Світлана Хоменко: «Робота соціального працівника – недооцінена»

 Щороку на початку листопада в Україні відзначають День соціального працівника. Це свято людей, які щодня поспішають на допомогу іншим, свято тих, хто виявляє милосердя, робить добро не тільки за службовим обов’язком, а й за велінням совісті та покликом душі.

Всім, хто стикався з доглядом за особами похилого віку, відомо, як іноді це важко. Тому далеко не кожен зміг би працювати у цій сфері, адже тут необхідні міцні нерви і в той же час – добре серце. Саме тому соціальні працівники працюють з особливими категоріями осіб, для яких іноді самі стають найріднішими.

На Сновщині за такими людьми доглядають 95 працівників територіального центру соціального обслуговування, який очолює Світлана Хоменко. Всі разом вони обслуговують за близько двох тисяч осіб. 

Оригінальні світильники та торшери створює у себе вдома Людмила Мося

 Неймовірної краси торшери та світильники у вигляді пишних орхідей,  витончених троянд, яскравих жоржин, запашних лілій та інших різноманітних квітів у себе вдома робить сновчанка Людмила Мося. 

Таке заняття стало своєрідним хобі для жінки ще чотири роки тому. Тоді Людмила, переглядаючи стрічку новин в інтернеті, натрапила на фотографії оригінальних світильників, які виготовляли власноруч. Захотіла спробувати створити таку красу і для себе. 

Строки звернення до суду для вирішення трудових спорів: на що варто звернути увагу

 

   19 липня 2022 року набув чинності Закон України  "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким  внесено   ряд   змін до Кодексу  законів про працю України. Зокрема,  змінено  й  статті 233 та 234, які регламентують  строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів та їх поновлення.

         Детальніше про  строки  звернення  до суду за вирішенням трудового спору    розповідає  фахівчиня сектору  "Новгород-Сіверське бюро правової допомоги" Наталія Довбня.

Кожен наш крок може захистити тих, хто захищає нас

 Початок повномасштабного вторгнення РФ кожен українець сприйняв майже однаково. Страх, відчай, агресія, а подеколи й просте нерозуміння того, як сусідній народ так міг вчинити з нами, за їх словами, братнім народом. Хтось вже протягом восьми місяців живе у таких думках, щодня відчуваючи несправедливість, паніку, жах, а хтось, незважаючи ні на що, продовжує жити та вірити в те, що рано чи пізно наша довгоочікувана та вистраждана перемога настане.  І серед таких людей сновчанка Валентина Шутько. Жінка зізналася, що спочатку відчувала такий же жах та апатію, як і кожна людина в країні. А тоді, як захищати Батьківщину на фронт пішли її знайомі та родичі, зрозуміла – має діяти. І в думках одразу пронеслася маса ідей та планів, як можна допомогти та підтримати наших захисників.  

Право внутрішньо переміщених осіб на безоплатну вторинну правову допомогу

 

  Усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, згідно з Конституцією України та Законом України «Про безоплатну правову допомогу»   мають  право на безоплатну  первинну  правову допомогу . Але виникають питання для вирішення яких недостатньо  лише отримати    правову інформацію чи консультацію. Необхідно, наприклад,  скласти  позов  до суду, представити  інтереси особи в суді. Для цього окремі категорії  населення, визначені законодавством, в тому числі і внутрішньо переміщені особи,   можуть отримати безоплатну вторинну правову допомогу.   

– Про таких людей я читав тільки в книжках, – говорить про свого батька, старосту Нових Борович Анатолія Сірого його старший син Женя...

 І має усі на те підстави, повне право. І не лише Женя, так вважає все село, всі, хто з Анатолієм Олександровичем був поруч, наразі залишається  з ним поруч - у думках, вчинках, прагненнях, котрі без ніяких домовленостей в усіх без винятку його односельців однаковісінькі, наче скопійовані: щоб дорогий голова (звично кличуть саме так) скоріше повертався додому живим!

У  школі  зі  спортивними  трофеями.

Валентина Москаленко, директорка історичного музею: «Були й тоді такі важкі часи…»

 Період окупації 1941 – 1943 рр. на Щорсівщині - Сновщині

У  місто  Щорс  німецькі війська увійшли 3 вересня 1941 р. Оборону  тримали  бійці  21 армії  266 стрілецької  дивізії, якою  командував генерал-майор Василь Іванович  Неретін. 

Перед  відходом  частин  Радянської  Армії  місто почало евакуйовуватись.

Зі  спогадів  колишнього начальника евакуації м.Щорс Б.І.Борисова: «Евакуація  пройшла  незадовільно через несвоєчасну  подачу вагонів і пізно було отримано дозвіл на евакуацію. Лише 24 серпня були подані 40 вагонів  (товарних) і отримано дозвіл на завантаження громадян у вагони, а вже 25  серпня німці піддали м.Щорс інтенсивному бомбардуванню. Були  зруйновані залізничні колії, станційні приміщення, а від ешелонів із  снарядами, що стояли на коліях, сталися сильні вибухи, від яких  постраждало місто. Люди порозбігалися по ближніх селах і евакуація та  всяка діяльність в місті припинилась. 3  вересня о 5 годині ранку м.Щорс  було окуповане німцями.