Треба сказати, що дані зустрічі з ним стають традиційними. У минулому році через нас він познайомився з внучатим племінником М.О.Щорса - О.О. Дроздовим, який теж живе в Москві, і тепер Дмитро Євгенович активно допомагає нащадку легендарного земляка у вирішенні питання перезахоронення Миколи Щорса на його історичній батьківщині – в нашому місті, на території музею. Пройшовши з дружиною та донькою знайомими (бо жив поруч з працівниками музею В.С. Слісаренко та М.Й. Слісаренко і часто бував тут з їх онуком Ігорем) з дитинства залами, в чомусь, природньо, змінених на сьогоднішній день, наш земляк звернув особливу увагу (помітив, що її не було у минулому році) на нову виставку «Від минулого до сучасного» (до 90-річчя району). Відбулася невимушена розмова «про життя» - в Росії, в Україні.
Ще в минулому році Дмитро Євгенович розповідав, як під час свого відрядження в Німеччину знайшов на Рейхстазі напис (підпис) свого батька (на знімку), учасника бойових дій у Великій Вітчизняній війні, який дійшов до Ельби, - Євгена Прохоровича Горовцова.
Уже у цьому році співробітниця служби відвідувачів німецького Бундестагу Карин Фелікс подарувала йому брошуру «Когда история оживает… Надписи на русском языке на стенах Рейхстага и их авторы. Отрывок из моей книги», де поруч з фото фрагменту стіни з підписом батька – й фотографія Є.П. Горовцова та відомості про історію синової знахідки. З вдячністю згадую, що на День Перемоги в Щорсі працівники депо, де Є.П. Горовцов працював машиністом, урочисто несли і його портрет.
З присутнім на зустрічі великим ентузіастом, наставником, керівником шахової федерації району О.С. Жерденком відбулася розмова про спільно заплановані у серпні районний та міжрайонний турніри з шашок та шахів на приз на честь М.О. Щорса до дня заснування нашого музею за спонсорською допомогою О.О. Дроздова, в якому, сподіваємось, візьме участь і Д.Є. Горовцов, шахіст-першорозрядник.
У той же день нам зателефонував Василь Пилипович Ващенко, наш земляк, професор, фахівець у галузі обчислювальної техніки та автоматизованих систем, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 2005 рік.
На кілька днів прилетіли вони з дружиною – журналісткою Наталією Шапличенко – до Києва з Китаю, куди вченого запрошували як авторитетного спеціаліста спочатку на кілька місяців, а тепер не хочуть відпускати надовго в Україну, просять повернутися скоріше, бо Китаю потрібні його знання. При першій же нагоді Василь Пилипович завітає до Щорса – до свого однокласника В.Є. Шмаровоза та в наш музей.
Так і повинно бути: діти не забувають батьківський дім, за великими й малими турботами все одно знаходять час і відвідують свою малу батьківщину, бо наше місто дитинства – найкраще за всі столиці світу!
Т.КЛІЩЕНКО,
директор Щорського історичного музею
Комментариев нет:
Отправить комментарий