Раніше, розповідають літні люди, у Малому Щимлику було три криниці. Зараз залишилася одна – Гончарова. Понад два століття тому перші поселенці Гончарі, Ушаті, Ткаченки та Дорошенки облагородили джерело, почали брати з нього воду, яку вважали цілющою. З покоління в покоління переказували випадки зцілення. Ті дівчата, які мили голову цією водою, мали пишне волосся. І досі до криниці ходять мешканці села. Багато людей приїжджають зі Щорса.
Н.К.Мельник – одна з найстаріших жительок Малого Щимеля – пригадала, як їй розповідала свекруха про цей животік. Ця дуже давня криниця була надзвичайно шанована серед місцевих мешканців. Той, хто пив з неї воду, мав добре здоров`я і довгий вік.
- Традиційно освячували криницю на великомучениці Катерини, - вступає в розмову отець Павло (Фазан). – А хресний хід проводили на свято Животворного джерела. Животік цей доволі відомий і популярний серед щимельців і щорсівчан. От тільки усі дерев`яні конструкції вже прийшли в занепад.
І дійсно: ненадійні поламані перила уздовж спуску до криниці. Руйнується капличка і зруб. Колись міцні (з дуба), вони вже віджили своє. Тож сільській громаді слід подумати про відбудову, окультурення животоку, до того ж слід розчистити зарості, щоб вода не застоювалася, а з криниці витікав струмочок. А якась недобра людина вкрала відро й кружку, які завжди тут були. Тож проїжджому чи перехожому нічим зачерпнути цілющої води. Місцеві жителі цінують такий щедрий Божий дар. Пригадують: які не були сухі літа, але джерело не висихало, дарувало спраглим прохолодну цілющу воду.
Валентина ВОЛОКУШИНА, фото автора
Н.К.Мельник – одна з найстаріших жительок Малого Щимеля – пригадала, як їй розповідала свекруха про цей животік. Ця дуже давня криниця була надзвичайно шанована серед місцевих мешканців. Той, хто пив з неї воду, мав добре здоров`я і довгий вік.
- Традиційно освячували криницю на великомучениці Катерини, - вступає в розмову отець Павло (Фазан). – А хресний хід проводили на свято Животворного джерела. Животік цей доволі відомий і популярний серед щимельців і щорсівчан. От тільки усі дерев`яні конструкції вже прийшли в занепад.
І дійсно: ненадійні поламані перила уздовж спуску до криниці. Руйнується капличка і зруб. Колись міцні (з дуба), вони вже віджили своє. Тож сільській громаді слід подумати про відбудову, окультурення животоку, до того ж слід розчистити зарості, щоб вода не застоювалася, а з криниці витікав струмочок. А якась недобра людина вкрала відро й кружку, які завжди тут були. Тож проїжджому чи перехожому нічим зачерпнути цілющої води. Місцеві жителі цінують такий щедрий Божий дар. Пригадують: які не були сухі літа, але джерело не висихало, дарувало спраглим прохолодну цілющу воду.
Валентина ВОЛОКУШИНА, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий