Житель Гвоздиківки Віктор Моцар свої допенсійні трудові роки присвятив роботі в позавідомчій охороні, де займався обслуговуванням і встановленням сигналізації. А коли пішов на заслужений відпочинок, взявся за доволі незвичне ремесло – виготовлення виробів з лози.
Нині в його доробку сотні великих, середніх
і малих кошиків, санок, які облюбовані й поціновані багатьма земляками,
покупцями не лише нашого Коржівського ринку – навіть із самої столиці. Бо у
кожен свій виріб Віктор Юхимович вкладає душу, серце, продумуючи конфігурацію,
добираючи кожен вербовий прутик, кожну формочку, аби правильно лягали, були
зручними у користуванні. Матеріал для ручок готує, сушить влітку, щоб вже у
готовому вигляді були і міцним, і гладеньким, і служили господареві довго, у
радість.
Таке «лозове
хобі» Віктора Юхимовича цілком схвалює люба дружина Аврика Радівна, котру
знайшов собі більше двадцяти років тому, з котрою тепер ділять сьогоднішнє
непросте сьогодення, виховують спільну донечкустудентку, господарюють на повну
силу. Хазяйство тривають чимале, навіть корову, але не втомлюються раненько
вставати та пізно лягати. Звикли так і вважають, що лише завдяки підсобному
господарству, збіжжю, що виросло на городі (картоплі, моркві, бурячкам,
капусті, яблукам) тепер можна триматися на плаву, мати на столі смачні страви.
Купила і я у
Віктора Юхимовича два свіженькі кошики: один за 250, інший – за 200 грн.
Універсальні! Бо, як він підкреслив, з ними можна і по гриби в ліс, і на грядки
за помідорами й огірками, і бульбу збирати, і всюди, куди треба.
Думаю, що не пошкодую, адже цей майстер
схибити не міг.
Олена
Компанець, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий