Двадцять шостого лютого протягом доби збройні формування Російської Федерації чотирнадцять разів порушили режим припинення вогню, в тому числі – із забороненого озброєння. За добу 11 українських військовослужбовців дістали поранень та бойових травмувань. Серед поранених був і наш земляк Олександр Криволап.
Вперше Олександр потрапив на фронт під час мобілізації у 2015 році. Захищати кордони нашої держави почав одразу на І лінії фронту у Мар’янці. Після демобілізації чоловік ненадовго повернувся до мирного життя та пішов бригадиром на залізницю, де працював і раніше. Та навіть тут, на рідній Сновщині, у колі родини та друзів, Олександр постійно згадував своїх товаришів, побратимів по духу, та щораз дужче розумів – його місце на фронті.
Так, у 2019 році він вдруге опинився на сході країни. Щоправда, тепер за власним бажанням, підписавши контракт відслужити тричі по півроку. Цього разу охороняв кордони України у Кримському та Водяному і знову на першій лінії.
За цей період чоловік неодноразово отримував поранення, на власні очі бачив, як гинуть його друзі та побратими, та покидати розпочате не збирався.
Восени 2020 року Олександр втретє пішов воювати, підписавши контракт на три роки. Служити почав у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. І саме там він вперше отримав серйозне поранення.
– Обстріл почався 26 лютого, - згадує Олександр. – Спершу я почув вибух та крик свого товариша, який знаходився поруч. Йому відірвало ногу, переламало руки. Далі – ще один вибух вже ближче до мене. Уламки потрапили в голову, щелепу, лопатку, руку і дрібні по всьому тілу. Відкрилася артеріальна кровотеча. Я сам собі надав першу допомогу – наклав джгут, сам зміг дійти до решти товаришів. Далі у пам’яті провал. Прийшов до тями уже в Харкові. Вже потім, як мені розповіли, у госпіталі Маріуполя мені провели термінову операцію, а потім літаком доправили до військового госпіталю Харкова у стані коми. З лікарні виписали лише тридцятого березня і дали півмісяця на реабілітацію. Попереду у мене ще декілька серйозних операцій.
Я дуже вдячний всім людям, які всіляко підтримали мене і морально, і матеріально в цей важкий час. Особлива подяка однокласниці Лілії Терещенко, депутатам від партії «Слуга народу», нашій міській раді, громадській федерації футболу Сновщини, усім рідним та близьким.
Вже 28 квітня Олександр Криволап повертається до своєї військової частини. За його словами, він знав куди йшов, і що на цьому шляху його долі можуть траплятися і поранення, і втрати. І до всього цього чоловік готовий, адже знає, що ризикує власним здоров’ям та життям не лише заради нас, а й заради наших нащадків. Адже у нього самого підростає маленький синок, який має жити в вільній та незалежній країні.
Фото з архіву героя
Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий