Напередодні Дня Конституції України староста Тур`янського округу був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня за допомогу мешканцям сіл під час обстрілів та евакуацію. Це сталося 25 червня в Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Тарнавського на зустрічі «Жили тут люди. Було село (спаслені села Сновщини)». Захід було присвячено селам Єліне, Гута-Студенецька, Клюси, Гірськ, які майже повністю знищили російські окупанти.
Спогадами про життя свого округу до та на початку повномасштабного вторгнення із читачами «Променя» поділився Олександр Артюшенко.
– Старостою села мене обрали наприкінці 2020 року, і весь наступний рік ми з колективом плідно працювали, будували плани на майбутнє, мріяли та вірили в розвиток наших сіл.
2021 року у Єліному ми провели традиційний День села. Востаннє. Тоді цього ніхто навіть не міг собі уявити, адже село було хоч і не велике, зате надзвичайно охайне, доглянуте, живе. Його жителі – працелюбні люди, які докладали усіх сил, щоб воно процвітало. Той рік став останнім щасливим та мирним роком, коли люди ще не відчули на собі весь тягар війни.
Пам`ятаю, що у лютому 2022 року ми ще зустрічали у Єліному Стрітення, проводили День єднання…
Як зараз згадую 23 лютого. Тоді я шкільним автобусом приїхав до Єліного на роботу. Працювали над благоустроєм села. Тоді зателефонували з міської ради та терміново викликали на нараду до Корюківки. Там поінформували про можливий наступ, проте до кінця в це ніхто не вірив. Та 24 лютого всі наші страхи здійснилися…
А далі місяць окупації, патрулювання вулиць, хліб за талонами…
Дочекавшись деокупації, люди трохи видихнули, думаючи, що найстрашніше вже лишилося позаду.
Проте 2023 рік для жителів Єліного став справжнім пеклом. Перший обстріл села стався 2 січня і тривав півтори години поспіль. На той час у селі ще проживало 23 дитини. Тоді люди, налякані, у паніці, ховалися у погребах та молилися, аби вижити. Після того страшного дня родини з дітками повиїздили.
Фатальний обстріл стався першого лютого. Тоді у селі загинуло четверо людей, які знову побігли ховатися від обстрілу у погріб…
Після цього більшість людей виїхала. Лишилося лише шестеро. Саме вони допомагали гасити пожежі, ремонтувати вчергове пошкоджене обладнання електричних мереж. Одним словом, до останнього були вірними своєму рідному Єліному…
При евакуації населення я завжди був поруч. Допомагав людям, підтримував, розуміючи, як зараз їм важко.
Зараз від села лишилася сама руїна...
Єліне, Гута-Студенецька, Клюси, Хрінівка – ці села залишилися лише у людській пам`яті, адже зараз від них майже нічого не лишилося. Серце обливається кров`ю розуміючи, як людям довелося покинуте все та тікати. Тікати, не знаючи, що робити далі, як жити, де жити, за що жити?
Наразі на Сновщині досить складна ситуація. Наступним селом, у якому оголосили евакуацію став Гірськ. А що буде далі? Люди на прикордонні живуть у повному нерозумінні ситуації, яка з кожним днем стає все напруженішою. Лишається лише молитися та вірити в те, що лихо нас омине.
Тетяна КОВТУН
Комментариев нет:
Отправить комментарий