Збитки серйозні

Пожежа, яка днями сталася у Сновську на одному приватному підприємстві, завдала моральних і матеріальних збитків власникам, розхвилювала мешканців прилеглої території.

Рогізківські кавуни – розпродані. Наступний збір – через пару тижнів

Великої популярності у нашій громаді набули кавуни, що вже кілька років вирощують у сім`ї жителя Рогізок Олександра Железного.

Червоні й жовті, екологічно чисті, без добавок у грунт синтетичних добрив, ці баштанні культури (вагою до 10 і більше кілограмів) напрочуд соковиті, солодкі, насичені м`якоттю, яка до смаку навіть найвибагливішим гурманам. 

Незалежність – це ми!

Галина Василівна, м.Сновськ:

– Я прожила чимало літ, чимало історичних періодів, але є повною прихильницею незалежності України, її ідеї, постулатів. Нині дуже боляче переживаю російську агресію, загибель молодих людей і найбільш за все прагну миру, чесної влади, підтримки нашої країни Європою й Америкою.

 Олександр загинув за Незалежність. Його сім`я гідно несе свій хрест 

Сергій (йому 16!) й Артем (йому 13!) Максименки – рідні брати, котрі народилися в один день – 24 серпня, у велике державне свято Незалежності.

 Є така, залюблена в рідне місто, Галина Іванівна 

Галину Іванівну Ісаченко, депутатку міської ради  кількох попередніх скликань, нещодавню поважну ювілярку, яка, нині перебуваючи на заслуженому відпочинку, про  спокійне, посидюче пенсійне буття навіть гадки не має, довго представляти не буду. Її у нашому Сновську й чи не у всій громаді знають, як поборницю інтересів рідної вулиці й міста, вболівальницю невеселої долі гідропарку, очолювала який впродовж десятиліть. Тоді, за часів її керівництва цим об`єктом культурного відпочинку, там не росли будяки, не стояв розтрощеним інвентар, а,навпаки, існувала купа принад, локацій для повноцінного релаксу.

Тандем сім`я плюс робота для неї – святий

Початок серпня для Тетяни В`ячеславівни Куценко знаменний тим, що 37 років тому назад, цієї пори, вона вперше переступила поріг нашої ЦРЛ. Молоду лікарку відразу полюбили всі, з ким по роботі доводилося працювати, спілкуватися, бо не відзначати її порядність, відданість професії, фаховість могли лише сліпі.

Колорнка редактора

 У дні, коли ви, дорогі люди, читатимете цю публікацію, руйнація частини нашого редакційного приміщення залишається майже такою, якою й була після кількох дронових ударів по депо. Щоправда, завдяки допомозі старост і журналістської спільноти України, вдалося купити і навесні навісити нові двері ,завдяки міськраді - затулити плівкою вікна. 

Молоко – дешеве, утримання корів – дороге

П`ять черід нині налічується на Сновщині у селі Кучинівка. Першість у цій «п`ятірці» займає та, що випасається біля стадіону і складається із 90 голів. Пасти своїх «рябок» господарям припадає один раз на три місяці. Пастухів, яких можна найняти декілька, різновікових – від 60+, 50+ до 20+.

Патріотизму у Сновських «Кульбабок» стільки, як у морі води

«Кульбабки» - це таке собі невеличке добровільне об`єднання жительок Сновська – небайдужих, нескорених війною і хворобою жіночок, в основному, поважного віку.

На роботі і вдома світить сонцем й любов`ю

У нашому «Промені» нещодавно йшлося про урочистості й нагороди з Дня медичних працівників. Збиралася там бути і моя героїня – улюблениця колективу у ЦРЛ і всіх без винятків її пацієнтів – Марина Григорівна Кириченко, котра у місцевій медицині трудиться з 1996 року. Тоді, після закінчення Чернігівського профільного училища, її взяв на роботу в хірургію головний лікар І.І. Євтушенко. А сьогодні 2026! І сьогодні у Марини Григорівни десятиліття, віддані обраній професії, обраному надважкому професійному шляху, на якому стільки всього пережитого, перебаченого, зробленого. 

Є в селі така чудова підприємиця!

На цій світлині відзначена нагородою Чернігівської ОДА Тетяна Шаповал. Її, фізичну особу, підприємицю, Подякою голови, нагороджено цілком заслужено, бо, як сказав у розмові з журналістами «Променя» староста Тур`ї Олександр Артюшенко, пані Тетяна в селі, мов промінчик тепла і світла. 

Фонд «Рокада» кілька днів працював у Сновську. І це ще не все

Представники цієї найбільш популярної організації, добра репутація якої не підлягає сумніву, насамперед звертали увагу на маломобільні, незахищені групи населення, як то інваліди І та ІІ груп, ветерани-чорнобильці, постраждалі від збройної агресії тощо. 

Із Єліного у Єнькову Рудню – з любов`ю й жагою до життя!

Не можу без щемного болю у серці писати про ті життєві виклики, які вже пережила і продовжує переживати ця дружна, працьовита, красива з усіх сторін родина єлінчан Людмили Григорівни й Василя Федоровича Дрозд. Людей, буття яких повсякчас пов`язане з любов`ю, відданістю, турботою, обов`язками.

Є у нас такий «адмін» Діма

Дмитра Романенка, корінного сновчанина, заочно знає вся громада – як незамінимого інформатора, адміністратора групи «Сновськ – поточні події». Це саме він разом ще з двома патріотичними колежанками (на громадських засадах) щодня і щоночі виходять в ефір, попереджаючи й розповідаючи про небезпеку, про прильоти шахедів, ситуацію в рідному місті та старостатах, загалом про все головне. Що людей цікавить. Пошук матеріалів Діма здійснює з різних телеграм-каналів, а місцеві звернення на кшталт реклами, оголошень обробляє разом з пані Наталією, пані Тетяною самотужки. 

Пристрасті наприкінці пленарного зібрання кипіли

У ході засідання депутати розглянули низку питань, що стосуються розвитку громади, її бюджету, управління комунальним майном, земельних відносин та соціального захисту населення.

Зокрема, внесено зміни до низки місцевих програм у сфері матеріально-технічного забезпечення мобілізаційної та оборонної роботи, використання й охорони земель, охорони навколишнього природного середовища, а також безоплатного поховання та вшанування пам’яті загиблих (померлих) військовослужбовців на 2026–2027 роки.

Випуск чергового номера газети врятувала Наталія Добронос

Зі США, вночі, незадовго до відправки «Променя» у видавництво (це було під великим питанням через заборгованість), наша газета отримала благодійну допомогу від землячки, яка нині проживає в Америці. Вона і раніше рятувала наш тираж, передплачуючи майже двісті примірників щотижневика рідній Кучинівці, раніше була поруч, коли над нами збиралися хмари й гриміли громи. 

Слідами наших публікацій

На превеликий жаль, сліди публікацій, що вийшли у дев`ятнадцятому номері «Променя», виявилися дуже болючими. Йшлося, про 90-річного ювіляра зі Сновська Федора Артемовича Кривенка, його трудову і життєву біографії, позицію щодо здорового способу життя і довголіття. У матеріалі, створеному на основі індивідуальної (очі в очі) зустрічі з Федором Артемовичем були зачеплені і такі гіркі для нього, для всіх нас спогади про ІІ світову війну, нинішню російсько-українську бійню, яка напряму зачепила його серце, серце всіх членів сім`ї.

90-річний Федір Кривенко поставив собі за планку відсвяткувати ще й сторіччя!

Федора Артемовича Кривенка у Займищі, звідки він родом, і у Сновську, де нині проживає, знають і поважають, як авторитетного ветерана праці, людину, сповна віддану сфері зв`язку і поштових послуг. 

По-Божому, по-Великодньому, по-справжньому

Ця історія у перед великодні свята потрапляє до друку невипадково. Бо у ній дзеркалиться гуманність і доброта, світло, яким наповнене єство нашої гендиректорки Ірини Якубовської, її постійне прагнення полегшувати людські проблеми і біди.

Людмила  Круглова.

Олена Згонник, голова фермерського господарства: «Пально-мастильні матеріали, добрива, корми – дорожчають, а молоко з «дядькового двору» – дешевшає… Наших проблем ніякі державні програми не бачать»

– У нашому господарстві налічується 38 голів основного поголів`я, 12 молодняка, - розказує досвідчена очільниця діючого на Сновщині фермерського господарства Олена Згонник. - Молоко здаю на місцевий переробний комбінат «Сири Ліса». Ціна зараз 10 грн 50 коп., проте розраховуються з населенням з великою затримкою. До речі, перейти на іншого виробника, зокрема Куликівський маслозавод, також не варіант – люди говорять, що два місяці також не платили. У сусідньому селі хоч молоко купують дорожче. Останнім часом закуповували по 12-12,50 грн. Якби мати власну переробку, то ще б можно було б триматися. Дуже шкода, але села вимирають. Працездатних людей бракує, не говорячи вже за чоловіків, яких через війну майже тут не лишилося.