Кінематограф – справа всього його життя

Минулого тижня відвідувачі центральної бібліотеки мали можливість разом з бібліотекарями переглянути документальний фільм «Здравствуй, папа! Роман о Роллане». Демонструвався він з нагоди 80-річчя нашого земляка, режисера повнометражних художніх і документальних фільмів, сценариста, громадського діяча, члена національної спілки кінематографістів України і міжнародного об’єднання кінематографістів слов’янських і православних народів, заслуженого діяча мистецтв України Сергієнка Роллана Петровича.

Створений його сином, режисером-документалістом Олексієм Сергієнком у 2013 році фільм, як вчасно сказане слово подяки і вшанування людини, яка ставилась до кінематографу, як до справи всього життя, а не як до ремесла.
Народився Сергієнко Роллан Петрович 19 січня 1936 року у м.Щорс у сім’ї шкільних вчителів. Батько не повернувся з війни. Після закінчення школи у 1955 році вступає до всесоюзного Державного інституту кінематографії на режисерський факультет до майстерні О.Довженка, зустріч з яким визначила все його подальше життя. Роботи, створені Ролланом Петровичем у студентські роки, із учбових стали «прокатними» і демонструвались у кінотеатрах.
Після навчання отримує направлення на Київську кіностудію ім.О.П. Довженка, знімає перший художній фільм «Карти» за повістю А.Чехова «Винт». Після нього – документальний  «Освідчення у любові», за який творцям прийшлось пережити багато неприємностей. Влада чекала «соцреалістичного» гімну праці, а отримала драматичну розповідь про тяжку долю українських жінок 20-60 років. На Україні цей фільм так і не дочекався офіційної прем’єри.
У 1967 році знімає художній фільм «Білі хмари» за романом О.Сизоненка. І знову повертається до документалістики. 1972 рік – працює над фільмом «Відкрий себе» - про реставрацію пам’ятника Григорію Сковороді. На очах глядача створюється обрис філософа, поєднується з текстом з його творчості і народжується жива думка про людину. Фільм не тільки не прийняли, а й присудили до повного знищення тиражу. Тільки через 20 років, у 1992, за ініціативи колективу «Укркінохроніки», він був відзначений  Державною національною премією ім. Тараса Шевченка.
З 1975 року режисером створюються фільми-портрети, які розповідають про визначних людей історії, такі як «Микола Рерих», «Олесь Гончар», «В.П. Губенко, хирург». Поміж них «Закон Вернадського», що у 1984 році удостоєний першої премії на Всесоюзному кінофестивалі у Києві.
Ще один  художній фільм, знятий Ролланом Сергієнком на кіностудії ім. Довженка, це «Щастя Никифора Бубнова» (1983 рік).
26 квітня 1986 року. Аварія на Чорнобильській АЕС. В «зону» першими, подолавши всі перешкоди, прорвались дві кіногрупи, одну з яких очолював Сергієнко. Він зробив дев’ять фільмів про Чорнобиль, розкриваючи нові і нові аспекти, пов’язані з причинами і наслідками аварії. Його фільм «Дзвін Чорнобиля», завершений у листопаді 1986 року, на думку міжвідомчої комісії, «виражає антидержавну  позицію, підриває авторитет науки і сіє непотрібні сумніви». На екран він вийшов лише у лютому 1987 року, так і не отримавши високого санкціонування. Чорнобильські фільми Р.Сергієнка були відзначені низкою міжнародних нагород, а автор у 1988 році нагороджений Орденом мужності, отримав ряд відзнак «Союзу Чорнобиль».
Р.П. Сергієнко – автор фільму про свого педагога О.П. Довженка, «Сповідь перед Учителем» (1995 р), кінорозповіді про духовного наставника М.Овчинникова «Отче» (2004 р.), однокурсника і друга поета Миколу Вінграновського «Микола Вінграновський у синьому небі. Сповідь перед другом» (2006 р.).
У 2008 році йому присуджена Міжнародна премія імені М.К. Рериха в номінації «Збереження культурних цінностей та миротворчість».
Працював на студіях «Укркінохроніка», «Київнаучфільм», «Укртелефільм», РЦСДФ.  Зараз живе у Москві.

Н.Мокросноп, директор Щорської ЦБС