поранення, потрапляв до шпиталів, але ніякі розривні кулі не здолали його волю до перемоги, його мрії якнайскоріше розгромити фашистів і здобути жадану перемогу. Свідченням доблесті цього солдата стали медаль «За відвагу», ордени Вітчизняної війни І ступеня, «За мужність», інші державні відзнаки. І хоч від часу мобілізації (30 вересня 1943 року) пройшло майже 74 роки, Петро Олексійович і досі в снах бачить моторошні картини форсування Дніпра, відкритий вогонь, стрімкі атаки і все, що було на тій страшній війні. Вона не спалила його дух, його ідеї, його велику любов до рідної землі.
Зі святом Вас, дорогий ветеране, зі святом усіх вас, шановні захисники Вітчизни!
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий