Боляче… Неймовірно боляче оповідати цю історію, про яку й досі на Сновщині говорять усюди і чи не всі. Говорять різне, але ніхто не смакує, не злостивиться. І нема у розмовах гострого сарказму, звичних інтерпретацій і пліток.
Таким він був – красивим і усміхненим.
Про вбитого приватного підприємця Валерія Пожогіна – тільки гарні спогади. Порядний, інтелігентний, врівноважений, прекрасний сім’янин – ось неповний перелік його чеснот, з якими б будувати нові плани, мріяти й творити! Адже в шістдесят з гаком життя лише починається, й у ньому він обов’язково знаходив час для улюбленої дружини Людмили, сестри, онуків Полінки та Павлика.
Валерій Васильович обожнював ліс, вмів збирати гриби, по які, власне, сьомого вересня поїхав з друзями. Обрав лісовий масив між Кучинівкою й Привільним (Вершинами).
Далі, за словами очевидця частини подій ( про це повідомив керівник сектору комунікацій поліції Чернігівщини Сергій Бриль) у лісі всі розійшлися у різні сторони, домовившись зустрітися біля автомобіля у зазначений час.
Фрагмент церемонії прощання.
Не зустрілися. Бо і господар автівки, і сама автівка – зникли. Не відповідав і телефон, що згодом був знайдений поблизу однієї з кучинівських зупинок.
«Рено Дастер», на якому їздив В.Пожогін.
На пошуки Валерія Васильовича були залучені місцеві поліцейські, їхні колеги з Головного Управління Нацполіції та рятувальники. На підмогу пошуковцям вирушило чимало родичів, знайомих, друзів. Вони прочісували ліс, перевіряли закинуті колодязі, порожні хати. Група водолазів обстежувала лісове озерце, кінологи пускали по сліду тренованих собак, але дні 8 і 9 вересня результатів так і не дали. Валерія Пожогіна (задушеного і закопаного в землю) знайшли рано вранці 10 вересня, а напередодні випадкові грибники помітили неподалік однієї з лісових доріг його білу іномарку. Цілісіньку, щоправда замкнену і без ключів. Згодом ключі знайшлися в обійсті одного з хутірських жителів – Олександра, котрий поселився у Привільному не так давно. Про особливу поведінку цього переселенця «Промінь» розповідав у травні 2016 року. Тоді він охоче розповідав про наміри жити в гармонії з деревами і свіжим повітрям, свої престижні вищі освіти (дипломи показував), участь у бойових операціях (зброя є, дозвіл на неї мав). Показав журналістам навіть частину свого тіла, де, як то кажуть, живого місця не побачиш. Переймався тим, що давно маму не бачив…
Переселенець із Привільного.
І ось він – головний підозрюваний у вбивстві, головний фігурант усіх людських звинувачень, той, на чию причетність до злочину вказав детектор брехні. Головне управління Нацполіції нещодавно отримало цей детектор від Чернігівської облради та ОДА у рамках програми «Правопорядок». Дані цього пристрою обов`язково врахує досудове й судове розслідування.
Їдемо з відомою журналісткою телеканалу «1+1» Аллою Скорик спочатку на великий похорон В.Пожогіна, де плакало чи не все місто, а потім туди, у глухий хутір, де ще зосталися свіжі сліди купи автівок, де у дисонанс подіям, – височіє український синьо-жовтий прапорець і зажурливо дивиться розбитими вікнами хатина, у якій жив підозрюваний. Назустріч вийшли єдині на всю територію сусіди – подружжя Галини й Григорія Погрібних. Якраз гриби чистили. Назбирали повні кошики… Все нам показали, розказали – і про те, як спілкувалися, що у сусіда бачили. Як наймані трударі з Кучинівки і Сновська з великогабаритною технікою рили йому ставок і як щедро він за ці роботи розплачувався, як землю в оренду брав. До речі, про земельні паї площею близько 3 гектарів, оформлену хату на ім`я Олександра Лисяка, підтвердила і в.о. старости Низківки Людмила Гордієнко.
Галина Погребна ділиться спогадами з Аллою Скорик (телеканал «1+1»).
Перед очима постала картина відеоспостереження, встановлена по периметру, різні технічні витвори, які простому селянину навіть збагнути важкувато, перевернутий догори дном двір. Гнітючим все видавалося, давило на психіку, вибиваючи з колії. І біль не вгамовувався – за таку трагедію, за таку безглузду смерть, зламані долі, за те, що досі на нашій землі відбувається стільки зла.
Олена КОМПАНЕЦЬ
P.S Сім’я приватного підприємця В.В.Пожогіна, племінник Сергій Дугель просили висловити подяки усім, хто брав участь у пошуковій операції, хто підтримував і продовжує їх підтримувати у великому горі.
Фото автора та з Інтернету
Про вбитого приватного підприємця Валерія Пожогіна – тільки гарні спогади. Порядний, інтелігентний, врівноважений, прекрасний сім’янин – ось неповний перелік його чеснот, з якими б будувати нові плани, мріяти й творити! Адже в шістдесят з гаком життя лише починається, й у ньому він обов’язково знаходив час для улюбленої дружини Людмили, сестри, онуків Полінки та Павлика.
Валерій Васильович обожнював ліс, вмів збирати гриби, по які, власне, сьомого вересня поїхав з друзями. Обрав лісовий масив між Кучинівкою й Привільним (Вершинами).
Далі, за словами очевидця частини подій ( про це повідомив керівник сектору комунікацій поліції Чернігівщини Сергій Бриль) у лісі всі розійшлися у різні сторони, домовившись зустрітися біля автомобіля у зазначений час.
Не зустрілися. Бо і господар автівки, і сама автівка – зникли. Не відповідав і телефон, що згодом був знайдений поблизу однієї з кучинівських зупинок.
На пошуки Валерія Васильовича були залучені місцеві поліцейські, їхні колеги з Головного Управління Нацполіції та рятувальники. На підмогу пошуковцям вирушило чимало родичів, знайомих, друзів. Вони прочісували ліс, перевіряли закинуті колодязі, порожні хати. Група водолазів обстежувала лісове озерце, кінологи пускали по сліду тренованих собак, але дні 8 і 9 вересня результатів так і не дали. Валерія Пожогіна (задушеного і закопаного в землю) знайшли рано вранці 10 вересня, а напередодні випадкові грибники помітили неподалік однієї з лісових доріг його білу іномарку. Цілісіньку, щоправда замкнену і без ключів. Згодом ключі знайшлися в обійсті одного з хутірських жителів – Олександра, котрий поселився у Привільному не так давно. Про особливу поведінку цього переселенця «Промінь» розповідав у травні 2016 року. Тоді він охоче розповідав про наміри жити в гармонії з деревами і свіжим повітрям, свої престижні вищі освіти (дипломи показував), участь у бойових операціях (зброя є, дозвіл на неї мав). Показав журналістам навіть частину свого тіла, де, як то кажуть, живого місця не побачиш. Переймався тим, що давно маму не бачив…
І ось він – головний підозрюваний у вбивстві, головний фігурант усіх людських звинувачень, той, на чию причетність до злочину вказав детектор брехні. Головне управління Нацполіції нещодавно отримало цей детектор від Чернігівської облради та ОДА у рамках програми «Правопорядок». Дані цього пристрою обов`язково врахує досудове й судове розслідування.
Їдемо з відомою журналісткою телеканалу «1+1» Аллою Скорик спочатку на великий похорон В.Пожогіна, де плакало чи не все місто, а потім туди, у глухий хутір, де ще зосталися свіжі сліди купи автівок, де у дисонанс подіям, – височіє український синьо-жовтий прапорець і зажурливо дивиться розбитими вікнами хатина, у якій жив підозрюваний. Назустріч вийшли єдині на всю територію сусіди – подружжя Галини й Григорія Погрібних. Якраз гриби чистили. Назбирали повні кошики… Все нам показали, розказали – і про те, як спілкувалися, що у сусіда бачили. Як наймані трударі з Кучинівки і Сновська з великогабаритною технікою рили йому ставок і як щедро він за ці роботи розплачувався, як землю в оренду брав. До речі, про земельні паї площею близько 3 гектарів, оформлену хату на ім`я Олександра Лисяка, підтвердила і в.о. старости Низківки Людмила Гордієнко.
Галина Погребна ділиться спогадами з Аллою Скорик (телеканал «1+1»).
Перед очима постала картина відеоспостереження, встановлена по периметру, різні технічні витвори, які простому селянину навіть збагнути важкувато, перевернутий догори дном двір. Гнітючим все видавалося, давило на психіку, вибиваючи з колії. І біль не вгамовувався – за таку трагедію, за таку безглузду смерть, зламані долі, за те, що досі на нашій землі відбувається стільки зла.
Олена КОМПАНЕЦЬ
P.S Сім’я приватного підприємця В.В.Пожогіна, племінник Сергій Дугель просили висловити подяки усім, хто брав участь у пошуковій операції, хто підтримував і продовжує їх підтримувати у великому горі.
Фото автора та з Інтернету
Комментариев нет:
Отправить комментарий