Будь-яка ідея живе, доки є люди, здатні віддати життя за неї. Рік тому загинула Небесна сотня. Але продовжує жити Україна. І нині мільйони людей на фронті та в тилу виконують свій споконвічний обов’язок - боронити рідну землю від ворога. Такі реалії нашого часу. Як передати атмосферу цих подій, яким чином змалювати такі явища як патріотизм і любов до свого народу в естетичних категоріях? Творчому колективу, який представив програму концерту-реквієму, це вдалося напрочуд добре. (Кажуть, що артист саме тоді виконав покладену на нього місію, коли спричинив у публіки розчулення. Того дня так і було: чимало хто у залі не міг втримати сліз, переживаючи за долю своєї Батьківщини і земляків-солдатів).
Спочатку музика (твір Анатоніо Вівальді «Пори року. Літо») у виконанні Лариси Сіренької та Світлани Кузьменко сколихнула емоції в залі. А потім добірка вокальних і хореографічних номерів нагадала всім про промінь надії, який продовжує світити за будь-яких життєвих обставин. І чомусь знайшла у серцях особливий відгук балада «Про дві душі», яку прочитала Христина Ніколаєнко (на знімку). У залі лунали не просто віршовані рядки. Присутні, почасти затамувавши подих, слухали ніби оповідь про життя та щось вічне і незмінне: кохання, сім`ю, надію на щасливе майбутнє і народження дітей, любов до України. І як підступно й жорстоко руйнує все це війна та смерть. Однак, попри біль та небезпеку, українці добре усвідомлюють слова відомого кредо: «Ніхто, крім нас!» Тож слава про їхній подвиг житиме вічно – у спогадах нащадків.
Під завісу концерту щиру ноту оптимізму присутнім додав також «Гопак» у виконанні зразкового хореографічного колективу «Ягідки», ніби засвідчивши: наш народ навіть у складні часи здатний зберегти віру в кращий завтрашній день.
Як розповіла «Променю» начальник відділу культури райдержадміністрації Н.М.Добненко, глядачі зібрали понад тисячу гривень для допомоги пораненим солдатам. Це стало ще однією доброю справою мешканців Щорсівщини заради перемоги України.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий