понедельник, 26 января 2015 г.

Її душа не терпить порожнечі

І ось довгоочікувана зустріч. Прислухаюся до по-молодечому дзвінкого голосу Наталії Михайлівни, бачу в уяві пройдену нею життєву дорогу.



Вона, матусина помічниця, з дитинства привчена до роботи, і досі з не меншим завзяттям та вмінням порається по хазяйству, на грядках, допомагає дітям няньчити онуків.
Маючи понад 40 років трудового стажу (а це і вчителювання у Гутостуденецькій та Тихоновицькій школах, перебування на посаді сільського голови) Н.М. Дегтяр заслужила у земляків, справедливу шану і повагу, отримала найвищу з усіх характеристик. Це про неї в один голос люди стверджують: «Порядна, чесна, справедлива!»
Її порадниками і помічниками, опорою і надійним тилом є сім’я – дві донечки і син, чоловік. Вона й досі дивується, що могла не зустріти свого Петра, своє перше і вічне кохання. Як би жила без нього, вірного друга назавжди, з яким і в радості, і в печалі, веселою чи заклопотаною, можна обговорити будь-яке питання, будь-яку ситуацію. Мабуть, саме небо, де, як відомо, створюються шлюби щасливі, захотіло об’єднати їх в одне ціле. І дарма, що останнім часом Петра Степановича й Наталію Михайлівну інтенсивно атакують хвороби, вони надіються, що все буде добре! Ростити сад і онуків (в тім числі і майбутніх, на яких щиро сподіваються), читати улюблені книжки, вболівати за зміни в районі і країні, викроювати якусь частинку, щоб віддатися улюбленим захопленням – та хіба мало всіляких клопотів збирається – ось реалії, в яких нині перебуває молода пенсіонерка, вчорашня лідер громади Наталія Дегтяр.
Гордимося тим, що знайомі з нею, простою українкою, душа якої ніколи не терпить порожнечі. Здоров’я й миру їй, миру й добробуту усім полісянам.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА

Комментариев нет:

Отправить комментарий