Минулого року подружжя Миколи та Галини Чепик із Низківки відсвяткувало 50 років спільного життя, тобто – золоте весілля

Здавалося б, сама доля звела цих молодих людей разом. Він – з Низківки, вона – з Синявки Менського району. Познайомилися вони на весіллі спільного друга і з тих пір не уявляють життя одне без одного.

- Пам’ятаю, як Микола пішки провів мене з того весілля додому на Синявку, - згадує Галина Іванівна. – А вже потім ми не розлучалися. Він красиво залицявся, дарував квіти, з ним завжди було про що поговорити.
- А я, - додає Микола Федорович,- коли йшов вулицею і тримав Галину за руку, розумів – зі мною найкрасивіша та найдобріша дівчина у світі.
Далі – весілля та початок спільного сімейного життя. Спершу Галина Іванівна працювала у колгоспі разом з чоловіком, далі перейшла до школи і стала технічним працівником. 36 років чоловік трудився на колгоспній пасіці, потім ще 8 років на фермі.
Саме тоді у нього зародилася любов до бджіл та пасіки.  І зараз у саду родини рядками стоять вулики, навколо яких гудуть бджоли, а подвір’я наповнює солодкий та п’янкий аромат меду. 
- Раніше я ніколи не їв меду, - розказує господар. – А потім сталося так, що потрапив у лікарню через проблеми зі шлунком. У палаті разом зі мною лежав чоловік, ми розговорилися,  і я розповів, що займаюся бджільництвом. І той мене присоромив, мовляв, як можна мати вдома багато такого корисного та цілющого, і потрапити в лікарню зі шлунком. Я послухав його і почав щоранку з’їдати ложку меду. Це стало своєрідною традицією, і з тих пір, хвала Богові, хвороби мене оминають.
- Минулого року бджоли щедро одарували нашу родину медом: з одного вулика збирали по 65 кілограм. В цьому ж році його зовсім мало. Через спеку та палюче сонце липа вигоріла, тепер надія залишилася на соняшник. Та й то, якщо підуть дощі.
Окрім пасіки,  Микола та Галина Чепики обробляють невеличкий город, вирощують фрукти та ягоди у своєму саду. Серед господарства залишилися лише кури, бо здоров’я уже не таке, як раніше.
Дві чарівні донечки – Наталія та Людмила живуть у Чернігові, обидві стараються навідувати батьків якомога частіше. Дочекалася сімейна пара і трьох онуків та правнука, з якими обожнюють проводити свій час.
Запитую, в чому ж секрет їх подружнього життя?
- Як і в кожного подружжя, - розповідають господарі, - у нас виникали конфлікти. Але завжди ми усували їх дуже швидко. Потрібно все вирішувати разом, злагоджено та обдумано. А ще слід уміти поступатися одне одному. Лайка ніколи нічого хорошого не дає. Мабуть, в цьому і є наш секрет.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора