пятница, 13 сентября 2013 г.

Рецепт старого рибалки

Читачам «Променя» добре відомий Ф.С.Романенко зі Смячі. Він – ветеран педагогічної ниви, натураліст, історик-краєзнавець. А ще – рибалка з багатолітнім стажем. Зрештою, його село зручно розташувалося біля річки Снов, тож чом би й не провести кілька годин на човні з вудкою в руках? Все правильно.



Сьогодні ми публікуємо його рецепт приготування тарані, сушеної риби. Страва ця, здавалося б, проста, невибаглива, але чимало наших земляків не уявляють без неї тихого вечора і неквапної розмови з другом. (Особливо, коли під рукою є цеберко з пивом). А в давнину з таранею варили суп і борщ, терли на риб`яче борошно й додавали у холодець… Словом, зналися наші предки на смачній і корисній їжі й нам заповіли не забувати старовинних звичаїв. Отже, на думку Ф.С.Романенка, слід чітко розрізняти – що таке сушена риба, а що – тарань. Можна наловити плотвиці, червоноперки, окуня, почистити (від нутрощів та луски), добре посолити, викласти на металевий лист або деко й відправити до попередньо витопленої печі. Мала риба буде готовою за день, більша – за два. Треба лише її по ходу сушіння декілька разів перевернути з боку на бік.
Натомість тарань після чищення спочатку замочується в розсолі, який готують з води, щедрої порції солі, лаврового листа й дрібки меленого чорного перцю. Оптимальним «рибним матеріалом» є лини, соми (вони найсмачніші), щучки, в`язі та лящі грамів по 200-300 вагою. При цьому більшим екземплярам треба зробити розріз уздовж спини. У розсолі вони проводять близько семи днів. Потім їх витягають, дають стекти рідині й роблять ще одну процедуру – коротко занурюють в оцет. (Це для того, аби на рибу не сідали мухи). Потім справа рухається швидше: «продукт» нанизують на дріт, пропускаючи його через очні западини або зябра, й вивішують за традицією на горищі. Там зазвичай сухо, а влітку – ще й жарко, тож тарань доходить до необхідної кондиції через тиждень-другий. І тоді вже їжте на здоров`я! До речі, не слід забувати про особливість засушених в`юнів. Іхня готовність до споживання визначається легко: якщо смачно хрумтять у роті – значить готові. Хоча все це справа особистого смаку. Скажімо, Ф.С.Романенко вважає, що немає нічого смачнішого за смажену свіжу плотвицю.

Комментариев нет:

Отправить комментарий