Винесене в заголовок запитання нині турбує десятки, якщо не сотні, жителів Сновщини. Якщо точніше – працівників державних установ. У зв’язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи і перенесення центру нового великого району до Корюківки, наша Сновщина опинилася, можна сказати, на периферії. Місцеві структури державного управління районного рівня будуть або скорочені (як райдержадміністрація), або понижені в статусі. Чим це обернеться - зрозуміло. Треба визнати чесно, що на наш край чекає скорочення значної кількості працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Неприємне явище під назвою безробіття набуде додаткової гостроти.
Окрім, власне, райдержадміністрації з колективом приблизно у два десятки осіб, на Сновщині функціонує ряд інших установ. Відділ держгеокадастру (займається деякими земельними питаннями), відділ реєстрації актів цивільного стану, відділ державної виконавчої служби, управління держказначейства, філія центру зайнятості. (Загалом там працюють більше тридцяти службовців). Звісна річ, усі вони в найближчій перспективі збережуть свої функції. Але що буде через три місяці або й через рік? Жодної ясності. Хто залишиться на роботі, а хто її втратить? Бо хоча в столиці України усілякі реформатори бадьоро рапортують про свої успіхи, на місцях достеменно нічого невідомо. Фактично адміністративна реформа відбулася минулого року. Проте й досі реально не затверджено нову структуру державних адміністрацій. Хоча є припущення, що подібна невизначеність є вигідною для деяких владоможців. Лише уявіть: сидить якийсь дрібний чиновник під перспективою скорочення, чекає вирішення своєї долі. А ж тут не витримують його нерви, він бере конверт і йде на поклін до великого начальника кудись у Чернігів… А коли таких невпевнених людей більше – то й зиску від такої ситуації може бути дуже багато. Стільки, що в одній кишені не вміститься…
На жаль, багато хто з місцевих жителів абсолютно не переймається планами реорганізації держустанов. У багато кого сформувалося доволі скептичне ставлення до роботи держслужбовців. Деколи навіть лунають думки – навіщо вони взагалі потрібні. Однак це хибний погляд на життя. Якщо на місцевому рівні поменшає працівників держустанов – стан справ у нашій громаді навряд чи поліпшиться.
Досвід приєднання місцевих структур до Корюківки є промовистим прикладом. Згадаймо вересень минулого року, коли над Сновщиною промайнув буревій, скільки шкоди було завдано тоді природною стихією. Але якщо колись про обірвану електролінію можна було повідомити до тутешнього РЕМу, то тепер треба телефонувати на «оператора спеціального центру», який сидить хтозна де й ніколи не вникає у деталі ситуації десь на околиці цивілізації. Або й взагалі – додзвонитися до нього просто неможливо.
Коли є конкретна людина, до якої можна звернутися з якимось питанням – це одне. А коли розмовляєш з телефонним автовідповідачем – це вже інше. Розповіді про новітні технології у державному управлінні перетворюються на балачки перед обличчям справжньої реальності. Навіть якщо сімдесятирічна сільська бабуся витратить дві свої пенсії на купівлю смартфона, вона навряд чи зможе скористатися деякими сервісами без якісного інтернет-покриття. Можна дискутувати про компетентність чи моральні якості тих чи інших посадових осіб, але жодна комп’ютеризована система не замінить живу людину. Тому відверто сумнівно виглядає скорочення старих районних структур під прикриттям реорганізації.
До речі, на просування адміністративно-територіальної реформи в межах Чернігівщини вплинув несподіваний фактор: 29-річна голова облдержадміністрації Анна Коваленко цього тижня народила дитину. Наразі на неї чекають приємні материнські клопоти. Тож найближчим часом зміни в роботі місцевих органів виконавчої влади навряд чи належатимуть до числа пріоритетів Анни Миколаївни. Нагадаємо, батько її дівчинки – 53-річний генерал-полковник Збройних Сил України Руслан Хомчак. Анну Коваленко призначив на посаду Олександр Зеленський 13 жовтня минулого року – три місяці тому.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий