Дощі стали на заваді заготівлі сіна. Петровляни у цій роботі взяли перерву

 

Іншим, обрамленим хвилюванням, стало сьогодення у жителів Петрівського старостату. Взяла невеличку відпустку його очільниця Марія Деркач, у якої наразі дома купа проблем зі здоров’ям. Обов’язки виконує Микола Шмаровоз, якого в подібній ситуації теж підміняє шанована Марія Федорівна.

Неспокійно нині у Гуті­Студенецькій й Тихоновичах

 

– Все тільки ускладнюється, ­ зазначив у коментарі щодо ситуації в Тихоновичах та інших селах старостату тамтешній староста Анатолій Бондаренко.

Підтвердив обстріли, що зачепили межі сіл, але напряму не торкнулися людських життів, не спричинили руйнації будівель, збитків майна.

Люди, за словами Анатолія Миколайовича, хоч і налякані, проте масово не панікують, з сіл не виїжджають. Обросла довгою бородою історія гуто­студенецької родини Дягтярів –  її  «головиха» довгожителька – мама диктує «погоду», вперто не погоджуючись на переїзд у Тихоновичі.

 Діти її, яким вже 70+, маму «слухають», залишаючись днювати­ночувати чи не в епіцентрі прикордонних колізій. Словом, досі у цій сім’ї все так, як і раніше…

І великі й дружні Тихоновичі продовжують намагатися жити звично, організовано, зі сподіванням на краще.

Село накривали «гради»

 

Днями катастрофічну ніч пережили жителі прикордонного Гірська, звідки до ворожої території 12 км по дорозі, 5 – навпростець.

Село інтенсивно обстрілювали «градами». Вони сипалися з неба потоками, наводячи жах на усе живе.

І мрії народжуються, і задуми збуваються

Про діловода. Порадницю. І просто саму доброзичливість…
Переступивши поріг будівлі Великощимельського старостинського округу, відразу поринула в атмосферу порядку і доброзичливості. За столом у світлому кабінеті  була не менш  світла і заглиблена у паперові справи діловод Валентина Ященко. Двері її апартаментів у буквальному розумінні слів не зачинялися,  оскільки заходили то одні, то інші відвідувачі. Усі з якимись питаннями, невідкладними, вкрай потрібними.  Кожний,  кому Валентина Федорівна приділяла необхідну увагу, виписувала довідку чи просто нотувала озвучену проблему, виходив від неї  задоволений, із легкою усмішкою, упевненістю, що його почули і допоможуть.
А воно так і є. Бо молода трудівниця поважного самоврядного органу насправді тримає дуже високу планку службовця держави і вже встигла здобути шану і повагу сільчан та гостей Великого Щимеля. 

Зимою у Петрівці

Про те, чим живе нині одна з найбільших колишніх сільрад, ми вирішили дізнатися, завітавши засніженими шляхами до Петрівки. Всі вулиці та провулки, під’їзди до магазинів вже зранку тут були розчищені.

Коли лихом вдаряють об землю

Стара Рудня – звичайне село, яких в Україні тисячі. Із симпатичними будиночками, мальовничою природою й звичними атрибутами  у вигляді  відсутності  ліхтарів на вулицях. Щоправда, за словами старости Миколи Шмаровоза, перша ластівка у вирішенні цього наболілого й очікуваного питання вже прилетіла: цьогоріч в дію вступає затверджений проект освітлення вулиці Центральної й однойменного провулка. Плюс заплановано грейдерування доріг й засипання основних вибоїн по всій території громади.

Староста М.Шмаровоз корегує роботу трактористів «Яни Плюс».

Як господарюють – повчитися треба, а як заспівають – за душу бере!

Тільки-но наш автомобіль трохи проїхав Рогізками, як вибоїни, що змушували весь час маневрувати, закінчилися, й ми опинилися на рівній, новенькій асфальтівці.
Водій навіть пожартував: «Вочевидь шляховики тут не халтурили – жодної ямки, тріщини, кривуляки!»

Коси, коса…

На часі – пора сіножатей. Хтось косить-згрібає технікою, та більшість – старим дідівським способом. У кожному селі неодмінно зустрінеш людей з дерев’яними граблями чи ручними косами.

З Олександром Романенком з Хотунич ми зустрілися на лузі поблизу села. Косив чоловік красиво, розмашисто, залишаючи позаду себе рівні покоси.
- Колись визначали, чи дужий чоловік, по тому, як він косить. Ви, виходячи з цього, іще той козак.
- А я чув: визначали по тому, як чоловік їсть, - сміється косар.
– Хоча влітку в селі по-людськи поїсти ніколи. Та й не хочеться. Косити вирушають зранку, поки роса. А потім увесь день – одна робота за іншою.
- А що вдієш, - каже Олександр. – Завтра у мене день народження. Буде 59. Теж коситиму. У нас 2 корови. Зараз згаєш час – зима спитає.
– Коли коса добре проклепана, косити не важко. Навіть із задоволенням.
– Батько всьому навчив?
– Він постійно хворів. Та світ, як кажуть, не без добрих людей.
А своїх синів я сам учив. Тепер косять краще, ніж я.
- Скільки їх у вас?
- Шестеро. Уже в усіх сім’ї.
Вимовив з батьківською теплотою в голосі і знову змахнув косою. Час не жде.

Марія ІСАЧЕНКО
Фото автора

Свято сподобалося всім!

День села у Великому Щимелі знову видався красивим і зворушливим. Він об`єднав людей різного віку, різних професій, запросив до себе багато хороших гостей.
Очільник великощимельської громади Борис Добродій, як годиться, був у центрі заходу, а з ним – його незмінні помічники: педагоги й учні місцевої школи, учасники художньої самодіяльності нещодавно відремонтованого (за сприяння народного депутата України Ігоря Рибакова) клубу, десятки інших талановитих і небайдужих земляків.