До Дня села Чепелів причепурився: яскраві квіти, буйна зелень, сонячна погода – все сприяло тому, щоб люди відпочивали й веселилися. Особливо постаралися голова й активісти села, а також самодіяльні артисти районного Будинку культури.
понедельник, 29 августа 2011 г.
Діти Землі
Кожна людина має право жити так, як їй подобається. Хтось, будучи урбаністом, бачить себе лише в мегаполісі, підкоряючись шаленому темпу життя, вчуваючи мелодію у мірному гулі великого міста. А комусь більше до вподоби патріархальні села, що потопають у зелених садочках, і спів пташок. Хтось підкоряє собі складну техніку чи опановує технологію, а хтось отримує насолоду від простої селянської праці на землі. Саме про таких людей – дітей планети Земля – наша розповідь.
суббота, 27 августа 2011 г.
Лелеки, соняхи і тиха заводь
Певно, не випадково упродовж останніх років маленька Піщанка поповнюється новими мешканцями виключно з мегаполісів. Люди тікають з великих міст якнайближче до природи.
Власне, місцевих мешканців у селі майже не залишилося. За пропискою їх зо два десятки, та й ті - літні люди. Зараз у Піщанці не менше тридцяти будиночків придбали городяни, які стомилися від шаленого темпу життя великих міст. І якщо тим, хто першим приїхав сюди, житло діставалося за кілька сотень гривень, то тепер ціни зросли до двох тисяч доларів. Нові власники одразу приватизують землю, декому вдалося оформити не лише обійстя з городом, а ще й додаткові пару гектарів. Далеко не всі живуть тут цілий рік. Хтось приїжджає на літо, щоб відпочити та виростити для потреб сім’ї екологічно чисті овочі, картоплю, зібрати урожай у садку. Обов’язково усі збираються на Різдво порадіти незайманому снігу, на природі відсвяткувати великий празник із салютами та феєрверками. Ми розучилися радіти маленьким радощам, у погоні за зручностями та вигодами забули, що всі ми - діти землі, з якої черпаємо силу, здоров’я, наснагу до життя. І що може бути красивіше й миліше серцю, ніж рідні краєвиди. Оці знімки було зроблено на одному місці. Річка Снов у лозняку із тихими заводями, які заросли лепехою. У ній гуляє риба, спокійно почуваються численні водні мешканці. Тут же на крило стають молоді лелеки, які скоро вирушать у далекий вирій. Щоб навесні знову повернутися на рідне Полісся. Саме в такому незайманому цивілізацією місці облаштувалися вчорашні кияни. Покинули тісні квартири багатоповерхівок, приїхали на простір лугів із запашними травами, де ліси щедрі на ягоди й гриби, а земля прогодує – тільки не лінуйся трудитися. Доглянутий будинок із блакитними стінами та ясно-зеленим дахом потопає у високих соняшниках, які, мов маленькі сонечка, випромінюють світло й тепло. Здається, в такому домі, який, мов сміється, життя повинне бути тихим і спокійним. Певно, саме цього не вистачало цим людям у їх попередньому суєтному житті.
Власне, місцевих мешканців у селі майже не залишилося. За пропискою їх зо два десятки, та й ті - літні люди. Зараз у Піщанці не менше тридцяти будиночків придбали городяни, які стомилися від шаленого темпу життя великих міст. І якщо тим, хто першим приїхав сюди, житло діставалося за кілька сотень гривень, то тепер ціни зросли до двох тисяч доларів. Нові власники одразу приватизують землю, декому вдалося оформити не лише обійстя з городом, а ще й додаткові пару гектарів. Далеко не всі живуть тут цілий рік. Хтось приїжджає на літо, щоб відпочити та виростити для потреб сім’ї екологічно чисті овочі, картоплю, зібрати урожай у садку. Обов’язково усі збираються на Різдво порадіти незайманому снігу, на природі відсвяткувати великий празник із салютами та феєрверками. Ми розучилися радіти маленьким радощам, у погоні за зручностями та вигодами забули, що всі ми - діти землі, з якої черпаємо силу, здоров’я, наснагу до життя. І що може бути красивіше й миліше серцю, ніж рідні краєвиди. Оці знімки було зроблено на одному місці. Річка Снов у лозняку із тихими заводями, які заросли лепехою. У ній гуляє риба, спокійно почуваються численні водні мешканці. Тут же на крило стають молоді лелеки, які скоро вирушать у далекий вирій. Щоб навесні знову повернутися на рідне Полісся. Саме в такому незайманому цивілізацією місці облаштувалися вчорашні кияни. Покинули тісні квартири багатоповерхівок, приїхали на простір лугів із запашними травами, де ліси щедрі на ягоди й гриби, а земля прогодує – тільки не лінуйся трудитися. Доглянутий будинок із блакитними стінами та ясно-зеленим дахом потопає у високих соняшниках, які, мов маленькі сонечка, випромінюють світло й тепло. Здається, в такому домі, який, мов сміється, життя повинне бути тихим і спокійним. Певно, саме цього не вистачало цим людям у їх попередньому суєтному житті.
понедельник, 22 августа 2011 г.
Багатих врожаїв і гарної погоди
«Найбільший прояв геніальності – в засіяній ниві» - писав О.Довженко. Тільки людина з чуйним серцем і світлою душею може вирощувати хліб, особливо в таких умовах, яким видалося цьогорічне літо. Саме такі люди працюють в СТОВ «Щорссільгоспсервіс». Зі світанку й до пізньої зорі, завдяки їх наполегливості й працелюбності, кипить робота на полі. Хоча робота й тяжка – та нема нічого приємнішого, ніж бачити як повні колоски золотистої пшениці схиляються до землі, відчувати легіт вітру в себе на обличчі й бачити як зерносховища наповнюються стиглим збіжжям. Цьогоріч на поля вийшло вісім потужних комбайнів, які за сприятливої погоди мають високі темпи збирання врожаю. На жаль, нині хлібороби не можуть похизуватися раннім завершенням жнив, бо безперервні дощі вносять свої корективи в збирання врожаю. Та все ж таки вони задоволені врожайністю більшості зернових. Активно ведеться підготовка грунту під засів озимих зернових культур. У цьому господарство знову демонструє свою першість: СТОВ «Щорссільгоспсервіс» придбало високоефективний трактор сучасного зразка «КЕЙС МАГНУМ 340», що значно пришвидшує темпи підготовки до посівної кампанії-2011. А дісталась ця чудо-техніка Олексію Товстому і Миколі Костюченку, які вже показують найкращі результати виконання роботи. Крім того, потрібно зазначити, що на полях господарства працює й інша сучасна техніка. Хочу побажати СТОВ «Щорссільгоспсервіс» добросовісних робітників, багатих врожаїв і, звичайно, гарної погоди. «На колосі, на звичайному і незвичайно дивовижному – сивому колосі жита і золотому пшениці – з віку у вік трималася людська доля», - тож поважайте працю хлібороба!
Вікторія КОВАЛЕНКО, юнкор, с.Рогізки
суббота, 20 августа 2011 г.
Гриби Максим бере сотнями
Юний мешканець Кучинівки Максим Герасименко призвичаївся до збирання лісових дарів змалечку. А першим вчителем був татко, котрий 6-річного хлопчика брав з собою у березняки і сосняки, розказував і показував, де полюбляють рости лисички, підберезовики, польські. Тепер вже батько захоплюється сином - то й не лише б’є рекорди тихого полювання, а й приносить у сім’ю чималі грошові поповнення. Приміром, за три останні дні заробив на білих більше 700 гривень.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)




