Олександр Масляний: відродити славу картоплярського краю

Під час зустрічі однокласників Конотопської школи, що в сусідній Городнянщині, згадували останній шкільний твір на тему: «Ким я хочу бути». Тоді Сашко Масляний написав, що мріє бути фермером. Значний вплив на вибір майбутньої професії сина мав батько – знаний у районі картопляр, досвідчений інженер Максим Масляний. Десять років тому дійсно збулася мрія Олександра, і він став фермером. За плечима були роки навчання у ветеринарному технікумі, усвідомлення свого місця на землі. У батьків він був пізньою дитиною, тож покійний тато ставився до Сашка по-особливому. Заповідав не шукати далеких доріг, а зайнятися землеробством. А ще розумів, що якби працював на себе, то давно вже був би мільйонером.

Орендувавши в сусідній Смячі землі, досі дивується: низький бал урожайності грунтів, а всі культури родять. Цьогоріч посіяв ячмінь, овес, пшеницю. Фермер задоволений урожаєм: ворушить на вітрі пишними вусами ячмінь. Радує овес, пшеничне зерно добре налите. Воно й не дивно: вчасно підгодував зернові, задав стимулятор росту. Ще кілька днів, і зерно готове до збирання. Але все-таки основною своєю культурою О.М. Масляний вважає картоплю. Зараз на 28 гектарах пишається крохмалиста семи сортів. Якщо Невська, Нагорода, Тетерев, Слов’янка, Санте уже відцвіли, то середньостиглі Зоряна і Альвара вкриті буйноцвіттям - синім і рожевим. Сорти відрізняються один від одного. Насіння все – елітне. Наступного року частину посівного матеріалу закуповуватиме знову в фірмах «Чернігівеліткартопля» та «Чернігівкартопля». Частково використає власне насіння. Але щонайменше вдвічі збільшить площі під картоплю. Цією культурою Олександр серйозно займається уже п’ять років. До садіння картоплі готується з осені. Приміром, торік як сидерат посіяв редьку олійну, яка на 1 га дала 25-30 тонн зеленої маси, що послужила органічним добривом. До того ж вніс по 300 кг калійних дорив і нітроамофоски. Уже й зараз 50 га готові, аби в серпні як попередник посіяти гірчицю білу, а через 45 днів, як вона дасть гарну масу, - приорати. Зараз фермера дуже непокоїть фітофтороз, який зачепив деякі сорти картоплі. Погодні умови не дуже сприяли: спочатку рання спека (обробляли від бур’янів у 28 і більше градусів тепла, тож препарати не спрацювали). Потім зарядили рясні дощі й, нарешті, коли вони припинилися, стовпчик термометра знову здолав тридцятиградусну відмітку. І все ж посіви відносно чисті. А види на урожай тішать О.М. Масляного. Якщо торік збирав з гектара 250-280 цн, то нині буде мінімум 300 цн. Перед посадкою бульби обробляв «Престижем», також завбачливо застосував препарат від фітофторозу. Цікавлюся, скільки разів трактор має пройти полем до завершення збирання картоплі. Олександр починає загинати пальці: - Восени задискувати й посіяти сидерати – то вже двічі. Втретє трактор у полі, аби зорати на зяб. Навесні потрібно двічі задискувати, посадити картоплю, обробити сіткою – також двічі, обгорнути кущі, обприскати гербіцидами, потім від фітофторозу, потім збирання ботвини, копання і перевезення урожаю. Певно, я не все занотувала, бо Олександр заломив чи не півтора десятка пальців. І підсумував: - Затрати дуже великі. Тієї суми, що я вклав у 28 гектарів картоплі, вистачило б для вирощування 500 га зернових. Оскільки вже не перший рік займається цією культурою, О.М. Масляний має налагоджені ринки збуту, а ще - співробітничає з аграрними науковцями. Коли прийде пора копання картоплі, укладе договір із центром зайнятості, аби найти на роботу тракториста і водія. Зараз фермерське господарство «Вольна праця» іще й насінгосп: укладені ліцензійні договори на вирощуванні насіння сортів Невський, Тетерев і Зоряна. Окрім чіткого дотримання технології, Олександр зважає ще на зміни клімату. Картоплю садить у квітні, бо рання спека становить загрозу для врожаю. На полі, де нині так красиво цвіте картопля голландського сорту Альвара, ще недавно був смітник. Довелося докласти зусиль, аби дати можливість землі виконувати свою одвічну місію: годувати людство. Багато смяцьких нив заросло самосійними деревами. Непросто буде побороти ці деревця, багаторічний бур’ян. Але, думаю, молодому фермеру це під силу. У нього підростають надійні помічники – сини десяти і трьох років. Буде таткові підмога і зміна. І головне, Олександра не манять великі міста. Його душа прагне широти роздолля поля. Йому в радість тяжка селянська праця. Бо вона – уособлення життя, яке навесні відроджується, влітку показує свою повну силу, а на осінь вражає щедротами. Усе це було б просто неможливим без нього – молодого й дужого, який любить свою землю. Валентина ВОЛОКУШИНА Фото автора