tag:blogger.com,1999:blog-10273770720635552432024-03-10T20:24:30.378-07:00Блог районної газети "Промінь". Сновський районUnknownnoreply@blogger.comBlogger7908125tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-24229203910367235232023-04-23T22:59:00.006-07:002023-04-23T22:59:54.326-07:00На життєвій дорозі з червоно-чорною канвою…<p> І. На початку дорослого життя </p><p>Ольга Петренко народилася в мальовничій Петрівці, навчалася там у школі, а вже потім доля розпорядилася так, що довелося поїздити різними місцями, скуштувати і медових пряників, і болючого батога.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjASXGc16VhfLy940mF9MvPRQS9ioJn6ShR9SAibC3IrwQcaQnvOYeSDv3yTp5zW3hGxGBXSUghqUvydS6nlIX6mQf3rRHNimxKH1OUbbfjdJ-wKOrONkYrb4lZWpXSrEzYvnimL2qsb14xNPyywktIFwYvn17ERywiwFE5QVJbEr9W4Iycf6Pep3C2yA/s745/12.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="745" data-original-width="739" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjASXGc16VhfLy940mF9MvPRQS9ioJn6ShR9SAibC3IrwQcaQnvOYeSDv3yTp5zW3hGxGBXSUghqUvydS6nlIX6mQf3rRHNimxKH1OUbbfjdJ-wKOrONkYrb4lZWpXSrEzYvnimL2qsb14xNPyywktIFwYvn17ERywiwFE5QVJbEr9W4Iycf6Pep3C2yA/w396-h400/12.jpg" width="396" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>Здобувши будівельну професію маляра, спочатку працювала в Ірпені, а потім вирішила спробувати свої сили і вміння у місті-казці Прип’яті. Житлово-комунальне підприємство, яке оформило її на роботу, нахвалитися молодою дівчиною не могло: метка, проворна, до всякого діла тямуща, безвідмовна у виконанні доручень, вона стала улюбленицею колективу, тим вогником, що осявав все довкола.</p><p>Не міг не помітити поліську карооку красуню, не закохатися в неї по самі вуха і працівник четвертого енергоблоку атомної станції Микола Петренко, котрий згодом запропонував нашій землячці руку і серце, пообіцявши любити й жаліти все життя.</p><p>Весілля справили молодіжне, без особливої патетики, багатства, але було воно, наче скупаним в сонці й ніжності, таке щире й світле! І, як грибочки після дощу, почали в сім’ї з’являтися діточки: Саша, Коля, Настуня.</p><p>ІІ. Під гнітом Чорнобиля</p><p>Всього 9 місяців було крихіточці-донечці в момент чорнобильської катастрофи. Ольга Олександрівна пам’ятає цей день у дрібницях: як зателефонували подруги і сповістили про біду, як похапцем збиралася у негайну евакуацію, пакуючи найнеобхідніші речі, документи, як не знаходила місця і виглядала свого Миколу. А він якраз рибалив і чудом дізнався про те, що сталося поблизу. Зумів, знаючи всі тамтешні стежини-доріжки, знайти шлях додому, аби якнайскоріше вивезти рідних в безпечне місце, до своїх батьків, за річку. </p><p>Проте і там було небезпечно. Одного разу військові, котрі контролювали прилеглу до вибуху територію, відвели Олю в сторону (побачили, як вішала в саду пелюшки, підгузники) і порадили виїжджати. Як з’ясувалося, мали рацію, бо на той час малеча вже почала слабшати, хворіти, недобре почувалися й дорослі.</p><p>Довгих роздумів і вагань на черговий переїзд Петренки не мали, як, власне, не мали сумнівів у тому, що їхати треба на малу батьківщину Олі в Петрівку.</p><p>ІІІ. У рідному краю</p><p>А вдома їм навіть повітря допомагало й всі люди. В колгоспі, куди Микола пішов трудитися трактористом, їм дали будиночок, батьки подарували корову й іншу живність, сім’я порала великий город, дбала про порядок і затишок, майбутнє своїх синів і доні. Всі вони вже вивчилися, здобули професії, міцно ставши на ноги. Мають сім’ї, дружать між собою, регулярно провідуючи матусю з татом. </p><p>Яке то щастя згадувати ці зустрічі, думати і наближати нові, пестити чарівних внучат, бачити їхні успіхи, молитися за добро в долях, за очікуваний мир. </p><p>ІV. Під час вторгнення і тепер</p><p>Прошитим червоно-чорною канвою вважає своє буття моя героїня. Червоний колір – то любов від чоловіка і дітей, рідних та друзів, а чорний – журба, принесена російським вторгненням, всі поневіряння, що наразі людям принесла незрозуміла, несподівана, неприйнятна війна.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLGyJ3uhOz0QR7YIW6Gr9r83Ya31GnYXLwO_pcMWN2xyihzQbm5JwFRIy09XJ-jeGGQb2SVWvwZVvjtcOOOScahP6H1jcniL6aI86lG4BqMFnYnqJmFo8i09NMFaXxYaCO6NV972X2BXNrsQY4OypfuuZmt6XcVnTsiV40y5hyEUsjNKkfLqHMkx8lKw/s1600/7.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1197" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiLGyJ3uhOz0QR7YIW6Gr9r83Ya31GnYXLwO_pcMWN2xyihzQbm5JwFRIy09XJ-jeGGQb2SVWvwZVvjtcOOOScahP6H1jcniL6aI86lG4BqMFnYnqJmFo8i09NMFaXxYaCO6NV972X2BXNrsQY4OypfuuZmt6XcVnTsiV40y5hyEUsjNKkfLqHMkx8lKw/w478-h640/7.jpg" width="478" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgU0__9BMZw1H6qZSoIxCibSWmTJW7-w8pdlDgXuLXPIbW9E0EP1abLZ1UWgYfBuhjuxvUMwFWDglwEZl8HW6XD2h2HWfZRSPO4U4StLImz7Vm9EEnmN9rp0W89jp8XepvFn3A3-YLlAHuyPcATISJchPrqMFXUNdPX6gdq69thanx5mIbbkrtK8Ypypw/s1600/10.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1197" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgU0__9BMZw1H6qZSoIxCibSWmTJW7-w8pdlDgXuLXPIbW9E0EP1abLZ1UWgYfBuhjuxvUMwFWDglwEZl8HW6XD2h2HWfZRSPO4U4StLImz7Vm9EEnmN9rp0W89jp8XepvFn3A3-YLlAHuyPcATISJchPrqMFXUNdPX6gdq69thanx5mIbbkrtK8Ypypw/w478-h640/10.jpg" width="478" /></a></div><br /><p><br /></p><p>– Тисячі танків минулого лютого пройшли вулицями нашого села, цілі колони. Ми їх тримали більше двох годин і розвернули. Що казали тоді, які аргументи висловлювали – дослівно не згадаю, але однозначно – не мовчали, не боялися. Навіть в період, коли за Петрівкою довгенько стояв блокпост, коли туди-сюди курсували «бетеери», гуло вгорі й вибухало неподалік.</p><p>– Знали, - продовжує Ольга Олександрівна, що викуряться звідси, підуть геть. Варіанти допомоги ЗСУ, теробороні підказала вже доросла Настя, авторитетна психологиня (облаштувала собі після закінчення вишу гніздечко в Ніжині), котра у своєму місті в такій роботі брала безпосередню участь.</p><p>Вона достеменно «просвітила» і про риштовку, і про тканину, і про цвяхи, про весь процес виготовлення маскувальних сіток, про все інше, що може бути в нагоді захисникам. </p><p>Відтоді 11 місяців минуло, протягом яких Ольга Олександрівна разом зі своїми петрівськими подругами-помічницями з головою поглинулися в допомогу армії. Налагодили тісний зв’язок з волонтером Д.Даниловим, представником міськради А.Миргородським, котрим передають зібрані кошти, консервацію, випічку, свіжі овочі й фрукти, все, що тільки виходить зробити, зібрати. Не вважають ношу, покладену на свої жіночі плечі, обтяжливою, непосильною – навпаки, стають активнішими й активнішими, залучають в свої лави молодь. Бо на фронт потрібні ліки, теплі речі, свічки, додаткові кілометри сіток. </p><p>Я не помиляюсь: саме кілометри! І вже стільки їх виготовили лише петрівські майстрині, попереду яких вона – красива, мудра, неспокійна, залюблена в життя і свою державу, Ольга Олександрівна Петренко.</p><p>Віват Вам, героїне!</p><p>Олена КОМПАНЕЦЬ</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-18761563453891893382022-12-13T02:45:00.004-08:002022-12-13T02:45:40.092-08:00Як оплачувати лікарняні, які не змінили статус на «готово до сплати»<p> </p><p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Електронний лікарняний
має статус «закритий» з дня свого створення і змінює його на «готово до сплати»
у день видачі – тобто через сім днів після дати закриття для лікарняних по тимчасовій
непрацездатності і через сім днів після дати відкриття – для лікарняних по вагітності
та пологах.<span></span></span></p><a name='more'></a><o:p></o:p><p></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Однак сьогодні
надходять звернення від роботодавців і працівників щодо відсутності зміни статусу
– подекуди е-лікарняні залишаються закритими попри вичерпання строків. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">У такому випадку
потрібно орієнтуватись на дати – якщо після дати закриття (дати відкриття для лікарняних
по вагітності та пологах), зазначеної в е-лікарняному, пройшло сім днів, на восьмий
день з е-лікарняним уже можна починати працювати і подавати заяву на оплату до Фонду
соціального страхування України, навіть якщо статус залишився «закритим».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: 120%; margin-left: 9.0cm; tab-stops: 233.9pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%;"><o:p> </o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: 120%; margin-left: 9.0cm; tab-stops: 233.9pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%;">Пресслужба виконавчої</span></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%; mso-bidi-font-size: 14.0pt;">
дирекції <br />
Фонду соціального страхування України<o:p></o:p></span></b></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-88010368237551206412022-12-13T02:44:00.003-08:002022-12-13T02:44:54.192-08:00Внаслідок бойових дій постраждали 747 працівників, 218 з них загинули<p> </p><p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">З початку війни
на підприємствах України зафіксовано 747 постраждалих внаслідок бойових дій працівників
(+10 за останній тиждень). <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span></span></p><a name='more'></a><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"><br /></span><p></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">З них під час виконання
трудових обов’язків через збройну агресію росії загинуло 2</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">18</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">українців.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><b><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Найбільша кількість потерпілих серед працівників
підприємств, зареєстрованих:<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● у Києві – 1</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">49</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">постраждалих, 40 з яких травмовані смертельно;<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● у Дніпропетровській області –</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;"> 96</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">постраждалих, </span></span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">32</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">смертельно;<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Харківській області – 78 постраждалих,
16 смертельно;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Миколаївській області – 7</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">6</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">постраждалих, 2</span></span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">8</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">смертельно;<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Донецькій області – 63 постраждалих,
11 смертельно;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Запорізькій області – </span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">59</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">постраждалих, </span></span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">12</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">смертельно;<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Вінницькій області – 40 постраждалих,
12 смертельно;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Чернігівській області – 28 постраждалих,
8 смертельно;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● Сумській області – 2</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">8</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">постраждалих, 1</span></span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">2</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">смертельно;<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● у Київській області – 2</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">5</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"> <span lang="UK">постраждалих, 11 смертельно;<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">● а також у Кіровоградській області – 23
постраждалих, 11 смертельно</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: UK;">.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Висловлюємо співчуття
близьким і рідним.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Щодо кожного випадку
поранень або смерті українських працівників внаслідок російського вторгнення організовується
робота з розслідування.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Усі працівники,
постраждалі під час роботи внаслідок бойових дій, забезпечуються Фондом соціального
страхування України страховими виплатами і медико-соціальними послугами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Потерпілі зі стійкою
втратою працездатності упродовж усього життя або до повного відновлення здоров’я
крім одноразових допомог також забезпечуються Фондом щомісячними страховими виплатами,
які у повному обсязі компенсують їм втрачений заробіток відповідно до ступеня втрати
працездатності. Також одноразові грошові допомоги і щомісячні страхові виплати призначаються
для членів сімей загиблих працівників.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; margin-bottom: 12.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-language: UK;">Зверніть увагу,
до відомостей про кількість постраждалих не включаються військовослужбовці, поліцейські,
рядовий та начальницький склад органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного
захисту ДСНС та ін.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: 120%; margin-left: 9.0cm; tab-stops: 233.9pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%;"><o:p> </o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: 120%; margin-left: 9.0cm; tab-stops: 233.9pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%;">Пресслужба виконавчої</span></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%; mso-bidi-font-size: 14.0pt;">
дирекції <br />
Фонду соціального страхування України<o:p></o:p></span></b></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-8143179927384516252022-12-13T02:43:00.004-08:002022-12-13T02:43:28.074-08:00З 01 грудня в Україні зріс прожитковий мінімум та пов’язані з ним страхові виплати<p> </p><p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">З 01 грудня
2022 року в Україні планово збільшився розмір прожиткового мінімуму для
працездатних осіб – з 2 600 грн до 2 684 гривень.<span></span></span></p><a name='more'></a> <o:p></o:p><p></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">Відповідно
зросла сума пов’язаних з ним одноразових допомог, які фінансуються Фондом
соціального страхування України для потерпілих внаслідок нещасних випадків на
виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які мають право на
виплати в разі втрати годувальника.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">Так, для осіб, у яких право на страхові
виплати від Фонду настане з 01 грудня цього року, розмір допомоги складе:<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">• потерпілому
внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до ступеня втрати
професійної працездатності (максимально 17 розмірів прожиткового мінімуму,
встановленого законом для працездатних осіб, при 100% втрати працездатності) –
45 628 грн;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">• сім’ї у разі
смерті потерпілого (100 розмірів прожиткового мінімуму) – 268 400 грн;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">• утриманцю у
разі смерті потерпілого (20 розмірів прожиткового мінімуму) – 53 680 грн.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-top: 3.0pt; text-align: justify; text-indent: 42.55pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;">Раніше
ці виплати становили 44 200 грн, 260 000 грн, 52 000 грн відповідно.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: 120%; margin-left: 9.0cm; tab-stops: 233.9pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%;">Пресслужба виконавчої</span></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; line-height: 120%; mso-bidi-font-size: 14.0pt;">
дирекції <br />
Фонду соціального страхування України<o:p></o:p></span></b></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-67911734387773090072022-12-04T23:54:00.002-08:002022-12-04T23:54:05.756-08:00Наша сила в тому, що кожен робить те, що може<p> Мабуть, кожен свідомий українець з початком повномасштабної війни не один раз запитував себе: «Що я роблю під час війни?», «Чим можу бути корисним для своєї країни?», «Як можу допомогти тим, хто воює за нашу свободу у гарячих точках?». І якщо одні люди продовжують жити тим самим життям, яким жили і до війни, не обмежуючи себе майже ні в чому, то інші починають наполегливо працювати і робити все, що від них залежить, аби підтримати нашу українську армію. Серед таких людей справжня патріотка країни Анастасія Крот. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5APiNOu_dEFFrIfNxgvokTZ-qmDHzarMVNQsKIUO9ccfOlyzCv3lMkNxtuo3Z7Kc8HqQxd1dz1Y0AyKpLhXIjQKPG26VpaKLYspn4dfZLZ5Ol5hlX851F7gWz0jTBLjQ5YVb4LSZmhspC7nXy3je_qKT6aV6QCsFJ7OKQfVzxOUbS1_T5oTbXXGUl9A/s1440/%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%BE%D1%82.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1440" data-original-width="1080" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5APiNOu_dEFFrIfNxgvokTZ-qmDHzarMVNQsKIUO9ccfOlyzCv3lMkNxtuo3Z7Kc8HqQxd1dz1Y0AyKpLhXIjQKPG26VpaKLYspn4dfZLZ5Ol5hlX851F7gWz0jTBLjQ5YVb4LSZmhspC7nXy3je_qKT6aV6QCsFJ7OKQfVzxOUbS1_T5oTbXXGUl9A/w480-h640/%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%BE%D1%82.jpg" width="480" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>Коли почався наступ на Чернігівщину, Анастасія якраз пішла у декретну відпустку, перебуваючи на сьомому місяці вагітності. Жінка зізналася, що майже з перших днів війни змогла опанувати свої емоції, взяти себе в руки та починати діяти.</p><p>– Перше питання, яке виникло у моїй голові, було про те, що я розкажу своїм дітям, коли вони виростуть і спитають мене про війну, про те, що я робила, коли наші солдати спали в холодних окопах, коли цілі сім’ї втрачали житло, своїх рідних людей. І я зрозуміла – мені обов’язково буде про що їм розказати, адже сидіти без діла у такий складний час точно не буду, - каже Анастасія Крот. - До цього часу волонтерством ніколи не займалася, та, як то кажуть, все потрібно колись починати. І ось на своїй сторінці у мережі я вирішила оголосити перший збір коштів, аби придбати для наших Героїв тактичні навушники та тепловізор. На великий подив, до цього збору долучилося багато людей і вже за тиждень я особисто передала хлопцям все необхідне. </p><p>Далі Анастасія почала знаходити контакти волонтерів із нашої та сусідньої області та організовувати різноманітну допомогу для переселенців, малозабезпечених родин. Про таких людей дізнавалася від друзів, знайомих, або й просто, стоячи у черзі біля магазину. Починалося все з дитячого харчування, ліків, одягу. А після того, як Анастасія познайомилася зі справжнім патріотом України, волонтером та організатором об’єднання «Патріоти Сновщини» Денисом Даниловим, разом із такими ж небайдужими людьми почала робити спільну, добру справу на благо країни – займатися волонтерством уже офіційно. Відтоді «Патріоти Сновщини» постійно організовують збори для придбання тепловізорів, необхідного обладнання та автомобілів, яких потребують наші захисники на фронті. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjN55UHsLVT99fBOPA1NCBhRCEyLq-JSrmxEBOWWdVwjqBgic0NonKfceEoxuoPxH4llfGFkaPCwNqNuGSunaVEfrf-Lqb5WJgEHyA2gJg3BgtgjILoK5cahWKK-gujrqiH8HF5gyOq4Jl9Md8Ih46FHyI-m472zcB6WOx1ODeZeXCl8Z9IepHwZLFew/s2048/%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1542" data-original-width="2048" height="482" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjN55UHsLVT99fBOPA1NCBhRCEyLq-JSrmxEBOWWdVwjqBgic0NonKfceEoxuoPxH4llfGFkaPCwNqNuGSunaVEfrf-Lqb5WJgEHyA2gJg3BgtgjILoK5cahWKK-gujrqiH8HF5gyOq4Jl9Md8Ih46FHyI-m472zcB6WOx1ODeZeXCl8Z9IepHwZLFew/w640-h482/%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0.jpg" width="640" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhLg7-oM7ot3Z2i_mj1ZAx9-Cdn7F3Wo-R-HYzJBx-Q3lrP1WHjV8uMHigAbd-JcvGoAKH6ZX1PM0SM_B5HX9p3znrw952CD-vZJERR4IIhTDYdpC0bWMMozBmdqkZVeULqhHbGOqeGjN42t2Ihr4LcLghto9NbxutxNAbqdKiJi63yVH3F1iNeG4Q3eQ/s960/%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="960" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhLg7-oM7ot3Z2i_mj1ZAx9-Cdn7F3Wo-R-HYzJBx-Q3lrP1WHjV8uMHigAbd-JcvGoAKH6ZX1PM0SM_B5HX9p3znrw952CD-vZJERR4IIhTDYdpC0bWMMozBmdqkZVeULqhHbGOqeGjN42t2Ihr4LcLghto9NbxutxNAbqdKiJi63yVH3F1iNeG4Q3eQ/w640-h640/%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0.jpg" width="640" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiikGPgdaUYbx0odZQOI8vtrNk4xscZzi9N9IH1-tbPnjoBOZH16xzdhuDsTjT7DrwXAcEB3xxaDcCm64q5MQJOrmxom0CKawXFvrHAV7fbVcpKvEkTRkyziQdkDp77RKviTV3_bLemTcRiDL3CXn7xWUGZIgTp8VJ5QMA54Vj4qwojg0uJxcyryzrjbQ/s2048/%D1%82%D1%83%D1%88%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0%202.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="2048" data-original-width="1542" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiikGPgdaUYbx0odZQOI8vtrNk4xscZzi9N9IH1-tbPnjoBOZH16xzdhuDsTjT7DrwXAcEB3xxaDcCm64q5MQJOrmxom0CKawXFvrHAV7fbVcpKvEkTRkyziQdkDp77RKviTV3_bLemTcRiDL3CXn7xWUGZIgTp8VJ5QMA54Vj4qwojg0uJxcyryzrjbQ/w482-h640/%D1%82%D1%83%D1%88%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0%202.jpg" width="482" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0gPO4-Gagz-GPqoZ6lP7qWv8-59Yl8UiC7r0ECqs5nMrY7X2ZuM3EYMfY3ErFCX_jXjAjp8B7fWogm-6i6ephazkeVTStvCA5RGyFkF6OhDtShZMg-3izJ_7zWjran6yt2zCkK05nmg9uVA2CQQkFil4MXZNgyuSSE-0sikV1SkVcYkRiXrdq__y5gA/s2048/%D1%82%D1%83%D1%88%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1542" data-original-width="2048" height="482" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0gPO4-Gagz-GPqoZ6lP7qWv8-59Yl8UiC7r0ECqs5nMrY7X2ZuM3EYMfY3ErFCX_jXjAjp8B7fWogm-6i6ephazkeVTStvCA5RGyFkF6OhDtShZMg-3izJ_7zWjran6yt2zCkK05nmg9uVA2CQQkFil4MXZNgyuSSE-0sikV1SkVcYkRiXrdq__y5gA/w640-h482/%D1%82%D1%83%D1%88%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg" width="640" /></a></div><br /><p><br /></p><p>– Наша сила в тому, що кожен робить те, що може, - каже Анастасія. – Хтось допомагає фінансово, хтось своєю плідною працею. «Патріоти Сновщини» об’єднали навколо себе дійсно справжніх Людей з великої літери, які усім серцем переживають за свою батьківщину. Ми долучаємося до плетіння маскувальних сіток, зборів необхідного (продуктів харчування, ліків, одягу, техніки тощо) для тих, хто втратив житло або довгий час знаходився в нелюдських умовах існування, приміром, для жителів Ізюму, Куп’янська, Бахмута, місцеві майстрині в’яжуть для ЗСУ теплі шкарпетки, бафи, шарфи, білизну та рукавиці, роблять окопні свічки. Я та ще кілька жінок, які не уявляють життя без кулінарії, готуємо для захисників та відправляємо їжу на фронт. </p><p>Коли Чернігів звільнили з окупації, я вирішила напекти для людей, які майже два місяці просиділи у холодних підвалах пиріжків та зварити для них домашнього згущеного молока. Так і зробила. Все приготоване передала через чернігівських волонтерів, які вже там напряму роздавали людям їжу. </p><p>На цьому «Патріоти Сновщини» зупинятися не хотіли. Анастасія вирішила приготувати для Героїв таку їжу, яка б могла зберігатися тривалий час та не псуватися. Це: тушонка, різноманітні каші, консервовані овочі. Задумала – зробила. Свою першу тушонку приготувала разом із Андрієм Коробком, який готував її в своєму автоклаві. Перша партія складалася з 82 банок. До речі, аби трошки підняти хлопцям бойовий дух та настрій, жінка вирішила на кожну баночку наклеїти вірші зі зверненням та вдячністю до Героїв.</p><p>Про добру справу Анастасії дуже швидко дізналися сновчани і почали активно долучатися до діяльності жінки. Вони допомагали фінансами, приносили банки та кришки, крупи, м’ясо. У деяких магазинах Денис Данилов встановив скриньки для збору коштів, аби потім за них можна було купувати продукти. Та й чимало місцевих підприємців почали продавати Анастасії необхідне по собівартості та зі знижками.</p><p>Ще до війни Анастасія обожнювала готувати і без цього давно свого життя не уявляла. Особливо любила випікати для своєї родини щось солоденьке, тож і зараз вирішила не відходити від улюбленого заняття. Отож, взялася і за солодку випічку, яку передавала на фронт та прикордоння. Пиріжки, печиво, пряники, зефір і, навіть, домашня нутелла – все це із задоволенням куштували наші захисники, яким таких харчів дуже хотілося. </p><p>– Справжнім прикладом для наслідування для мене стала Наталія Орлова, організатор волонтерського руху «Північний янгол». Ця жінка за короткий термін зробила стільки добрих справ, скільки декому навіть не снилося. Саме з неї кожному з нас треба брати приклад та діяти. До речі, наразі вона організувала збір коштів для придбання «Валькірії». Це український безпілотник, вартістю в 720 тисяч гривень, який дуже потрібен нашій розвідці. </p><p>Продовжують збір коштів і «Патріоти Сновщини», які наразі необхідні для придбання автомобіля та тепловізора для захисників, які обороняють наш кордон. Тож усі, хто може допомогти навіть маленькою сумою – долучайтеся та надсилайте кошти на картку: 4149 4991 5290 5111 (Денис Данилов), адже кожна гривня наближає нас до перемоги. Також наші місцеві волонтери потребують ниток, воску, парафіну, кришок та банок для консервації, овочів, круп, м’яса. </p><p>Наразі Анастасія разом зі своїм чоловіком Ярославом виховує 18-річну донечку Крістіну, п’ятирічного сина Святослава та шестимісячну донечку Лізу. І, навіть незважаючи на такий шалений графік та режим роботи, жінка на втому не жаліється. Бо розуміє – робить це заради скорішого миру. У свою чергу їй завжди допомагає та підтримує чоловік, без якого, зізнається жінка, просто б не справилася. І старша донька Крістіна бере приклад зі своєї матусі. За період окупації дівчина навчилася в’язати речі та робити різноманітні сувеніри із глини. Потім вона продає свої вироби на благодійних аукціонах та всі кошти відправляє на підтримку ЗСУ. Окрім цього, дівчина постійно бере участь у благодійних концертах та ярмарках.</p><p> Коли бачиш, як заради спільної мети об’єднуються не тільки родини, а й зовсім незнайомі люди, розумієш – нашу націю не перемогти та не зламати. А ті люди, які лише хочуть почати робити щось для своєї країни, обов’язково мають взяти приклад із «Патріотів Сновщини» та разом із ними наближати нашу країну до Перемоги.</p><p> Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото з архіву Анастасії КРОТ</p><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-87187739813694402802022-11-16T00:53:00.004-08:002022-11-16T00:53:20.279-08:00Світлана Хоменко: «Робота соціального працівника – недооцінена»<p> Щороку на початку листопада в Україні відзначають День соціального працівника. Це свято людей, які щодня поспішають на допомогу іншим, свято тих, хто виявляє милосердя, робить добро не тільки за службовим обов’язком, а й за велінням совісті та покликом душі.</p><p>Всім, хто стикався з доглядом за особами похилого віку, відомо, як іноді це важко. Тому далеко не кожен зміг би працювати у цій сфері, адже тут необхідні міцні нерви і в той же час – добре серце. Саме тому соціальні працівники працюють з особливими категоріями осіб, для яких іноді самі стають найріднішими.</p><p>На Сновщині за такими людьми доглядають 95 працівників територіального центру соціального обслуговування, який очолює Світлана Хоменко. Всі разом вони обслуговують за близько двох тисяч осіб. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwFZXm3l7cAORV0GuAYkX9f2TssT9FWoRlNnD_-w3DNlqJXl6QcBMCppszWVhqmBnZ02P_Z-Zuv0rPhPhByuFJuEGhYjCeHz3FoH_frfySKNJAvsdyX99xtS3HRdQbBOK95QD-coofOcAbr3CwWIDxA1Y6eqYpGf-Li6ZD4DZxmrkq5DGtbC_GnMN9gQ/s1600/IMG_2737.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="777" data-original-width="1600" height="310" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwFZXm3l7cAORV0GuAYkX9f2TssT9FWoRlNnD_-w3DNlqJXl6QcBMCppszWVhqmBnZ02P_Z-Zuv0rPhPhByuFJuEGhYjCeHz3FoH_frfySKNJAvsdyX99xtS3HRdQbBOK95QD-coofOcAbr3CwWIDxA1Y6eqYpGf-Li6ZD4DZxmrkq5DGtbC_GnMN9gQ/w640-h310/IMG_2737.JPG" width="640" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>– Коли наш регіон знаходився в окупації, всі наші працівники протягом двох місяців працювали без вихідних, - розповідає директорка закладу. – А як можна було інакше. Адже старенькі люди не в змозі ні в хаті самі протопити, ні приготувати поїсти, ні сходити до магазину за тими ж продуктами. Тож наші соціальні працівники виконували абсолютно всю ту роботу, яка лягла на їх плечі ще й до війни. Та, окрім цього, вони надавали стареньким ще й неабияку моральну підтримку та допомогу, заспокоювали їх, вселяли надію й не давали повністю впасти духом у той складний час. Окрім своїх безпосередніх обов’язків, працівники почали розвозити нашим підопічним безкоштовні яйця, молоко, сир, які надавали місцеві об’єднання. Загалом ми не могли та не хотіли лишати стареньких людей наодинці зі своїми проблемами та горем. Тож, поки всі сиділи у будинках, наші працівники поспішали до людей і під гул літаків, і під час обстрілів громади. Адже розуміли, інакше вони не можуть. </p><p>Виїзди по селах громади відтепер відбуваються за заявками старост. Найчастіше люди хочуть бачити у себе у селі перукаря. Вистачає роботи і у нашого взуттєвика та швачки, які приймають замовлення та виконують роботу у місті. Потім відремонтовану річ передають людині через соціального працівника. </p><p>Наразі багато розмов точиться довкола теми функціонування стаціонарного відділення для тимчасового або постійного проживання для літніх людей. Воно розраховане на 33 людини, наразі їх там 19. За словами Світлани Хоменко, умови для цих людей там хороші. У відділенні тепло, завжди прибрано та охайно. Одним словом, підопічні тут, як то кажуть, у теплі й добрі. Проте – у небезпеці. </p><p>– Через близьку відстань до кордону я особисто наполягала на тимчасовій евакуації стареньких до чернігівського пансіонату. Повторю – саме тимчасово, доки війна не скінчиться. Про закриття закладу мова ніколи не йшла і в найближчий час точно не йтиметься. Проте на великий подив і сам колектив закладу, і його пацієнти евакуюватися не хочуть, тим самим наражаючи себе на небезпеку. І якщо працівники закладу зможуть самотужки у разі надзвичайної ситуації покинути село, то куди потім діватися немічним та стареньким – питання риторичне. Станом на чотирнадцяте листопада остаточне питання щодо евакуації літніх людей і досі не вирішене. У мерії чіткої відповіді також не дають. Єдине – всі підопічні стаціонарного відділення написали мені офіційну відмову від евакуації. Як буде далі – не знаю. Хочеться, щоб люди свідоміше ставилися до своєї безпеки, адже, як показало 24 лютого, миттєво виїхати та евакуюватися інколи стає неможливо вже через кілька годин. </p><p>Цьогорічний день соціального працівника на Сновщині не відзначали. Не було ні урочистої частини, ні традиційного нагородження кращих працівників. Бо це не на часі. Натомість, навіть у своє професійне свято ці люди трудилися, не покладаючи рук. Бо розуміли – від них залежить спокій, здоров’я та й загалом все життя стареньких людей, які прикипіли до них всім серцем. </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото з архіву Світлани Хоменко</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-65358373586176891672022-11-07T00:30:00.002-08:002022-11-07T00:30:30.036-08:00Оригінальні світильники та торшери створює у себе вдома Людмила Мося<p> Неймовірної краси торшери та світильники у вигляді пишних орхідей, витончених троянд, яскравих жоржин, запашних лілій та інших різноманітних квітів у себе вдома робить сновчанка Людмила Мося. </p><p>Таке заняття стало своєрідним хобі для жінки ще чотири роки тому. Тоді Людмила, переглядаючи стрічку новин в інтернеті, натрапила на фотографії оригінальних світильників, які виготовляли власноруч. Захотіла спробувати створити таку красу і для себе. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHt-IuNb4eGofskU_X-GMO6UzRkow4GFGWkXSpF16Syoejd6ZoeTIgKGh14GNtMAT1fi59E5M9NsLfBSKw7J1csR2SQG-jZSqqX_hGJuKI7wDH6ghfOQqH4_gTO70mYsW7JPoLAKXCA_EaJygMp8cGGn26tPQGTY7643BNhpY9eebQHN-8MMdqTfKRgg/s2000/%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%8F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="2000" data-original-width="1124" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHt-IuNb4eGofskU_X-GMO6UzRkow4GFGWkXSpF16Syoejd6ZoeTIgKGh14GNtMAT1fi59E5M9NsLfBSKw7J1csR2SQG-jZSqqX_hGJuKI7wDH6ghfOQqH4_gTO70mYsW7JPoLAKXCA_EaJygMp8cGGn26tPQGTY7643BNhpY9eebQHN-8MMdqTfKRgg/w360-h640/%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%8F.jpg" width="360" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>В тому ж інтернеті знайшла весь необхідний матеріал, замовила його і незабаром взялася за роботу. А вже за кілька днів квартиру майстрині прикрашав світильник у формі троянди. Знайомі, побачивши таку красу, захотіли мати щось подібне і у себе, попросивши Людмилу зробити таку квітку і для них. Відтоді проста зацікавленість у тому: «Чи вийде і у мене зробити таке?» переросла не просто у захоплення, а в частину життя. </p><p>Світильники та торшери жінка виготовляє із ізолону та фоамірану. Ізолон – універсальний матеріал, який об’єднує в собі одразу кілька функцій: тепло-, шумо- та гідроізоляцію. На противагу йому, фоаміран більш декоративний пінистий матеріал, який ще називається пластичною замшею або спіненою гумою. Для створення одного торшера, окрім основного матеріалу, ще потрібно купити масу інших важливих елементів: металопластикові труби, дроти, вилки, патрони та лед-лампочки. Варто розуміти, що працювати тут потрібно обережно, адже це не лише декоративна робота, а й робота із електрикою. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_kUAAJj7dnwlen2EYZs1a5DFH467SxJv4-gFgwQ8fbZiLsEDi-B3iW8qbylNNnYQW7x18lWPiApagYwlGJTf_eSCTpKuXxDwDaqOJHk3Sm8fbG4UIdDDWRYjsXGJH4VsfO1RyKaK34wOU02v6HLy5_SLYvMXOfrxUwwwN2pVySl7pGEWdPGwie9065g/s1000/%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%201.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1000" data-original-width="750" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_kUAAJj7dnwlen2EYZs1a5DFH467SxJv4-gFgwQ8fbZiLsEDi-B3iW8qbylNNnYQW7x18lWPiApagYwlGJTf_eSCTpKuXxDwDaqOJHk3Sm8fbG4UIdDDWRYjsXGJH4VsfO1RyKaK34wOU02v6HLy5_SLYvMXOfrxUwwwN2pVySl7pGEWdPGwie9065g/w480-h640/%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%201.jpg" width="480" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhwuo-1UZhzkdeRhBkP9Z0gUQp_a6boYmOLdJ0ZrsZHZ3R7-TQw6zTdIiG7Dp3hvNbay790j_kqEOfP1HJlYjmYUqYrUWzQToDsHMUm1ALRFW1J8l_hIdAKHQFvOiNAM8iir2cvI_2AkSWHWE1e7mbVZYM43g8CDAe_7wRmVCgMLhwX-NwCk46aPxstdA/s795/%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%203.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="795" data-original-width="730" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhwuo-1UZhzkdeRhBkP9Z0gUQp_a6boYmOLdJ0ZrsZHZ3R7-TQw6zTdIiG7Dp3hvNbay790j_kqEOfP1HJlYjmYUqYrUWzQToDsHMUm1ALRFW1J8l_hIdAKHQFvOiNAM8iir2cvI_2AkSWHWE1e7mbVZYM43g8CDAe_7wRmVCgMLhwX-NwCk46aPxstdA/w588-h640/%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%203.jpg" width="588" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLhWruM0cDsCFc3iqFNHJnCsGWOI8uOHeodnYb-rPCkj66NzzuGQelUdKg0onsSKxIsgZkP8BgWJ0-8ZTqYg1t1Pd_Tl7KC6OkY-wynglNem0ukDc7NsMmd20bzM9mPJwX9bEO0atYbz4qpe8MA6-LYrB2SW5RMwYyFaz2ZdXYHwETxULj1l1kERAw3A/s2000/%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="2000" data-original-width="1124" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLhWruM0cDsCFc3iqFNHJnCsGWOI8uOHeodnYb-rPCkj66NzzuGQelUdKg0onsSKxIsgZkP8BgWJ0-8ZTqYg1t1Pd_Tl7KC6OkY-wynglNem0ukDc7NsMmd20bzM9mPJwX9bEO0atYbz4qpe8MA6-LYrB2SW5RMwYyFaz2ZdXYHwETxULj1l1kERAw3A/w360-h640/%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8.jpg" width="360" /></a></div><br /><p>– Коли я лише починала робити світильники, то спершу всю роботу з підключенням до електрики взяв на себе Олексій, мій чоловік, - розповідає Людмила. – Я завжди сиділа біля нього та ретельно спостерігала, як же правильно, а головне безпечно виконувати кожен етап у роботі. І не даремно. Після того, як він пішов захищати країну, за всю роботу із створення торшерів я взялася сама. Зараз вже повністю осмислила та відточила свої вміння та знання, а на початку роботи, звісна річ, виникали і труднощі. Серед найголовнішої – саме формування квіточки. Від вирізання пелюсточки, яке має бути у певному, правильному напрямку, мати однаковісіньку форму, розміри, залежала охайність усієї роботи. І, скажу чесно, над першою квіточкою я просиділа досить довго. </p><p>Серед найулюбленіших робіт – остання. Це – 1,6- метровий світильник у вигляді однієї з найгарніших осінніх квіток – айстрів. Кожна квіточка складається з 800 пелюсток, які потрібно вручну повирізати, наклеїти та надати відповідну форму. </p><p>Загалом у творчому доробку майстрині вже більше 200 найрізноманітніших виробів. Жінка поки що створює лише квіти, які, за її словами, користуються у людей найбільшим попитом. Проте форми світильника можуть бути будь-якими. Навіть дитячі у вигляді ведмежатка або сови. Головне – бажання. </p><p>Роботи Людмили Мосі вже давно прикрашають оселі не лише жителів міста, а й усієї України. Адже замовляли їх і з Київської, Львівської, Черкаської та інших областей країни. Один світильничок радує очі господарів і у славетній Чорнобаївці. </p><p>І зараз, у такий складний для країни час, Людмила продовжує творити та радувати оточуючих своєю красою. Вона впевнена, що її вироби стовідсотково піднімуть настрій та стануть окрасою будь-якого приміщення, адже зроблені вони з любов’ю та від чистого серця. </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото з архіву героїні</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-67901651278814883772022-10-31T02:52:00.004-07:002022-10-31T02:52:40.863-07:00Строки звернення до суду для вирішення трудових спорів: на що варто звернути увагу<p> </p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">19 липня 2022 року набув
чинності Закон України<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>"Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових
відносин", яким<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>внесено<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ряд<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>змін до Кодексу<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>законів про працю
України. Зокрема,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>змінено<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>й<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>статті 233 та 234, які регламентують<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів та їх поновлення.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span>Детальніше про <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>строки
<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>звернення <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до суду за вирішенням трудового спору</span></i><span lang="UK"> </span><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>розповідає <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>фахівчиня сектору<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>"Новгород-Сіверське бюро правової
допомоги" Наталія Довбня.<o:p></o:p></span></i></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span></span></i></p><a name='more'></a><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><br /></span></i><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span></span></i><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Згідно з
частиною<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>1 статті<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>233 </span><span lang="UK"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Кодексу<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>законів про працю України <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>працівник може звернутися із заявою про
вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли
він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім
випадків, передбачених частиною другою цієї статті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Частиною <span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>другою статті<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>233<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>КЗпП України визначено,
що<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>із заявою про вирішення трудового
спору у справах про звільнення, працівник має право звернутися до суду в
місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у
справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у
тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми,
нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з
працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації,
встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У разі ж пропуску з поважних причин строків, установлених
статтею 233 <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Кодексу</span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">законів
про працю України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії
наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми,
нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не
більше одного року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">Нагадуємо, що фахова правова
допомога надається</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; line-height: 115%; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">
</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Сновськ</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">им</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> бюро правової допомоги з 9-00 год. до
18-00 год.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з понеділка по
п'ятницю за адресою: м. Сновськ, вул. Миру 51а, тел.: (0254) 2-13-48.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">Також</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">, за правовою допомогою звертайтесь до Менського місцевого центру
з надання БВПД з 8-00 год. до 17-00 год. за адресою: м. Мена, вул. Титаренка С.
6А, буд.9, тел.:(0244) 3-30-01.</span><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 35.4pt;"><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги:
0-800-213-103.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNoSpacing" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D1%86%D0%B1%D0%B2%D0%BF%D0%B4?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#МенськийМЦБВПД</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#Чернігів</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#безоплатнаправовадопомога</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B9%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#місцевийцентр</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#правовадопомога</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#Чернігівськаобласть</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B0?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#Мена</span></a></span><span lang="UK" style="background: white; color: #050505; font-family: "Segoe UI Historic","sans-serif"; font-size: 9.5pt;"> </span><span lang="UK"><a href="https://www.facebook.com/hashtag/%D0%B0%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8?__eep__=6&__cft__%5b0%5d=AZXncwAD22-0VjBwgYs7dFOHYb3kCC10Vn_W4fiMO9u29dkZm22fkXQHqbrDvfNWnFdH9FOTjNSYLxS4ijdrPH929hfXAyz3Nvt_uGk6dRINmx4ECg6_xGN4UhNkcjQwgcU&__tn__=*NK-R"><span style="border: none windowtext 1.0pt; font-family: "inherit","serif"; font-size: 9.5pt; mso-bidi-font-family: "Segoe UI Historic"; mso-border-alt: none windowtext 0cm; padding: 0cm;">#адвокати</span></a></span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-71286175252551741802022-10-31T00:51:00.006-07:002022-10-31T00:51:29.808-07:00Кожен наш крок може захистити тих, хто захищає нас<p> Початок повномасштабного вторгнення РФ кожен українець сприйняв майже однаково. Страх, відчай, агресія, а подеколи й просте нерозуміння того, як сусідній народ так міг вчинити з нами, за їх словами, братнім народом. Хтось вже протягом восьми місяців живе у таких думках, щодня відчуваючи несправедливість, паніку, жах, а хтось, незважаючи ні на що, продовжує жити та вірити в те, що рано чи пізно наша довгоочікувана та вистраждана перемога настане. І серед таких людей сновчанка Валентина Шутько. Жінка зізналася, що спочатку відчувала такий же жах та апатію, як і кожна людина в країні. А тоді, як захищати Батьківщину на фронт пішли її знайомі та родичі, зрозуміла – має діяти. І в думках одразу пронеслася маса ідей та планів, як можна допомогти та підтримати наших захисників. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1JzK3a0vJHp_h8W3o7WnaOhOuzLPNYPb2XBun7KaCdgkfa3ohGDraYAM3wq5puy9LhPm7W2lW8bf9ZTRHSIKqSDyirkkTShiyNWVzvUkzIsaVMkJzGL_l-kw6ad5cV2Lk5xg-6RXQCFzimXRO_ZYcPcYtlGrxjFRdddhGDq2Bf9HYOyxlkoKhPYztCQ/s1280/%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D1%87%D0%BA%D0%B8.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="960" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1JzK3a0vJHp_h8W3o7WnaOhOuzLPNYPb2XBun7KaCdgkfa3ohGDraYAM3wq5puy9LhPm7W2lW8bf9ZTRHSIKqSDyirkkTShiyNWVzvUkzIsaVMkJzGL_l-kw6ad5cV2Lk5xg-6RXQCFzimXRO_ZYcPcYtlGrxjFRdddhGDq2Bf9HYOyxlkoKhPYztCQ/w480-h640/%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D1%87%D0%BA%D0%B8.jpg" width="480" /></a></div><span><a name='more'></a></span><div><br /></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj30hm7ViSunqDBBQfScGzB38Gr8V_W7hHsjrqJcYFOEBYunfyqMHiM959iIN0SfvSNCdaAKSJPPS5dPqjOGdpIhbks6GH8XgMNhoAs4inxaYM20X76S5wjVV_ZONkNOClptBDhTt_fbaJ78vFsMyzLMRJH9NP3R4Vaajy4J0BQvamBP98H98i5-jCwYg/s960/%D1%88%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B8.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="720" data-original-width="960" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj30hm7ViSunqDBBQfScGzB38Gr8V_W7hHsjrqJcYFOEBYunfyqMHiM959iIN0SfvSNCdaAKSJPPS5dPqjOGdpIhbks6GH8XgMNhoAs4inxaYM20X76S5wjVV_ZONkNOClptBDhTt_fbaJ78vFsMyzLMRJH9NP3R4Vaajy4J0BQvamBP98H98i5-jCwYg/w640-h480/%D1%88%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B8.jpg" width="640" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Все починалося лише з кількох пар шкарпеток</p><p>Все почалося наприкінці серпня. З кожним днем ночі ставали дедалі прохолоднішими, а хлопцям, які ночували просто неба в окопах ще у літній формі, зігрітися було дедалі складніше. Тоді Валентині на думку спала ідея – можна в’язати теплі, домашні речі, які б зігріли хлопців у холодну пору. Вдома знайшла три клубочки ниток, а в голові промайнуло: вистачить такої кількості пряжі не на багато. Майже одразу виникла ще одна ідея – написати пост у соціальні мережі та поділитися своїми планами про те, як можна підтримати українську армію. Так і зробила. І майже одразу до Валентини звернулися місцеві майстрині та зголосилися допомагати їй у цій нелегкій справі. Спочатку жінок було небагато, та щодня їх кількість збільшувалася, так само, як і збільшувалася кількість пряжі, ниток, в’язаних речей, які приносили люди, аби розплести їх та повторно використати на добру справу. Робота закипіла.</p><p><br /></p><p>Допомога надходила навіть з-за кордону</p><p>– Мене дуже здивувало, що підтримка та допомога надходила не лише від жителів міста та сіл нашої громади, а й з усієї України та навіть з-за кордону, - ділиться Валентина Шутько. – Люди писали мені у соцмережі та пропонували висилати готові роботи, пряжу та кошти на її купівлю. Проте грошей ми не брали принципово. Натомість я скидала бажаючим варіанти онлайн магазинів, які торгували необхідними для нас речами, а дівчата та жінки уже безпосередньо у них замовляли бажане та відправляли на нашу адресу. Вразило те, що власниця однієї з таких крамничок, дізнавшись про нашу справу, безкоштовно надіслала нам необхідний крам. Якщо спочатку ми почали в’язати лише шкарпетки, то згодом розширили своє виробництво та почали виготовляти ще й бафи, пояси, подушки, балаклави, білизну. Звичайно, у зв’язку з цим з’явилася необхідність і у нових витратах та закупах. Додатково потрібні були ризинки, липучки, фурнітура. Проте нас уже було не зупинити. А посилки від українців почали надходити навіть із-за кордону. Першу отримали з Австрії, далі – Німеччини, Литви, Польщі. </p><p><br /></p><p>Солодощі та кава – як приємний бонус до речей</p><p>Ідея класти солодкі дарунки нашим захисникам з’явилася у нас після до сліз щемливої історії жінки, яка і надіслала нам свої вироби із уже готовими даруночками всередині. Вона в’язала шкарпетки для свого сина та його роти, які воювали під Бахмутом. У свою пряжу вкладала всю свою материнську любов, віру в те, що син повернеться з війни живим та здоровим. Не повернувся. Загинув. А ті шкарпетки, які ночами так старанно в’язала йому мати, попри біль і сум, жінка надіслала нам, аби зігріти вже чужих дітей, чоловіків та онуків, які ціною власного життя оберігають наше. Всередині кожної пари ми знайшли цукерки та стіки кави. Відтоді класти подаруночки воїнам стало своєрідною традицією. Майстрині солодощі купують за власний рахунок. Також кладемо власноруч написані листи з побажаннями та словами підтримки, дитячі малюнки, як символ того, заради чого хлопці воюють. Останнім часом чай, каву, цукерки, випічку приносять до пункту збору небайдужі земляки. Отож волонтери відправляють від нас тепер не лише власноруч створені речі, а й продукти харчування, домашню випічку тощо. </p><p><br /></p><p>Окопні свічки – необхідна річ для захисників</p><p>Ідея створювати окопні свічки виникла у Ірини Карпушиної. Вона, як і Валентина Шутько, також зробила пост у мережі та запропонувала небайдужим долучитися до благодійної справи. І першою відгукнулася саме пані Валентина. </p><p>– Пам’ятаю, як ми раділи, коли вдалося зробити перші десять свічок, далі – сто, - згадує Валентина. – Ніхто і подумати тоді не міг, що згодом таких свічок вже буде більше тисячі. Знову пост у мережі про відкритий збір парафіну, воску, бляшанок та картонових коробок. І знову люди активно долучилися. Багато свічок почали передавати церкви. Землячка, яка наразі проживає у Польщі, переслала нам аж чотири ящики свічок, аби ми переробили їх на окопні. Цікаво, що саме окопні свічки найчастіше почали створювати всією родиною, або згуртованими сусідами. Один вирізає бляшанки, хтось скручує картон, хтось заливає воском. Це пришвидшує роботу та згуртовує людей навколо. Щоб ще більше пришвидшити процес виготовлення Роман Петрик власноруч створив «скрутку» на основі звичайної м’ясорубки, для скорішого виготовлення свічок. </p><p><br /></p><p>Щотижнева рубрика-продаж «З нами тепло»</p><p>Вона заключається в щотижневому продажу пари шкарпеток за встановлену ціну – 200 гривень. Ці кошти в подальшому йдуть на закупівлю необхідного майстриням краму. Загалом така рубрика була започаткована лише два тижні тому. Першу пару «акційних» шкарпеток продали за добу, а вже наступного тижня – за дві хвилини. </p><p>Люди розуміють, що цим самим вони підтримують наших захисників та наближають нас до перемоги. </p><p><br /></p><p>Якщо є бажання – час знайдеться</p><p>Наразі проєкт «З нами тепло» налічує близько шістдесяти майстринь, які щодня невпинно трудяться на благо рідної країни. Більшість з них офіційно працюють, дехто навіть на двох роботах, хтось знаходиться у декретній відпустці, хтось на пенсії. Та, не дивлячись на повну зайнятість, втому та щоденні домашні клопоти, люди мають бажання допомагати та знаходять для цього час.</p><p>Загалом за весь період майстринями вже було сплетено близько 300 пар шкарпеток, 80 поясів та бафів, півсотні білизни (її почали робити порівняно нещодавно) тощо. І на цьому вони зупинятися не збираються. Ті, кого зацікавила благородна справа Валентини Шутько, можуть звернутися до неї безпосередньо через соціальну мережу. Тим паче, збір пряжі, флісу, воску, парафіну та інших необхідних речей триває. Весь цей крам можна приносити до пункту прийому. Його адресу з етичних міркувань не вказуємо. Для того, щоб допомогти, не обов’язково уміти плести чи в’язати, або мати певні рукодільні навчики. Достатньо бажання, а посильна робота обов’язково знайдеться. Пам’ятайте: кожен наш крок може захистити тих, хто захищає нас. </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото використані зі сторінки проєкту «З нами тепло»</p><div><br /></div><span><!--more--></span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-64857056333008896622022-10-24T02:29:00.002-07:002022-10-24T02:29:08.608-07:00Право внутрішньо переміщених осіб на безоплатну вторинну правову допомогу<p> </p><p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; tab-stops: 156.75pt; text-align: justify;"><span class="rvts0"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Усі особи, які перебувають під
юрисдикцією України,</span></span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> з<span class="rvts0">гідно з </span></span><span class="rvts0"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80" target="_blank"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Конституцією </span>України</a>
та </span></span><span class="rvts0"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Законом
України «Про безоплатну правову допомогу» </span></span><span class="rvts0"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ма</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">ють
</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>право на безоплатну <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>первинну </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>правову </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">допомогу
</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">. Але виникають питання для вирішення яких недостатньо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>лише отримати<span style="mso-spacerun: yes;">
</span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>правову інформацію чи консультацію.
Необхідно, наприклад, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>скласти <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>позов<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>до суду, представити<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>інтереси
особи в суді. Для цього окремі категорії<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>населення, визначені законодавством, в тому числі і внутрішньо
переміщені особи, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>можуть отримати
безоплатну вторинну правову допомогу. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> <span></span></span></span></p><a name='more'></a><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="background: yellow; mso-highlight: yellow;"><o:p></o:p></span></span><p></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span>Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до
правосуддя.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span>Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види
правових послуг:<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">- захист;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">- здійснення представництва
інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування,
перед іншими особами;<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">- складення документів
процесуального характеру.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span>Звернення про надання<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>безоплатної вторинної правової допомоги подаються<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>внутрішньо переміщеними особами<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до місцевих центрів з надання безоплатної
вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги за місцем їх фактичного
проживання <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>незалежно від реєстрації
місця проживання чи місця перебування особи.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span>Під час подання заяви про надання безоплатної вторинної
правової допомоги внутрішньо переміщеною особою <span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пред’являються паспорт або інший документ, що
посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім
фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття
реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це
відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>подається довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span></span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Перелік документів не є вичерпним.
Особа, яка бажає отримати </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">безоплатну
вторинну правову допомогу</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">, має право подати будь-який інший
документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">безоплатну вторинну правову допомогу </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-tab-count: 1;"> </span>Місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти
рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">
наданні безоплатної вторинної правової допомоги може бути відмовлено за
наявності хоча б однієї з таких підстав:</span><a name="n154"></a><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1) особа не належить до жодної з категорій
осіб,</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">які мають право на безоплатну вторинну
правову допомогу</span><a name="n155"></a><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">2) особа подала неправдиві відомості або
фальшиві документи з метою віднесення її до <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>осіб, які мають право на безоплатну вторинну
правову допомогу;</span><a name="n156"></a><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">3) вимоги особи про захист або
відновлення її прав є неправомірними;</span><a name="n157"></a><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">4) особі раніше надавалася безоплатна
вторинна правова допомога з одного і того ж питання;</span><a name="n158"></a><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">5) особа використала всі національні
засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної
вторинної правової допомоги.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 35.4pt;"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">Нагадуємо, що фахова правова
допомога надається</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; line-height: 115%; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">
</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Сновськ</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">им</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> бюро правової допомоги з 9-00 год. до
18-00 год.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з понеділка по п'ятницю за адресою: м.
Сновськ, вул. Миру 51а, тел.: (0254) 2-13-48.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">Також</span><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">, за правовою допомогою звертайтесь до Менського місцевого центру
з надання БВПД з 8-00 год. до 17-00 год. за адресою: м. Мена, вул. Титаренка С.
6А, буд.9, тел.:(0244) 3-30-01.</span><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 35.4pt;"><span lang="UK" style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="background: white; line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 35.4pt;"><span style="color: #050505; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman";">Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги:
0-800-213-103.<o:p></o:p></span></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-41392718665660185272022-10-12T00:53:00.002-07:002022-10-12T00:53:13.451-07:00– Про таких людей я читав тільки в книжках, – говорить про свого батька, старосту Нових Борович Анатолія Сірого його старший син Женя...<p> І має усі на те підстави, повне право. І не лише Женя, так вважає все село, всі, хто з Анатолієм Олександровичем був поруч, наразі залишається з ним поруч - у думках, вчинках, прагненнях, котрі без ніяких домовленостей в усіх без винятку його односельців однаковісінькі, наче скопійовані: щоб дорогий голова (звично кличуть саме так) скоріше повертався додому живим!</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjx1tfyshMquDciRujfPTykHJ7ZtLFaRYy2TRqJrrLVvxSAGStG2DQFKyfxMJxJcXQ0vQXMEv-XlL7H3UTSlBnbxlAOUbLVmJU73mdkWp1CwUI7BUa50exjBfh49fm0mlielwcDlYC8lsz882wd6c4Hw3lPl-C2RWzRZ3LaU7XfWxfHZ43EZ93gJHcqYQ/s1280/2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="960" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjx1tfyshMquDciRujfPTykHJ7ZtLFaRYy2TRqJrrLVvxSAGStG2DQFKyfxMJxJcXQ0vQXMEv-XlL7H3UTSlBnbxlAOUbLVmJU73mdkWp1CwUI7BUa50exjBfh49fm0mlielwcDlYC8lsz882wd6c4Hw3lPl-C2RWzRZ3LaU7XfWxfHZ43EZ93gJHcqYQ/w480-h640/2.jpg" width="480" /></a></div><br /><p><i>У школі зі спортивними трофеями.</i></p><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p> Звідки - а ніхто достеменно не знає, починаючи зі слідчої групи, закінчуючи простими сільчанами, невтомними в очікуванні швидких добрих вістей, позитивної розв`язки резонансної історії, що зачепила буквально всю Сновщину, Чернігівщину, волонтерів, купу різних силових і несилових структур України. І хоч досі результатів нема, але в те, що неодмінно будуть, передусім вірить дружина Анатолія Олександровича, вчителька від Бога Олена Анатоліївна Сіра, їхні соколи-сини Євген і Антон, дві чудові сімейні пари Логвиненків і Вовк, які, як зазначила пані Олена, з нею поруч повсякчас – душею, серцем, підмогою, починаючи з того злощасного дня 29 березня... Парадокс, але видався він дуже сонячним і теплим, без віщувань біди. А вона, справжня біда, була поруч, в селі. Рашисти в`їжджали туди колоною, прямуючи до сільради, до головного сільського посадовця, до старости. Чи міг він сховатися, виїхати в безпечне місце? Міг! Варіанти були, транспорт був, однак Анатолій Олександрович розумів, що кудись подівшись, створить небезпеку для діловода Олени Аніщенко, інших активістів, що це не по-чоловічому, не по совісті. Тому і не тікав, тому і взяв на себе весь удар зустрічі росіян. Вони ж не церемонилися, не зважали на статус, авторитет, почавши допити, обшуки, побиття, армагедон вдома, проводячи інші дії, про які говорити й думати несила. Гордий, патріотично налаштований Анатолій Сірий нікого не видав, не підставив, ні на кого не перевів стрілки - сам відповідав за усі форс-мажори, що разом з хлопцями влаштовував непроханим гостям. Маю на увазі захаращену деревами прохідну частину дороги, історію з бензовозом, через які ворог затримувався, блудив і програвав. До речі, епізод з кинутою під колеса того бензовоза залізною бороною став вже «притчею во язицах»…</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSpmXets3bd1pw5Y5BekDVAkSLtXGgd3xt0Ktg0l9DpQckkS9ZaZ9JibuEsEvKFi-m2FSAdUHg4BKcIQsH-gmTM3HmK765SEvSoCmPtFt2HBYRFIebxo-2gk34lePG-8hzMQ-96cMmZTpJq_xWhA3o5ieEn60kaNvoHcbcBQtwY9E8z_K6fPgL1lRmSw/s1600/3.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1200" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSpmXets3bd1pw5Y5BekDVAkSLtXGgd3xt0Ktg0l9DpQckkS9ZaZ9JibuEsEvKFi-m2FSAdUHg4BKcIQsH-gmTM3HmK765SEvSoCmPtFt2HBYRFIebxo-2gk34lePG-8hzMQ-96cMmZTpJq_xWhA3o5ieEn60kaNvoHcbcBQtwY9E8z_K6fPgL1lRmSw/w480-h640/3.jpg" width="480" /></a></div><br /><p><i>На відпочинку в Буковелі за кілька тижнів до війни.</i></p><p>Куди його вивезли, де і як потім продовжували допити - можна лише здогадуватися, адже офіційних даних нема, поки нема навіть свідків, котрі могли б пролити хоч промінчик світла на цю ситуацію. Хоча перед цим росіяни обіцяли його повернути через два дні за умови, як будуть розчищені дороги на під’їздах до села з обох боків. Хлопці впоралися за дві години, але повернення так і не відбулося. Ходять чутки, що Анатолій Олександрович і двоє викрадених земляків (Олександр Кольцин та Євген Петлиць) скоріш за все в полоні або десь використовуються, як рабська сила, а що насправді - знає хіба що Господь Бог...</p><p>Знає, але не каже, через що наразі, як на голках, живе згорьована дружина Анатолія Сірого Олена, його найближчі, найдорожчі люди, усі, кому небайдужа його доля, його випробування і все, що в одну мить звалилося. Куди не піти в Нових Боровичах - всюди про Анатолія Олександровича лише хороше: і як про колишнього педагога, сільського голову, а нині як старосту. Одна жіночка, витираючи сльози, згадувала, як відразу після 24 лютого взявся він за допомогу малозабезпеченим громадянам, як шукав для них борошно і крупи, хліб, як ділив все це тютілька в тютільку, іноді по грамах, аби не обійти кожного, не залишити напризволяще. Бо ж тоді Нові Боровичі, як і інші села, через зірвані мости, поламану логістику у діяльності підприємців відчували серйозний брак необхідного краму. Краму, зате не неуваги з боку свого лідера. Енергійний, пробивний, мужній він, здавалося з-під землі, діставав найнеобхідніше, знаходив виходи навіть з безвиході. А себе не зміг захистити, не став навіть пробувати. Пані Олена каже, що сниться їй живим, бадьорим, в поривах повернутися додому, до сім`ї, на роботу, якою просто горів. Вона чекає, продовжуючи стукати чи не в усі можливі двері, задіюючи не одну владну інстанцію найвищих рівнів,телебачення, друковані ЗМІ.</p><p>«Дорогу долає той, хто нею йде», - каже відоме прислів`я, немов проектуючи те, про що сьогодні ця моя оповідь. У неї ж, переконана,точно є рівна дорога, але попросимо єдиного: щоби приєднався і Всевишній.</p><p>Олена КОМПАНЕЦЬ</p><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-48292562059364568092022-09-21T01:38:00.003-07:002022-09-21T01:38:23.374-07:00Валентина Москаленко, директорка історичного музею: «Були й тоді такі важкі часи…»<p> Період окупації 1941 – 1943 рр. на Щорсівщині - Сновщині</p><p>У місто Щорс німецькі війська увійшли 3 вересня 1941 р. Оборону тримали бійці 21 армії 266 стрілецької дивізії, якою командував генерал-майор Василь Іванович Неретін. </p><p>Перед відходом частин Радянської Армії місто почало евакуйовуватись.</p><p>Зі спогадів колишнього начальника евакуації м.Щорс Б.І.Борисова: «Евакуація пройшла незадовільно через несвоєчасну подачу вагонів і пізно було отримано дозвіл на евакуацію. Лише 24 серпня були подані 40 вагонів (товарних) і отримано дозвіл на завантаження громадян у вагони, а вже 25 серпня німці піддали м.Щорс інтенсивному бомбардуванню. Були зруйновані залізничні колії, станційні приміщення, а від ешелонів із снарядами, що стояли на коліях, сталися сильні вибухи, від яких постраждало місто. Люди порозбігалися по ближніх селах і евакуація та всяка діяльність в місті припинилась. 3 вересня о 5 годині ранку м.Щорс було окуповане німцями.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5_FoVKL_UOjHCTLW6CxbfqiW0UxLTzI8fKTmQWFZEPhsURlsviR9gBBZPnRvrOjOCQiI5QBuJce90NLecLMxmdC7CoccENxqbA8Fu77iP8-G6yYvRI6d0fArRw9vRy9WtQGzDXB_CALBfFbq94s4Djgu9BUuXeQp3j6xvqqqp7b82AopsQvMhQuC8cQ/s600/%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="383" data-original-width="600" height="408" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi5_FoVKL_UOjHCTLW6CxbfqiW0UxLTzI8fKTmQWFZEPhsURlsviR9gBBZPnRvrOjOCQiI5QBuJce90NLecLMxmdC7CoccENxqbA8Fu77iP8-G6yYvRI6d0fArRw9vRy9WtQGzDXB_CALBfFbq94s4Djgu9BUuXeQp3j6xvqqqp7b82AopsQvMhQuC8cQ/w640-h408/%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F.jpg" width="640" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>Зі спогадів жителя міста Василя Макаровича Сидоренка, 1923 р.н.: «Містом хвилями йшли колони солдат, легкі танки, везли гармати. Наші відступали у серпні, йшли групами стомлені, брудні, завшивлені. Всі вони прямували до пішохідного мосту через Снов. Залізничний міст був підірваний. Скоро з’явились і німці - наглі, хамуваті, велика кількість техніки. Дорогою хватали курей та іншу їжу».</p><p>Зі спогадів Віктора Васильовича Плюща, 1930 р. н.: «Німці з’явились несподівано, і, напевно, з боку, де їх ніхто не чекав - Чепелів, Рудня, Слобода, Бреч. В районі Слободи була оточена і взята в полон група радянських солдат, чоловік 100. Містом потягнулись колони німців-піхотинців, мотоциклістів, на тягачах везли далекобійні гармати, їхали машини». </p><p>З приходом німців у місті були встановлені жорстокі порядки і введений новий режим. Як і по всій Чернігівщині, було створено нові органи адміністрації: управлінський апарат, комендатура, поліцейський відділ, гестапо, польова жандармерія, каральні загони, частини СС і СД. Для утримання населення в покорі і страху в місті знаходились націоналістичні («козачки») німецькі і мадярські військові підрозділи. </p><p>Ті, хто пережив окупацію, згадували, що новий порядок в місті запанував дуже швидко. Окремої згадки заслуговує місцева поліція. Майже всі старожили згадують, що спочатку її очолив Коваленко, який був залишений в місті для зв’язку з партизанами, але він був викритий і розстріляний. Потім поліцією керував колишній залізничник Яковлєв, який відзначався особистою активною участю у розстрілах євреїв. Були в нього і особливо наполегливі помічники, серед них Морковський (або Маковський). Житель міста О.М.Дорошенко у своїх спогадах зазначає: «Окупаційній владі до певної міри було не дуже складно налагодити своє адміністрування на нашій території: радянське і партійне керівництво, тікаючи, не подбало про знищення всіх архівів та іншої документації, тож до рук німців потрапили, наприклад, усі дані про колектив локомотивного депо, й вони доволі оперативно відновили роботу цього підприємства; серед щорсівчан знайшлося чимало тих, які мали бажання «віддячити» комуністам за колишні репресії».</p><p>Доволі швидко була сформована комендатура, з’явилась біржа праці і міська управа, тобто створені управлінські органи для забезпечення окупаційного порядку, відновлення роботи підприємств, установ соціальної сфери, забезпечення ідеологічно-пропагандистської роботи. Відновлення роботи депо і залізничного руху німці вважали першочерговим завданням.</p><p>Зі спогадів Василя Михайловича Сидоренка: «Хазяйнувати німці почали з наведення порядку. Зганяли людей на залізницю рівняти воронки, ліквідовувати пошкодження. Зимою відновили міст. Жандарми виганяли людей на прибирання снігу. Почали набирати людей для роботи в депо, давали пайок, але паровозні бригади завжди були змішаними, тобто німець і місцевий машиніст».</p><p>Приділялась увага і зовнішньому вигляду міста. Зі спогадів Віктора Васильовича Плюща: «Німці розпочали з прибирання міста. Розбирали зруйновані приміщення, цеглу з фундаментів складали і вивозили. Ці роботи виконували місцеві жителі, яким платили хлібом». За спогадами О.М.Дорошенка дізнаємось, що «Діяла організація з розбирання руїн будинків, де працюючим за день роботи давали 10 радянських карбованців, або1окупаційну марку. Цього вистачало, щоб придбати 2 льодяники чи 5 кременів для запальнички».</p><p>За часів окупації працювали меблева фабрика, пекарня, ліспромгосп, дрібні обслуговуючі заклади. На меблевій фабриці займались виготовленням дерев’яних літаків, з яких потім збирали фіктивні аеродроми для дезінформації наших бомбардувальників. Люди під загрозою розстрілу і голоду змушені були працювати по12 годин на добу. Хліб випікали у місцевій хлібопекарні, яка забезпечувала роботою 10 – 15 людей. Крім пекарів, там працювали прибиральниця і дроворуб. Для німців випікали пшеничний хліб, а для населення хліб з борошна грубого помолу з гречаними висівками. Видавався хліб за карточками. Також діяли в місті маслобійня і ковбасний цех, але вся їх продукція йшла на потреби німецької армії (за спогадами О.М.Дорошенка).</p><p>Торгівлею в місті займались Шура Китаєць і колишній залізничник Пустовий. Як стверджує старожил О.М.Дорошенко: «Вони знайшли підхід до солдатів, розташованих у Сновську німецьких та угорських частин, вимінювали у них цигарки, харчі, речі побутового вжитку й потім перепродували. Основною «валютою» були сіль і гас. За фунт солі давали фунт сала або масла». Обміном та перепродажем займалось і міське населення. Так, свідок окупації В.В.Плющ згадує, що «… ходив я до ешелонів. Продавав ягоди. Мати купляла на базарі, фасувала, а я перепродував. Дехто давав гроші, дехто забирав так». </p><p>Для пропагандистської роботи серед населення друкувались газети, листівки та різні оголошення. Окупаційна газета, що виходила в місті, мала назву «Нові дні», видавалась українською мовою. Друкувалось видання у Сновській типографії (німці повернули стару назву міста). Газета була міжрайонною. Розповсюджувалась в нашому та Городнянському районі. У старожила Дудка Івана Петровича зберігся вірш з цієї газети:</p><p>Устань Ленін подивись</p><p>До чого ми дожились</p><p>Ні корови, ні свинні</p><p>Тільки Сталін на стіні.</p><p>Працювали за часів окупації і освітні заклади. У приватному будинку німці відкрили чотирикласну школу, де вчителювала Анастасія Радченко (за спогадами В.М.Сидоренка та О.М.Дорошенка). У місті продовжувала функціонувати школа медсестер, відкрита у 1936 р., при меблевій фабриці працювала технічна школа, у 1941 р. німці відкрили агрономічну школу. </p><p>У місті працював фельдшерський пункт, лікарем якого був Старожишин, який врятував багато молоді від відправки до Німеччини. Працював клуб. Крім того, за часів окупації в місті відновила служби православна церква Св.Миколая, яка припинила функціонувати в 30-х роках. Місцевий священик навіть набрав собі учнів для іконопису, серед них був В.М.Сидоренко.</p><p>З початку окупації особливих репресій щодо місцевого населення не було, проте вже через декілька місяців мирне населення відчуло, що таке новий режим.</p><p>До війни велику частину населення міста становили євреї. З приходом окупантів у людей цієї національності на рукавах одягу з’явились пов’язки. Якщо до слов’ян фашисти ставились як до рабів, то євреї за своєю національною ознакою ними просто знищувались. Ось що писала газета «Деснянська правда» в 1944 р.: «Гітлерівські кати в період окупації міста Щорс з 3 вересня 1941 р. по 21 вересня 1943 р. проводили систематичні масові знищення людей. Так, в листопаді 1941 р. були розстріляні всі чоловіки-євреї. В січні 1942 р. було повністю знищене все єврейське населення».</p><p>Зі спогадів Зеніної Зої Климентіївни,1927 р.н.: «В евакуацію особливо намагалися виїхати євреї, але багато з них залишилось. Німці оголосили їм збір з цінними речами і сказали, що кудись повезуть. Я пам’ятаю, як ці люди йшли в колоні. Серед них був єврей Георгіївський, який одружився на українці і навіть прийняв християнську віру, але німці все одно його забрали. А вночі всіх їх розстріляли в лісі». Коли на суді, який відбувся після звільнення міста, колишнього начальника місцевої поліції Яковлєва запитали, скільки співвітчизників він убив, то почули у відповідь – близько 40, «а жидів я навіть і не рахував» (за спогадами О.М.Дорошенка).</p><p>Крім євреїв, там же розстрілювали партизанів та членів їх сімей, учасників руху опору. Всього за роки окупації в м.Щорс було розстріляно 5500 мирних жителів.</p><p>Ще одним із завдань окупаційного режиму була мобілізація робочої сили з окупованих територій для Німеччини. Навесні 1942 р. німці почали набирати добровольців, молодих людей на роботи до Німеччини, як дешеву робочу силу.</p><p>Зі спогадів В.М.Сидоренка: «Перший ешелон з добровольцями був відправлений урочисто і під музику, навіть у пасажирських вагонах. Але скоро стали надходити листи, в яких розповідали про важку роботу і умови праці. Бажаючих їхати до Німеччини не стало». І тоді німці починають відправляти молодь силою, влаштовуючи на них облави.</p><p>Зі спогадів Бобровник (Бондар) Марії Михайлівни, 1923 р. н., примусово вивезеної на роботу до Німеччини: «У травні1942 р. німці об’явили мобілізацію на роботу. Моїх батьків попередили, щоб я готувалась їхати. Вони переховували мене у сусідів, та інша сусідка видала, що мене ховають. Одного ранку прийшли два поліцаї і відвели мене до лікаря на медогляд. Після цього мене занесли до списків і відправили до Німеччини. Везли в товарних вагонах».</p><p>Марія Михайлівна і ще 78 українців, багато з яких були уродженцями нашого району, потрапили в с.Гольвіце біля німецького міста Бранденбурга. </p><p>Зі спогадів М.М.Бобровник: «Працювали на сільгоспроботах. Робота була важкою. Робочий день продовжувався від 6-ї ранку до 10-ї вечора. Обід –1 година. Годували бруквою та картоплею. На добу видавали 250 г хліба. Дуже часто били. Взимку ганяли копати болото. Одежа легка, взуття - дерев’яні колодки. І так всі два роки. Додому повернулась 6 вересня 1945 року».</p><p>Проте були випадки, коли остарбайтерам жилось не так і погано.</p><p>Зі спогадів А.І.Третяка, жителя села Нові Боровичі, дізнаємось: «Мене направили на роботу в Німеччину 9 травня 1942 р. і пробув я там до 14 травня 1945 р. Спершу я працював у селі у німця – господаря, який проявляв знущання наді мною, і я змушений був піти в місто Єну на біржу праці скаржитись. Німецьку мову я знав: розумів і говорив. Це мені дало змогу поскаржитись начальнику біржі. Потім мене перевели до другого німця. У нього була кобилиця і трактор на 9 кінських сил. На цьому тракторі я працював 2 роки і 3 місяці. Тут мені було дуже добре».</p><p>Всього за роки окупації на примусові роботи до Німеччини було вивезено з міста 1687 юнаків і дівчат, із сіл району – 2274.</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-34158510124489600382022-09-21T01:35:00.002-07:002022-09-21T01:35:13.121-07:00Горде звання «Артьомівець»<p> (Ностальгічний екскурс)</p><p>З першими барвами осені приходить професійне свято машинобудівника, і, без перебільшення, в кожен сновський дім, адже на ЩЕМЗ працювали, якщо не самі, то хтось із родини. Започаткований на початку 70 років минулого століття, цей завод став ковтком свіжого повітря для маленького містечка, надією на працевлаштування тисяч людей – не лише містян, а й із навколишніх сіл. А левову долю бюджетних надходжень давало в загальну казну наше потужне підприємство. Сюди приходили зі шкільної парти або з лав армії, хтось, аби рік протриматись, а хтось, щоб пов’язати свою долю на довгі десятиліття. Тут заснувалися цілі династії, поєднувалися долі, народжувалися діти, а потім онуки. Завод дав дорогу в життя багатьом фахівцям. Недарма ж їх після закриття заводу, як то кажуть, з розпростертими руками забрали інші підприємства, бо такого професіоналізму і дисципліни не могли надати жодні виробничі структури. У той час мені, 18-річній дівчинці, довіряли верстати не тільки прості, а й з програмним управлінням, складні схеми для електроніки. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgE2kR3nEB-uyen9VIASnXM7SfkaLGhCDx-_gLTBPXxVW8TvSONtg7NEkfBLvC1ubBOCctD0vQD8x7h-gcjM7SRl2d6BNPZtNl1VKnjTwqzFhwPT-C3LrNcSULyIDipGqbiHH9TwIhl_rqmJ6GFk8rS3I0eCeiaoMWyzv0GrRsKjlJdJW__qJf9kVP33g/s658/3.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="484" data-original-width="658" height="470" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgE2kR3nEB-uyen9VIASnXM7SfkaLGhCDx-_gLTBPXxVW8TvSONtg7NEkfBLvC1ubBOCctD0vQD8x7h-gcjM7SRl2d6BNPZtNl1VKnjTwqzFhwPT-C3LrNcSULyIDipGqbiHH9TwIhl_rqmJ6GFk8rS3I0eCeiaoMWyzv0GrRsKjlJdJW__qJf9kVP33g/w640-h470/3.jpg" width="640" /></a></div><div><br /></div><div><br /></div><span><a name='more'></a></span><div><br /></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXc4E9hluqoxbIYUlQzZlid0GgZcobJfSjib9YaNGnqr6ychNiJ_L0gZdy9q3IokVpanBahIqcQxLJsVSq5iBELs448X0jcAdfpb9Da1LZCCNU8MIo1RyQ1MpdQv_JXRPAQrEBWTkHQyPW4vVc1tyRYyAkEHzRHmmqq5I895T-35Aqpl76PFtVNjZ7qA/s880/4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="486" data-original-width="880" height="354" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXc4E9hluqoxbIYUlQzZlid0GgZcobJfSjib9YaNGnqr6ychNiJ_L0gZdy9q3IokVpanBahIqcQxLJsVSq5iBELs448X0jcAdfpb9Da1LZCCNU8MIo1RyQ1MpdQv_JXRPAQrEBWTkHQyPW4vVc1tyRYyAkEHzRHmmqq5I895T-35Aqpl76PFtVNjZ7qA/w640-h354/4.jpg" width="640" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3SEj1cvgLTAt9DAMPvJcemDpr3F515D-t56Cb6zGd1np0VAebKCqk0-OsgC3YkaDWCuVJeESCW-mAm5mMPIPTE3jWreZ7vQdevyBEkaCIdmyK07BiGG9m9CT2kZ0F2NLg4B_29FwFVgJDMxqn36H6eK8n5tf42C9m2VraRr2q5goHiEmIWXCRrTAAWQ/s900/5.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="490" data-original-width="900" height="348" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3SEj1cvgLTAt9DAMPvJcemDpr3F515D-t56Cb6zGd1np0VAebKCqk0-OsgC3YkaDWCuVJeESCW-mAm5mMPIPTE3jWreZ7vQdevyBEkaCIdmyK07BiGG9m9CT2kZ0F2NLg4B_29FwFVgJDMxqn36H6eK8n5tf42C9m2VraRr2q5goHiEmIWXCRrTAAWQ/w640-h348/5.jpg" width="640" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Я пам’ятаю «суботники» у підшефних колгоспах. Ми збирали і яблука, і полуниці, і підіймали льон. І що в цьому поганого, адже праця зближує людей. Тут не було начальства і підлеглих, всі працювали на рівних. Навіть майбутній директор заводу Сергій Миколайович Макаров, світла йому пам`ять, трудився з нами пліч-о-пліч під час таких виїздів. А ще ми всюди були перші: на виставці квітів і плодів призові місця займали, на змаганнях сандружин (як на районних, так і обласних) найкращі результати показували. </p><p>А хто пам’ятає тогочасні святкові демонстрації, той знає, з яким завмиранням серця чекали колону ЩЕМЗ. Під власний духовий оркестр вишикується нескінченна колона працівників заводу, а попереду Микола Федорович Червинський котить візитівку підприємства «Щорський електромеханічний завод». По-різному нас називали в народі, але прикріпилося і залишилося «артьомівці».</p><p>І як тут не згадати нашого «профспілкового бога» Валентину Олексіївну Приходько. Це вона возила наших дітей на відпочинок, підтримувала незахищених в лихі 90-ті, відстоювала збанкрутілий завод. Вона і зараз підтримує зв`язок із заводчанами. Це завдяки їй ми зібралися на черговий ювілей декілька років тому. І це було дійсно свято зі сльозами і обіймами, бо декого не бачили багато років. Наче всі помолодшали, стали тими хлопцями і дівчатами, якими прийшли на завод у ті далекі роки. Був на заводі і ВІА під керуванням Любові Данилової за участі сестер Клімових – Надії та Олени, були свої читці та гумористи. Гості наших свят вражалися атмосферою спілкування, дружбою, взаємопідтримкою. Наразі ми стрічаємось десь на вулиці чи на базарі, і наші ряди все рідшають. Згадуємо, як руками наших будівельників зводилися нові корпуси заводу, багатоповерхівки для працівників. А скільки новобудов міста споруджено за участі наших трударів. Одна знаменита «Казка» чого варта. Рівних їй не було серед всіх садочків міста. Тепер у нас ностальгія і сум, що ніколи не зайдемо в рідний цех, не пройдемо через прохідну, не стріне суворим поглядом залізний Артем. Скільки облич побачив він на своєму віку. І веселих, і сумних, і чимось заклопотаних. Але з вірою і впевненістю в завтрашньому дні.</p><p>Немає всього цього. Бо приглянувся комусь ласий шматок, покористувалися та й розікрали. Хіба жалко чужого. Хіба розуміють вони, що в когось болітиме душа за тим, де пройшло майже все життя. </p><p>Хлопці та дівчата! Звертаюся до вас, когось трішечки старшого, в кого ми переймали досвід, когось молодшого, кого потім навчали, і вітаю з прийдешнім професійним святом. Надіюся, що ні війна, ні коронавірус, ні інші біди не зітруть світлі спогади про рідне, дороге кожному серцю, підприємство. Наш любимий завод!</p><p>Любов МІЩЕНКО, </p><p>токар-револьверник, м.Сновськ</p><span><!--more--></span><span><!--more--></span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-54960331701489833052022-09-05T03:30:00.003-07:002022-09-05T03:30:26.543-07:00П’ятеро випускників Сновщини здобули найвищі результати під час проходження мультипредметного тесту<p> Цього року замість вже звичного для усіх випускників зовнішнього незалежного оцінювання, через військовий стан по всій території країни провели національний мультипредметний тест. Він складався з трьох блоків: українська мова, математика та історія України (по 20 завдань з кожного). Не було цьогоріч ні розгорнутих завдань на кшталт власного висловлювання, ні деталізованого розв’язування задач. Натомість – були швидкі та виважені рішення майбутніх абітурієнтів, які всіма силами намагалися зосередитися, зібрати всі свої знання докупи та встигнути пройти тест не до закінчення часу на годиннику, а до початку виття сирен. </p><p>Та навіть попри всі цьогорічні випробування, всі страхи та напружені, складні умови до підготовки, п’ятьом школярам Сновщини таки вдалося скласти один із блоків тестування на найвищий бал – 200. Серед них троє випускників Сновської ЗОШ №1 та двоє – Сновської гімназії. <span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>Випускниця Сновської ЗОШ №1 Анастасія Голова склала українську мову на 200 балів. Лише одна помилка з історії та математики відділили її від омріяних загальних шестисот. Та дівчина зізнається, що і такому результату дуже рада, адже готуватися до тестування в умовах війни було складно не лише фізично, але й психологічно. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBa9VpA8_E8KKltH9u8JT3GO6Gq-SbXtHXQkATMAkoxsDOxmALEh1L2rJlliLSENMUWxSMtIePmHLCCyX-1CJJijCHwbvADZof78xLv1v6VEJgy02yYocKav_3Df-fnEkunVC_pIW5-oZQc8L3YU7PBTkYABjunUZXMSc5bSRYevUyA_Hl2myP0Ggljw/s1280/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="853" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBa9VpA8_E8KKltH9u8JT3GO6Gq-SbXtHXQkATMAkoxsDOxmALEh1L2rJlliLSENMUWxSMtIePmHLCCyX-1CJJijCHwbvADZof78xLv1v6VEJgy02yYocKav_3Df-fnEkunVC_pIW5-oZQc8L3YU7PBTkYABjunUZXMSc5bSRYevUyA_Hl2myP0Ggljw/w266-h400/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0.JPG" width="266" /></a></div><br /><p><br /></p><p>До тесту Анастасія готувалася самостійно, репетиторів не наймавши. Її вчителька з української мови Валентина Василенко докладала усіх зусиль, аби її вихованці зрозуміли всі тонкощі рідної мови та змогли розібратися у дієприкметникових та дієприслівникових зворотах, навіть навчаючись дистанційно. І їй це вдалося. </p><p>Анастасія розповідає, що активно готуватися до тестування почала ще влітку, напередодні 11 класу. Кожен місяць наполегливої та цілеспрямованої дівчини був розписаний майже погодинно, та в лютому все кардинально змінилося. Замість прослуховування запланованих лекцій доводилося чути вибухи та виття сирен. Тож майже на місяць дівчина відклала своє навчання, а коли Сновщину звільнили від окупантів, зрозуміла – треба швидко брати себе в руки та попри все починати готуватися, адже від результату тесту залежало її майбутнє. І їй це вдалося, адже такий фантастичний результат говорить сам за себе. </p><p>Документи на вступ Анастасія подавала у п’ять навчальних закладів. Та у пріоритеті у неї один – Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю «Комп’ютерні науки».</p><p>Навіть у вільний від навчання час Анастасія продовжує займатися своїм саморозвитком. Вона обожнює читання, яке вже давно стало своєрідним хобі. Найбільше полюбляє класичну зарубіжну літературу. </p><p>Випускниці Сновської ЗОШ №1 Христині Пискун найвищі 200 балів вдалося набрати з історії України. Чимало знань дівчина отримала на уроках Ірини Победаш, решту часу готувалася самостійно, без репетитора. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVY-qFvEfGtwwQ78MyU5PVzjCb7BUNP4zi3j7Y-Fm2-b4t79kRuE12Wb2qEtNoythv-WeIrsAaLsuPO7tNtlMADgwL1onwts4Z_VaLK28RYaLx0HmGcb23Bw98G4VPcDjqNwbaCc3xuX0SWQXe6mNtJ0rozMkVOF4-Q24XzXkZBXrLTsVLD-zQbmegPA/s1280/%D0%9F%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83%D0%BD.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="576" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVY-qFvEfGtwwQ78MyU5PVzjCb7BUNP4zi3j7Y-Fm2-b4t79kRuE12Wb2qEtNoythv-WeIrsAaLsuPO7tNtlMADgwL1onwts4Z_VaLK28RYaLx0HmGcb23Bw98G4VPcDjqNwbaCc3xuX0SWQXe6mNtJ0rozMkVOF4-Q24XzXkZBXrLTsVLD-zQbmegPA/w288-h640/%D0%9F%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83%D0%BD.JPG" width="288" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Христина розповідає, що історія давно стала її найулюбленішим шкільним предметом. Саме тому готуватися до тестування було дуже цікаво та захоплююче. Адже майже щодня вона сідала за книжки не просто тому, що так потрібно, а тому, що їй самій хотілося дізнатися про історію нашої рідної держави якомога більше. А особливо зараз, коли історія твориться на наших власних очах. </p><p>До мультипредметного тесту Христина готувалася рік. Дуже гарний результат отримала і з блоків з української мови та математики. Дівчина мріє вступити до Київського торговельно-економічного університету на «Менеджмент». Саме цей навчальний заклад у неї в пріоритеті. </p><p>У вільний від навчання час дівчина обожнює читати та готувати. А ще найкращий час для неї - проведений поруч із батьками та маленькою сестричкою. Саме ці найрідніші люди і стали тим стимулом та головною підтримкою під час підготовки до тестування. </p><p>Крістіна Сергійко, випускниця Сновської ЗОШ №1, також показала дуже достойний результат під час складання мультипредметного тесту. Найвищу кількість балів, а саме 200, дівчина набрала з української мови (вчитель Валентина Василенко). Окрім традиційних шкільних уроків, дівчина додатково ходила на заняття з репетитором, а також дуже багато часу займалася самостійно. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihvPfoc3JVa2vBl0SVPdAwlI-bC9wXX6nYxojpBYcFNtOManHy3Gb54QoZqPhYwL0o9faFT_tz8XzG3MRdoRSSSmEfc1yGivPU6D607y7VYQvza1UiUSiZiit5XbBOJxJ2KRsn3AB8XUpFarNKS5vE54HE8uj5I6VLF6cdztLOybqwQOAP4zOxpwRJfw/s1600/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%BE.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1067" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEihvPfoc3JVa2vBl0SVPdAwlI-bC9wXX6nYxojpBYcFNtOManHy3Gb54QoZqPhYwL0o9faFT_tz8XzG3MRdoRSSSmEfc1yGivPU6D607y7VYQvza1UiUSiZiit5XbBOJxJ2KRsn3AB8XUpFarNKS5vE54HE8uj5I6VLF6cdztLOybqwQOAP4zOxpwRJfw/w426-h640/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%BE.JPG" width="426" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Крістіна розповідає, що під час війни готуватися до тестування було складно. Та попри все вона старалася чи не щодня проходити тести, слухати лекції, вебінари. Бо розуміла – чим більше практики, тим легше та краще буде зібратися під час самого тесту. </p><p>Вже 13 років поспіль Крістіна відвідує танцювальний колектив «Ягідки», тож танці для неї не просто захоплення, а – стиль життя. Навіть майбутню професію школярка обрала завдяки танцям, а точніше - подорожі до Франції. Французька мова настільки сподобалася дівчині, що вона вирішила вивчити її досконало, подавши документи до Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка на факультет «Французька філологія». </p><p>Випускник Сновської гімназії Іван Гець свої найвищі 200 балів отримав із математики. Окрім шкільних уроків, які щотижня проводила Катерина Кравець, хлопець решту часу займався самостійно. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGRUshrZbrfJVBoptQjKGadWKpm8-TTNxFyHnmZyFVGrnM36ocmZdLfZKf3sF6uEVDOhhqUwmYAl-iuo3eaD8c3eL4toRLboR1q1MWEpV-FCnuoPoEGa82HbgxGpyrkH1vkZdingl_fmXOUNKG1cMuk17_9X5vW8GramLKSLgIVN5m5Jg34sYYv8xasg/s1280/%D0%93%D0%B5%D1%86%D1%8C.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="854" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGRUshrZbrfJVBoptQjKGadWKpm8-TTNxFyHnmZyFVGrnM36ocmZdLfZKf3sF6uEVDOhhqUwmYAl-iuo3eaD8c3eL4toRLboR1q1MWEpV-FCnuoPoEGa82HbgxGpyrkH1vkZdingl_fmXOUNKG1cMuk17_9X5vW8GramLKSLgIVN5m5Jg34sYYv8xasg/w428-h640/%D0%93%D0%B5%D1%86%D1%8C.JPG" width="428" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Він зізнається, що хоч і має такий гарний результат з математики, та найулюбленішими предметами у школі були географія, фізика та хімія. Математика ж ще з початкової школи давалася Іванові легко та просто. До мультипредметного тесту хлопець почав підготовку лише за місяць. Він розповів, що це було не складно, адже потрібно було лише повторити та систематизувати всі знання, які він отримав протягом років навчання у школі. </p><p>У вільний від навчання час Іван, як і всі хлопці його віку, обожнює техніку, любить займатися механікою. Подобається ремонтувати та вдосконалювати і власний мотоцикл, без якого він не уявляє свого життя. Тож і документи Іван подав до Київського національного транспортного університету на факультет «Менеджмент. Логістика».</p><p>Для випускниці Сновської гімназії Ірини Перепечко захоплення історією України та світу виникло ще у п’ятому класі, коли ці предмети з’явилися у шкільній програмі. Відтоді без історії Ірина свого життя не уявляє. Тож і не дивно, що саме з цієї дисципліни вона набрала найвищі 200 балів. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpUA6Mj0tMtXIcM260InDFn65G_j9ExHiOa1s_iQdm978jyQPrbdSqrhh5MBQo1obABi8XOef7dU3qOybe_VxrrYbUmNXC-beLwL56usDZCNbhZl0JhOYN5BFcFg25xPXzUM3NgH53GOQ-Nu0TxLFBAATIGXH1U-Vy0l0ztlKMLTe13R1DQBUP-hny5w/s1280/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%BE.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="854" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjpUA6Mj0tMtXIcM260InDFn65G_j9ExHiOa1s_iQdm978jyQPrbdSqrhh5MBQo1obABi8XOef7dU3qOybe_VxrrYbUmNXC-beLwL56usDZCNbhZl0JhOYN5BFcFg25xPXzUM3NgH53GOQ-Nu0TxLFBAATIGXH1U-Vy0l0ztlKMLTe13R1DQBUP-hny5w/w428-h640/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%BE.JPG" width="428" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Активно готуватися до складання тесту Іра почала з початком навчального року, перейшовши до 11 класу. Багато знань з історії дівчина отримала на уроках своєї вчительки Інни Харченко. До війни ходила на додаткові заняття з репетитором, а ще дуже багато часу присвячувала саморозвитку та самостійним заняттям. Дівчина зізнається, що завжди старанно та наполегливо вчилася, а коли почалася війна, стимул краще вивчити історію своєї країни в рази збільшився. </p><p>– Більшість моїх знайомих під час окупації дуже сильно переживали, хвилювалися та не могли налаштовуватися на навчання, - розповідає Ірина. – Мені ж навпаки навчання давало певний спокій та відчуття того, що якщо ми маємо змогу вчитися – ще не все втрачено. У той період, коли у місті не було ані зв’язку, ані інтернету, я навпаки весь час просиджувала за книжками та конспектами. Мене це заспокоювало. </p><p>Коли настав день тестування, я дуже хвилювалася, були моменти, коли я розуміла, що геть нічого не пам’ятаю. Та сівши за парту, переглянувши завдання, паніка зникла. Блок тестів з історії України я пройшла за 8 хвилин. Це було легко, якщо ти протягом року наполегливо вчився та не лінувався.</p><p>Справжнім хобі для Ірини стало читання. Причому, не лише художньої, а й наукової літератури. Вона обожнює як сучасних українських авторів (найулюбленіші Люко Дашвар та Сергій Жадан), так і класичних – Лесю Українку, Івана Нечуя-Левицького. </p><p>Також Ірина – член відомої в країні молодіжної групи в мережі «Полум’яні». Там творча та небайдужа до життя країни молодь ділиться власними думками про історію країни, про її сучасну ситуацію тощо. </p><p>Документи на навчання Ірина подала до Київського університету імені Б.Грінченка на «Міжнародну журналістику». У майбутньому дівчина мріє бачити себе політичним журналістом, який доносив би до людей лише правдиву інформацію про політичне життя та становище рідної Батьківщини. </p><p>P.S. На момент розмови деякі випускники вже дізналися про те, що їх мрія вступити на бюджет до омріяних вишів здійснилася, та більшість все ще очікували результатів. Сподіваємося, що всі наші наполегливі та розумні абітурієнти таки зможуть навчатися на державному бюджеті у тих освітніх закладах, у яких мріяли. А з такими достойними результатами їхні шанси дуже великі. </p><p>Спілкувалася Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото з архіву героїв</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-38948603611233260972022-08-21T23:28:00.003-07:002022-08-21T23:28:26.035-07:00Зерна в регіоні вдосталь. Проте експортувати його складно<p> Воєнний стан в Україні дуже сильно вплинув на роботу сільського господарства. Про це «Променю» розповів комерційний директор групи компаній «Імпульс» та «Елеватор» Андрій Гайдай (на фото). </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8l7UApKrpjW-wwtwst11F4WMcIy7hBahkFANCK7J13zbmNJ3Z5SJI0c1ADHaR9qwmB_hA1EUqAn9okZG5yJJoDk0a02imIP12lHjL2vzAGVdvb--bwVWBrsCLh2PWBF8EzYzCFZVvHPh4VyEaBbvaQhvcqNOyzB4wezh59CFqTyx3Zc-LIfWxMBndLg/s4032/IMG_2025.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8l7UApKrpjW-wwtwst11F4WMcIy7hBahkFANCK7J13zbmNJ3Z5SJI0c1ADHaR9qwmB_hA1EUqAn9okZG5yJJoDk0a02imIP12lHjL2vzAGVdvb--bwVWBrsCLh2PWBF8EzYzCFZVvHPh4VyEaBbvaQhvcqNOyzB4wezh59CFqTyx3Zc-LIfWxMBndLg/w480-h640/IMG_2025.jpg" width="480" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>За його словами, збір цьогорічного врожаю розпочався вчасно, проте дощі його трохи пригальмували. Наразі вже зібрали достойний урожай ріпаку, жита та завершують збір пшениці. Врожайністю аграрії задоволені, адже під час дозрівання колосу вологи вистачало, тож і зерно, навіть на піщаних грунтах, виявилося добірним та гарним. Андрій Миколайович впевнений, що не гірші результати будуть і під час збору соняшника, кукурудзи та проса, який розпочнеться восени. Не зважаючи на війну в країні, весною «Імпульс» засіяв всі поля, які планувалися. Скоріше за все, цієї весни ця площа дещо зменшиться. </p><p>– У порівнянні з минулим роком, наповненість елеватора (станом на середину серпня) значно менша, - розповідає комерційний директор. – Думаю, причина зрозуміла: не всі поліські аграрії, які доставляли нам свої зернові для сушіння, змогли зібрати врожай. І до того ж, збір у більшості сільськогосподарських підприємств ще триває. Тож наразі елеватор заповнений зерном лише на 15% (сюди входить і минулорічне зерно, яке не встигли відправити на експорт). До слова, загальна місткість елеватора становить до 40 тисяч тонн, з них до 22 тисяч тонн зберігається в металевих силосах, решта – в полімерних рукавах. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGugD12OEDZ7omvnPBVCm4LiyDHku11oBxVbEnRTTJXkcxuRoOG40EQWxVN9rJcjt7OS6hiigp5ihrRK0zoDB92Vtv0XP-nUt0At06XqhbxkhyU0skX4oVwtBEvxhSsU9TdCp0ZXtXgmLmoTHy8xAzkQjn7QE0nqUILBPlbEbjn0VH5JRSq48EfDTD4Q/s4032/IMG_2027.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3024" data-original-width="4032" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGugD12OEDZ7omvnPBVCm4LiyDHku11oBxVbEnRTTJXkcxuRoOG40EQWxVN9rJcjt7OS6hiigp5ihrRK0zoDB92Vtv0XP-nUt0At06XqhbxkhyU0skX4oVwtBEvxhSsU9TdCp0ZXtXgmLmoTHy8xAzkQjn7QE0nqUILBPlbEbjn0VH5JRSq48EfDTD4Q/w640-h480/IMG_2027.jpg" width="640" /></a></div><div><div>Полімерні рукави, в яких зберігаються зернові культури.</div></div><div><br /></div><div><br /></div><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1TRA30FrIbaegJus6ITgTMebxrWxqiiDSDrp9OBTeTSn8RZ0AMsl8HUqNRuhy-deFAvQ5BApwPtqqLTvH8UXV79cZs4IkOhlOJtonlnnVjklQvxp2RNV1nBCpcDfstEe3J6anyGiqYwjgoQFGrV1VYuIaP4Bz6PMm4xAmmgtlJtOV1zs58hv6KAKxSA/s1600/IMG_2075.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-align: center;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1200" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh1TRA30FrIbaegJus6ITgTMebxrWxqiiDSDrp9OBTeTSn8RZ0AMsl8HUqNRuhy-deFAvQ5BApwPtqqLTvH8UXV79cZs4IkOhlOJtonlnnVjklQvxp2RNV1nBCpcDfstEe3J6anyGiqYwjgoQFGrV1VYuIaP4Bz6PMm4xAmmgtlJtOV1zs58hv6KAKxSA/w480-h640/IMG_2075.JPG" width="480" /></a><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><div>Приміщення, обладнане для сушіння та зберігання зерна. </div><div><br /></div><p><br /></p><p>Дуже складно аграріям цього року зібраний врожай експортувати. Коли війна розпочалася, проблеми з логістикою виникли вже в перший день. З підірваними мостами припинився і вивіз зернових культур. Далі – вдвічі впали ціни. І до всього цього значну роль почали відігравати загальні настрої людей, їх налаштованість на майбутнє. Більшість сільськогосподарських підприємств почала працювати в збитки. </p><p>Основні обсяги експорту зернових в країні до нападу РФ на нашу країну до покупців спрямовувались через порти. Здебільшого зерно туди доставляли залізницею, рідше – автомобільним транспортом. </p><p>Думаю, зараз кожен знає, що порти не беруться за відправки, а заповнені вагони стоять на переповнених кордонах. Загалом, ситуація лишається складною. Досить туманною є і перспектива ринку. </p><p>Проте, не зважаючи на всі складнощі, і директор групи компаній «Імпульс» Сергій Скоробогатько, і комерційний директор Андрій Гайдай, і весь трудовий колектив (а це майже сто людей) впевнені, що згодом ситуація покращиться. Люди вірять, що з часом все не лише повернеться на свої місця, а й навпаки – ще більше відродиться. Адже сільське господарство має бути рушієм економіки. Особливо в такій розвиненій та родючій країні, як наша! </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото автора</p><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-85232736368186137272022-08-17T00:22:00.004-07:002022-08-17T00:22:28.977-07:00Колектив Сновської лікарні поповнився новими кадрами<p> З першого серпня штат Сновської центральної районної лікарні поповнився двома молодими, перспективними та амбіційними лікарями – хірургом Євгенієм Олександровичем Дузенком та акушером-гінекологом Денисом Миколайовичем Куленком. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEheUZH8hbh84SK5X9IAJfYEvRVrGVK5-EigUY23We1T54mkxzgQLac3Y7doAS14TXfS6b57ZiXJDwueMN5Zi2euJQ2IiLJM0_R_s0gQLXq2CFXoSWH9caVPXCNvMlITdFSam_aFjBht2wXNRLhbOOaHr9B6zCKAu9e4Oi9U8d6J-RuhaY5W3BdLMJvR0Q/s4032/IMG_2079.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEheUZH8hbh84SK5X9IAJfYEvRVrGVK5-EigUY23We1T54mkxzgQLac3Y7doAS14TXfS6b57ZiXJDwueMN5Zi2euJQ2IiLJM0_R_s0gQLXq2CFXoSWH9caVPXCNvMlITdFSam_aFjBht2wXNRLhbOOaHr9B6zCKAu9e4Oi9U8d6J-RuhaY5W3BdLMJvR0Q/w300-h400/IMG_2079.jpg" width="300" /></a></div><br /><p style="text-align: center;"><b><span style="font-size: large;">Хірург Євгеній Олександрович Дузенко</span></b></p><p style="text-align: center;"><b></b></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><b><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXHWIhnzsg8xz2fwTSusxsRDC1DOjCGJCf3CKxGolKWib-8nJ38N90meT7pvcJLOSbFLORVEMzHle9lScqLlg4Y7LGE_V5EbPxRiNKppZd3zM9DSvzn89A69BTOLPXN2jBy-Q7cGRqxgFPKoV466RogeP0Psjm7P5qqqU85aMgwfHHmfacsONndVmbmg/s4032/IMG_2080.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgXHWIhnzsg8xz2fwTSusxsRDC1DOjCGJCf3CKxGolKWib-8nJ38N90meT7pvcJLOSbFLORVEMzHle9lScqLlg4Y7LGE_V5EbPxRiNKppZd3zM9DSvzn89A69BTOLPXN2jBy-Q7cGRqxgFPKoV466RogeP0Psjm7P5qqqU85aMgwfHHmfacsONndVmbmg/w300-h400/IMG_2080.jpg" width="300" /></a></b></div><b><br /></b><span style="text-align: left;"><b><span style="font-size: large;">Акушер-гінеколог Денис Миколайович Куленко</span></b></span><p></p><p style="text-align: center;"><span style="text-align: left;"><b><span></span></b></span></p><a name='more'></a><p></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Євгеній Дузенко родом із невеликого села на Прилуччині. Там він закінчив місцеву школу та вирішив своє подальше життя пов’язати з медициною. Спершу вступив до Прилуцького медичного училища, освоївши професію медбрата. Та на цьому чоловік зупинятися не хотів – мріяв отримати вищу освіту та статус лікаря. Так, після закінчення в 2013 році училища, він вступає до Сумського медичного державного університету, де навчається шість років. Далі – три роки інтернатури у лікарнях Сум та Чернігова. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">На Сновщину Євгеній потрапив за покликом серця – звідси родом була його майбутня дружина. Та й стати корисним та потрібним людям він хотів саме на батьківщині – Чернігівщині. Ось так, з першого серпня він і приступив до роботи. Зізнається, що ще звикає і до нового місця, і до колективу, і загалом до обов`язків. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">– Під час проходження інтернатури починаєш спеціалізуватися на більш конкретному профілі, приміром, на проблемах черевної порожнини, а тут – профіль загальний, - розповідає хірург. - Тобто, пацієнти звертаються до тебе з будь-якого питання та проблеми. І це - не погано, а навпаки – цікаво. Бо доводиться не лишатися з тією базою знань та навичками, з якими прийшов на роботу після навчання, а постійно вдосконалюватися, читати нову літературу, спілкуватися та набиратися досвіду у колег. До слова, колектив у відділенні хороший та дружній. З ним мені пощастило. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Поки що я займаюся консервативним лікуванням пацієнтів. Операцій за ці півмісяця робити ще не доводилося. Але справа не в тім, що нема такої потреби, а у відсутності анестезіолога, який зараз на лікарняному. Думаю, після її повернення, я почну більш активно входити у курс справ та займатися тим, до чого лежить моя душа – допомагати людям ставати здоровими та щасливими. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Денис Куленко родом зі Сновська. Думки про здобуття медичної освіти виникли у чоловіка ще під час навчання у місцевій ЗОШ №2. Тож, після її закінчення, він, не вагаючись, вступив до Київського національного медичного університету імені О.О.Богомольця, де навчався шість років. Далі вдосконалював свої знання та вміння в інтернатурі Національного університету охорони здоров’я України ім. П. Л. Шупика. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Коли в країні настала війна, Денис Миколайович прийшов попрацювати в якості інтерна до рідної Сновської лікарні. У той складний період він у відділенні лишився єдиним лікарем, який і прийом вів, і безпосередньо займався оглядами та лікуванням жінок. За цей період він настільки звик і до колективу лікарні, і до пацієнтів, що чітко зрозумів – у рідному місті він лишиться і надалі. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">– Роботи у відділенні вистачає завжди, - зізнається гінеколог. – Воно у нас хоч і не велике (розраховане на 10 пацієнтів), проте завжди заповнене. Так було і коли регіон був в окупації, залишається так і тепер. Помітив позитивну тенденцію - зараз жінки відповідальніше підходять до свого здоров’я і не лише активно проходять щорічні обов’язкові огляди, а й записуються на прийом, якщо виникає така необхідність одразу, не затягуючи справу в довгий ящик. Щодня я особисто приймаю не менше двадцяти жінок, а для маленького міста – це непоганий показник. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Не мало у Сновську і вагітних жінок. Лише з початку року на облік стало близько 60, ще 30 стоїть на обліку з 2021 р. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Не погане у лікарні і обладнання. Приміром, я цілком задоволений і УЗД-апаратом, і кардіотокографом для обстеження вагітних. Є у відділенні і кальпоскоп – це дуже важливий прилад, завдяки якому можна розглянути навіть ракові клітини на шийці матки. Цей апарат у нас хоч і не новий, та достойний. Хоча, згодом обіцяють придбати вже сучасний, цифровий кальпоскоп, працювати на якому одне задоволення.</span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Напрям гінекології Денис Куленко обирав відповідально та свідомо. Йому не хотілося займатися рутинною та паперовою роботою, хотілося чогось цікавого, енергійного та жвавого. А гінекологія, за його словами, це саме такий напрямок. Тут завжди потрібно розвиватися, опановувати нове обладнання, йти в ногу з часом. А йому, молодому та перспективному лікарю, лише цього й треба. </span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Тетяна ЛИТВИН</span></p><p style="text-align: center;"><span style="font-size: large;"><span style="text-align: left;"></span></span></p><p style="text-align: left;"><span style="font-size: large;">Фото автора</span></p><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-80334250621235111862022-06-30T00:02:00.005-07:002022-06-30T00:02:42.219-07:00Молодіжний простір перетворився на волонтерський центр<p> Молодіжна рада «САМ» - це сновська активна молодь, яка була утворена два роки тому. Відтоді її очільницею стала заступниця директора Сновської ЗОШ №1 Ольга Гаврилець. Саме вона згуртувала довкола себе активних, небайдужих людей віком від 14 до 35 років, які дуже люблять свою маленьку батьківщину та мріють про її розвиток та вдосконалення. І з вибором команди молодіжна рада не прогадала. За ці два роки вони організовували концерти, різноманітні тренінги, квести, конкурси та розваги для дітей, перегляди фільмів під відкритим небом та ще багато іншого. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjaWXlrRPlIz3fIp3pujslE4wDR6YrCrafHVewklPWNvl0D7p-4CpMlhxiRIdSNI1w33GXhFP5yFAceOKX_8XSnQA0OaC3dpS3k1qyecCJjOmmgzbZZNsfO37HWq4fp4NAqIFrm1NBuocFRz3GVbSKaIg6nJ4CU3ZcH9HVSXdeeNoJoqxDa9yR-AV_fTg/s854/%D0%A1%D0%90%D0%9C.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="640" data-original-width="854" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjaWXlrRPlIz3fIp3pujslE4wDR6YrCrafHVewklPWNvl0D7p-4CpMlhxiRIdSNI1w33GXhFP5yFAceOKX_8XSnQA0OaC3dpS3k1qyecCJjOmmgzbZZNsfO37HWq4fp4NAqIFrm1NBuocFRz3GVbSKaIg6nJ4CU3ZcH9HVSXdeeNoJoqxDa9yR-AV_fTg/w640-h480/%D0%A1%D0%90%D0%9C.jpg" width="640" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>Велику роль для розвитку молодіжної ради, відіграла підтримка програми міжнародної допомоги Добре та, власне, міської ради завдяки якій молодіжний простір і відкрився. Молодь погодилася працювати тут лише на волонтерських засадах. Перший захід для нього було заплановано на двадцять четверте лютого... </p><p>Окрім розваг та організацій заходів, самівці долучалися і до вирішення важливих питань щодо вдосконалення громади. Зокрема, ними було розроблено проєкт «Шкільний бюджет участі». Його сенс полягав у фінансуванні міською радою тієї ідеї, яка набрала б найбільшу кількість голосів під час онлайн-голосування. Свої ідеї могли представити всі учні 8-11 класів. Напрямки для роздумів були широкими, починаючи від впорядкування шкільної території, закінчуючи освітніми інноваціями. Проте завершити даний проєкт не судилося… Почалася війна.</p><p>За словами Ольги Гаврилець, кожен переживав її по-своєму. Особливо тяжко було, коли область знаходилася в окупації, проте тільки-но наші Збройні Сили її звільнили, люди почали оговтуватися та діяти. Для самівців все почалося з дзвінка сновської активістки Наталії Григорової, яка запропонувала Ользі зайнятися волонтерством. І відтоді молодіжний простір перетворився на волонтерський штаб. </p><p>– На початку дітей до волонтерства ми не залучали, - каже Ольга. – Та згодом вони самі почали телефонувати і пропонувати допомогу, давати свої ідеї. Шукав шляхи для якнайшвидшої доставки гуманітарних вантажів Олександр Гончаренко, який власним транспортом доставляв необхідний багаж нужденним. Я була вражена сміливістю, силою волі та здатністю до самопожертви нашої молоді. Всі діти стали дорослими за один день…</p><p>Починали ми зі збору допомоги військовим – ліки, продукти харчування, одяг. Найбільшу допомогу надавав та й надає депутат Олександр Якубін (на знімку другий справа), який почав нас підтримувати ще з першого дня. </p><p>Коли самівці дізналися про велику кількість людей, які, втративши своє житло, роботу, а дехто й сім’ю, приїхали ховатися від війни до нашого містечка, зрозуміли – мають допомогти. Списки переселенців взяли у міській раді, тоді таких людей було 250. Зараз їх ще більше. Ми почали їм телефонувати та пропонувати допомогу. Згодом до нашого центру почали приходити і малозабезпечені особи, а також молоді матері, які потребували дитячого харчування, підгузків, засобів особистої гігієни, речей. Передали пакети з допомогою і для породіль в пологове відділення. Вдалося підтримати та допомогти з продуктами харчування та речами і літніх людей з Новоборовицького будинку, а також діток зі Сновської гімназії (як кажуть у народі, школі-інтернату).</p><p>Всі ліки, які надходили до нас, передавали лікарні, фельдшерським пунктам, населенню, пораненим захисникам. Також формували пакети підтримки сім’ям, в яких чоловіки захищають нашу країну. Загалом робили все для того, аби не сидіти на місці та підтримувати людей, які цього потребують. </p><p>Члени молодіжного центру долучилися і до плетіння маскувальних сіток для наших військових і до організації благодійних концертів, кошти з яких також пішли на допомогу ЗСУ. Про ці заходи детальніше згадувалося у попередніх номерах газети. Варто зазначити, що не про всю підтримку та допомогу самівців можна говорити на шпальтах «Променя» та висновок напрошується сам за себе: люди стараються та роблять добрі справи замість того, аби сидіти на дивані та розповідати про те, як все погано. Вони не приймають проблеми та випробування долі, а борються з ними та змінюють на свою користь. Саме така молодь – наше майбутнє. У них ще море планів та величезна кількість задумів та проєктів для реалізації. І вони впевнені – після війни у них все вийде і наша громада ще заграє новими барвами та вразить своєю креативністю та розвитком. </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-90605488422404883672022-06-22T00:34:00.000-07:002022-06-22T00:34:00.028-07:00Володимир Амелін: «Своє життя треба прожити так, аби потім не було соромно»<p> Володимир Петрович Амелін восени цього року святкуватиме 88 років. Ще з дитинства чоловік вів здоровий спосіб життя, займався спортом, багато працював. Можливо, тому у такий поважний вік він і має прекрасну пам’ять – на одному диханні читає поеми та вірші відомих класиків, знає незліченну кількість пісень, які, до слова, чудово виконує, адже має гарний голос. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiVoOVHi5dmnPK-G1wySA8IyxAEa9-1POP-6ozspNtN4JMbghOqppANnWaoPf1d4VqPhWvh624Ed3XFw_u8mzRe7PR_ATvPcNx-efysQSaGYiTz_o3bmzS5MxXybOGbb5RBGqlS50WKCsGB0k9iEDtEced1KbS4UEFiiRFSIfxe01tDBgQg9VrHfKFpgA/s4032/IMG_1739.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiVoOVHi5dmnPK-G1wySA8IyxAEa9-1POP-6ozspNtN4JMbghOqppANnWaoPf1d4VqPhWvh624Ed3XFw_u8mzRe7PR_ATvPcNx-efysQSaGYiTz_o3bmzS5MxXybOGbb5RBGqlS50WKCsGB0k9iEDtEced1KbS4UEFiiRFSIfxe01tDBgQg9VrHfKFpgA/w480-h640/IMG_1739.jpg" width="480" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>Родом чоловік із невеличкого села в Орловській області. Батько загинув на війні, коли хлопець був ще малим, а мати залишилася з чотирма дітьми на руках. Настав великий голод. Матір, аби прогодувати дітей, запропонувала Володимиру поїхати з нею на західну Україну, щоб заробити там хліба. На той час ця територія країни постраждала від рук фашистів найменше. Поїздом вони добралися до Рівного, а далі пішли для пошуку роботи селами. Одна жінка таки змилувалася над стомленими та голодними людьми та запропонувала роботу. Матір щодня виходила на поле, щоб жати зерно, Володя пас хазяйську худобу, якої, до слова, було не мало. Працювали обоє лише за шматок хліба, спали на соломі. </p><p>– Пам’ятаю, як тут, у цьому будинку, відбулася зустріч із фашистами, - згадує Володимир Петрович. – Вони прийшли вночі. Декілька озброєних чоловіків. Щоправда, хазяйка вже попереджала нас про «таких гостей» та веліла жодним чином не звертати на них уваги і не говорити до них. Коли вони прийшли, ми так і зробили. Чоловіки повечеряли і вже збиралися йти, коли помітили нас з мамою. Поцікавилися у жінки хто ми та й пішли собі. </p><p>Ніколи не забуду й те, як під час випасу худоби помітив вантажний автомобіль, який спинився неподалік. Дитяча допитливість взяла своє, стало цікаво, що ж везуть у кузові. Підійшов і жахнувся. Там було повно трупів. Вбитих бандерівців. </p><p>За два місяці нам вдалося заробити два центнери хліба. Зерно довелося перевозити на батьківщину на собі, в руках. Так мама врятувала сім’ю від голодної смерті, адже наші сусіди пухли від голоду та помирали. Щодня, потайки від усіх, я виносив окраєць хліба своєму другу-ровеснику, аби той не загинув. </p><p>Чоловік ніколи не боявся праці. Вже у вісім років хапався за будь-яку посильну роботу, аби допомогти родині. І це, незважаючи на те, що у дитинстві з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого Володимир залишився без п’ятки. Від смерті тоді хлопця врятував… німець, який надав першу допомогу та відвіз малого до лікарні. </p><p>А з 16 років Володимир почав свій серйозний трудовий стаж. Після закінчення відповідних курсів влаштувався кіномеханіком. Він їздив селами та показував людям кіно. Там його завжди чекали, а сама робота приносила чоловіку задоволення. </p><p>Далі працелюбного хлопця доля занесла до Воркути. Там він разом із братом добував горючий сланець. Цю професію Володимир захотів освоїти досконало, тож вступив до Таллінського гірничого технікуму. Після його закінчення чоловіка направили на роботу на шахти Донбасу. Саме тяжкій роботі під землею Володимир присвятив двадцять років життя. </p><p>– Людям, які працюють на шахті, можна йти на пенсію вже після десяти років стажу, - каже Володимир Петрович. – Проте я пропрацював там значно довше. Робота була не лише дуже складною та виснажливою, але й небезпечною. Одного разу через недотримання техніки безпеки на моїх очах загинув директор шахти. Багато колег часто отримували травми тощо. </p><p>У 1985 році Володимир зустрів своє кохання – Людмилу, яка скоро стала його дружиною. А згодом у щасливої пари народилася донечка Олена. </p><p>До Сновська чоловік потрапив у 1988 році і відтоді цей край не полишав. </p><p>– Це тихе містечко вразило мене у самісіньке серце. Я відчув себе щасливим та зрозумів, що зустріти старість маю саме тут. Придбав квартиру, перевіз родину і зажив тихим, спокійним життям. Сидіти без діла я не звик, тому вирішив зайнятися землеробством. У Чепельові купив невеликий будиночок із земельною ділянкою та майже вісім років вирощував там овочі. Деякий час працював підсобним робітником на місцевому електромеханічному заводі. Загалом, вдома сидіти не хотілося, а тут і робота цікава, і спілкування в колективі, і додатковий заробіток. </p><p>Володимир Петрович впевнений, що своє життя треба прожити так, аби потім не було соромно ні перед нащадками, ні перед самим собою. Хочу звернутися до молодого покоління та закликати їх вести здоровий спосіб життя, а головне – відмовитися від вживання алкоголю. Адже саме алкоголь зламав стільки людських доль, забрав стільки життів… Навчіться жити без нього і зрозумієте, що життя прекрасне. </p><p>Чоловік пережив Другу Світову війну, голод, репресії і аж ніяк не сподівався, що на його віку випаде ще одне випробування – війна з братнім народом. Володимир Петрович впевнений, що і ці страшні часи ми переживемо, адже українці - справжні воїни. Вони – мужні, сильні та віддані своїй країні. А головне – воюють за свою землю, за життя під мирним небом. І, незважаючи ні на що, Україна переможе, адже з нами Бог, правда та весь цивілізований світ.</p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото автора</p><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-14307901266452267962022-06-22T00:25:00.001-07:002022-06-22T00:25:05.664-07:00Щаслива людина – це здорова людина<p> На Сновщині медична система представлена двома закладами – КНП «Сновська центральна районна лікарня» (генеральний директор Ірина Якубовська) та КНП «Сновський центр первинної медичної допомоги» (генеральний директор Олена Шарпан). Важко переоцінити роботу обох ланок медицини, адже працівники кожної з них докладають усіх зусиль, аби жителі громади були здоровими. Адже недаремно говорять, що щаслива людина – це здорова людина. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6FJ_s3fBZ5iavV9U7oF60mQ-d2LbxvLA14fNGedt7RLfdebkEJAnQOHY7q-y4NRoSPrMP34T9dQe2IhHLltwHq3WWmVrRUjyVj0cDg7SJ-GQs_P8Nc8xQrucd4VsttyS1q22lHxswuUoLM3lg6JfR6PdVnsdrjwDEk_jWx2LuHjzaCtyx6JFGNUz1YQ/s4032/IMG_1785.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3024" data-original-width="4032" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6FJ_s3fBZ5iavV9U7oF60mQ-d2LbxvLA14fNGedt7RLfdebkEJAnQOHY7q-y4NRoSPrMP34T9dQe2IhHLltwHq3WWmVrRUjyVj0cDg7SJ-GQs_P8Nc8xQrucd4VsttyS1q22lHxswuUoLM3lg6JfR6PdVnsdrjwDEk_jWx2LuHjzaCtyx6JFGNUz1YQ/w640-h480/IMG_1785.jpg" width="640" /></a></div><br /><p>Завідуюча терапевтичним відділенням Тетяна Куценко та лікар-інтерн Марія Лагута.</p><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>У терапевтичному відділенні, яке очолює Тетяна Куценко, трудяться справжні професіонали та любителі своєї справи. Лікують людей разом із нею ще два досвідчені лікарі – Володимир Станішевський та Наталія Примак, а також молодий лікар-інтерн Марія Лагута. Не маленький і штат персоналу – 15 медичних сестер та 9 санітарок. </p><p>Терапевтичне відділення у лікарні найбільше. Воно призначене для надання медичної допомоги хворим з внутрішніми хворобами, які потребують тривалого лікування, догляду та проведення діагностичних процедур.</p><p>Розраховане воно на 57 ліжко-місць (в основному це чотиримісні палати) та займає два поверхи будівлі. До слова, терапевтичне відділення розташоване у одному й тому ж корпусі вже тридцять років. Саме стільки його завідуюча Тетяна Куценко тут і працює. За її словами, відділення цілодобове. Ліків наразі вистачає, особливо, якщо порівняти їх кількість з періодом під час окупації. Обладнання також більш-менш достойне. Є кисневі концентратори, інгалятори, УЗД, ЕКГ тощо. Єдине – апарат УЗД вже дещо застарілий, тому дуже б хотілося змінити його на новий та сучасний.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgl20ONWNUvoXpp5A2MUrBSXDN0QcTbeTmyJ5PugTFG9GgzVprgobWwd1mn7BjhmPDbUmqYRUebkReuEnsI2vJKVIyS2j2tVcX-HOFcUS-nL7_3Ru_C-WVFwqprVRMdx9L0eXI-l7zgEwFJR0rs03jsa3lGVSYNqLk7Iq3JfFSDjMsSquSQbMKxnOg2-w/s4032/IMG_1781.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgl20ONWNUvoXpp5A2MUrBSXDN0QcTbeTmyJ5PugTFG9GgzVprgobWwd1mn7BjhmPDbUmqYRUebkReuEnsI2vJKVIyS2j2tVcX-HOFcUS-nL7_3Ru_C-WVFwqprVRMdx9L0eXI-l7zgEwFJR0rs03jsa3lGVSYNqLk7Iq3JfFSDjMsSquSQbMKxnOg2-w/w480-h640/IMG_1781.jpg" width="480" /></a></div><br /><p>Завідуючий поліклінічним відділенням Олег Якубовський.</p><p><br /></p><p>Не можна недооцінювати і роботу поліклінічного відділення, яке очолює Олег Якубовський. Загалом тут трудиться дев’ять лікарів, двадцять працівників середнього медичного персоналу та шість молодшого. Близько року тому штат поліклініки поповнився молодим лікарем-офтальмологом Тетяною Коляко. </p><p>За словами Олега Якубовського, який, до речі, очолює відділення з 2013 року, поліклініка почала функціонувати ще 1992 року. Відтоді на плечі працівників лягла відповідальність за надання кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги населенню, раннє виявлення хворих, проведення профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності тощо. За день поліклінічне відділення може прийняти більше трьохсот пацієнтів. Станом на п’ятнадцяте червня, на лікуванні там нараховувалося сто хворих. </p><p>– Наразі знизилася кількість хворих на коронавірус, - говорить завідуючий. – І сталося це не через відсутність вірусу, а тому, що нарешті почав діяти колективний імунітет. Завдячувати цьому треба людям, які вчасно вакцинувалися усіма необхідними дозами. </p><p>Нещодавно відділення отримало нове обладнання. Серед нього цистоскоп (щоправда, через відсутність спеціаліста, працювати на ньому нема кому), фіброгастроендоскоп, фотометр та інше. Найголовнішою проблемою була і лишається недостатня кількість лікарів. Наразі відділення конче потребує гінеколога, уролога, фіброгастроскопіста, травматолога. </p><p>Хочеться нагадати, що потрапити на прийом до вузькопрофільного спеціаліста зручніше після направлення від сімейного лікаря. Тоді всі передбачені процедури будуть для пацієнта безкоштовними. Якщо ж ви записуєтеся без направлення, то ці послуги стають платними.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjImrQBp8sdaLPhZF1WR2Oy7Ex0OMLXZgD2AfMp_aEmgWdNAdLAUjpwZoXidvfPRjfkRF8gDa8FIYjqPjoItphaHPJ2v3fah93L5BLJaETSuhYkBkZM5qNFhBlN8ByMC4n24scwm5hWnFfYsW56Xoxagc-oxUNaLAIg7MqRuenQ_8Qk5VTJuc728WwykQ/s400/%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="400" data-original-width="321" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjImrQBp8sdaLPhZF1WR2Oy7Ex0OMLXZgD2AfMp_aEmgWdNAdLAUjpwZoXidvfPRjfkRF8gDa8FIYjqPjoItphaHPJ2v3fah93L5BLJaETSuhYkBkZM5qNFhBlN8ByMC4n24scwm5hWnFfYsW56Xoxagc-oxUNaLAIg7MqRuenQ_8Qk5VTJuc728WwykQ/w514-h640/%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80.jpg" width="514" /></a></div><br /><p>Виконавчий директор ТОВ «Астра» Павло Приходько разом із сімейним лікарем поліклініки «Моєї родини» Анастасією Ткаченко.</p><p><br /></p><p>Цього року традиційних заходів для святкування Дня медичного працівника не було. Та й, за словами працівників лікарні, їх не хочеться. Адже всі думки зараз лише про одне – війну, про наших воїнів-захисників, які щодня наражають життя на небезпеку, аби ми могли жити хоч і у відносній, проте тиші. З поваги до них – ні святкових танців, ні пісень. Єдине – у актовій залі відбулася невеличка урочиста частина, під час якої кращим працівникам лікувальної установи оголосили подяки та нагородили почесними грамотами. </p><p>Привітати медичних працівників прийшов і виконавчий директор ТОВ «Астра» Павло Приходько. У своєму вітанні він використав цитату із Біблії, побажавши людям любові до свого ближнього та, зокрема, пацієнтів: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!». Також Павло Станіславович побажав працівникам життєвої мудрості: «Щасливий той, хто відкрив для себе мудрість, до кого прийшло розуміння, бо надбання мудрості цінніше, ніж срібло, і надбання її більше від золота. Вона коштовніша за рубіни, і всі твої втіхи не можуть навіть зрівнятися з нею. У правій руці її — довге життя, а в лівій — багатства й почесті. Шляхи її приємні, і всі дороги ведуть до добробуту. Вона — дерево життя для тих, хто триматиметься її. Хто з нею, буде безмірно благословенний. Господь мудрістю землю сотворив, розумом небо укріпив.»</p><p>Тетяна ЛИТВИН, фото автора та з архіву Сновської міської ради</p><p><br /></p><p><i>Історія лікарні</i></p><p><i>Першого фельдшера на станцію Сновськ направили лише в 1891 році. Надання кваліфікованої хірургічної та акушерсько-гінекологічної допомоги почалося приблизно з 1903 року.</i></p><p><i>До Жовтневої революції були відкриті земські лікарні в селах Тихоновичі (на 10 ліжок) і Жовідь (на 15 ліжок). Пізніше теж для надання медичної допомоги населенню в селищі Сновськ була відкрита земська лікарня.</i></p><p><i>У 1921 році в Сновську була відкрита народна лікарня на 35 ліжок. В наступні роки з’явилися лікарські амбулаторії в селах Нові Боровичі, Рогізки, Тур’я.</i></p><p><i>У 1926 році до Сновської лікарні прибув лікар Губенко Феодосій Васильович. Сновська лікарня тоді заслужено вважалася однією з кращих у губернії і мала великий авторитет серед населення. Відділення були добре оснащені медичним обладнанням та інструментарієм, меблями і м’яким інвентарем. У приміщенні райвиконкому знаходився і райздороввідділ, що керував роботою медичної служби району. Ним завідував фельдшер Коб’яков Євгеній Павлович.</i></p><p><i>Після визволення області від німецько-фашистської окупації одразу ж почались відбудовуватись медичні заклади, відновлюватись система медичного обслуговування населення. В 1945 році мережа медичних закладів була відновлена. На початку 80-х років система охорони здоров’я району являла собою широко розвернуту мережу лікувально-профілактичних закладів.</i></p><p><i>1990 рік став початком нового етапу розвитку охорони здоров’я, в районі розпочалось активне будівництво. До старого приміщення лікарні прибудували чотириповерховий корпус, де розмістились терапевтичне і пологове відділення. Тоді ж побудовано триповерховий корпус районної поліклініки, молочну кухню, дитяче відділення.</i></p><div><br /></div><p><br /></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-15655578951564562482022-06-14T23:23:00.002-07:002022-06-14T23:26:03.672-07:00Кохання, заради якого прагнула вижити<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7qyYzY_1sCWlBnhl_LH0s5Bh9LIVZMY5ll3mW6oE7jE4Z0rZytM1V6E5L72Sefh3xdqibbGhIWtgCK0puSkQEmUW8FYEGY1mfsGNIMPcETZfRod_6LbFO0ybGyabv1AyPm95WHwZmi91nwzeP364CsU8x3J7ilWJD4ssckg13K2g2vsN0E327fys_cw/s720/09C2CD65-2361-4E63-96E1-AA7D8DD9CE01.JPG" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="700" data-original-width="720" height="622" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7qyYzY_1sCWlBnhl_LH0s5Bh9LIVZMY5ll3mW6oE7jE4Z0rZytM1V6E5L72Sefh3xdqibbGhIWtgCK0puSkQEmUW8FYEGY1mfsGNIMPcETZfRod_6LbFO0ybGyabv1AyPm95WHwZmi91nwzeP364CsU8x3J7ilWJD4ssckg13K2g2vsN0E327fys_cw/w640-h622/09C2CD65-2361-4E63-96E1-AA7D8DD9CE01.JPG" width="640" /></a></div><br /><i><b> Денис та Ірина Сидоренки з донечкою Євою після реєстрації шлюбу. </b></i><p></p><p> </p><p>Ірина – майбутня медична сестра, Денис – військовий. Здавалося б, що спільного у цих двох зовсім різних людей. Проте випадкова зустріч у кафе перевернула їх долі. Перший несміливий погляд, перша розмова, а далі - майже чотири роки шаленого кохання, сповненого і щасливими, і трагічними моментами. </p><p>Закохана пара планувала влаштувати пишне весілля із білою сукнею, дюжиною квітів, запрошеними гостями, незабутньою фотосесією влітку цього року. Проте війна повністю зламала плани закоханих. Вранці двадцять четвертого лютого Денис став на оборону Чернігова.</p><p>Щоб захистити майбутню дружину з донечкою, чоловік вирішує відвезти їх до Ягідного, у якому на той час було відносно спокійно. Для цього з передової його відпустили лише на кілька годин. Тож, поспішно зібравши найнеобхідніше, пара поїхала у село. А вже через півтори години туди увійшли ворожі війська…</p><span><a name='more'></a></span><p>– Коли ми почули вибухи та гуркіт техніки, одразу побігли ховатися у підвал, - згадує Ірина. – Скільки там просиділи, навіть не пам’ятаю. А коли на руках із донечкою вийшли подихати повітрям, знову почули постріли. Орки зайшли. Позабирали всі телефони, порозбивали комп’ютер, ноутбук. Я встигла свій мобільний сховати. А далі почалося найстрашніше – нас та ще майже чотириста людей помістили у підвал школи. Він складався з кількох доволі маленьких приміщень та коридору. Уявіть собі: сотні людей, ніякої вентиляції, освітлення. Єдине – окупанти дали керосинові лампи та свічки. Ми намагалися їх економити, проте у підвалі (окрім старих та молодих людей) знаходилося майже півсотні дітей, більшість з них немовлята. Вони постійно плакали, бо не вистачало свіжого повітря, світла, їжі. Щоб не лякати цілковитою темрявою їх ще більше, свічки старалися не тушити. </p><p>Туалету у підвалі не було. Замість нього на майже чотириста людей кинули чотири чи п’ять відер. На поверхню виносили їх лише раз на добу, а інколи й рідше. Неймовірний сморід людських екскрементів, поту, затхлості приміщення не можна порівняти ні з чим. А були ж ще зовсім немічні та старенькі люди, які ходили й під себе. </p><p>Дехто спав стоячи, мені пощастило проводити ніч на стільці. Дитина поруч спала у візочку. Проте поняття про сон тут було умовним. Щоночі ці вояки напивалися так, що насилу могли стояти на ногах. П’яними кидали у підвал гранати, говорили, щоб з ними гралися діти. Одного разу змусили чоловіка копати собі могилу, стріляючи біля нього в повітря. Загалом робили чимало диких для нас речей.</p><p>Вільно пересуватися по підвалу через величезну кількість людей не могли. Тож майже місяць провели в одному положенні – сидячи або стоячи. </p><p>Воду давали з колодязя, проте вона була брудною та з піском. Їли лише сухпайки, які приносили орки. Немовлята також. Інколи кількох жінок випускали назовні, щоб ті приготували манну кашу для дітей. Це було не щодня. Порція малесенька – три-чотири столові ложки на дитину. Зрозуміло, що цим втамувати голод було неможливо. Самі ж орки харчувалися тим, що знаходили у холодильниках та погребах жителів села. Смажили шашлик, пили вино… </p><p>Інколи людей випускали подихати свіжим повітрям. А потім без жодних слів починали стріляти в повітря, у землю, заганяючи таким чином назад. Це для них була своєрідна розвага. </p><p>Вже потім чоловік мені розказав про ті знущання, які переживали жителі Бучі, Гостомеля. Про те, як ґвалтували жінок, дітей. У нас такого не було.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQfcTNkkbAfozqvIZ0QPJuvLxdSvaQtDCYw0HjOjnEm_873eyGIx408fPW4dWc6QuT_zbzTgezS0xUXM9S_yQFFgYpMs-dAzRPxCbFeS3rr-2a9X9vWYCYBvIUsx8yuXtXVGHYSb5WL_2O1K4MGEVn7gEyBwnkbKTrtd9OCtQ9-WE1ltuvP59iArqbug/s1331/IMG_1755.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1331" data-original-width="1242" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQfcTNkkbAfozqvIZ0QPJuvLxdSvaQtDCYw0HjOjnEm_873eyGIx408fPW4dWc6QuT_zbzTgezS0xUXM9S_yQFFgYpMs-dAzRPxCbFeS3rr-2a9X9vWYCYBvIUsx8yuXtXVGHYSb5WL_2O1K4MGEVn7gEyBwnkbKTrtd9OCtQ9-WE1ltuvP59iArqbug/w598-h640/IMG_1755.jpg" width="598" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Щоб не з’їхати з глузду, ми почали на стіні зображувати календар, аби розуміти, який сьогодні день тижня та число. Діти малювали янголів-охоронців та щосекунди молилися, аби вони їх уберегли… А потім, на цій же стіні почали писати імена тих, хто не витримав. Від стресу, задухи, хвороби померло одинадцять людей. Поховати по-людськи їх нам не дозволили. Бувало, що з мертвими людьми ми сиділи годинами, поки трупи дозволяли винести. </p><p>Так без жодного зв’язку з рідними та навколишнім світом Іра з Євою пробули 27 днів. Двадцять сім днів пекла, страждань та страху. У той час чоловік щодня відбивав атаки ворогів, аби ті не зайшли в Чернігів. А ще сходив з розуму, адже не знав, що з коханою та донькою. Коли телефонувала майбутня теща, заспокоював, переконував, що у них все добре, що навідується до Іри, розмовляє. А до рідних вона не телефонує, бо у селі немає зв’язку. Мама вірила. Сам же Денис не раз намагався врятувати дружину, потрапити в село. Та попри постійні обстріли, зробити це було неможливо. </p><p>Іра згадує, яким неспокійним був чоловік, коли привіз її з донькою до Ягідного. Він немов відчував, що лишати їх тут небезпечно. Проте вибору не було. Перевезти дівчину до її рідних Тихонович на той час можливості не було: всі мости було зірвано. Сам Денис на передовій отримав контузію, осколкове поранення. </p><p>– Я ніколи не забуду те відчуття, коли у Ягідне зайшли наші військові, з нашим рідним синьо-жовтим українським стягом, - каже Ірина. – Люди обіймали їх, плакали та дякували за спасіння. У мене з донькою на руках просто текли сльози щастя. Я розуміла – ми вижили. Перша думка – почути Дениса, маму. Побігла до підвалу, де ховалися в перший день, бо там був схований телефон. Туди більш за все влучив снаряд, бо все було зруйноване та згоріле. Справжнім чудом виявилося те, що телефон уцілів. Розблокувала і побачила нашу спільну фотографію на заставці. Зрозуміла, що Бог нас зберіг. </p><p>Вийшовши на поверхню та пройшовши селом, люди побачили, що повертатися їм нема куди. Все знищене, зруйноване, розкрадене. Орки позабирали з собою навіть дитячу білизну, бантики для волосся, не кажучи вже про техніку, цінні речі. Те, що не змогли забрати – знищили, розбили. Повбивали і домашню худобу. Люди залишилися ні з чим. </p><p>Вже потім я дізналася, що майже все село було заміноване. Навіть той підвал, в який я бігала за телефоном. Це чудо, що ми не постраждали. </p><p>Потім дали «зелений коридор» до Києва. Що робити я не знала, адже там у мене не було ні родичів, ні знайомих. У той час Єва сильно впала, вдарившись головою. Приїхала швидка, щоб оглянути її та й загалом людей, які просиділи в підвалі. Мені запропонували поїхати для огляду у Козелець. Я погодилася. Слава Богу, і з Євою і зі мною все було добре. Вже в Козельці до нас приїхав Денис та забрав додому. </p><p>За той час я переосмислила все своє життя. Згадувала щасливі моменти, мріяла про те, як житимемо, коли війна скінчиться. </p><p>Добре, що Єва ще зовсім маленька і в її пам’яті навряд закарбується той страшний час. У будь-якому разі я мрію все забути. Зараз дитина дуже налякана. Чуючи гуркіт або якийсь сильний звук, вона біжить на руки, бо знає, що це сигнал про небезпеку. Я робитиму все для того, аби Єва забула про це якнайшвидше. </p><p>Трошки прийшовши у себе, ми з Денисом вирішили не чекати літа та стати чоловіком та дружиною негайно. Подали заяву і через годину нас розписали. Це сталося 26 квітня. А вже через кілька годин Денис поїхав захищати країну на схід. Щодня я молюся, аби він повернувся додому живий та здоровий. А коли все це жахіття скінчиться, ми обов’язково відсвяткуємо весілля, як годиться. Я вдягну білу сукню, влаштуємо фотосесію, розділимо наше свято з гостями. А поки що, нам лишається лише одне – вірити в перемогу та в наші Збройні Сили України. Перемога буде за нами!</p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото з архіву родини Ірини та Дениса Сидоренків. </p><p><i><b><span style="color: #2b00fe;">З 24 лютого по 1 червня на Сновщині було укладено 38 шлюбів. Народилося 10 дітей, з них – 7 дівчаток та 3 хлопчики. Найцікавішим іменем стала Даяна та Кароліна. Жодних імен, які б нагадували людям про війну (на кшталт Джевеліни або Байрактара) зареєстровано не було. </span></b></i></p><div><br /></div><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-63950597644286889722022-06-13T02:41:00.004-07:002022-06-13T02:41:35.002-07:00Як внутрішньо переміщеній особі, яка не мала можливості припинити трудовий договір отримати статус безробітного<p> </p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Повномасштабне
військове вторгнення Росії в Україну змусило чимало людей з різних регіонів
країни покинути свої домівки. Вимушені переселенці виїжджають з небезпечних
територій без документів, трудових книжок, без можливості звільнитися або
припинити діяльність фізичної особи – підприємця. Відсутність необхідних
документів не давала можливості громадянам стати на облік у центр зайнятості
та, відповідно, отримати грошову допомогу по безробіттю. На сьогодні держава
врегулювала цю ситуацію.<span></span></span></p><a name='more'></a> <p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Від
так 7 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до
деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та
загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
під час дії воєнного стану», який зокрема врегулював питання надання статусу
безробітного внутрішньо переміщеним особам, у яких не розірвані трудові
відносини з роботодавцем.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Так,
зазначеним Законом внесені, зокрема, зміни до статті 7 Закону України "Про
забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно з якими: </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">внутрішньо
переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид
зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про
працю України у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим
договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття
статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття
має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши
до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на
ім’я роботодавця про припинення трудового договору.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Датою
припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Центр
зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення
трудового договору повідомляє про це:</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">-
роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">-
територіальний орган Пенсійного фонду України;</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">-
територіальний орган Державної податкової служби.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Нагадуємо,
що безоплатна правова допомога надається Сновським бюро правової допомоги за
адресою: м. Сновськ, вул. Миру, 51 а, тел.: (04654) 2-13-48.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Також
за правовою допомогою звертайтесь до Менського місцевого центру з надання
безоплатної вторинної правової допомоги з 8-00 год. до 17-00 год. за адресою:
м. Мена, вул. Титаренка С., 6-А, тел.: (04644) 3-30-01. </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 27.0pt;"><span lang="UK">Єдиний
телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.</span></p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-65535662002851886742022-06-08T01:39:00.006-07:002022-06-08T01:39:45.498-07:00«Вдячні нашим землякам»<p> Саме під такою назвою в останній день весни відбулася мистецька благодійна акція на підтримку Збройних Сил України, яку організували працівники Сновського будинку культури та дитячої музичної школи ім.Н.Г. Рахліна. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVerInkzzhmyo-3BYQvPoHYT5uLFHSrZUg79L_aNCGKUl1c7mt7p850OSeX1ziXFkurYoLFfgNvBKb3NazuB0jz_0530dvneR59soX-zZrJyBXJ5uRjMO7WYuhdSH-XM2jFhlxA2EV9w5KoF-OiBJx7RiOyInisLnyePG8vIEeXhGUfGN5G13IRgxgqQ/s4032/IMG_1703.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVerInkzzhmyo-3BYQvPoHYT5uLFHSrZUg79L_aNCGKUl1c7mt7p850OSeX1ziXFkurYoLFfgNvBKb3NazuB0jz_0530dvneR59soX-zZrJyBXJ5uRjMO7WYuhdSH-XM2jFhlxA2EV9w5KoF-OiBJx7RiOyInisLnyePG8vIEeXhGUfGN5G13IRgxgqQ/w480-h640/IMG_1703.jpg" width="480" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p>Відкрила благодійний захід керівник ансамблю «Калина» Оксана Бондаревська патріотичною піснею «Ти герой України». А далі всі без винятку колективи будинку культури, викладачі та вихованці дитячої музичної школи співали та грали для жителів Сновщини, немов вперше. Вони зізналися, що за цей період неабияк сумували за публікою, за концертами та заходами. Тому тільки-но ситуація у нашій громаді дещо покращилася, своєю творчістю вирішили підтримати та допомогти нашим Захисникам, нашим Героям України. Зібрати вдалося 10615 гривень, на які будуть придбані першочергові речі для ЗСУ. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4M-yaUaRP-CMIrd76kkx6vrockQZDYuzCTCDztKtNbh-u1GYWRZ-DCpf9Jv4fiPcZWCmsevDZw_4gjZyXrouVHTcuvW6TzkUjJhEsJOjhsU4OsOv5b1wtlm14aFnJi9oUrBX9zp6rEjLfA134VNfD1lRCfeIDFQpGfx0bUXbGx_CUuyUWiDggLSsLQw/s4032/IMG_1699.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh4M-yaUaRP-CMIrd76kkx6vrockQZDYuzCTCDztKtNbh-u1GYWRZ-DCpf9Jv4fiPcZWCmsevDZw_4gjZyXrouVHTcuvW6TzkUjJhEsJOjhsU4OsOv5b1wtlm14aFnJi9oUrBX9zp6rEjLfA134VNfD1lRCfeIDFQpGfx0bUXbGx_CUuyUWiDggLSsLQw/w480-h640/IMG_1699.jpg" width="480" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgej6caNm_m8L7OoofZDXsAyfvbP9xt5n5gZFhDb0S9pie6a4ALYYSc9hRyvCXgZ5QxGmQbBWb-tLktr0oybhhlJNHPY9WWnP-uFVrfiin2dKffcaOZH85tcGcQD20ITpUgODosB3fffb_KUUCeDYOAkJ_rSoNubEd52NtsJnLp78emlnCFSuhPsttUdQ/s4032/IMG_1704.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgej6caNm_m8L7OoofZDXsAyfvbP9xt5n5gZFhDb0S9pie6a4ALYYSc9hRyvCXgZ5QxGmQbBWb-tLktr0oybhhlJNHPY9WWnP-uFVrfiin2dKffcaOZH85tcGcQD20ITpUgODosB3fffb_KUUCeDYOAkJ_rSoNubEd52NtsJnLp78emlnCFSuhPsttUdQ/w300-h400/IMG_1704.jpg" width="300" /></a></div><br /><p><br /></p><p>Ще працювала благодійна виставка дитячих робіт зі станції юних техніків. Вони також збирали кошти на потреби Збройних Сил України. </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото автора</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-56671678407992014962022-06-08T01:34:00.002-07:002022-06-08T01:34:16.251-07:00Коли творчість не лише про картинку, але і про контекст<p> Восьмикласницю Сновської ЗОШ №2 Кіру Дмитренко можна впевнено брати за приклад для наслідування і однокласницям дівчинки, і її друзям та знайомим. Що ж такого особливого, подумаєте ви, має ця школярка? По-перше, неабияку жагу до знань та навчання. Кіра – відмінниця та неодноразова призерка районних олімпіад.</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSVmyyuwmTZrnZCrwzpCNWgWc5IHYL90xCr9uHRqvbBavldR96ZPKZt6gkihtAUjrD--n4N_21RRDUkDMfY1IOXgA0ssi4dGaEqd4Z0ZZ_cc7xFIQp3PuhCmPOvWoFxE1l6lja7HFBmklSgHG25-37zDSnf66kx6Yt0cssrO_Eb0HRYYJYhdkEz97FMg/s1601/IMG_1727.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1601" data-original-width="1124" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiSVmyyuwmTZrnZCrwzpCNWgWc5IHYL90xCr9uHRqvbBavldR96ZPKZt6gkihtAUjrD--n4N_21RRDUkDMfY1IOXgA0ssi4dGaEqd4Z0ZZ_cc7xFIQp3PuhCmPOvWoFxE1l6lja7HFBmklSgHG25-37zDSnf66kx6Yt0cssrO_Eb0HRYYJYhdkEz97FMg/w450-h640/IMG_1727.JPG" width="450" /></a></div><br /><span><a name='more'></a></span><p><br /></p><p> Серед останніх – олімпіада з хімії, на якій дівчина зайняла перше місце. Окрім навчання, Кіра цікавиться спортом, музикою, кіно. Та найбільшим захопленням є малювання. Малювати талановита дівчинка почала ще з дитинства. Вона згадує, як, пішовши до першого класу, не могла втриматися, щоб не намалювати на полях зошитів зображення тваринок, птахів, фігур. Щоправда, за такий прояв творчості не один раз отримувала на горіхи від вчительки. Та згодом любов до малювання переросла у щось більше. Кіра бралася за олівець не лише, коли випадала вільна хвилинка, а й за переглядом улюблених фільмів чи слухаючи музику. Зі своїм блокнотом вона не розлучалася ні вдень, ні вночі. Малювала на перервах, після уроків або, навіть сидячи із мамою та сестричкою в кафе. Дівчинка розповідає, що найбільше любить зображувати квіти, природу, людей. Останніх, щоправда, зображує у зовсім унікальній трактації – замість облич малює квіти. Це виглядає естетично дуже красиво та незвичайно. Її творчість не лише про картинку, але і про контекст. Ще школярка створила серію коміксів про свого улюбленого котика Бантика, який надихає дівчину та завжди дарує гарний настрій.</p><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGVbrOgUMn3TyRJRSp9LGiSWEPJJ1iBNoK2jamuSkjqW9PKmuVtLtQ001-fj9IAU1nNrjZo8DQ_7dyyS07a7QkkYmRiAJgLiUkVABTLz2JmiazlOWWMsZZQjzns9nYS8vfaKaUpEtG-nmHWKhUyIKZ7dZqhVvxwKfBRZupoDdWDKJHxcaBAvAiBRkXmw/s1600/IMG_1735.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1120" data-original-width="1600" height="280" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjGVbrOgUMn3TyRJRSp9LGiSWEPJJ1iBNoK2jamuSkjqW9PKmuVtLtQ001-fj9IAU1nNrjZo8DQ_7dyyS07a7QkkYmRiAJgLiUkVABTLz2JmiazlOWWMsZZQjzns9nYS8vfaKaUpEtG-nmHWKhUyIKZ7dZqhVvxwKfBRZupoDdWDKJHxcaBAvAiBRkXmw/w400-h280/IMG_1735.JPG" width="400" /></a></div><br /> <p></p><p>Коли Кіра почула про конкурс малюнків, який організовував Корюківський лісгосп Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства (директор Андрій Лашко), вирішила не лише спробувати показати свої роботи загалу, а й донести до людей свою ідею та посил. Тим паче, тема «Створюємо ліси разом» була для Кіри близькою та цікавою. І вона не прогадала - старання було оцінене першим місцем. </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEtimMO4oRYDjNhYPYqV5odbfR4tT1IPzEzYMFYBNsrGvV2k9Z7SxWqL8uhtln68UImhVv3WvY1LS-7X-b9QYA7sf62VMVaHLWmuPFjoV_IUQoV7cKDj2TqWe4aJWwlJelwKMYhBmBfqG7UdzyX8M5rwxeVLTS3cZ99e1JTeRKyJZB1fkXYn4-wPlB5A/s4032/IMG_1717.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="4032" data-original-width="3024" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhEtimMO4oRYDjNhYPYqV5odbfR4tT1IPzEzYMFYBNsrGvV2k9Z7SxWqL8uhtln68UImhVv3WvY1LS-7X-b9QYA7sf62VMVaHLWmuPFjoV_IUQoV7cKDj2TqWe4aJWwlJelwKMYhBmBfqG7UdzyX8M5rwxeVLTS3cZ99e1JTeRKyJZB1fkXYn4-wPlB5A/w300-h400/IMG_1717.jpg" width="300" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><br /><p><br /></p><p>Цього року у Корюківському лісгоспі знову провели конкурс малюнків на тему «Повертайся живим». Саме ці слова щодня звучать у серцях усіх українців, які моляться про те, аби наші захисники повернулися додому. Живими. І знову талановита дівчина зайняла тут почесне перше місце. Її робота була не лише креативною, а головне – наповнена силою любові та підтримки до наших захисників. </p><p>Нещодавно Кіра також взяла участь у благодійному аукціоні, що стартував на онлайн платформі «еВау», організований ЮНІСЕФ США у партнерстві з американською громадською організацією «Nova Ukraine». Організатори ініціативи збирають дитячі малюнки, кошти від продажу яких будуть спрямовані на порятунок життя українських дітей та їхніх сімей. </p><p>На досягнутому Кіра зупинятися не планує. У дівчини в запасі багато цікавих ідей, творчих задумів та мрій. Сподіваємося, що у неї все вийде, а ми зовсім скоро почуємо про талановиту сновчанку, яка прославила наше місто. </p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото з архіву героїні</p><div><br /></div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-11554437775217968692022-06-08T01:28:00.009-07:002022-06-08T01:28:48.141-07:00Діти мають право жити щасливим життям!<p> В безпеці, любові, у світі, де з неба падають сонячні промінчики, а не летять ворожі ракети</p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho_DiKLViaBJLgMxOtk0dR6rXMcxjy7Ix_r_r8AbvLJgdVWm8xrdhBnH8c-lQAQKVQMbMKcY9swbbo8-IEg4ft0-FgqxKaIqY6WbkMieXNsuBzaLc5NjdvnYK0f5BoKbI83nEcujIQ50NwdARCQsfESITTcjFZY9kDX5vx7Ehvj0j0ZxY4-b0YCa6Suw/s4032/IMG_1710.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3024" data-original-width="4032" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho_DiKLViaBJLgMxOtk0dR6rXMcxjy7Ix_r_r8AbvLJgdVWm8xrdhBnH8c-lQAQKVQMbMKcY9swbbo8-IEg4ft0-FgqxKaIqY6WbkMieXNsuBzaLc5NjdvnYK0f5BoKbI83nEcujIQ50NwdARCQsfESITTcjFZY9kDX5vx7Ehvj0j0ZxY4-b0YCa6Suw/w640-h480/IMG_1710.jpg" width="640" /></a></div><span><a name='more'></a></span><div><br /></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhI6_vgWjYIHhZuvtDnT2Hre3Xa1MmNK4stAR0TOLbn88KK5rpXT51vIm_OnbteSy0St38Zr06yKmW5JZQ8TLclUiDIMlIO3SJFwPU3hD7vq1HCA9oxW4Mi7a-Fk0Xi8oOOn84cNqjdnVL6NTw52ORaorQNwsiPTjf9idUzwapVe0zLbmoWO8w4x-cg8g/s4032/IMG_1711.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3024" data-original-width="4032" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhI6_vgWjYIHhZuvtDnT2Hre3Xa1MmNK4stAR0TOLbn88KK5rpXT51vIm_OnbteSy0St38Zr06yKmW5JZQ8TLclUiDIMlIO3SJFwPU3hD7vq1HCA9oxW4Mi7a-Fk0Xi8oOOn84cNqjdnVL6NTw52ORaorQNwsiPTjf9idUzwapVe0zLbmoWO8w4x-cg8g/w640-h480/IMG_1711.jpg" width="640" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEinvc2vw6I4jxpsrjKhRKMRmF21G1ydpHTsrH_C2Z-rpnzoQ3WTV-1JXSt6I3K-5f7d1mspRxbvdWL1OIw8SsuAhFM6XV3w6JYvALQctR4tJd3sKxscStKfGcxCbow-7tus3yVjBrLUArx2Sq32v8NRqlkkGurSmPvEynbR52hfmf8v3Fl6fY9gPaor4A/s4032/IMG_1713.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="3024" data-original-width="4032" height="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEinvc2vw6I4jxpsrjKhRKMRmF21G1ydpHTsrH_C2Z-rpnzoQ3WTV-1JXSt6I3K-5f7d1mspRxbvdWL1OIw8SsuAhFM6XV3w6JYvALQctR4tJd3sKxscStKfGcxCbow-7tus3yVjBrLUArx2Sq32v8NRqlkkGurSmPvEynbR52hfmf8v3Fl6fY9gPaor4A/w640-h480/IMG_1713.jpg" width="640" /></a></div><br /><p><br /></p><p> Саме тому, аби хоч трохи підняти місцевій малечі настрій та змусити їх ненадовго забути про війну в країні, працівники Будинку культури влаштували для дітей справжнісіньке свято. Для них організували ігри, різноманітні майстер-класи з виготовлення оберегів та гри на музичних інструментах. Із задоволенням дітки малювали на асфальті, а також вишикувалися в черги за красивим та унікальним аквагримом. Всі бажаючі могли пострибати на батуті, поласувати смачною, солодкою ватою та насолодитися грою наших музикантів. До речі, обереги, які дітки так старанно створювали, будуть передані захисникам, які захищають нашу державу на фронті. Ці обереги будуть зігрівати серця наших воїнів та нагадувати про підтримку, про те, що вони обов’язково переможуть та зовсім скоро повернуться до тих, хто їх так чекає та любить.</p><p>Тетяна ЛИТВИН</p><p>Фото автора</p>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1027377072063555243.post-56453256245095104232022-06-08T01:18:00.005-07:002022-06-08T01:18:47.121-07:00Чи мають право знімати людей з біржі під час воєнного стану?<p> </p><p>З цим питанням до редакції звернулася сновчанка пані Анна. Жінку неабияк хвилювала доля колишньої тихоновицької листоноші Наталії Коноваленко, яку звільнили з роботи минулого року. Відтоді вона числиться в центрі зайнятості та отримує відповідні виплати. Пані Анну зацікавило, чи мають право зняти її з біржі, коли в країні триває війна. <span></span></p><a name='more'></a><p></p><p>За роз’ясненням «Промінь» звернувся до директора Сновської філії обласного центру зайнятості Раїси Аникієнко. Вона повідомила, що незважаючи на те, що людина вже майже рік стоїть на біржі, знімати її ніхто з неї не буде, доки не знайдеться для неї підходяща вакансія. Єдине – після року перебування там виплати припиняються. Тобто на біржі людина числиться, їй продовжують підбирати вакансії, та виплат вона не отримуватиме. </p><p>Також, з 7 травня набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 № 2220-IX. Згідно з ним допомога призначається з першого дня надання статусу безробітного. Для внутрішньо переміщених осіб допомога встановлюється на підставі відомостей, наявних в державних реєстрах, а також податкової звітності за останній звітний період - IV квартал 2021 року або річної звітності за 2021 рік. Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів.</p><p>– Раїсо Михайлівно, який на сьогодні розмір виплат по безробіттю?</p><p>– Розмір допомоги залежить від трьох факторів: страхового стажу, підстави припинення трудових відносин, розміру заробітної плати, яку отримував громадянин перед звільненням. Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить 6 або більше місяців, допомога по безробіттю призначається таким чином: якщо стаж до 2 років, передбачена допомога в розмірі 50%; від 2 до 6 років — 55%; від 6 до 10 років — 60%; понад 10 років — 70%. </p><p>Розмір виплати також залежить від строку її отримання, а саме: перші 90 календарних днів допомога виплачується в повному розмірі, протягом наступних 90 календарних днів - 80% від призначеного розміру, надалі - 70% від призначеного розміру. Максимальний розмір становить 150% від мінімальної заробітної плати, тобто 9750 грн, мінімальний розмір для застрахованих осіб – 1800 грн, для незастрахованих осіб (страховий стаж менш як 6 місяців) мінімальна допомога становить 1000 грн. </p><p>– Як довго можна отримувати допомогу? </p><p>– Тривалість виплати залежить від причини звільнення: за власним бажанням без поважної причини або за згодою сторін під час дії карантину та воєнного стану – 270 календарних днів; інші причини звільнення – 360 днів, для молоді (до 35 років без страхового стажу) – 180 днів. </p><p>– Яка робота вважається для безробітного підходящою під час дії воєнного стану?</p><p>– Під час дії воєнного стану критерії підходящої роботи для безробітних змінилися. Протягом 30 календарних днів з дня надання статусу безробітного, підходящою для нього вважається робота, яка відповідає його освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, а також набутому за період трудової діяльності досвіду. Оплата праці повинна бути не нижче розміру заробітної плати за останнім місцем роботи.</p><p>Надалі, для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 30 календарних днів, або для людей, які не мають професії і вперше шукають роботу, підходящою є робота, яка не потребує кваліфікації (спеціальності), професійної підготовки, або робота, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, із заробітною платою не нижче розміру мінімальної для роботи на умовах повного робочого часу (дня). Без згоди безробітного йому не може пропонуватись робота, яка потребує зміни місця проживання або перебування. </p><p>– Дякую за розмову. </p><p>Спілкувалася Тетяна ЛИТВИН</p>Unknownnoreply@blogger.com0