Так що ж там – на Горбасі?

На початку року «Промінь» неодноразово розповідав читачам про початок будівництва сучасного полігону для захоронення побутових відходів в урочищі Горбаха під Щорсом. Однак з часом реалії внесли корективи до цього проекту: через припинення бюджетного фінансування (гроші скерували на інші потреби) фірма з Броварів, котра взялася за справу, згорнула будівельні роботи. Життя на місці не стоїть, тож уже незабаром купи сміття захарастили прилеглу до огородженого бетонним парканом полігону. Та й сам паркан (новий!) місцями почав хилитися й аби не дерев’яні підпорки – напевно б і впав. А згодом
містом почали ходити розмови, ніби у темну пору доби на звалище заїжджають якісь вантажні автомобілі (причому –з армійськими номерами) й там відбувається незаконне захоронення шкідливих відходів. Стурбовані люди почали наполегливо звертати увагу журналістів на цю ситуацію. І ось минулого тижня автор цих рядків побував на Горбасі й на власні очі вирішив пересвідчитися: чи мають чутки якесь підгрунтя? … Накрапав дощ. Серед куп побутового непотребу і відходів деревообробки сильно смердів мертвий пес, якого господар чомусь не потурбувався прикопати. Край полігону стоїть вагончик, біля нього – гусеничний трактор і бульдозер. Кар’єр розділено на дві частини. У дальній, геть зарослій лісом-самосійкою та бур’янами, легко проглядалися сліди свіжих земляних робіт. Причому на чималенькій площі – майже гектар. Неначе там дійсно щось закопали і потім розрівняли землю (чітко проглядаються сліди гусениць на поверхні). На фоні тверджень, що роботи на полі-гоні припинені через брак коштів, мимоволі виникають питання: а хто і що там робив? Мабуть, відповідь краще за всіх можуть дати відділ з надзвичайних ситуацій райдержадміністрації, райсанепідемслужба та відповідний орган екологічного контролю. Хай приїдуть на Горбаху, дослідять ситуацію і оприлюднять свої висновки. Бо лише відкрита інформація може покласти край циркулюванню чуток. Зрештою, люди мають право дізнатися правду, бо питання торкається не просто стану довкілля, а здоров’я й навіть життя наших громадян. Олег МІРОШНИЧЕНКО