Про битву – наймасштабнішу, найкривавішу у воєнній історії

 

Минула 81 річниця з часу звільнення України від фашистської окупації. Проте, підвалини для переможного  звільнення України були закладені роком раніше – під час битви за форсування р. Дніпро. Чотири місяці, з вересня по грудень 1943 року, відбувалась військова кампанія СРСР проти Вермахту. У боях було задіяно близько 4000000 людей з обох боків. Лінія фронту становила майже півтори тисячі кілометрів. Ця битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. За офіційною статистикою «совєтської історії» втрати становили 417 тисяч, німецькі військові історики озвучили цифру втрат з боку РСЧА 800 тисяч, за оцінками деяких істориків кількість втрат може становити більше мільйона загиблих. Результатом операції стало остаточне звільнення Лівобережної України, захоплення декількох плацдармів на правому березі та відвойовано Київ. Поразка Вермахту була повною і подальше просування військ РСЧА до західних кордонів СРСР було питанням часу.

Багатьом нашим землякам довелось брати  участь у цій кривавій битві за Дніпро. Більшість з них були призвані до війська після звільнення території нашого району у вересні 1943 року. Всі чоловіки віком від 18 до 60 років, які залишились на окупованих територіях повинні були кров’ю змити сором від перебування під окупацією. Мобілізовані, майже вороги народу, направлялись у піхотні підрозділи, які слугували гарматним м’ясом під час штурмових операцій. Їх відправляли у бій непідготованими, без  належної амуніції та зброї. Військовою формою слугував цивільний одяг, в основному піджаки та свитки, тому і називали їх «піджачник» або «чорносвиточник».

Як згадував наш земляк Василь Макарович Сидоренко «я, як був у піджаку та поганеньких туфлях, так і пішов воювати. Сказали, що зброю і одяг добудеш у бою. І всі ми, кого мобілізували у вересні 1943, були у піджаках і майже босі. Тому і «піджачники». А замість гвинтівки – палка»

У 1990 році було надруковано повний текст щоденника О.Довженка. У записі від 28 листопада зазначено:

Сьогодні В.Шкловський розказав мені, що в боях гине багато мобілізованих на Україні звільнених громадян… Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих, бо були в окупації.

Не зважаючи на нелюдське ставлення, відсутність зброї, взуття, одягу  український народ мужньо і героїчно боровся за звільнення рідної землі. Понад дві тисячі бійців були удостоєні звання Героя Радянського Союзу за форсування річки Дніпро. Серед них п’ятеро наших земляків: Мелащенко Микола Володимирович, народився у селі Кучинівка. Лащенко Петро Миколайович, народився у с. Тур`я. Шматуха Петро Сидорович, народився у с. Гута-Студенецька. Панчошний Трохим Андрійович, народився у с. В.Щимель. Плющ Олександр Васильович, народився у м. Сновськ.

До повного звільнення України від нацистської окупації залишався ще рік, проте битва за Дніпро  мала вирішальне воєнно-стратегічне, політичне та моральне значення, завершивши докорінний перелом у Другій світовій війні.

Підготувала Валентина Москаленко,

директорка історичного музею