Журнали Серафими

 Ще й досі у деяких наших земляків можна знайти по запилених шафах або на закинутих горищах старовинні речі. За слушної нагоди вони перетворюються на цікавих свідків минулої епохи, здатних розповісти про життя сто чи й  двісті років тому. Достатньо лише приділити їм трошки уваги…

Дорога службова машина – для тих, хто служить народу?

 Однією з переваг введеної понад п’ять років тому електронної системи державних закупівель є наявність відкритої бази даних, з якої можна отримати вельми цікаву інформацію. Треба лише знати, де шукати… Отже, хто хоче – може зазирнути до ProZorro.

Про роботу працівників житлово­ комунальноїдільниці

 ПІДСУМОВУЮЧИ  РІК

роботу працівників житлово-експлуатаційних дільниць важко переоцінити. Це на їх плечі лягають зберігання закріпленого за ними житлового фонду і забезпечення безперебійної роботи устаткування житлових будинків, своєчасне проведення поточного ремонту, утримання домоволодінь у належному технічному і санітарному стані  та багато іншого.

Комунальне підприємство «Сновська житлово-експлуатаційна дільниця» - підрозділ міської ради, яка надає послуги згідно  з укладеними договорами між міською радою та, власне, підприємством. Вже багато років поспіль його очолює Ганна Кошова. У штаті працює 28 робітників.

Секрет довголіття – в любові!

 СТОЛІТНІЙ  ЮВІЛЕЙ

Четвертого  листопада  свій столітній ювілей відзначила одна з найповажніших жительок Сновщини Катерина Борисівна Акуленко. 

 Стрічала  у любові, родинному теплі, світлій сонячній оселі, дбайливо облаштованій  роботящими руками донечки Тамари і зятя  Миколи. Своїй  поважній мамі вони створили цілий прижиттєвий  рай,  цілу ідилію – у побуті, духовному спілкуванні, у кожній  маленькій дрібничці, яка  є великим начинням спокійної, забезпеченої старості. Хоча, дивлячись на нашу довгожительку, вести мову про старість і життєві засвіти зовсім не хотілося.  Молодою, усміхненою  виглядала  іменинниця, раділа грамоті від міського голови Олександра Медведьова, дровам від Михайла Росіка, теплому пледу від очільниці «Гарантії» Тетяни Діщенко, квітам і солодким гостинцям ветеранської організації (представляли Людмила Кравець й Василь Осадчий), іншим  гостям, іншим численним привітанням від рідних, сусідів, друзів сім’ї.

– Мабуть, сама доля розпорядилася так, що наша поважна героїня знайшла свій спокій і розраду в сім’ї доньки Тамари, у вичищеному до блиску будиночку по вулиці Кірова,12, де досі навколо квітнуть хризантеми  і виблискує золотом осіннє листя, де жива вдячність мамі  за многотрудне життя. А у  тому, що воно було пересипане  безкінечними труднощами й роботою до сьомого поту – сумніватися не треба. Всю молодість і зрілі  літа провела Катерина  Борисівна в Рогізках, ріднім селі, куди після фронту, з високими бойовими нагородами  повернувся її  майбутній чоловік Микола Пилипович. Бив він фашистів на повну силу, а вона молилася і вірно чекала. Згодом вони побралися  і прожили в парі, як лебеді, без зривів, зрад, суперечок. Розуміли одне одного з півслова, двом красуням­донькам  душу віддавали,  виховували в любові і добрі.

Трудилися в колгоспі, він – бригадиром був, і завскладом, вона – у ланку ходила, на фермі доярок підміняла, словом, всю роботу, яку начальство загадувало – виконувала добросовісно. Сімейними цінностями подружжя пишалося, спо­відуючи давні традиції, здоровий спосіб життя.

Микола Пилипович ніколи не  зловживав спиртним, не курив,  в його сильних майстровитих руках  все виблискувало порядком. Під стать господарю була Катерина Борисівна,  у якої кожен горщик блищав, кожна сковорідка, а вили, якими ставила у піч чавуни, були вишкребені до білизни, як і кожен рушничок, простирадло.

Віруючою пара була, без зла в душі, каменів за пазухою, заздрощів.

Досі бабусі Каті не віриться, що її половинка в далеких засвітах, на Небі, що вона зосталася  без нього. – Доля така, ­ каже. Хрест такий. І водночас дякує  Богу за закуті в любов свої унікальні літа, за те, що отак спокійно може сидіти на прибраному ліжечку й спостерігати за колобігом часу, спілкуватися з найріднішими, бачити поруч онуків і правнуків й зустрічати все нові й нові зими і весни.

Хай буде ще їх багато­багато!

Олена КОМПАНЕЦЬ

Фото автора

 

Чи відзначають Тетяни Сновщини своє свято?

 На січень припадають не лише післяноворічні турботи, але й чудове християнське і народне свято — Тетянин день. За григоріанським календарем його відзначили 25 січня. Це також — День студента.

Тетяна — дуже поширене і красиве ім’я. Воно має грецьке і латинське коріння. У перекладі означає «повелителька, упорядниця, засновниця». Уже з цього випливає, що Тетяни – натури ставні, горді і владні. 

«Промінь» вирішив розпитати Тетян Сновщини про їхнє ставлення до свята, свого імені  та традиції святкування Дня ангела у родинах.

Тетяна Товстая, безробітна (с.Тур’я):

– Своє ім’я я отримала на честь тітки по маминій лінії. Воно мені дуже подобається, і, якщо чесно, я навіть не уявляю себе з іншим іменем. У нього стільки різних варіацій, причому дуже милозвучних, ніжних. Хоча ще був варіант назвати мене Валентиною, яка, до слова, у нас з`явилась на два роки пізніше.

Тетянин день в студентські роки святкували завжди, бо співпадав із Днем студента. Зараз же цей день я сприймаю як свій День ангела і обме­жуюсь привітаннями по телефону чи в соціальних мережах. Так склалося, що серед моїх подруг найбільше саме Тетян, тому вітати є кого. Походженням та значенням свого імені я цікавилася ще з дитинства. В перекладі з грецької воно означає – організаторка, упорядниця. В його описі майже все в точності характеризує мене. Самостійність, відповідальність, широкий інтерес і лідерські якості супроводжують постійно. Але не погоджуюсь із тим, що діти для Тетян відходять на другий план, адже дітей дуже люблю і вважаю їх найціннішим скарбом для кожної жінки.

Тетяна Коршун, студентка (с.Гута-Студенецька):

– Моє ім’я мені дуже подобається, хоча тато спочатку хотів назвати мене Сніжаною або Настею. А оскільки народилася я майже напередодні свята – вирішили назвати саме Тетяною, на честь прабабусі. 

Тетяні притаманні такі риси характеру, як непосидючість, впертість, наполегливість та мрійливість. Думаю, вони повністю мені відповідають. Якщо задумаю щось собі, то відмовити чи змінити точку зору оточуючим дуже важко. У школі я наполегливо вчилася, щоб бути серед найкращих у класі, адже мріяла здобути вищу освіту. І те, що всі мої задуми здійснюються, залежить лише від моїх старань та наполегливої праці. 

Щороку я з нетерпінням чекаю на свій День ангела, який святкую зазвичай із родиною або друзями. 

Тетяна Погорілко, вчителька (м.Сновськ):

– Тетянин день святкувати почала кожного року, починаючи зі студентських років, в маленькій тісній компанії разом з друзями і рідними. Особливих традицій не маю, головне, щоб був хороший настрій та близькі люди поруч. 

Значення імені знаю і гадаю, що моє ім`я  мені цілком підходить. Я дійсно дуже емоційна, цілеспрямована людина, а інколи трохи і вперта. Тетяна завжди покладається на свої сили і не чекає допомоги від інших. Вона завжди сповнена планів, ідей, які успішно втілює в життя і домагається поставленої мети. Не боїться роботи, по натурі трудоголік, заради успіху готова працювати і вдень, і вночі. З жінок з ім’ям Таня виходять хороші адміністратори, громадські діячі, організатори, педагоги (як сталося і в мене). 

Записала Тетяна ЛИТВИН

Ветеранський футбол

Нещодавно наша спортшкола стала місцем проведення товариського турніру з мініфутболу серед ветеранських команд  Сновська, Городні, Корюківки та Куликівки. Господарі майданчика не змогли на рівних протистояти сусідам-городнянцям, програвши їм з рахунком 4:9.

Як наповнюватиметься скарбниця громади

 Яким був для бюджетної сфери Сновщини 2021 рік і на які показники можна очікувати у році нинішньому – читачам «Променя» розповіла  начальник фінансового відділу міськради Ліна Савченко.