Коротко про різне

 

У Рогізках завершили ямковий ремонт вулиці Центральної. Люди там трудяться на городах і продають кавуни

Ямковий ремонт вулиці Центральної, яка справді у Рогізках є ключовою, завершено. Виконання робіт здійснювали люди і спецтехніка міської ЖЕД (очільниця Ганна Кошова), щебінь також відвантажено із міськрадівських запасів. За словами старости Юрія Мірошниченка, новим виглядом вулиці люди задоволені, але висловлюють побажання щодо ремонту інших. Насамперед потребує завершення грейдерування доріг у Нових Млинах й Лосевій Слободі, де ця робота вже розпочата, та так і не закінчена.

У Рогізках, між тим, нині всі на зборі вражаю. Копається картопля, морква, триває впорядкування й заготівля інших овочів та фруктів.  У багатьох сільчан цьогоріч добре вродили кавуни. Приміром, у Олександра Железняка їх стільки багато, що чоловік охоче продає. Їдуть до нього купувати і червону,  і жовту, і рожеву смакоту навіть зі Сновська, Кучинівки, інших населених пунктів, дякуючи господарю за працю й щедрість душі.

Єдиною великою бідою жителів Рогізок, як і усіх загалом, є війна, тривога за майбутнє. Мабуть, через це село почали оминати ті лелеки, які носять дітлахів. У 2025 р. не народилося жодного немовляти, а зареєстрували лише одну Аліску, що побачила світ наприкінці минулого року. ЇЇ мама приїжджа, але в Рогізках прижилася, зате  у засвіти в старостаті за 7 місяців 9 душ відлетіло. Словом, демографія ­ плачевна.

Хвилює ця війна…

І близькість до кордону…

Сьогоднішні непрості реалії буття жителі Чепелівського старостату, куди ще  входять Сновське, Єнькова Рудня й Михайлівка, звикли терпіти і переживати гідно. Дружно порають городи, збираючи осінні врожаї. Власник одного­єдиного приватного комбайну, який є в Чепельові, залюбки допомагає усім, хто до нього звертається, викопувати картоплю механізованим способом, беручи за послуги цілком прийнятну ціну: 100 грн за сотку. Охочих чимало, оскільки ручна праця ­ морудна, важка й часу набагато більше забирає.

Купу надмірного часу, позаграфікових навантажень забрали у старостати з діловодом оформлення заяв громадян на допомогу у придбанні твердого палива, адже варіант отримання 19400 прийшовся всім до душі і зареєстрованим особам, і незареєстрованим. Саме їм довелося роз’яснювати дану урядову ініціативу, нюанси її дії. Все закінчилося мирно, з розумінням, і , як сказала Марія Іванівна Мороз, людяно.

З розумінням поставилися люди і до такої болючої в старостаті теми, як закриття навчального закладу у селі Сновське. Тепер його учнів возитиме шкільний автобус до двох ліцеїв (на вибір) ­ Тур’янського і міського №1. Звісно, батькам і школярам доведеться «перебудовуватися», але вони до змін приготувалися. Гнітить всіх лише одне – війна, близькість до кордону, страх обстрілів, загроза життю і здоров’ю. Ну, і форми навчання хвилюють, зокрема, знову ж таки безпека під час руху автобуса, укриття, харчування тощо. Але віриться, що все буде добре.

У Хотуничах й Камці також життя непросте

 Великі труднощі, пов’язані з окупацією у 2022 році, переживали жителі донедавна мальовничих сіл Камки й Хотунич. Мужні, працьовиті вистояли тоді  перед ворогом, перетерпіли приниження, перевірки, страх бути розстріляними за користування мобільним телефоном, фотознімки, будь за що, що могло не сподобатися росіянам. Були перебої з харчами, перервана логістика, зв’язку з рідними, було невимовно важко.

На висоті тоді були місцеві працівники культури, котрі сміливо дивилася окупантам у вічі, вступали з ними в діалоги, сміливо вказуючи на їхню агресію, рекомендуючи забиратися геть.

Навіть прапор український, який окупанти намагалися спалити, спромоглися врятувати. Витягли з груби увесь обгорілий, але живий, рідний і зберегли дотепер.

А що ж у селах старостату тепер? Ті самі люди (їх вже менше!), ті самі активісти з намаганням оживляти непросте буття близького прикордоння і низка клопотів, пов’язаних з благоустроєм. І річ не в обшарпаних порожніх будівлях центру села, не в зарослих чагарниками, залитих в дощі калюжами сільських вулицях, а в чомусь іншому, значно вагомішому. Очевидці стверджують, що таких зарослей, які нині в глибині трьох кладовищах старостату, вони ще не бачили. Порядок тільки при вході. До деяких могилок ні дійти, ні пролізти без додаткових знарядь чи технічних засобів, деяких горбочків, хрестиків, погрудь взагалі за бур’янами  не знайти.

 Хто проблему має вирішувати – питання риторичне. Воно досі «в повітрі», однак, віриться, що вирішиться. А ще сільчан (зі дзвінка до редакції) непокоїть мобільний зв’язок, його постійні перебої. Вони розуміють, що війна, що є на те пояснення, але телефонувати близьким хочуть постійно…

 

А у Сновську розкошує амброзія

А у Сновську на вулиці Яблуневій розкошує амброзія . Про це заявляють жителі цієї вулиці . Зокрема, у дописі Віктора Варлиги йдеться:

«Шановний відділ з благоустрою. Ви лукавите, коли розповідаєте, як боретесь з амброзією. Вона вас і досі чекає по вулиці Яблуневій. Я офіційно присилав вам листа з проханням скосити її та інші чагарники, але ви покосили траву тільки там де захотіли. Прислали відповідь, що зробили роботу. Але це далеко не відповідає дійсності. Виконайте свою роботу з другої спроби, адже  це на благо нашої громади».