Все буде добре!

У житті кожного буває період, коли навалюється все одразу. Тьмяніють фарби, життя стає безрадісним і сірим. Автор цих рядків нині відчуває щось по-дібне. А у його віршах стільки світлого і ніжного… Друкуємо один з них. Може, він змусить по-новому поставитись до старих проблем і побачити сонце серед похмурого дня. Не лише автору, а й іншим, хто нині переживає не найкращі часи. Життя прекрасне уже тим, що воно одне. Не хочу Метелика ловити я не хочу, Він – квітка неба, хай собі живе! Хай крильцями барвистими тріпоче, Щоб радісно було мені й тобі. І квітку лісову не стану рвати, Її додому я не понесу, Бо вдома їй джмеля не погойдати І не попити ранками росу! І ні стеблинку, гілку чи травинку Я не ображу – це страшенний гріх! Бо в кожній з них живе тремка живинка, Що світиться довірою до всіх.