Литовський досвід енергетичного планування варто запозичити Україні

 Литва. Вперше я побачила її по дорозі на Калінінград понад 20 років тому. Безліч озер, річок, лісів, у яких переважають ялини і від того краєвид стає ще дивовижнішим. Ця країна була зовсім не схожа на тодішню Українську РСР ні рівнем життя, ні менталітетом. Проїжджали ми великі міста Вільнюс і Каунас, невеличкі села - всюди чисто, не було занедбаних будинків. Особливо незвичними були окремі ошатні садиби, які виринали серед безлюдного простору зелених долин.  А ще згадка про Литву в мене асоціюється з житнім хлібом з кмином. Його аромат не можна забути. Цього літа у Вільнюсі мені вдалося знову його покуштувати, а разом з ним і чудовий кминний квас…

Литва (столиця Вільнюс) - член Євросоюзу з 2004 року. Входить у Шенгенську зону. Місцев валюта – літи ( 1 літ приблизно 3 грн.) Президент - Даля Грибаускайте.  Територія країни - 65 200 км² (Чернігівської області – 31 800 км² ), населенняие – 3 млн. осіб (на Чернігівщині – 1 млн.). Державна мова Литви – литовська. Старше покоління розуміє російську, а молодь переважно додатково вивчає мови Євросоюзу - англійську, французьку, німецьку.

В Асоціації самоврядувань Литви.

     На прикінці червня українська делегація у складі секретаря Щорської міськради Валентини Москаленко, заступників мерів Коропа й Мени та депутата з Городні на чолі з Олександром Підгорним (Центр «Доброчин», м.Чернігів) об`їздила 5 литовських міст – підписантів Угоди мерів  і переконалася, що Литва таки дійсно і зараз зовсім не схожа на Україну. Це розвинута європейська держава, яка піклується про людей і екологію.

      Метою нашого візиту був обмін досвідом з регіонами Литовської Республіки в галузі сталого енергетичного планування та встановлення партнерських зв’язків з прибалтійськими колегами. Всюди українців приймали гостинно і запевняли, що до України Литва відноситься з повагою і охоче підтримує її на шляху до Євросоюзу.

Про Угоду мерів

Угода Мерів – ініціатива Європейської Комісії, яка має на меті об’єднати європейські місцеві органи влади  (не лише країн членів ЄС) в добровільне утворення задля спільної боротьби з глобальним потеплінням. Сторони угоди, що підписали документ, зобов’язуються скоротити власні викиди CO2 більше ніж на 20% до 2020 року завдяки проведенню енергозберігаючих заходів та запровадження використання «зеленої» енергії  - сонячної, вітрової, водяної, відходів деревини тощо. У свою чергу Єврокомісія забезпечує підписантам  повну необхідну підтримку, в тому числі й залучення європейських коштів та ресурсів для реалізації їхніх проектів, змогу вчитися на досвіді інших міст, що вже підписали Угоду. Фінансування Євросоюзом енергоощадних проектів є дуже  актуальними для невеликих міст Чернігівщини.  (До речі, під час нашого візиту в Литву мер м.Мена Федір Фесюн перебував у Брюсселі, де підписав Угоду мерів. На часі – й наше місто.)

Перетинаючи кордон, наша делегація опинилася в парадоксальній ситуації: на білоруській митниці наше авто спрямували до «червоного коридору», бо ми не з Митного Союзу, і на литовській митниці ми знову опинилися в «червоному коридорі» і чекаємо в черзі понад 5 годин, бо «зелений коридор» лише для авто з Євросоюзу. Ця ситуація ще раз доводить: наше «вигідне географічне розташування» завело  нас, мабуть,  в глухий коридор між двома союзами-суперниками – митним і європейським…

Вільнюс

  Перша офіційна закордонна зустріч нашої делегації відбулася в Асоціації самоврядувань Литви (АСЛ). Арунас Гражуліс  ознайомив присутніх з особливостями її діяльності, структурою сучасного самоврядування країни та формуванням бюджету.

Арунас Гражуліс.

Литва стала першою республікою СРСР, яка (в 1990 році) проголосила незалежність. Відповідно до законодавства нині адміністративно-територіальний поділ Литви включає в себе 60 самоврядувань (районів - авт.), які обєднанні в 10 повітів (регіонів - авт.). Діють вони на основі Закону, прийнятого 7 липня 1994 року, Конституції Литовської Республіки та Європейської хартії місцевого самоврядування. (Приєднавшись до Європейської хартії, Україна також взяла на себе зобов'язання дотримуватися встановлених у цьому документі принципів, які гарантують правову, адміністративну і фінансову автономність територіальних громад. Однак введення в дію положень хартії у національне законодавство практично призупинено. Україні необхідне реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, бо громіздка  її система негативно позначається на соціально-економічному розвитку регіонів. Реформа повинна раціоналізувати межі адміністративно-територіальних одиниць, забезпечити формування самодостатніх громад як це зроблено в Литві. Звичайно, будь-які кардинальні зміни не завжди позитивно сприймаються в суспільстві.)

Великі міста Литви є центрами повітів, на них покладається відповідальність за використання землі та здійснення земельної реформи. Повіти контролюють роботу самоврядувань та органів влади нижчого рівня. Органи місцевого самоврядування здійснюють автономну владу в сфері комунальних послуги, житла, громадського транспорту, освіти і соцзабезпечення. Місцеве самоврядування також уповноважене здійснювати окремі делеговані державою функції. Народ на виборах обирає раду самоврядування, а вже рада обирає мера. В кожному самоврядуванні є представники державної влади, як разом з юристами контролюють законність прийнятих рішень на місцевому рівні.

Всі 60 самоврядувань Литви є добровільними членами АСЛ. Що дає таке об`єднання? Основна перевага – це захист інтересів самоврядувань і залучення через проекти європейських коштів на розвиток громад і реконструкцію.

Для нашої делегації були організовані зустрічі в двох асоціаціях Вільнюса:  Асоціації енергетичних систем та Асоціації багатоквартирних будинків. Адже під час візиту до Литви ми хотіли дізнатися про досвід країни у вирішенні енергетичних проблем місцевих громад. У цьому плані у литовців є чому повчитися. Обидві зустрічі були дуже змістовні і актуальні для українців. Наскільки випередила нас Литва у питанні енергозбереження і ефективного використання  ресурсів! «Іноді, для того щоб зробити рішучий крок уперед, необхідно отримати стусана в спину», - жартують литовці. Таким поштовхом до кардинальних змін для них стала криза в 1990-х роках, коли Литва взимку замерзала від різкого подорожчання газу й вугілля. Тоді було вирішено перейняти досвід Данії і перейти на альтернативні види палива, зокрема, деревину та побутові відходи. Обраховано, що індивідуальне опалення не економічне (хоч у нас в багатоквартирних будинках масово переходять саме на нього), а варто використовувати централізоване. Для цього протягом багатьох років Литва подає на конкурс у європейські фонди свої проекти і за рахунок виграних грошей повністю оновлює всі теплотраси, проводить реновацію (утеплення -  авт.) будинків, заміну котлів.

Українська делегація під час зустрічі в Асоціації енергетичних систем.

Втрати тепла в системі теплопостачання, порівняно з 1992 роком, вдалося знизити по Вільнюсу з 32% до 16%.  Нові котли, що працюють на чіпсах (відходах деревини, трісках - авт.) окупають себе протягом 2 років. А додатково встановлені економайзери (використовується енергія пари, яка виділяється при згоранні палива) окупаються всього за рік і дають можливість підвищити ефективність котлів на 20%.  А ще таким чином вдається зменшити викиди тепла в атмосферу: дим при виході з труби (якщо є економайзер) має температуру близько 40 градусів замість 120.

І це при тому, що самоврядування не витрачає свої кошти на ремонт, лише кошти з Євросоюзу та частково з квартплати мешканців. Як розповіли в асоціації, не завжди населення Литви позитивно сприймає реновацію будинків, багато є дезінформації, протистоянь. Проте ведеться роз’яснювальна робота, видано спеціальний закон (для проведення ремонту варто заключити договори-дозволи  з 50% + 1 мешканцем будинку). Як показує литовський досвід, найлегше цей процес проходить саме в невеликих містах, там до 90% помешкань вже оновлені.

Цікаво, що вартість тепла для населення перераховується щомісячно. Чим більший обє`м робіт зроблений в плані енергозбереження, тим дешевшим є тепло для мешканців будинку. В новобудовах  ціни на опалення нижчі, ніж в старих помешканнях. Відповідно, теплопостачання в маленьких містах (5 тис. чоловік), де майже повністю проведена реновація, значно дешевше ніж у великих (понад 100 тис). У Литві близько 97% житла – приватне, а от обслуговуючі підприємства (водоканал, теплопостачальники тощо) майже всі державні, які переймаються за якість своїх послуг. На відміну від України, де  все це приватизоване і в держава не може  втручатися в роботу приватного підприємства. А власник не зацікавлений у зниженні ціни на послугу, йому вигідний високий прибуток.

«Просування законів  й  оцінка їх проектів щодо житлово-комунального комплексу міста, навчання і запозичення досвіду в  інших країнах, написання і реалізація проектів – ось основні напрямки роботи нашого об`єднання», – говорить президент Асоціації багатоквартирних будинків Вільнюса.

 Ігналіна 

Мерія Ігналіни.

Наступного дня нас чекав переїзд зі столиці в невелике місто Ігналіна (6 тис. мешканців),  в якому стрімко впроваджуються проекти з енергозбереження. Тут майже відмовилися від газу, встановлено котельні, що працюють  на відходах деревини. Ігналіна своєю історією виникнення схожа на наш Щорс. Місто було засноване 140 років тому, як станція на залізниці Петербург-Варшава, яку тут прокладали. Як і Щорський район, Ігналінський теж прикордонний (межує з Білоруссю). В Ігналіні нема великих підприємств, є лише 10 деревообробних на кшталт наших пилорам, будівельні та дорожні служби, проте добре розвинений туристичний бізнес. Навколо міста розташовано 9 озер, ліси, багато городищ, що разом з національною кухнею і чистим повітрям сприяє саме «зеленому» сільському туризму, чим і зайняті місцеві мешканці. (Чому б і в нашому районі не створити подібне?).  Завдяки проектам тут збудовані відмінні автошляхи і вело доріжки, сучасні стадіони й басейн. Взимку Ігналіна перетворюється на центр зимових видів спорту.  У першу неділю липня в місті проходить міжнародний танцювальний фестиваль,  за рахунок місцевих коштів приймають всіх бажаючих учасників. Є реабілітаційна школа для дітей з особливими потребами, де вони живуть і навчаються, а на вихідні батьки їх забирають додому. В самоврядуванні з населенням у 18 тисяч чоловік діє всього 5 шкіл, решта – філіали. Теж саме з дитячими садками. Таке реформування галузі освіти вони вважають ефективним. Як і в Щорсі, в Ігналіні є інтернат, який, до речі, повністю забезпечується енергією від сонячних батарей.

У кабінеті мера Ігналіни Б.Ропе.

Штат апарату самоврядування налічує 200 осіб, з них 8 чоловік в мерії постійно зайняті саме написанням проектів для отримання європейських коштів на розвиток міста. Не всі проекти підтримуються конкурсною комісією, але вдумайтеся: Ігналіна планує залучити в 2013 році  лише грантових грошей близько 146 мільйонів євро! 

За 10 років у самоврядуванні  реалізовано 179 проектів. Кожне село отримало по 2-3 млн. євро на свою інфраструктуру. Реалізовано, наприклад, проект з очищення води – нині вода у водопроводі Інгаліни  краща, ніж бутильована з магазину. Завдяки грантовим коштам з ЄС, реанімовано 80% будинків, всю тепломережу, збудовано нові котельні. Втрати тепла від виробника до споживача скоротились всього до 9%, що дало змогу  і зменшити об’єм палива, яке потрібне на рік для опалення міста, з 25 тис. тонн до 10. При цьому додатково, виконуючи положення Угоди мерів (скорочення викидів вуглекислого газу), самоуправління отримало за 2012 рік 1 мільйон літ за рахунок продажу ліміту на  СО2.

Щодо побутових відходів, вони вивозяться на сміттєзвалище під Каунасом. Контейнери для сміття є всюди, в тому числі і по селах. Для всіх без виключення мешканців району встановлена обов’язкова щомісячна плата  за вивіз сміття - 2 євро. А штрафи за несанкціоновані викиди сміття - тисячі гривень!

У чистому оновленому місту приємно жити, знаючи, що влада піклується постійно про його мешканців. В планах на найближче  майбутнє – побудувати аеромайданчик і льодову арену, виготовляти газ з деревини, яким можна буде заправляти авто (при температурі 850 градусів дерев’яні чіпси перетворюються на газ), підключити приватні будинки до комунального опалення, бо так значно вигідніше, з 5-го класу ввести в школах планшетне електронне навчання… І це реальні, здійсненні наміри, завдяки допомозі ЄС!

Острів спокою в Європі.

Прощатися з Ігналіною було трохи сумно: тут хотілося залишитися ще і не поспішаючи прогулятися містом,  набережною озер. Життя тут ніби дійсно уповільнюється. «Взагалі, наше місто – це рай, це острів спокою в Європі»,- каже мер Ігналіни Б.Ропе. І важко з ним не погодитися. Адже не даремно за офіційною статистикою біля 20 тисяч туристів на рік приїжджають сюди з різних країн.

Утена.

Утена (30 тис. мешканців) зустріла нас незмінною литовською охайністю, фонтанами і гарними дорогами. Розмова з представниками самоврядування знову йшла про енергозберігаючі технології. Як і по всій країні тут модернізовано тепломережу і водоканали. З розумом побудовані очисні споруди: там навіть добувають біогаз, а мул потім використовують для підживлення ґрунтів на полях. Складається враження, що в Литві нічого не пропадає даремно. Побудоване сміттєзвалище щоденно приймає до 140 тонн сміття, яке обов`язково сортується і переробляється. «Будівництво сміттєзвалища досить дороге, – розповідає нам заступник мера Утени. – Потрібно все врахувати: ізоляцію, водовідведення, фільтри. Граніт для нижнього шару звалища привозили навіть з України. В будівництво вкладено понад 15 млн. євро. Вона розрахована на 25 років, при цьому газ з сміття ми зможемо тут потім добувати  протягом 50 років. Спочатку і в нас не все було так просто: щоб люди платили за вивіз сміття ми переконували їх десь  років вісім. Нині маємо 97 % договорів. В тому числі і на селі. За розсортоване сміття (скло, пластик, папір тощо) плату не беремо. Для кожного двору за рахунок самоуправління були куплені контейнери. Організація, що вивозить побутові відходи – не приватна. Вартість послуги  для багатоквартирних будинків на місяць 2 євро,  (як і в Ігналіні), а для приватного сектору  - 24 євро на рік (це вивіз трьох контейнерів).»

Конструктивна розмова з представниками самоврядування Каунаса.

Реномований будинок.

Звичайно прибирання парків, вулиць, доріг підстригання газонів і догляд за клумбами відбувається за рахунок управління житлово-комунального господарства, але суттєва частина коштів надходить через проекти. Гроші дійсно йдуть за призначенням, це видно одразу. В 2012 році Утена отримала визнання Євросоюзу, отримавши статус найзеленішого і найчистішого міста.
Наше місто Ковель є побратимом Утени, проте спільних проектів поки що з Україною не було. «Ми маємо можливість вибору, який проект реалізовувати буде вигідніше з точки зору фінансування, - продовжують розмову представники різних сфер самоврядування. – Співпрацюємо з Білоруссю і Латвією. В цьому році ЄС підтримано 42 наші проекти з бюджетом у 22 млн. євро, в тому числі наш вклад становить лише 3 млн.євро. На нашу думку, в Європу мають іти люди з активною життєвою позицією, тільки тоді є можливість досягти добробуту для своєї країни».

Каунас

Зранку Каунас (310 тис. мешканців) зустрів нас прохолодною дощовою погодою, що досить звичайне явище для Прибалтики. Приймали нас у мерії гостинно. Перед входом в адміністративну будівлю був вивішений український прапор. У ході ділової зустрічі  з заступником мера та  начальниками відділів виявилось, що Каунас давно співпрацює з Харковом. Проте як і в Щорсі, за часів незалежності довелося закрити радіозавод, де раніше працювало 20 тисяч робітників.

Український прапор з нагоди візиту делегації.

Заступник мера Каунаса В.Попов разом з  представниками самоврядування розповідає українцям про досвід використання енергозберігаючих технологій.

Як і в містах, де ми встигли побувати за час візиту, в Каунасі теж реалізуються європейські проекти з енергозбереження. Приміщення мерії, наприклад, повністю забезпечується енергією  від сонячних батарей, встановлених на даху. Навчилися економити на вуличному освітленні (при цьому на ніч світильники не відключають): зменшили потужність в мережі на 40%, що не помітно для людського ока і в той же час замінюють ртутні лампи на енергозберігаючі.

За містом є 3 сміттєзвалища, 2 з яких вже заповнені і на них встановлені станції з видобутку газу. Є проекти на 100 млн. євро зі спалювання побутових відходів з метою виробництва тепла і електроенергії. Органічне сміття іде на компост. У місті працює одна комунальна і 5 приватних котелень. Є ще сучасна газова станція, яку побудувала міжнародна теплова організація для Каунаса. Вона також замінила всю тепломережу, тож втрати тепла становлять лише 3%(!), а керування станцією повністю автоматичне і здійснюється  прямо з Хельсінки (Фінляндія).

Обстеження будівель тепловізором.

В Каунасі знаходиться одна з двох агентур Литви з енергозбереження. Ми також зустрілися з її керівником, який докладно поінформував про те, як іде підготовка до написання проектів, і як вони реалізуються. Для дослідження втрат тепла за допомогою тепловізора роблять обстеження будинків. А економити тепло навчають ще з дитсадка і школи.

Каунас. Екскурсія старим містом.

Бірштонас.
Курортне містечко з населенням у 5 тисяч. Тут добувають мінеральну воду, яка дуже схожа на смак на нашу «Остреченську» і є свій санаторій  як і в місті Мена.

Офіційний момент зустрічі.

(Доречі, це порівняння я наводжу навмисне. Під час нашого візиту заступник міського голови Мени Юрій Стальниченко (на фото) вручив лист-запрошення до співпраці меру Бірштонаса Нійоле Діргінчене. Якщо депутати обох міських рад схвально поставляться до цієї ідеї, уже незабаром Мена та Бірштонас стануть містами-побратимами). Натуральні природні фактори - мінеральні води, лікувальні торф'яні грязі, мулові ванни - привертають сьогодні в Бірштонас туристів з Росії та Європи. Тут лікують широкий спектр захворювань: травний тракт, опорно-руховий апарат, систему кровообігу, порушення обміну речовин тощо. Санаторії пропонують більш 100 різних процедур, а ціни досить помірні.

Оновлений санаторій "Егле"

Бірштонас було останнім п’ятим містом за нашою програмою візиту. Приїхали ми сюди надвечір і з задоволенням вирішили прогулятися вулицями і набережною річки Неман. Тим паче, що подивитися тут було на що. Всюди все впорядковане, багато клумб (навіть на схилах до річки), газони всі викошені (навіть ділянки в лісі (!) де поряд пішохідні і велодоріжки). А велосипедисти нам зустрічалося доволі часто, переважно курортники.

Після щоденного переїзду на авто між населеними пунктами Литви  ми теж вирішили  приєднатися до когорти  туристів і взяли велосипеди на прокат. Місто нас зачарувало,  всюди чисто і гарно, ніби щойно перед нашим приїздом його підмарафетили. Фонтани, квіти, чудовий стадіон і спортивний комплекс з басейном, рівні дороги без вибоїн, чисте повітря наповнене ароматом квітнучих лип, ніде нема сміття, гарні будинки не схожі один на одний. Ще хотілося б сказати про одну особливість Литви: як і в Бірштонасі, ми майже ніде не бачили за всю поїздку парканів, у селах також. У крайньому випадку - півметрові прозорі огорожі з сітки чи декоративні зелені насадженням між будинками.  Паркани заборонено законодавством Литви. Спочатку, як розказують, це було не до вподоби, але згодом звикли…

Велопробіг Бірштонасом.

Тут, на березі річки Неман, здають на прокат велосипеди.

На вулицях курортного містечка.

Так прикрашені схили Немана.

Куточки краси супроводжували нас під час поїздки у всіх містах і селах Литви.

Ми мали змогу об’їхати велику частину Бірштонаса  і переконалися, що всюди однаково гарно, а не тільки в центрі чи біля санаторію. Коли приїхали здавати велосипеди, нас здивувало, що дорогі веломашин (понад 2.5 тис. грн.. вартістю) і кількістю десь 50 штук зачинили в маленький дерев’яний навіс березі Неману. «Так їх же просто вкрасти!» - вихопилося відразу. «Навіщо? – здивувався чоловік, що здавав їх напрокат. - Тут відеокамери, злодія одразу впіймають.» Дійсно, не той менталітет у прибалтійців… Чи зможемо ми колись свою свідомість змінити? А щодо відеокамер, то вони тут стоять скрізь: навіть в парках і лісах! Тож ви весь час, перебуваючи в Литві, під прицілом правоохоронців. Патрульні в лічені хвилини опиняться на місці, де відбувається який-небудь інцидент. Українці в цьому плані майже вільні, та чомусь така свобода не забезпечує порядок.

В обох сторін було безліч запитань.

Незважаючи на вихідний день (суботу) мер міста Нійоле Діргінчене зустрічала українську делегацію. Мову знову ішла про користь проектів, які дають можливість залучати гроші Євросоюзу в місцеві громади. Бірштонас вже отримав десятки мільйонів євро (звичайно ж на конкурсній основі) на стадіон, спортивні комплекси, вело доріжки, парки, реновацію будинків, котельні. Нині 80 % міста опалюється дерев`яними чіпсами, решта - газом. Встановлена обов’язкова платня за вивіз сміття не з особи, а за один квадратний метр житла чи землі (0,16 літа). На найближче майбутнє заплановано написати проекти, щоб побудувати оглядову вежу і канатну дорогу, звести міст через Неман, який сполучить обидва береги міста. Все це ще більше привабить туристів, а отже будуть робочі місця для місцевих мешканців і кошти на розвиток міста.

Підсумок

Подорожчання нафтопродуктів у світі неминуче, тому Україні варто популяризувати альтернативні види палива й нові технології у енергетичному плануванні. Про це у своєму дорученні сказав Президент В.Янукович ще у 2011 році. Тому державною цільовою програмою енергоефективності на 2010-2015 роки заплановано зменшення обсягів використання природного газу та збільшення обсягів використання альтернативних видів палива. Практичний досвід Литви та інших зарубіжних країн у цьому буде дуже нам корисний. А такі закордонні ознайомчі візити дуже важливі для українців, кому не байдужа доля своєї країни. Живе спілкування з колегами не замінить жодний телефон, а побачене на власні очі сприймається набагато краще, ніж почуте.
За роки незалежності Литва зробила для своєї країни і її мешканців чимало. Значно осучаснилась, не стоїть на місці (не застрягла в «червоному» коридорі). Хоч і в них, звичайно, вистачає різних проблем та вони сміливо й з оптимізмом йдуть вперед.
- Застосовуйте в себе наш досвід і не повторюйте наших помилок,– весь час наголошували литовці.
Угода мерів – це крок у майбутнє для невеликих міст Чернігівщини з дотаційним бюджетом. Варто використати такий шанс, щоб мати змогу залучати кошти Євросоюзу через проекти для покращення екології і життя своїх громад.
Але оновлення тепломереж, мабуть, недостатнє, варто ще й оновити нашу свідомість...

Діяльність проходить за підтримки Програми Розвитку Співпраці і Сприяння Демократії МЗС Литовської республіки.

Лариса МАРТИНЕНКО