям допомогли подолати скруту. Ось і в цьому випадку, прочитавши нашу розповідь, одразу взяли родину під власну опіку. Надали допомогу речами, миючими засобами, харчами. Потім Людмила Романівна відвезла Любу з Надією Петрівною в реабілітаційний центр, де розповіла не лише про проблеми із здоров’ям, а й про житейські. Раділа, що її підопічні два місяці обстежувалися, жили в теплі, були ситі й доглянуті.
У цей час Віктор Олексійович намагався відновити медичні документи Люби. На жаль, ні в Новгород-Сіверській школі-інтернаті, де навчалася Люба, ні в Сокиринському ліцеї їх не виявили. До пошуків підключили колег із Червоного Хреста в Новгород-Сіверському, Срібному та Чернігові. Дивно, що в навчальних закладах, де перебувала Люба Сіра, її не перекомісували на групу інвалідності. Чомусь не подбала про це й мама.
Коли Люба з матір’ю повернулися до Щорса (їх знову привезла Л.Р. Кравець), у дівчини на руках був консультативний висновок відповідної лікувальної установи. Саме з ним вирушила Людмила Романівна до Чернігова на засідання спеціалізованої міжрайонної психо-неврологічної медико-соціальної комісії. Сама, без Люби. Жінка знайшла потрібні слова, була настільки наполегливою і переконливою, що 4 червня комісія надала Любі Сірій третю групу інвалідності. При цьому лікарі висловили своє захоплення роботою Щорської районної організації Червоного Хреста:
Відділ розшуку червонохрестівців Щорса спрацював «на відмінно». Тож відтепер Люба Сіра отримує пенсію, її мати – допомогу по догляду за хворою донькою. Зараз подружжя Кравців займається оформленням субсидії. А якщо вже бути точними, то відновлює необхідні документи, збирає відповідні довідки тощо.
На закінчення цієї історії хочеться згадати й подякувати всім її учасникам, які не залишилися осторонь чужої біди, були добрим й милосердними, а головне – небайдужими. Першими забили на сполох сусіди, які багато років допомагали двом жінкам просто виживати. До речі, поки Люба й Надія Петрівна були в реабілітаційному центрі, не без допомоги сусідів був засаджений і засіяний город. Заступник головного лікаря ЦРЛ М.В. Куценко дуже постарався, аби інваліда-дитину на лікуванні супроводжувала мати. Працівники управління Пенсійного фонду України в Щорському районі та районна організація Українського фонду допомоги інвалідам Чорнобиля також пройнялися чужою бідою. І головне – цілеспрямовані зусилля працівників районної організації Червоного Хреста, які продовжують опікуватися сім’єю Ілляшенко-Сірої. Тож будемо сподіватися, що відтепер їх життя зміниться на краще.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
та Леоніда ШЛОМИ

Смяч у роки війни

Ми пропонуємо увазі читачів газети статтю, підготовану Ф.С. Романенком зі Смячі. Він ще підлітком на власні очі бачив, що принесла з собою війна 1941-45 рр. нашому краю. А вже нині, на схилі віку, вирішив зробити свій внесок в увіковічення пам’яті земляків, які доклали усіх можливих зусиль для здобуття перемоги над ворогом. Ф.С. Романенко використав матеріали сільради, сільської бібліотеки, шкільного й районного музеїв, обласного архіву та літературні джерела. Але, напевно, найбільшу цінність являють собою спогади його односельців – П.П. Шандара, Ф.Ф. Тимощенка, Ф.І. Стародубця, Г.Ф. Лімаз, М.І. Шмаровоза, І.С. Савинського, О.І. Косяченка, А.М. Мозгової, Ф.М. Купрієнка, К.П. Малофій, В.І. Дорох, О.І. Полуди, Я.М. Вижгородька, М.К. Свириденка. Повністю праця Ф.С. Романенка вийде друком при сприянні Центральної бібліотечної системи трохи пізніше, наразі ж «Промінь» публікує основні частини вже впорядкованого матеріалу.

НАШІ ВОГНЕБОРЦІ – ЗНОВУ НАЙКРАЩІ

Минулого тижня у Чернігові відбулися змагання з пожежно-прикладного спорту серед малочисельних підрозділів УДСНС області.
Наш район представляла команда 8-ої державної пожежно-рятувальної частини міста Щорс у складі начальника караулу Олександра Сидоренка, водія Романа Павленка, пожежного-рятувальника Михайла Семенка, командира відділення Станіслава Сизьомова і начальника частини Романа Силенка.
Вперше в історії підрозділу за всіма видами змагань (подолання 100-метрової смуги перешкод; знімання, переноска, встановлення і підйом по висувній драбині у вікно 3-го поверху та бойове розгортання) наша команда посіла І місце. За підсумками змагань ( вже вдруге) перше загальнокомандне місце серед 21 команди, цінний подарунок, пам’ятну відзнаку та перехідний кубок вибороли представники 8 ДПРЧ м.Щорс (у 2011 році наші вогнеборці теж були першими).
Загалом же варто зауважити, що місцевим пожежним цьогоріч довелося виявляти свій професіоналізм та спритність майже в тридцяти реальних ситуаціях – саме стільки було отримано викликів за номером телефону «101».

Переможцям конкурсу – грошова винагорода

Відповідно до програми науково-технічного та інноваційного розвитку Чернігівської області на 2011-2015 роки ОДА оголошує з 10 червня по 10 липня 2013 року обласний конкурс «Краща науково-технічна розробка регіону». До участі у конкурсі приймаються наукові та науково-технічні розробки за останні 5 років, як впроваджені у виробництво, так і роботи, що знаходяться на завершальній стадії розробки або впровадження у виробництво, в тому числі захищені патентом.
Участь у конкурсі безкоштовна. Необхідний комплект документів надає Чернігівський державний центр науки, інновацій та інформатизації. Заяву про участь у конкурсі та конкурсні матеріали необхідно надати до 10 липня 2013 року.
Інформацію про умови конкурсу отримуйте: м.Чернігів, вул. П’ятницька, 39, к. 502. Тел./факс 676-054, 676-110, E-mail: cntei@cntei.info

Врятувати життя

Чотирнадцятого червня проходить Всесвітній день донора. День був вибраний і заснований трьома організаціями, які виступають за добровільну безоплатну здачу крові: Міжнародною федерацією Товариства Червоного Хреста, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організації донорів крові. Завдяки донорству відбувається активізація системи кровотворення – клітин червоного кісткового мозку і стимуляція імунітету. Відповідно до закону «Про донорство крові…», донором може бути кожен дієздатний громадянин з 18 років, що пройшов медичне обстеження та має при собі паспорт.
Переливання крові або її компонентів від донора пацієнту є, по суті, трансплантацією, бо кров – це жива тканина. У багатьох випадках саме донорська кров рятує життя пацієнта.
За історію донорського руху незалежної України близько 50 тис. осіб отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнані гідними високого звання «Заслужений донор України».


Історія не зберегла імена сміливців, які першими зважилися поділитися своєю кров’ю для порятунку життя іншої людини. Та ми знаємо людей, які проживають у нашому районі та дарують свою кров.
У районі – 26 Почесних донорів України: М.І. Бєлкін, Г.І. Вижгородько, С.А. Горбаченко, І.С. Дорошенко, І.Г. Дугель, В.М. Іванов, Г.І. Качесов, І.Г. Климова, А.О. Кривобороденко, І.П. Мазур, О.О. Масло, О.М. Медведьов, А.П. Мороз, Г.В. Огієнко, В.Г. Павук, В.В. Панкратьєв, Г.І. Петрова, В.Л. Пильник, І.С. Савченко, С.Т. Тищенко, І.О. Федосієнко, В.М. Федосієнко, Р.І. Хоменко, В.В. Чистілов, Н.О. Чистякова, І.В. Скорий.
Серед тих, хто постійно (по 4-5 раз на рік) здає свою кров, щоб урятувати чиєсь життя, Г.В. Дворник, Ю.М. Кирієнко, А.А. Атаманенко, Н.В. Аникієнко, А.В. Коротиш, С.М. Бодяк, С.В. Клименко, Ю.Н. Костюченко, Є.І. Костюченко, В.І. Грузький, М.І. Шенько, А.В. Рубан, О.В. Васько.
Багато працівників нашої лікарні (вперше здавши кров в екстрених ситуаціях – для порятунку пацієнта) стали донорами: А.А. Лагута, С.М. Заруба, О.Г. Лагута, Н.В. Шилкіна, В.В. Кирієнко, О.П. Неведомська, С.М. Погорілко, Л.І. Ткаченко, В.М. Охременко, Н.Г. Єрмоленко, Н.В. Високос, І.А. Аникієнко, Т.Я. Терещенко, І.В. Демиденко, С.В. Івако, О.І. Чабан.
Усі вони гідні поваги і пошанування. Про кожного можна розповідати і розповідати.
Згадується, як на мій дзвінок з проханням про допомогу у відділення примчав А.О. Кривобороденко: кров потрібна була для породіллі, у якої були дуже складні пологи. Не забудеться, як приходила здавати кров Н.О. Чистякова. Її приклад згодом наслідували і члени її колективу. Окремих слів вдячності заслуговують працівники райлікарні. Вони, як мовиться, завжди «на підхваті». І ніхто не відмовляється здати кров для порятунку чийогось життя. Говорячи про колег, передусім думаю про Р.І. Хоменко, людину великої і чуйної душі. Пригадується випадок, як здали кров (була складна акушерська ситуація з хворою) хірург Й.В. Карпушин і медсестра нашої служби крові В.В. Кирієнко, а згодом – маляр господарчої групи ЦРЛ Валентина Воробей.
Почесне місце серед донорів-медпрацівників посідає І.Г. Дугель (на фото). Першою кров почала здавати вона, коли (в 1955-му) перейшла працювати у Щорську райлікарню. Нерідко траплялося так: щоб врятувати пацієнту життя, не вистачало саме такої, як у неї, доволі рідкісної групи крові – четвертої з позитивним резусом.
Запитую жінку, чи не рахувала, скільком людям допомогла.
Авжеж, ні, - посміхається вона. – А хіба треба?
Згадує: якось здала подвійну дозу. Голову відразу «повело». Знадобився час, щоб прийти в норму. Але це було – ніщо у порівнянні з тим, що жінка, яка знаходилася за два кроки від смерті, вижила і зможе ростити свою дитину.
Було й інакше. Як з одним онкохворим юнаком. Вона знала, що той приречений. Та казала собі: «Навіть у таких є шанс. Хай і останній. Він молодий і мусить жити». І дала свою кров для його порятунку. Але дива не трапилось…
Він не був її родичем, до лікарні вони жодного разу не бачились, але його смерть стала горем і для неї.
В екстрених випадках її знаходили в іншому кінці міста, будили серед ночі. І.Г.Дугель залишила все і їхала дарувати комусь життя.
А сама дорогих подарунків ніколи не любила. Головне для неї – свято душі. Таке, як влаштували цьогорічного 30 травня її колишні колеги, нинішні працівники центральної районної лікарні, працівники районного відділення Товариства Червоного Хреста, котрі пришли привітати її з 80-літнім ювілеєм. Назгадувалися, наговорилися. У будинку було не пройти – всюди квіти.
І діти були, і онуки. Вони постійно оточують її увагою та турботою.
- Оце подарунок так подарунок, - каже жінка. - Хіба можна купити за гроші таку радість?
- А якби ще прийшли усі ті, з ким Ви поділилися своєю кров’ю? Місця, мабуть, і в дворі б не вистачило?
- Вистачило б, - посміхається. – Але було б дуже затісно…
Л.ЧЕРЕДНИЧЕНКО,
завідуюча «Службою крові» Щорської ЦРЛ

понедельник, 10 июня 2013 г.

Про виплати дітям партизанів

Для громадян, які підпадають під дію Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», передбачена виплата разової грошової допомоги, яка проводиться щорічно до 5 травня. Для осіб, які мають статус дітей партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога розмір допомоги складає 135 грн.

Будуємось

За січень-березень 2013 р. в Щорському районі освоєно 5,8 млн.грн. капітальних інвестицій.
Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій (56,2%). За рахунок коштів державного та місцевого бюджетів освоєно 7,2% капітальних інвестицій. Кошти населення на індивідуальне житлове будівництво становили 2,4%.
У січні-березні 2013 р. в районі прийнято в експлуатацію 3 житлові будівлі загальною площею 304 м2, що в 1,8 раза більше рівня січня-березня 2012 р.

Менше народжується, але менше й помирає

За січень-березень 2013 р. в Щорському районі народилося 52 дитини (29 хлопчиків та 23 дівчинки), у тому числі в райцентрі - 27 малюків,
у сільській місцевості - 25.

Засуджено осіб, які підпільно виготовляли пальне

Набув чинності вирок Прилуцького міськрайонного суду за кримінальною справою, порушеною органами міліції за матеріалами СБУ стосовно двох місцевих мешканців, які налагодили підпільне виробництво пального.

«Вийшла дуже сумна історія»

Все трапилося ще 12 квітня. Восьмирічний Даня Кожушко пішов на уроки (навчається в ЗОШ №1). А близько 10-ої год. до рідних хлопчика зателефонувала вчителька О.В. Товкач. «Вона повідомила, що в Дані болить голова і треба забрати його додому», - пишуть вони у листі до редакції.

В таке не хочеться вірити

«Я люблю свою сестричку. Ніколи і нізащо не завдав би їй зла», - цим словам 17-річного юнака з Петрівки можна було б повірити, якби те, що сталося, виявилося просто нічним кошмаром.
… Увечері хлопець разом з матір’ю випили пива. Потім він «зверху» ще додав горілки. Пив з товаришем. Сказав правоохоронцям: чарку чи дві.

Міліція бореться з наркотиками

На території Щорського району з 24 травня по 26 вересня з метою недопущення незаконних посівів маку і конопель та витоку в незаконний обіг наркосировини рослинного походження Щорським РВ УМВС будуть проводитися оперативно-профілактичні заходи щодо попередження і виявлення правопорушень у сфері вирощування нарковмісних рослин. Громадян, які порушують закон, чекатимуть серйозні неприємності. 

На пожежах загинули люди

1.06.2013 р. о 4 год. 5 хв. на ПЗЧ 8 ДПРЧ м. Щорс надійшло повідомлення про пожежу житлового будинку за адресою: с. Камка, вул. Шевченка, 146. Власник – Видра Ганна Федорівна, 1925 р.н., пенсіонерка. Об’єкт пожежі – житловий будинок розміром 10х7 м. Стіни дерев’яні, перекриття дерев’яне, покрівля шиферна (по листовому залізу)по дерев’яному риштуванню, освітлення електричне, опалення пічне. На місці пожежі виявлено тіло сина господарки Видри Віктора Ілліча 1958 року народження. Внаслідок пожежі вогнем знищено дах та перекриття будинку. Збитки встановлюються. Причина пожежі – необережне поводження з вогнем сина господарки В.І.Видри. На пожежу залучався 1 караул 8 ДПРЧ м.Щорс.
Слід зауважити, що це вже друга загибель людини на пожежі за 2013 рік. Так, 30.04.2013 р. о 3 год. 50 хв. на ПЗЧ 8 ДПРЧ м. Щорс надійшло повідомлення про пожежу житлового будинку за адресою: с. Кучинівка, вул. Центральна, 100. Власник – Перепечко Петро Григорович, 1938 р.н., пенсіонер. Об’єкт пожежі – житловий будинок розміром 12х6 м, стіни дерев’яні, перекриття дерев’яне, покрівля шиферна по дерев’яному риштуванню, освітлення електричне, опалення пічне. Внаслідок пожежі вогнем знищено дах будинку, прибудову до будинку розмірами 3х6 м. На місці пожежі виявлено тіло господаря П.Г.Перепечки. Причина пожежі – необережність під час куріння господаря. На пожежу залучався 1 караул 8 ДПРЧ м.Щорс, ПСО с.Кучинівка.
Р. Силенко, начальник пожежно-рятувальної частини

Про річечку, яка витікає з дитинства, повість Миколи Максимця «Таємниця гори діда Лева»

Щороку наприкінці щедрого серпня чекаю зустрічі із другом студентської юності Миколою Максимцем. Не роки – десятиліття минули відтоді, як третьокурсник факультету журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка ввів мене, першокурсницю, до студентської сім’ї, познайомив із своїми друзями. Усі разом гострослови-дотепники давали характеристики викладачам, вдячну любов до яких бережу в серці й досі. Досвід, поради Миколи – «бувалого» студента допомагали під час сесій. Згодом, коли Микола Максимець разом із однокурсниками Володимиром Шевченком та Віктором Чуприною на запрошення нашого спільного наставника Г.М.Желія приїхали на роботу до Щорської райгазети «Промінь Жовтня», рада була бачити молодих фахівців серед своїх колег.

Ринкові відносини?

Першим «у ринок» здуру «в’їхав» я, не порадившись зі своєю мудрою дружиною. Бо доконала реклама. З ранку і до вечора ненав’язливий баритон, ніби туманом, оповивав мою свідомість: благав, переконував, що без цього приладу я просто не зможу жити. Наче власника того баритона до печінки дістали мої хвороби і він хотів мені від душі допомогти.


Останньою краплею стала докладна розповідь про диво-апарат, який покликаний був мене зцілити. Начебто він був створений спеціально для космонавтів, тому його не так просто дістати. Але, оскільки я вчасно звернувся, то вони змогли забронювати один – для мене. Як було після цього не погодитись?
– Скільки ж він коштує? – своїм питанням я з головою виказав себе. У тому плані, що готовий купити апарат.
– Усього 4 тисячі, - сказали на тому кінці дроту. І додали скоромовкою:
– Але це тільки для вас. Насправді він значно дорожчий.
– У мене стільки нема, - сказав я розчаровано і поклав трубку.
А через годину – дзвінок. Я впізнав чоловіка по голосу. Він назвав мої ім’я та по батькові (звідки дізнався – невідомо) і виголосив:
- Знаємо, що ви – з дітей війни, ветеран праці. Ми глибоко шануємо таких людей. І вирішили продати вам апарат за його собівартістю. Всього за 2 тисячі. Це вам підходить?
Ну, ще б не підходило. Душа аж розцвіла від радості: поважають, турбуються. І дві тисячі у мене були. Беріг на ліки.
– Тільки приносьте на цьому тижні, бо в понеділок дружина з гостей приїжджає, - прошу своїх благодійників.
– Добре, - кажуть вони. – Завтра отримаєте.
І справді не обдурили. Заховав я диво-прилад подалі (треба ж дружину підготувати).
А наступного дня – знову дзвінок. Приємний жіночий голос воркує:
- Вибачте, будь ласка, ми забули повідомити, що користуватися апаратом без прийому таблеток не можна. Таблетки можна купити у нас. Річний курс коштує 2 тисячі…
Дружина, коли я їй усе розказав, покрутила пальцем біля скроні.
Я не сперечався. Запхнув купленого чорта під ліжко, щоб на бачити його.
А через три місяці моя мудра дружина так само потрапила на гачок до аферистів. Ходила з таким виглядом, ніби настав кінець світу. Не могла змиритися, що шахраї легко обдурили і її – таку мудру, таку передбачливу. Ще й подякувала, що дві тисячі відмінусували, зглянувшись на те, що ветеран праці і мати-героїня.
А заглянула в універмаг, а там такі самі
масажери, який
вона придбала за 2 тисячі, - по 400 гривень.
- Ринкові стосунки, - втішав я свою половину, як міг. - Нічого не вдієш…
Георгій ЛЕПНЮК

Найактивніший дописувач «Променя»

Георгій Лепнюк – автор, не тільки відомий читачам нашої районки, а й улюблений багатьох з них. Його історії, розказані ніби жартома, насправді зачіпають гострі проблеми нашого буття. Одна з них – пиятика.


- Є серед моїх земляків і такі, що влаштовують собі свята мало не кожного дня. Діють за принципом: живеш, поки п’єш, а коли тебе понесуть на кладовище, інші вип’ють за упокій твоєї душі – говорить Георгій Трохимович. – Усім відомо: горілка – ворог. От вони і ведуть з цим ворогом боротьбу: до повного знищення останнього.
Іноді й жінки долучаються до знищення «ворога». Я люблю своїх земляків, але про таких не можу писати з пошаною.
Взагалі, писати про того, кого добре знаєш (і він знає тебе), непросто. Напишеш, приміром, що у нього ніс кривий, образиться (хоча це дійсно так). Або назвеш сусіда так, як його величає вся вулиця, нізащо не пробачить: ворогом станеш, бо друковане слово – пам’ять на багато поколінь.
Відповідаючи на питання, як він почав писати, Георгій Лепнюк розповів:
– Це трапилось, коли мені було 17 (у 1957-му). Тоді героями були цілинники. Я теж мріяв бути одним з них. Чекати, поки закінчу школу, не було сил. Довелося іти на обман, щоб у сільраді видали довідку, що мені уже 18. Далі отримав у райкомі комсомолу путівку на цілину. Їдучи в Казахстан, вирішив, що записуватиму цікаві думки і, взагалі, все цікаве, що відбудеться зі мною у цьому хлібному краї. Це була, так би мовити, перша спроба пера.
Згодом, під час служби в армії (паралельно і закінчив школу), коли редагував «Бойові листки», він зумів відшліфувати свої літературні здібності. А тим паче - коли залишився на позастрокову: «Був замполітом, мусив говорити красиво і переконливо».
Перші його публікації в «Промені» були присвячені рідному Займищу і його людям. Тепер коло тем значно розширилося, Георгій Лепнюк пише практично про весь район.
Людські долі, події суспільно-політичного життя, смішні і повчальні історії – усе це із задоволенням не тільки читають, а й обговорюють передплатники «Променя».
Тож журналістське свято – це і Ваше свято, Георгію Трохимовичу. Щиро вітаємо і зичимо здоров’я і натхнення.

Скільки років Смячі?

Село Смяч розташувалося в мальовничому куточку Щорського району серед лісів, полів і лук з безліччю озер і боліт. Однак про історію Смячі, особливо давню, відомо не так уже й багато. З енциклопедичних видань “Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область” та “Енциклопедичний довідник: Чернігівщина” дізнаємося тільки, що Смяч вперше згадується на початку XVI століття. Отже, з часу першої згадки села минуло близько 500 років. Що ще ми можемо дізнатися з письмових джерел?

Держслужбовці за здоровий спосіб життя

1 червня відбулася районна спартакіада держслужбовців. Помірятися силами на спортивних майданчиках з п’яти видів спорту, а саме: міні-футболу, паркового волейболу, настільного тенісу, шахів та шашок прибуло 57 учасників з 10 державних установ, які у свою чергу об’єднались у чотири повноцінні команди.

Золото, срібло, сльози і радість

Шкільні випускні - це завжди щось особливе: краса, молодість і радість зі сльозами. Не від печалі – просто переповнюють почуття. І трохи шкода, що закінчилось дитинство. Так було і нинішнього року.



Митники роз`яснювали свою роботу

1 червня 2013 р. з нагоди Міжнародного дня захисту дітей на митний пост «Щорс» було запрошено учнів Щорської загальноосвітньої школи №2.

У постійному пошуку перебуває керівництво ТОВ «МК «Добробут»

До цього примушує кон’юнктура ринку, закони бізнесу. На плаву утримується той, хто працює на попит, орієнтується в ціновій політиці, враховує ще багато чинників успіху.

Наша мета – поліпшення життєвого рівня громадян

Під час перебування Голови Верховної Ради
Володимира Рибака на Чернігівщині



В останній день весни у Чернігові відбулася зустріч Голови Верховної Ради  України з представниками органів місцевого самоврядування всіх рівнів та керівництвом місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій області.

воскресенье, 9 июня 2013 г.

У щасливу путь, випускнику!

Перші випускні вечори з’явилися ще при Петру І. У 1781 р. в Москві юнаки гучно погуляли на честь закінчення математичної і навігаційної школи.
Дівчата на випускні вечори взагалі не допускалися – освіту вони отримували під батьківським суворим конт­ролем в домашніх умовах. Лише через 30 років дворяни почали вивозити доньок на свята і асамблеї, але не за атестатами зрілості, а щоб вигідно видати заміж.
На початку ХІХ століття з’явилися перші спроби поєднати випуск ліцеїстів і кадетів з першим виходом у світ молодих панянок.

Діти – наше майбутнє

У вівторок відбулося чергове засідання громадської ради при райдержадміністрації. Вів засідання голова громадської ради Володимир Смоляк. Про реалізацію в районі соціальної ініціативи В.Януковича «Діти – майбутнє України», спрямованої на створення умов для всебічного розвитку талановитих та обдарованих дітей доповіла присутнім начальник відділу освіти райдержадміністрації Алла Біба.

Дороги і спекотна погода

Першим заступником голови РДА Володимиром Алєксєєвим підписане розпорядження «Про тимчасове обмеження руху автомобільними дорогами загального користування у період спекотної погоди».

Впроваджуємо енергозберігаючі технології

На виконання завдань Президента України (зважаючи на підвищення цін на енергоносії) Щорський район постійно йде шляхом зниження у паливному балансі частки природного газу.

воскресенье, 2 июня 2013 г.

Музей запрошує друзів

У четвер, 6 червня, о 10-ій годині в Щорському історичному музеї відбудеться покладання квітів до пам’ятника відомому земляку, чиє ім’я носить наше місто. У меморіальному будинку М.Щорса (в залах військово-історичного відділу музею) всіх радо зустрінуть з цікавою екскурсією його наукові співробітники. Не завадить відвідати і цю екскурсію, і виставку (до 90-річчя нашого району), і постійні музейні експозиції.
Одним словом, музей запрошує друзів!

Тарасовими шляхами

Днями в Щорському історичному музеї відбулася презентація книги «Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина». Це – докладний ілюстрований путівник, що розповідає про населені пункти нашої області, де свого часу побував Кобзар. Чільне місце в путівнику посідає розповідь про Качанівку, де Шевченко провів немало своїх світлих днів. Про перебування там поета, про гостинного господаря Качанівки Василя Тарновського, а також про роботу над путівником присутнім розповіли співробітники обласного музею ім.В.Тарновського Л.П. Линюк та С.О. Половнікова. До речі, вони є також (двома – з чотирьох) авторами путівника, робота над яким зайняла майже два роки. Окремі розділи видання містять спогади людей, які знали Кобзаря, інформацію про лауреатів Шевченківської премії, поради для подорожуючих тощо. Гості з Чернігова прибули на запрошення дирекції Щорського історичного музею.

Центр міста: колись і тепер

Нашому місту близько 150 років, але воно має досить насичену історію. У цьому неважко переконатись навіть на прикладі одного лише центру Щорса. Старожил міста М.М. Воробей, який прожив майже 102 роки і помер у 1996 р., згадував, що на місці сучасної площі до 1909-1910 рр. знаходився базар. Він потопав у непрохідній багнюці. Газета «Чернігівське слово» №1055 від 16 липня 1910 р. повідомляла: «Наше містечко, яке знаходиться на березі річки Снов, складається з сотні невеликих одноповерхових будинків, які утворюють тісне коло, серед якого знаходиться невелика базарна площа: на базарній площі знаходиться десятки зо два (винятково єврейських) лавок, а також дві булочні і ковбасна».




Досить вичерпну інформацію про довоєнний центр міста дає ще один старожил – В.М. Сидоренко: «У сквері, на місці сучасної православної церкви стояла двоповерхова будівля, в якій розміщувався районний виконавчий комітет партії (німці спалили його, коли відступали). Поряд стояв пам’ятник Леніну. За магазином «Седам» була залізнична лікарня (німці розбомбили в роки Великої Вітчизняної війни). Там, де побудували кінотеатр «Космос», стояв пам’ятник Шевченку. Навпроти «Космосу» були універмаг, господарчий магазин, багато маленьких магазинчиків. Там, де зараз Будинок культури, розміщувалась школа медсестер. Поряд, де був старий хлібний магазин, - міський кінотеатр. За медичною школою (сучасна вулиця Гомельська) стояло двоповерхове приміщення синагоги. У цьому ж районі розміщувалась перукарня. Залізнична їдальня знаходилась там, де зараз торговий дім. На розі вулиці, навпроти сучасного господарчого магазину, був торгсин, потім – продовольчий магазин. Банк був навпроти нинішнього готелю. Біля ресторану знаходилась редакція Щорської газети. Вулиця Залізнична (колишня Артема) була викладена бруківкою і була улюбленим місцем для прогулянок місцевого населення, де знайомились та проводили вільний час».
Про післявоєнний центр міста розповідає А.П.Реус, 1936 р.н.: «Площа була викладена цеглою (одне коло) і трохи – прилеглі вулиці. ПТУ знаходилось у приміщенні, де зараз міськрада. До цього в міськраді була школа (семилітня). Де зараз «Седам», розташовувалися господарчий, продовольчий, хлібний магазини, де торгували розваженим хлібом, керосинова будка. Тут розміщувалась і примітивна автобусна станція. За магазином були склади, вантажний пункт. Де зараз сквер, стояв магазин, склади. В центрі скверу – фонтан, далі – був танцювальний майданчик (перед сучасним пам’ятним знаком). Барельєф Сталіна стояв навпроти міськради. На місці кінотеатру «Космос», ближче до будинку культури – пам’ятник «Робітник і колгоспниця». Ближче до господарського магазину була перукарня, у нинішньому приміщенні редакції була контора дистанції колії. Пожежна каланча була на місці маленького базарчика».
Деякі уточнення надає А.Ф. Михалькова (1920 р.н.): «Двоповерхова будівля в центрі (на місці сучасної центральної перукарні) – техшкола. Магазини до війни були дерев’яні, розташовувались там, де зараз «Приватбанк» і юстиція. В районі скверу до війни були магазини, торгували морозивом. Де зараз пам’ятник Леніну, були просто будинки. Площа була меншою. До війни жили без асфальту».
Сучасні будівлі, які прикрашають центр міста, були збудовані: Будинок культури – 1989 р., міський готель – 1967 р., кінотеатр «Космос» (магазин АТБ) – 1966, будинок побуту «Берізка» - 1965 р., будинок побуту «Мрія» - 1974 р., ресторан – 1964 р., старий банк («Приватбанк», юстиція) – 1963 р., торговельний центр (господарський магазин) – 1974 р., залізничний готель – 1930 р., залізничний магазин (магазин «Седам») – 1928 р., православна Свято-Миколаївська церква – 2012 р., «Ощадбанк» - 1997 р.,міськрада – початок ХХ ст., будинок побуту (центральна перукарня) – 1961 р., залізнична пекарня (кафе «Старий замок», банк «Надра») – 1959 р., дитячий магазин – 2011 р.
Ю.ДОНЧЕНКО, науковий співробітник ЩІМ

Обласні змагання з картингу

 18 - 19 травня відбулися відкриті обласні змагання з картингу серед вихованців позашкільних закладів. Наша команда у складі Кравця Артема, Антосіка Назара, Кислухи Євгена, Аксьоненка Вячеслава та Колесника Нікіти достойно виступила на цих змаганнях. Кравець Артем виборов І місце в шосейно-кільцевих перегонах та ІІІ місце в фігурному водінні картинга у класі машин «Піонер-Н», а Антосік Назар зайняв ІІІ місце в шосейно-кільцевих перегонах у класі машин «Кадет». Вони нагороджені дипломами та цінними подарунками від організаторів змагань. Крім того, вони отримали дипломи від народного депутата Верховної Ради України В.А.Атрошенка.

На спартакіаді

25 травня в Чернігові відбулася спартакіада серед членів Чернігівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України. Участь у спартакіаді брали 26 команд. Вони змагалися з міні-футболу, настільного тенісу, армреслінгу. У підсумку щорські спортсмени вибороли почесне 5-е місце, а Сарапіна Тетяна Віталіївна стала другою у змаганнях з настільного тенісу. 

За досвідом - з Чернігова в село

– Городяни тільки скаржаться, що в місті важко, а в село ніхто не їде.
– Як же ніхто? А наша Настя?
– Так вона ж через любов…
– Інша б десятою дорогою ту любов обійшла, аби жити в теплі та добрі. А вона, бач, від усіх зручностей до нас приїхала. Тут, я думаю, не тільки любов…


Ця мимоволі підслухана розмова перед початком сходу села у Заріччі і стала причиною знайомства з 22-річною Анастасією Романчук, місцевим фельдшером: захотілося дізнатися, що привело чернігівчанку у маленьке (де всього 210 мешканців), схоже на хутір село. Тут нема ні сільгосппідприємства (а, значить, більшість працездатного населення без роботи), ні газогону, ні більш-менш нормальних доріг.
– На виклики їжджу велосипедом, на ньому легше маневрувати між вибоїнами, - сміється Настя. – Будинок опалюємо екологічними дровами. На городі ростимо картоплю без нітратів. Все чудово.
– Ти серйозно?
– Цілком. Я знала, як тут живуть, і була до цього готова.
Після закінчення Чернігівського медичного коледжу дівчина працювала медсестрою у другій міській лікарні обласного центру. Мешкала з батьками. Життя було спокійним, розміреним і передбачуваним. Але воно Настю не зовсім влаштовувало.
– Передусім через роботу, - не приховує. – Хотілося не просто виконувати призначення лікарів, а почати реалізовувати себе. Застосовувати на практиці одержані в коледжі знання. Самій приймати рішення і нести за них відповідальність. Бо коли постійно знаходишся під чиїмось крилом, сам можеш взагалі ніколи не злетіти.
Далі обставини почали складатися так, ніби сама доля підслухала Настине бажання і взялася допомагати. Хлопець, з яким вона зустрічалася, запросив її до себе в Заріччя. Батьки його не так давно померли. Будинок стояв порожнім.
– Може залишимось тут? – запропонував.
– Я сама про це подумала, коли дізналася, що місцевий ФАП уже тривалий час без фельдшера, - згадує Анастасія. – Але якісь сумніви все одно були. Їх розвіяв сільський голова Михайло Козел. Коли він зайшов у двір, я була впевнена, що йому потрібен Костя. Вже хотіла йти його шукати. А Михайло Іванович каже: « Я не до Кості, а особисто до вас, Анастасіє Сергіївно. Запрошувати на роботу. Людей лікувати нікому – виручайте». І я погодилась. Це було майже три роки тому.
– Вони пролетіли дуже швидко, - каже Настя. – Я здобула досвід, який навіть не світив мені у міській лікарні. Стала більш впевненою у собі. Словом, перейти працювати в Заріччя фельдшером – це було правильне рішення. Хоч тут, звісно, набагато важче. Іноді за ніч буває щонайменше по три виклики, бо переважна більшість мешканців – люди похилого віку. Хотілося, аби було більше породіль, але на даний час намічається тільки одна.
Прошу фельдшера пригадати найекстремальніший випадок із зарічанської практики. Вона посміхається:
– Найбільший екстрим був, коли я приїхала на виклик, а хазяйка не встигла прив’язати собаку. На щастя, усе обійшлося: я не постраждала. Чого не можна сказати про мої джинси. Правда, та хвора компенсувала мені їх вартість.
– А як ти справляєшся з побутовими проблемами?
– Як усі. Я думала, що буде набагато складніше. Може, вони мене не лякають тому, що я не сама. А з милим, кажуть, рай і в курені.
– Сподіваюсь, ви осучаснюєте свій «курінь»?
– Аякже. У ньому уже є вода – не треба носити відрами з колодязя…
Марія Ісаченко

Євроквест «Країнами Європи»

21 травня до читальної зали центральної бібліотеки були запрошені старшокласники районної гімназії. Разом з бібліотекарями і класним керівником вони зробили віртуальну подорож «Парад країн Європи», брали активну участь у вікторині за темою екскурсії та тренінгу «Тепло твоїх долонь» (треба було на імпровізованих долонях написати характерні риси європейців). Дискутувалось питання «Чи має шанс Україна бути в ЄС?» Думки молоді були цікаві і не- ординарні. Та все ж дійшли висновку: шанси в України є!
Н.МОКРОСНОП, директор Щорської ЦБС

Нове в призначенні субсидій

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 152 ( набрала чинності 20 березня 2013 року) внесено зміни до пункту 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 1995 р. № 848. Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає органу соціального захисту населення довідки про доходи кожної працездатної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні, за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2004 року № 192, або індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), видані органом Пенсійного фонду України.