Федора Артемовича Кривенка у Займищі, звідки він родом, і у Сновську, де нині проживає, знають і поважають, як авторитетного ветерана праці, людину, сповна віддану сфері зв`язку і поштових послуг.
Його стаж роботи у цих важливих галузях вимірюється більш, ніж пів віковим відрізком життя, у якому були і злети, і невдачі, і труднощі, тягар яких ніс і продовжує нести на повну силу. 10 травня Федору Артемовичу виповниться 90 років. Без перебільшення, до цієї знаменної дати він підійшов з молодим запалом в очах, низкою планів і мрій.
І хоч болячок у нього, хоч греблю гати, хоч на ліки доводиться витрачати чи не весь арсенал доходів, Федір Артемович надіється, отримавши допомогу від благодійників, все здолати. А потім погуляти, повеселитися у мирній, переможній Україні, можливо, десь у кафе чи на природі із запрошеними дорогими гостями на своєму зоряному сторіччі.
Нині наш ювіляр проживає один, бо перша і друга дружини вже у засвітах. Має квартиру у Сновську і батьківську спадщину у Займищі, де пройшли дитинство і юність, звідки робилися перші сходинки у великий світ.
Був зовсім маленьким, коли мама ховала їх з сестрою від німців у льосі, коли побачив перший справжній танк і дуло ворожого автомата. Малий був, але запам`ятав картину розстрілу поліцаями і фашистами спійманих у лісі двох партизанів, запам`ятав й усі інші страхи тодішньої війни. Сьогоднішню також сприймає з болем і осудом, і не втомлюється вірити у те, що незабаром ця війна мусить припинитися, бо не повинна забирати у могили найкращих, наймужніших, найпатріотичніших. Забрала вона ще у 2022 році його сина Володимира та онука Артема, котрі загинули у боях за Маріуполь, залишивши батьку-дідусю, всім рідним безстрокову тугу і печаль. Тож тепер єдиним світлом у бутті Федора Артемовича є ще один син Олександр, що давно оселився і мешкає у Харкові. Високе військове звання здобув, статус, гарну сім`ю створив. Його син, онук Федора Артемовича, також Олександр, зробив собі солідну кар`єру адвоката аж у США, звідки не забуває виходити на зв`язок з дідусем і батьками у Харкові. Напевно, і 10 травня, шукатиме змогу почути сигнал зі Сновська, поговорити з дорогим іменинником, який є гордістю всієї родини. Долучатиметься і ще один онук з Києва Максим.
Дивлячись на нашого дев`яносторічного ювіляра, сивочолого, але такого «живого», не могла не спитати про секрети довголіття, про те, як зумів зберегти хорошу форму. Почула, що, виявляється, одним із критеріїв, доброго здоров`я є мед! Без вживання цього смаколика у Федора Артемовича не минає жоден день. – Багато я не їм, а от ложку-дві після обіду і перед сном – регулярно, щодня! А ще кожного ранку натщесерце випиваю сире куряче яйце, а потім снідаю, через кілька годин обідаю – борщем, кашею, картоплею з салом, підсмаженим з цибулькою.
Пожурився він лише про те, що бджоли вже не ті, що і на них впливає гул і вибухи шахедів, що і медоносити вони стали інакше, гірше. Через стрес. Через хімічні добрива, якими обробляються посіви на полях, сходи і загалом земля.
Приємно було з Федором Артемовичем розмовляти, цікаво слухати його і розуміти: з такими, як він можна долати гори і ріки, виходити з будь-яких ситуацій, вірити в кращі зміни і їх наближати.
Олена КОМПАНЕЦЬ
У роки, коли Федір Артемович Кривенко обіймав посаду заступника начальника районного вузла зв`язку, у цій структурі працювало 250 людей!110 – на пошті! Тільки у Щорсі трудилися 11 листонош, а по району, у сільських відділеннях по – 3-4. Періодика тоді доставлялася у кожен двір – по 5-6 екземплярів. Це були журнали, центральні й обласні газети, а районна – обов`язкова!
Комментариев нет:
Отправить комментарий