Секрет довголіття – в любові!

 СТОЛІТНІЙ  ЮВІЛЕЙ

Четвертого  листопада  свій столітній ювілей відзначила одна з найповажніших жительок Сновщини Катерина Борисівна Акуленко. 

 Стрічала  у любові, родинному теплі, світлій сонячній оселі, дбайливо облаштованій  роботящими руками донечки Тамари і зятя  Миколи. Своїй  поважній мамі вони створили цілий прижиттєвий  рай,  цілу ідилію – у побуті, духовному спілкуванні, у кожній  маленькій дрібничці, яка  є великим начинням спокійної, забезпеченої старості. Хоча, дивлячись на нашу довгожительку, вести мову про старість і життєві засвіти зовсім не хотілося.  Молодою, усміхненою  виглядала  іменинниця, раділа грамоті від міського голови Олександра Медведьова, дровам від Михайла Росіка, теплому пледу від очільниці «Гарантії» Тетяни Діщенко, квітам і солодким гостинцям ветеранської організації (представляли Людмила Кравець й Василь Осадчий), іншим  гостям, іншим численним привітанням від рідних, сусідів, друзів сім’ї.

– Мабуть, сама доля розпорядилася так, що наша поважна героїня знайшла свій спокій і розраду в сім’ї доньки Тамари, у вичищеному до блиску будиночку по вулиці Кірова,12, де досі навколо квітнуть хризантеми  і виблискує золотом осіннє листя, де жива вдячність мамі  за многотрудне життя. А у  тому, що воно було пересипане  безкінечними труднощами й роботою до сьомого поту – сумніватися не треба. Всю молодість і зрілі  літа провела Катерина  Борисівна в Рогізках, ріднім селі, куди після фронту, з високими бойовими нагородами  повернувся її  майбутній чоловік Микола Пилипович. Бив він фашистів на повну силу, а вона молилася і вірно чекала. Згодом вони побралися  і прожили в парі, як лебеді, без зривів, зрад, суперечок. Розуміли одне одного з півслова, двом красуням­донькам  душу віддавали,  виховували в любові і добрі.

Трудилися в колгоспі, він – бригадиром був, і завскладом, вона – у ланку ходила, на фермі доярок підміняла, словом, всю роботу, яку начальство загадувало – виконувала добросовісно. Сімейними цінностями подружжя пишалося, спо­відуючи давні традиції, здоровий спосіб життя.

Микола Пилипович ніколи не  зловживав спиртним, не курив,  в його сильних майстровитих руках  все виблискувало порядком. Під стать господарю була Катерина Борисівна,  у якої кожен горщик блищав, кожна сковорідка, а вили, якими ставила у піч чавуни, були вишкребені до білизни, як і кожен рушничок, простирадло.

Віруючою пара була, без зла в душі, каменів за пазухою, заздрощів.

Досі бабусі Каті не віриться, що її половинка в далеких засвітах, на Небі, що вона зосталася  без нього. – Доля така, ­ каже. Хрест такий. І водночас дякує  Богу за закуті в любов свої унікальні літа, за те, що отак спокійно може сидіти на прибраному ліжечку й спостерігати за колобігом часу, спілкуватися з найріднішими, бачити поруч онуків і правнуків й зустрічати все нові й нові зими і весни.

Хай буде ще їх багато­багато!

Олена КОМПАНЕЦЬ

Фото автора