Нарешті пішли гриби. Спочатку не масово – тільки місцями. Після теплих днів їх побільшало. За браком часу ми не стали полювати за білими – вирішили відвідати «маслючні» краї – розказати нашим читачам, куди їхати і чи варто. А раптом там – «по нулях».
Об`їхали ліси від Жоведі до Гірська. Всюди є. Маслюків повно. Людей (у середу) – одиниці. Для тих, хто планує на вихідні у соснові посадки біля Жоведі, застереження: пильнуйте, щоб не збитися з дороги. Колишня – вторована – переорана: так робили захисну смугу, коли там горіло. Заросла травою. На місці недавніх самосійок тепер кукурудза. Це збило нас з вірного шляху. І ми втратили не тільки час, але й трофеї. Та дарма. Всеодно маслюків море. Того, що назбирали, вистачило чистити на півночі. Траплялися й підберезовики на міцних – не червивих – ніжках. Здалеку виглядали як білі.
Маслюки не червиві у тіні, на сонячних галявинах можна зрізати десятків зо два, поки покладеш щось до кошика. Однак за грибами галопом по Європах не ходять. Хто хоче відразу і багато, приїжджає рано і трудиться, поки не назбирає, скільки запланував.
Як-от цей громадянин Росії, який проводить відпустку на своїй малій батьківщині. Кожен день він у лісі. На полюванні за маслюками так захопився, що коли закінчилася тара, зняв із себе сорочку і її наповнив. Чи зраділи такому урожаю його рідні (як виховані люди, вони не могли відмовити йому в допомозі чистити маслюки), історія замовчує.
Марія ІСАЧЕНКО
Фото автора
Об`їхали ліси від Жоведі до Гірська. Всюди є. Маслюків повно. Людей (у середу) – одиниці. Для тих, хто планує на вихідні у соснові посадки біля Жоведі, застереження: пильнуйте, щоб не збитися з дороги. Колишня – вторована – переорана: так робили захисну смугу, коли там горіло. Заросла травою. На місці недавніх самосійок тепер кукурудза. Це збило нас з вірного шляху. І ми втратили не тільки час, але й трофеї. Та дарма. Всеодно маслюків море. Того, що назбирали, вистачило чистити на півночі. Траплялися й підберезовики на міцних – не червивих – ніжках. Здалеку виглядали як білі.
Маслюки не червиві у тіні, на сонячних галявинах можна зрізати десятків зо два, поки покладеш щось до кошика. Однак за грибами галопом по Європах не ходять. Хто хоче відразу і багато, приїжджає рано і трудиться, поки не назбирає, скільки запланував.
Як-от цей громадянин Росії, який проводить відпустку на своїй малій батьківщині. Кожен день він у лісі. На полюванні за маслюками так захопився, що коли закінчилася тара, зняв із себе сорочку і її наповнив. Чи зраділи такому урожаю його рідні (як виховані люди, вони не могли відмовити йому в допомозі чистити маслюки), історія замовчує.
Марія ІСАЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий