Саме залізниця, а не хутір Коржівка, поклала початок розвитку нашого міста

 

Саме залізниця, а не хутір Коржівка, поклала початок історії нашого міста і його розвитку. Не зважаючи на важкі часи, бажаємо триматись, розвиватись і миру нашій країні.

З історії сімей залізничників

На нашій сторінці вже неодноразово публікувались матеріали про сім’ї залізничників, які були одними з перших, хто приїхав на роботу до Сновського депо та інших підприємств залізничного вузла, який називався станція Сновська.

Сьогодні розповідь про братів Брижинських, Павла та Михайла.

Походили вони з сім’ї чернігівського міщанина Василя Брижинського, власника кузні та каретних справ майстра. Дітей у нього було багато. Найстаршому Андріану він залишив свою справу, а двом меншим синам Павлу та Михайлу порадив йти на роботу до Сновська, у депо, бо вбачав у тому перспективу непоганих заробітків. Наказав старшому Павлу бути за батька меншому Михайлу. Десь на початку ХХ століття брати прибули до Сновська. Павло спочатку працював у депо, а згодом у 20 – 30 роках ХХ століття працював інструктором у Сновській школі ФЗН. Одружився на Поліні Мироновій, народив доньку Катерину. Зараз у нашому місті разом з сім’єю проживає правнук Павла Брижинського – Кондратовський Володимир Геннадійович.

Менший з братів Брижинських – Михайло, також пов’язав своє життя з залізницею. З особистої справи Михайла дізнаємось, що народився він у м. Чернігів 17 грудня 1885 року, з 1905 року почав працювати слюсарем депо. Після відбування військової повинності з 1908 по 1911 р., знову повернувся на роботу у депо. Протягом 1911 – 1917 років працював слюсарем та помічником машиніста. Приблизно у цей час одружився на Вікторії Михайлівні, 1895 р.н. У сім’ї народилось четверо дітей. Доньки Олександра, Валентина, Марія та син Василь. Дві доньки Олександра та Валентина покинули батьківський дім, виїхавши з міста. А донька Марія і син Василь прожили все своє життя у Сновську – Щорсі. Марія, ще до початку окупації під час Другої світової війни, пішла працювати на залізницю, де продовжував свою трудову діяльність і батько. Під час окупації 1941 – 1943 років батько з донькою залишили роботу та займалися особистим господарством. У 1944 році разом повернулися на роботу у депо. Михайло Васильович пропрацював ще рік і у 1945 році вийшов на пенсію. Марія також до пенсії працювала на залізниці. У 1944 році на роботу у депо прийшов і син Михайла – Василь. Працював слюсарем. Після проходження служби в армії, повернувся до міста, працював слюсарем депо до виходу на пенсію. Зараз у нашому місті, разом з дружиною, проживає його син – Брижинський Володимир Васильович.

Валентина Москаленко,

директорка історичного музею