Скільки "коштує" нині школяр?

Вже сьогодні у батьків майбутніх учнів болить голова: як зібрати дитину до школи. Про те, у скільки це обійдеться, ми цікавилися на ринках і в крамницях.

Для того, щоб спорядити дитину до школи, батьки добряче спорожнять свої гаманці. (Не вказуємо верхньої цінової межі на речі, бо її просто не існує - усе залежить від віку і забаганок дитини та фінансової спроможності батьків.)

Мандри українців

Фоторепортаж про перебування журналістів з Чернігівщини в Грузії. Текст читайте наступного тижня.

Сергій Лавський, Валентина Марджанішвілі, Олег Мірошниченко

"Пізанська вежа" у Тбілісі

Типова грузинська церковна архітектура.

Перед нами - старий Тбілісі.

Сіркові лазні.

Сванетія. Гора Штавлері.

Старовинні будівлі центру міста.

Кавказ. Український прапор на висоті майже 3000 м над рівнем моря.

Гори в тумані.

Гірська квітка.

І ще одна...

Гірська дорога.

Буйвол на вулиці Зугдіді.

Парк у Батумі.

Батумський пляж.

У центрі Батумі.

Павичі.

За 100 метрів до моря.

Біля пам`ятника Тарасу Шевченку у Тбілісі.

Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко (праворуч).

Винний погріб на проспекті Шота Руставелі в Тбілісі.

У район приїхали нові лікарі

У район приїхали нові лікарі Двоє дипломованих фахівців, причому не вчорашніх випускників, а лікарів з практичним досвідом, днями прибуло на роботу у наш район. Олена Іванівна Шарпан (з Донеччини) – лікар-педіатр вищої категорії працюватиме у дитячій поліклініці, а Віталій Миколайович Клюсовець – (лікар-терапевт) вже очолив Новоборовицьку сільську лікарську амбулаторію. Детальніше про це – у найближчих номерах газети.

Слід здійснювати нові кроки

Минулої п’ятниці відбулася чергова сесія районної ради шостого скликання. На засіданні депутати розглянули більше 20 питань, які попередньо були обговорені на профільних комісіях. Про хід виконання Програми соціально-економічного розвитку району на поточний рік за підсумками першого півріччя доповів перший заступник голови райдержадміністрації Дмитро Письмак.

Все буде добре!

У житті кожного буває період, коли навалюється все одразу. Тьмяніють фарби, життя стає безрадісним і сірим. Автор цих рядків нині відчуває щось по-дібне. А у його віршах стільки світлого і ніжного… Друкуємо один з них. Може, він змусить по-новому поставитись до старих проблем і побачити сонце серед похмурого дня. Не лише автору, а й іншим, хто нині переживає не найкращі часи. Життя прекрасне уже тим, що воно одне. Не хочу Метелика ловити я не хочу, Він – квітка неба, хай собі живе! Хай крильцями барвистими тріпоче, Щоб радісно було мені й тобі. І квітку лісову не стану рвати, Її додому я не понесу, Бо вдома їй джмеля не погойдати І не попити ранками росу! І ні стеблинку, гілку чи травинку Я не ображу – це страшенний гріх! Бо в кожній з них живе тремка живинка, Що світиться довірою до всіх.

Дім на розвилині вулиць

Цей ніби нічим не примітний на перший погляд дім на розвилині вулиць Щорса та Першого травня має якусь притягальну силу: проходячи повз нього, помічаєш типову для нашої місцевості архітектуру. Дерев’яний, добротний, з численними вікнами та щільними віконницями, із фруктовими деревами та нехитрими квітами в садку, він випромінює патріархальне тепло. Про такі будинки ще кажуть: родове гніздо.

Родина Волошиних.

Затятий картяр проти грального бізнесу

- Люблю карти, - не приховує Василь Воробей з Рогізок. Йому 71. Скільки разів за своє життя брав їх у руки, уже й не пригадає. Пам’ятає тільки потрясіння після програшу, коли залишився в самих трусах. Трапилося це в кінці 50-х. Не зіпсований цивілізацією 18-річний сільський парубок поїхав підкоряти столицю.

- Паспортів тоді не давали, - згадує, - щоб молодь не тікала з колгоспів. Але дехто намагався. Я теж спробував. У Києві пішов шукати роботу на будівництво.