Чесно кажучи, зустрівши його пару тижнів тому на центральному пляжі, не зрадіти не могла. Адже кругом проглядалися добрі сліди цієї непересічної людини, мецената із-за океану, котрий кілька років поспіль проводив літо на узбережжі Снові. Його головною локацією, основним місцем перебування з червня по середину, а то й кінець серпня був клаптик території на пляжі, де він облаштував собі тихе гніздечко й куди залюбки поспішали десятки дітей та підлітків, з якими Лері не просто товаришував й знаходив спільну мову, а був для них теплим сонечком, джерелом тепла, прикладом вміння берегти і цінувати красу природи.
Лері віз в Україну, на Сновщину, свої душу і серце, подарунки у вигляді смаколиків, гумові круги, настільні ігри, купу всього того, що розвивало, наснажувало. Щодня займався прибиранням пляжу від пластику, рештків залишеного відпочивальниками сміття, залучаючи і привчаючи до порядку свою юну команду. За власні кошти купував поліетиленові великі пакети, рукавички, знову ж таки власними зусиллями організовував суботники, придумував заняття «по інтересам».
Нині без нього все, наче спорожніло, потьмяніло. Хоча і річечка наша така ж грайлива і принадна, хоча і народу на пляжі побільшало.
Офіційно пляж не відкритий, бо війна, зона бойових дій, бо є відповідне розпорядження про заборону великих скупчень людей, небезпеку, яку ті скупчення несуть. А неофіційно...
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий