Сімейний лікар продовжує писати душевні вірші

 

Про навантаження, які в пік осені і загострення  сезонних хвороб несуть наші  сімейні лікарі і всі медичні працівники, годі  й казати. Ці навантаження – великі, відповідальні й майже безкінечні. 

Неодноразово була  свідком картини, коли до  них  звертаються не у поліклініці, а просто посеред вулиці, в магазинах, на базарі, по телефону. І у всіх випадках лікарі залишаються на висоті. Повністю віддається  своїй роботі  і герой нашого сюжету – тактовний, доброзичливий, фаховий Анатолій Федорович Королецький. Сновщина давно стала його рідним краєм, місцем, до якого удвох з дружиною Ганною Іванівною, лікарем­фтизіатром, приросли серцем і душею. Тут зростали і вилітали з родинного гніздечка їхні красуні­доні, тут Королецькі знайшли собі  багато друзів і захоплень. Мають невеличку дачу у Гвоздиківці, де на родючій землі росте усяка городина, а також багато різних  захоплень, які вдало поєднують із роботою в лікарні. І хоч у Ганни Іванівни їх тепер поменшало, але у Анатолія Федоровича, навпаки, додалося. Не нахваляться ним жителі Кучинівки, куди разом зі знаною й авторитетною колежанкою Оленою Іванівною Шарпан часто виїжджають проводити індивідульний прийом громадян. Люди йдуть до них охоче, довірливо, розуміючи, що отримають належну увагу і допомогу, консульацію, що дуже потрібна. Про писанину, пов`язану із оформленням документації по кожному такому зверненні, взагалі краще  не казати –  її  багато! Марудній, протокольній, як вимагають інструкції, доводиться приділяти енну кількість часу, бува, не лише робочого – домашнього. Анатолій Федорович справляється, більше того, знаходить хвилини для  творчості. Його поетичні доробки районка  друкувала влітку, але читачі  попросили продовження.  Ми  охоче погодилися  і  залюбки представляємо рядки, створені й виплекані любов`ю до життя, прагненням якнайскорішого закінчення війни.

Олена КОМПАНЕЦЬ

Вчись прощати

Вчись прощати. Молись за скривджених

Зло перемагай промінчиком добра,

Йди без вагань у стан, де прощати призвані,

І згадай Голгофу, де розіп’яли Христа.

Вчись прощати, коли душа принижена,

І серце немов чаша гірких сліз,

І доброта ніби вся випалена,

Прощай, як прощав Христос усіх.

Вчись прощати, і не тільки словом,

А всією душею, всім єством своїм.

Прощення породжується любов`ю до Бога

І в щирих молитвах передусім.

Вчись прощати. В прощенні радощів джерело.

Великодушністю, як бальзамом лікуєш.

Недарма на Хресті кров пролито було.

Тож вчись прощати і прощеним ти будеш!

 Осінь по життю

З роками менший друзів круг,

Скромніший дім і їда простіше,

Замість непрошених дорожче дятла стук,

Застілля буде зайвим, це – певніше.

Все ближче до серця розмова,

А не веселощі до ранку.

Душа змела сміття без умови.

З роками, що зайве – це занадто.

Все цінніше вранішня зоря,

Сніг у січні і травневий вечір.

А новий лист календаря

Дорожче всіх валют, скажу до речі.