Бруд, болото, слимаки і нікого немає поруч... Хіба це не все, про що може мріяти Шрек — звичайнісінький зелений велетень... Так-так, цей мультяшний няшка, як зараз би назвала його молодь, жив саме на болоті, де, окрім нього, народ та письменники оселили ще купу цікавих персонажів. Наприклад, там мешкала Царівна-жаба, яка згодом обернулася на вродливу дівчину, чи болотяник із болотяницею – остання, на відміну від русалки, також поставала в образі гарної жінки перед очима ласих до молодиць чоловіків. Та залишимо казки у спокої, бо далі мова піде про більш прозаїчні речі.
Так, 2 лютого увесь світ святкує День водно-болотяних угідь. На Чернігівщині і, зокрема, у Щорському районі їх чимало. Та й населяють їх не казкові, а реальні істоти: жаби, вужі, гадюки, пауки, клопи тощо. Чимало там і цікавих рослин. Тож не дивно, що болота корисні ще з точки зору видобутку торфу. Їх, як і ліси, можна назвати «легенями планети». Справа в тому, що реакція утворення органічних речовин з вуглекислого газу і води при фотосинтезі протилежна реакції окислення органічних речовин при диханні, і тому при розкладанні органіки вуглекислий газ, пов’язаний до цього рослинами, виділяється назад в атмосферу, а це, у свою чергу, перешкоджає розвитку парникового ефекту.
Щорські болота ж, здебільшого, знаходяться поблизу річки Снов, найбільшої у нашому регіоні. Серед них є болота, які охороняє закон. Це два заказники загальнодержавного значення: болото «Мох» – він обіймає площу 98 га поблизу Єліного (про це та інші села ми напишемо у наступних номерах «Променя»). Територіально заказник розташований у нашому районі, знаходиться у віданні Корюківського держлісгоспу, як і гідрологічний пам’ятник природи «Гальський мох». Неподалік від села Загребельна Слобода. Цей заказник трохи менший від попередника – усього 25 га. Та як і його «братом», ним «завідує» Корюківський держлісгосп).
Є ще 22 гідрологічні заказники місцевого значення. На жаль, управління екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА не змогли більш детально розповісти про унікальність природи Щорського району, пославшись на велику зайнятість, але ми спробуємо найближчим часом виправити це, залучивши до розмови керівника дільниці МУВГ В.В. Виноградова.
Зрозуміло одне: метою заказників є збереження унікальних та типових водно-болотяних масивів, адже усі ми добре пам’ятаємо, як осушували болота за радянських часів... І як такі накази нашого керівницва ні до чого доброго не призвели. То, напевне, аби повітря у нашому регіоні залишалося найчистішим, варто більш дбайливо ставитися до дарунків природи?
Маргарита
ЛИТОВЧЕНКО
Так, 2 лютого увесь світ святкує День водно-болотяних угідь. На Чернігівщині і, зокрема, у Щорському районі їх чимало. Та й населяють їх не казкові, а реальні істоти: жаби, вужі, гадюки, пауки, клопи тощо. Чимало там і цікавих рослин. Тож не дивно, що болота корисні ще з точки зору видобутку торфу. Їх, як і ліси, можна назвати «легенями планети». Справа в тому, що реакція утворення органічних речовин з вуглекислого газу і води при фотосинтезі протилежна реакції окислення органічних речовин при диханні, і тому при розкладанні органіки вуглекислий газ, пов’язаний до цього рослинами, виділяється назад в атмосферу, а це, у свою чергу, перешкоджає розвитку парникового ефекту.
Щорські болота ж, здебільшого, знаходяться поблизу річки Снов, найбільшої у нашому регіоні. Серед них є болота, які охороняє закон. Це два заказники загальнодержавного значення: болото «Мох» – він обіймає площу 98 га поблизу Єліного (про це та інші села ми напишемо у наступних номерах «Променя»). Територіально заказник розташований у нашому районі, знаходиться у віданні Корюківського держлісгоспу, як і гідрологічний пам’ятник природи «Гальський мох». Неподалік від села Загребельна Слобода. Цей заказник трохи менший від попередника – усього 25 га. Та як і його «братом», ним «завідує» Корюківський держлісгосп).
Є ще 22 гідрологічні заказники місцевого значення. На жаль, управління екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА не змогли більш детально розповісти про унікальність природи Щорського району, пославшись на велику зайнятість, але ми спробуємо найближчим часом виправити це, залучивши до розмови керівника дільниці МУВГ В.В. Виноградова.
Зрозуміло одне: метою заказників є збереження унікальних та типових водно-болотяних масивів, адже усі ми добре пам’ятаємо, як осушували болота за радянських часів... І як такі накази нашого керівницва ні до чого доброго не призвели. То, напевне, аби повітря у нашому регіоні залишалося найчистішим, варто більш дбайливо ставитися до дарунків природи?
Маргарита
ЛИТОВЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий