- Надіє Олексіївно, які строки сівби озимих визнано у нашому районі оптимальними й які приблизні обсяги осіннього засіву?
- Раніше оптимальні строки сівби жита й пшениці у нас починалися з 5 вересня. Але оскільки останні роки клімат помітно змінився, то вони дещо змістилися на більш пізній період. За попередніми даними господарства району намітили відвести під озиму пшеницю 700 га й під жито – 3,7 тис. га. У планах придбати 55 тонн елітного насіння.
- Основою інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема й озимих зернових, є правильно спланована та науково обґрунтована сівозміна.
- Дійсно, ні добрива, ні пестициди, що застосовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, не дають можливості повністю позбавитись від бур’янів, шкідників та хвороб. Правильний підбір попередника дає змогу без додаткових витрат коштів покращити фітосанітарний стан посівів, підвищити продуктивність сільськогосподарських культур, забезпечивши при цьому відтворення родючості ґрунтів і охорону навколишнього середовища. У зв’язку з цим слід урахувати рекомендації наукових установ щодо необхідності розміщення озимих зернових культур після кращих попередників: у нас – це однорічні і багаторічні трави, люпин на зерно і силос, кукурудза на силос, картопля. Розміщення озимих, особливо пшениці після стерньових попередників значно збільшує вірогідність зростання забур’яненості посівів та ураження рослин хворобами і шкідниками, тим самим викликає необхідність збільшення затрат на боротьбу з ними та знижує рентабельність виробництва. При розміщенні пшениці після стерньових попередників її урожайність різко знижується. Враховуючи результати наукових досліджень Чернігівського інституту АПВ НААН, сіяти озиму пшеницю і жито у господарствах слід по попередниках, після яких у ґрунті створюються сприятливі умови для своєчасної появи сходів та росту і розвитку рослин. Ними є зайняті пари - конюшиною, бобово-злаковими сумішками, люпином на зелений корм і силос, кукурудзою на зелений корм.
Особливу увагу потрібно звернути на гостру необхідність введення у виробництво сидератів під озиму пшеницю. Придатними для цієї мети культурами є суріпиця яра (10 кг/га), гірчиця біла (15 кг/га). Їхня зелена маса, загорнута дисками в ґрунт, восени руйнується повільно, але достатньо, аби продукти руйнування поліпшили водні, поживні, теплові властивості ґрунту та його аерацію. У структурі посівних площ зернові культури мають становити 50-60 %, у зерновому клині понад 40 % посівних площ повинні займати озимі колосові культури. На кращих ґрунтах Полісся слід віддавати перевагу озимій пшениці, а на легких ґрунтах - озимому житу. Питому вагу жита в структурі озимого клину в господарствах нашої зони слід мати як мінімум 40 відсотків. Проте у виробничих умовах жито розміщують після гірших попередників на малородючих ділянках, під нього майже не вносять добрив, не дотримуються оптимальних строків сівби, що і призводить до зниження врожайності та рентабельності його вирощування. Виділяється жито серед зернових колосових культур невибагливістю, посухостійкістю, холодостійкістю. Відзначається швидким нарощуванням вегетативної маси весною, а тому краще пригнічує бур’яни порівняно з посівами пшениці. Ось чому у районі посіви його необхідно збільшувати, але виробничі площі повинні засіватися з дотриманням всього комплексу технологічних вимог.
- Підвищення врожайності та якості зерна озимих культур значною мірою залежить від застосування мінеральних добрив.
- У конкретних грунтово-кліматичних умовах кожного господарства оптимізація доз, співвідношень та строків і способів внесення мінеральних добрив є основною умовою ефективного їх використання. Дотримуючись рекомендованої системи удобрення, яка передбачає основне, передпосівне внесення мінеральних добрив та підживлення рослин азотними туками можна одержати спрогнозований високий урожай озимих культур.
- Загальновідомо, що серед складових урожайності помітне місце посідає якість і сорт насіння.
- У вирішенні завдання збільшення виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах велику роль відіграє генетичний потенціал сортів рослин та правильний їх підбір господарником, виходячи з агрокліматичних та економічних можливостей господарства. Сорт і високоякісне насіння — це біологічний фундамент, на якому базуються всі інші складові врожайності. У сучасних умовах за рахунок цих двох чинників може реалізуватися 25-30 % потенціалу культури. Вибираючи сорт, необхідно брати до уваги тип його інтенсивності та адаптивні властивості до природного середовища, господарсько-цінні ознаки, наявність насіннєвого матеріалу на ринку сортів, віддаленість постачальника від господарства, можливості забезпечити умови інтенсифікації його вирощування, оптимальну тривалість збирання та інші фактори. Доведено, що втрати врожаю від хвороб унаслідок використання для сівби непротруєного насіння за вартістю в десятки разів перевищують кошти, заощаджені таким чином у передпосівний період.
- Серед вирішальних факторів, які впливають на урожайність озимих зернових завжди значилися строки сівби. Що Ви порекомендуєте хліборобам?
- На одержання оптимальної густоти стеблостою і подальший ріст і розвиток озимих культур суттєвий вплив мають строки сівби. Саме від них залежить інтенсивність осіннього, найбільш продуктивного кущення рослин, їх загартованість до несприятливих умов зимівлі. Дослідженнями встановлено, що озимі культури формують найвищу зимостійкість і продуктивність при тривалості осінньої вегетації 40-50 днів (набирається сума температур 550-580 %), завдяки чому утворюється 2-3 синхронно розвинуті пагони, які, як правило, є найбільш продуктивними, морозо- і зимостійкими. При запізненні з сівбою скорочується період осіннього кущіння, погіршуються умови проходження цього процесу, бо, у вересні озимі починають кущитися на 15-20 день, а в жовтні - на 50-60 день. До припинення вегетації в більшості випадків рослини пізніх строків сівби не встигають розкущитись, і основний процес кущення переноситься на весну в менш сприятливі умови (довший день, підвищені температури), що призводить до зниження продуктивності рослин на 20-30 %. –
-Будь-ласка, кілька слів про норми висіву.
- Через недостатню густоту продуктивного стеблостою урожайність озимих може знижуватися у 2 і більше разів. І в той же час, надмірно загущені посіви формують велику кількість непродуктивного стеблостою, який, використавши поживу і вологу з ґрунту, не дає проявити свої потенційні можливості продуктивному. Величина продуктивного стеблостою великою мірою залежить від величини загального стеблостою, тому норма висіву насіння повинна бути такою, яка б забезпечила густоту сходів у межах 380-450 шт./м2 та оптимальну густоту стебел перед входом у зиму 750-900 шт./м2. Оптимальними нормами висіву для озимого жита і пшениці у нашому районі визнано 5-6 млн. штук схожих насінин на 1 га.
- Дякую за розмову.
Інтерв`ю взяла
Валентина ВОЛОКУШИНА
- Раніше оптимальні строки сівби жита й пшениці у нас починалися з 5 вересня. Але оскільки останні роки клімат помітно змінився, то вони дещо змістилися на більш пізній період. За попередніми даними господарства району намітили відвести під озиму пшеницю 700 га й під жито – 3,7 тис. га. У планах придбати 55 тонн елітного насіння.
- Основою інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема й озимих зернових, є правильно спланована та науково обґрунтована сівозміна.
- Дійсно, ні добрива, ні пестициди, що застосовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, не дають можливості повністю позбавитись від бур’янів, шкідників та хвороб. Правильний підбір попередника дає змогу без додаткових витрат коштів покращити фітосанітарний стан посівів, підвищити продуктивність сільськогосподарських культур, забезпечивши при цьому відтворення родючості ґрунтів і охорону навколишнього середовища. У зв’язку з цим слід урахувати рекомендації наукових установ щодо необхідності розміщення озимих зернових культур після кращих попередників: у нас – це однорічні і багаторічні трави, люпин на зерно і силос, кукурудза на силос, картопля. Розміщення озимих, особливо пшениці після стерньових попередників значно збільшує вірогідність зростання забур’яненості посівів та ураження рослин хворобами і шкідниками, тим самим викликає необхідність збільшення затрат на боротьбу з ними та знижує рентабельність виробництва. При розміщенні пшениці після стерньових попередників її урожайність різко знижується. Враховуючи результати наукових досліджень Чернігівського інституту АПВ НААН, сіяти озиму пшеницю і жито у господарствах слід по попередниках, після яких у ґрунті створюються сприятливі умови для своєчасної появи сходів та росту і розвитку рослин. Ними є зайняті пари - конюшиною, бобово-злаковими сумішками, люпином на зелений корм і силос, кукурудзою на зелений корм.
Особливу увагу потрібно звернути на гостру необхідність введення у виробництво сидератів під озиму пшеницю. Придатними для цієї мети культурами є суріпиця яра (10 кг/га), гірчиця біла (15 кг/га). Їхня зелена маса, загорнута дисками в ґрунт, восени руйнується повільно, але достатньо, аби продукти руйнування поліпшили водні, поживні, теплові властивості ґрунту та його аерацію. У структурі посівних площ зернові культури мають становити 50-60 %, у зерновому клині понад 40 % посівних площ повинні займати озимі колосові культури. На кращих ґрунтах Полісся слід віддавати перевагу озимій пшениці, а на легких ґрунтах - озимому житу. Питому вагу жита в структурі озимого клину в господарствах нашої зони слід мати як мінімум 40 відсотків. Проте у виробничих умовах жито розміщують після гірших попередників на малородючих ділянках, під нього майже не вносять добрив, не дотримуються оптимальних строків сівби, що і призводить до зниження врожайності та рентабельності його вирощування. Виділяється жито серед зернових колосових культур невибагливістю, посухостійкістю, холодостійкістю. Відзначається швидким нарощуванням вегетативної маси весною, а тому краще пригнічує бур’яни порівняно з посівами пшениці. Ось чому у районі посіви його необхідно збільшувати, але виробничі площі повинні засіватися з дотриманням всього комплексу технологічних вимог.
- Підвищення врожайності та якості зерна озимих культур значною мірою залежить від застосування мінеральних добрив.
- У конкретних грунтово-кліматичних умовах кожного господарства оптимізація доз, співвідношень та строків і способів внесення мінеральних добрив є основною умовою ефективного їх використання. Дотримуючись рекомендованої системи удобрення, яка передбачає основне, передпосівне внесення мінеральних добрив та підживлення рослин азотними туками можна одержати спрогнозований високий урожай озимих культур.
- Загальновідомо, що серед складових урожайності помітне місце посідає якість і сорт насіння.
- У вирішенні завдання збільшення виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах велику роль відіграє генетичний потенціал сортів рослин та правильний їх підбір господарником, виходячи з агрокліматичних та економічних можливостей господарства. Сорт і високоякісне насіння — це біологічний фундамент, на якому базуються всі інші складові врожайності. У сучасних умовах за рахунок цих двох чинників може реалізуватися 25-30 % потенціалу культури. Вибираючи сорт, необхідно брати до уваги тип його інтенсивності та адаптивні властивості до природного середовища, господарсько-цінні ознаки, наявність насіннєвого матеріалу на ринку сортів, віддаленість постачальника від господарства, можливості забезпечити умови інтенсифікації його вирощування, оптимальну тривалість збирання та інші фактори. Доведено, що втрати врожаю від хвороб унаслідок використання для сівби непротруєного насіння за вартістю в десятки разів перевищують кошти, заощаджені таким чином у передпосівний період.
- Серед вирішальних факторів, які впливають на урожайність озимих зернових завжди значилися строки сівби. Що Ви порекомендуєте хліборобам?
- На одержання оптимальної густоти стеблостою і подальший ріст і розвиток озимих культур суттєвий вплив мають строки сівби. Саме від них залежить інтенсивність осіннього, найбільш продуктивного кущення рослин, їх загартованість до несприятливих умов зимівлі. Дослідженнями встановлено, що озимі культури формують найвищу зимостійкість і продуктивність при тривалості осінньої вегетації 40-50 днів (набирається сума температур 550-580 %), завдяки чому утворюється 2-3 синхронно розвинуті пагони, які, як правило, є найбільш продуктивними, морозо- і зимостійкими. При запізненні з сівбою скорочується період осіннього кущіння, погіршуються умови проходження цього процесу, бо, у вересні озимі починають кущитися на 15-20 день, а в жовтні - на 50-60 день. До припинення вегетації в більшості випадків рослини пізніх строків сівби не встигають розкущитись, і основний процес кущення переноситься на весну в менш сприятливі умови (довший день, підвищені температури), що призводить до зниження продуктивності рослин на 20-30 %. –
-Будь-ласка, кілька слів про норми висіву.
- Через недостатню густоту продуктивного стеблостою урожайність озимих може знижуватися у 2 і більше разів. І в той же час, надмірно загущені посіви формують велику кількість непродуктивного стеблостою, який, використавши поживу і вологу з ґрунту, не дає проявити свої потенційні можливості продуктивному. Величина продуктивного стеблостою великою мірою залежить від величини загального стеблостою, тому норма висіву насіння повинна бути такою, яка б забезпечила густоту сходів у межах 380-450 шт./м2 та оптимальну густоту стебел перед входом у зиму 750-900 шт./м2. Оптимальними нормами висіву для озимого жита і пшениці у нашому районі визнано 5-6 млн. штук схожих насінин на 1 га.
- Дякую за розмову.
Інтерв`ю взяла
Валентина ВОЛОКУШИНА
Комментариев нет:
Отправить комментарий