Зі США, вночі, незадовго до відправки «Променя» у видавництво (це було під великим питанням через заборгованість), наша газета отримала благодійну допомогу від землячки, яка нині проживає в Америці. Вона і раніше рятувала наш тираж, передплачуючи майже двісті примірників щотижневика рідній Кучинівці, раніше була поруч, коли над нами збиралися хмари й гриміли громи.
І ось знову, у найкритичніший момент, коли горло виданню здавили податки, коли зріс борг по видавництву, коли майже припинилося надходження реклами й оголошень, знизилась кількість передплатників і стало зникати висвітлення своєї діяльності міськрадою, Бог послав нам її. Нестандартну, сміливу, таку, яка свого часу зуміла зробити собі кар`єру спочатку у Києві, затим – за океаном. Трудоголіками були її батьки і залишається уся родина, підприємливою, цілеспрямованою, із чистою душею, зовнішньою і внутрішньою красою лишається вона.
Я горджуся, що маю таку подругу – надійну, відверту, мудру й далекоглядну, яка розуміється в людях, ситуаціях, вміє роздивлятися, де «чорне», а де «біле», визначати головні життєві пріоритети.
До речі, грошей у неї не просила – вона сама все оцінила, бо вважає втрату українського друкованого видання у війну – неприпустимим. Чому нас не підтримує влада, при тому, що займаємо державницьку позицію, їй та іншим людям, незрозуміло…
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий