Показаны сообщения с ярлыком Лепнюк. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком Лепнюк. Показать все сообщения

вторник, 29 апреля 2025 г.

Весняна «оранка» на городі

 

Побував  я оце днями  у свого давнього приятеля в селі. Відтоді, як він вийшов на пенсію і перебрався у батьківську хату  на березі річки Татарки, ми з ним бачимося зрідка. Але з етичних міркувань не називатиму його прізвища, оскільки та пригода, що з ним сталася, все одно не додасть йому слави, а от народ потішити може.

вторник, 18 марта 2025 г.

Півень пекінської породи

 

 «Тату, рідний, дорогий! Терміново пишу тобі! Вибач, що коротко. Одне слово, на кафедру біології дуже потрібен півень. Живий. Пекінської породи. Запам’ятай, будь ласка, саме пекінської. Усі подробиці при зустрічі… Жду тебе з півнем, тату. Обіймаю, Матвій».

 Одержавши од сина такого незвичного листа, батько почухав потилицю. «Півня! Та ще й ненашенської породи! Ой лишенько! У нашому ж селі їх  зі свічкою не знайдеш…»

понедельник, 27 мая 2019 г.

Ми з сусідом


Ми з сусідом живемо тепер мирно. Головне у сусідських стосунках - не порушувати головної артерії, яка нас розділяє. Кордон у сусідських стосунках – головне.
Ми з сусідом живемо мирно. Тому що ще предки виробили дипломатичний меморандум і встановили точну демаркацію кордону. Нам із сусідом зараз легко. А, пам’ятаю, колись навесні, після оранки, на кордон виходили наші баби Христя і Горпина. Спочатку проходило детальне обстеження. І, не доведи Господи, що десь плугом  було вирвано клаптик зеленої артерії.

пятница, 2 ноября 2018 г.

Щоб не було каяття запізнілим

Так склалася доля, що живу нині на Полтавщині. Але за першої нагоди їду на рідну Чернігівщину провідати маму. Хочеться допомогти неньці та й просто погомоніти. Багато згадуємо тата, якого немає вже 15 літ.  Заздрю своїм ровесницям, у котрих батько живий.

суббота, 22 сентября 2018 г.

Георгій Лепнюк: «Хай скоріше настає мир!»

Восьмого вересня поховали нашого захисника, який загинув на сході України, Максима Авдієнка з Гірська, бійця 36 бригади морської піхоти. Йому було 20 років. Він загинув 5 вересня під час чергового провокаційного обстрілу противником позицій наших захисників, від уламків ворожих снарядів.

пятница, 30 марта 2018 г.

А крок назустріч так ніхто і не зробив...

Наприкінці 60-х років минулого століття після служби в російському Саратові Андрій повернувся в рідне село Тихоновичі. Приїхав не сам, а з дружиною Тамарою.

четверг, 1 марта 2018 г.

Куди там чужоземному до нашого:)


– А я кажу, взимку потрібно відпочивати в Буковелі.
– Що там, Ваню, твій Буковель! Ті ж дурні розмови по мобільнику та матюки, які щодня чуємо. А сервіс. Ні, мотузкою мене туди не затягнеш. Якщо зимовий курорт, то Давос або Куршевель.

пятница, 19 января 2018 г.

На душу населення


Якось уранці дід Гаврило почув новину по радіо, яке більше мовчить, хрипить, ніж по-людськи говорить. А тут його як прорвало цю на  цікаву новину! Правда, почув лише  на ліве вухо, бо праве останні 20 років дає збої.
Так ось,  якийсь високий начальник, а, може, й сам прем’єр сказав, що з другого півріччя,  а воно вже на носі сидить, країна вироблятиме на душу населення по півтонни м’яса та масла, по дві тонни молока та металу і ще багато всякого залізяччя, пластмаси, паперу.
Словом, буде ізобіліє. Велике  покращення. Хоч аж ніяк не всі цифри дід Гаврило запам’ятав, а з тими, що ще  трималися у пам’яті, вирішив з бабою Настею поділитися. Вона саме лаштувалась у печі борщ варити.
– Ти чула?
– Та нічого я не чула.
– Так ото я думаю, що, може, не треба сьогодні  варити борщ без м’яса, а дочекатися другого півріччя.
– Кого-кого дочекатися?  - спершись на рогач, перепитала баба. - Борщ я вже засунула в піч.
– Другого півріччя, кажу.
– А це хто він такий?
– Скоро прийде, то й побачиш. Це він принесе  по півтонни м’яса, два центнери олії, тонну борошна на душу.

пятница, 12 января 2018 г.

Рибальченкове поле

Життя прожити – не поле перейти, кажуть у народі. Нелегким і тернистим було воно у Івана Васильовича Рибальченка, якому незабаром виповниться 90 років, і в його рідної сестри Наталії Василівни Руденок, якій вже зозуля накувала 87 літ.

воскресенье, 10 декабря 2017 г.

Запорука довголіття

У одному з номерів «Променя» мою увагу привернула стаття «Цікаві факти про здоров’я людини». Прочитавши, а потім і ще двічі перечитавши її з олівцем у руках і підкресливши найцікавіші місця, як обмеження в їжі – запорука довголіття, я зрозумів, що до цього вів асболютно ненормальний спосіб життя – їв усе підряд, а особливо натискав  на хліб, у якому, як переконливо доводив автор статті, зосереджено багато важких речовин, що сприяють ожирінню і, зрештою, стають причиною різних неприємних речей.
І я вирішив негайно розпочати боротьбу за своє довголіття. Для початку припинив їсти  хліб...
– Що з тобою? – запитала дружина, побачивши, що за обідом я скромно сьорбаю борщ без хліба. – То по хлібині  уминав, а сьогодні, дивись, крихти в рот не взяв. Може, захворів?
- Навпаки, -спокійно відповів я. Витравляю з себе важкі речовини. До речі, й тобі рекомендую. Для продовження життя. За тиждень почув деяке полегшення, а, зважившись, радісно відзначив, що боротьба за довголіття вже дала перші наслідки, я схуд на 400 грамів.
Невдовзі з радіопередачі «Ваше здоров’я – у ваших руках» довідався, що, крім хліба, великої шкоди організмові завдають також молоко і сало,  які сприяють утворенню холестерину в крові, і, зрештою, призводять до тих неприємностей, котрі позначаються латиною. Проклинаючи холестерин останніми словами, бо він позбавив  мене улюблених страв – смаженої картоплі  з салом і гречаної каші з маслом, я рішуче відмовився й від цих підступних продуктів. Оскільки ж організм  вимагав компенсації, став налягати на м’ясо та яйця.
Однак тут виявилося, що я сам того не усвідомлюючи, катастрофічно підривав цим своє

понедельник, 6 ноября 2017 г.

І трясе нас, трясе...

Прочитав статтю Олени Компанець, «Дискутували, радилися, вирішували» про сесію  міськради, де обговорювали як провести ремонт площі, доріг. Скажу вам прямо: шлях в селах Іванівка – Тихоновичі – Гута такий, ніби снаряди 45 калібру побили.

понедельник, 30 октября 2017 г.

«...Ой виорю нивку широкую»

Найперше, за чим пошкодував, переступивши поріг хати Наталії Василівни Руденок в с.Займище, що не взяв диктофона. Чи міг я  подумати, що бабуся,  якій виповнилося 86 років, може знати напам’ять стільки пісень, казок і  легенд, прислів’їв та приказок.

пятница, 22 сентября 2017 г.

Фіскалам!

(Немов із кримінальної
хроніки)
Уже сутеніло, коли бухгалтер малого підприємства «Усього вдосталь» Василь Карпович Тихий повертався з роботи. Рука відчувала неприємну вагу кількох товстелезних тек із документами піврічного звіту.

вторник, 12 сентября 2017 г.

А чого мовчати? Я ж за терпіння!

Сьогодні за кубометр води я плачу 12,92, за каналізацію – 30,55, газ – 6,9579 грн/м3 з ПДВ. Майже до двох грн досягнув кВт електроенергії! Про м’ясо, за яке сьогодні на базарі правлять 130 -140 грн і говорити годі. А власне чого мовчати?

понедельник, 14 августа 2017 г.

З думкою про місто і його людей

Приклади доброти – звичайно ж, не для того, щоб про них писали. Це життя. Та коли почуєш про них чи побачиш, мимоволі берешся за перо.

... Оптимізм, бадьорість і неосяжно щире почуття патріотизму у ній просто  вражає.

пятница, 7 июля 2017 г.

За ідею!

Третій день тупцуюю разом з міняйлами  (хлопці, які  міняють гроші) біля АТБ із плакатом: «Хто не працює – той не їсть!»

пятница, 19 мая 2017 г.

Горда бабуся...

Хлопці потихеньку рухаються попід будинком, а попереду  шкутильгає бабуся – божа кульбабка. Микола каже водію Сергію:

понедельник, 3 апреля 2017 г.

«Терористка»

1955 рік, колгосп Петровського, с.Займище. Моя сусідка Катерина Василівна розповіла ось таку кумедну історію зі свого колгоспного життя.

пятница, 24 марта 2017 г.

«Промінь» вірить у добро і майбутнє

Мушу сказати, що газет ніколи не буває багато. Видання мають бути різними, зі своїми поглядами на життя, принципами, позиціями, внутрішнім світом, колоритом і характером.
«Промінь», котрий зі своїми читачами  відзначає 100 років, завжди мав своє обличчя і погляди на життя.

вторник, 3 января 2017 г.

Хлопці - як на прив’язі

Не встиг поламатися трактор чи комбайн, а їх уже шукає диспетчер:
– У другій бригаді „Колос” простоює!