Олександр Крумкач інакше не може

Коли під’їжджаєш до Займищанської бібліотеки і робиш перші кроки до дверей, доросла цікавість перевершує межі. Тут усе потопає у квітах: і з тильного боку, і з фасаду – кругом пахучі кущі різнокольорових троянд, гвоздик, чорнобривців, айстр.Ще більший інтерес пробуджує невисокий, уже в літах чоловік, який доглядає, плекає це добро – місцевий бібліотекар Олександр Євгенович Крумкач.
Людина, у якій переплелися і поєдналися реальність і фантазія, сьогодення і позачасся. Ну, скажіть, хто з нас усі свої гроші витрачає на рідну громаду, її культурний розвиток? А він усе нажите віддає селу, колегам по творчості, нам з вами. Створив декілька виставок фоторобіт, оформив альбоми, де кожна сторінка – своєрідний етап розвитку, по-своєму неповторний і мистецький, накупив фарби, якою вифарбував паркани і штахетник. Всі фільми, що знімались за останні роки в рідному Займищі українськими і російськими режисерами, теж залишились у його фотоальбомах, які він подарував рідній бібліотеці.
І даремно шукати в житті Олександра Крумкача песимістичні ноти – їх нема! Він просто знає: самого по собі нічого не буде, саме по собі нічого не приходить. Знає, що тепло, подароване іншим, обов’язково повертається бумерангом, знає, що інакше просто не зможе.
Інтелігентний, з джентельменськими манерами, гарною українською мовою, він інколи не судить, не б’є й не обзиває словами, і не без гордості вважає себе щасливим. Щасливим, бо має добре і чесне ім’я, власну позицію, улюблену бібліотечну справу! Йому, як нікому іншому (навіть попри інвалідність!), завжди вдається зберігати оптимізм, порядність і почуття гумору.