На одній з тихеньких вулиць нашого містечка, майже на підгірку, стоїть ошатний будинок, у якому мешкає красива, сотнями сновчан знана й поважана – Олена Карпівна КУХАРЕНКО.
Усім своїм життям вона доводить, як багато добра для інших може зробити одна людина, як багато тепла і сонця може вона їм подарувати. Завод продтоварів, що наразі перетворився у приватну структуру, став її долею, роботою, якій сповна віддавала талант і знання.
Трудовий колектив (колись ним Олена Карпівна керувала) був згуртованим і феноменально сильним, відомим своїми досягненнями далеко за межами краю, ставав постійним переможцем тодішніх соцзмагань, гортаючи все нові і нові сторінки успіхів. А якого ще треба щастя керівниці, щоб і саму її заслужено поважали, і довіряли радості та болі, йшли услід новим ідеям і задумам?
Туга за дорогим чоловіком, якого доля зарано забрала в інші світи, не могла не зачепити відкритого серця Олени Карпівни. Вона стала нездужати, все частіше і частіше кликати на допомогу лікарів. Вони – поруч, як поруч найголовніше – діти. Син і невісточка, з якими пліч-о-пліч стоптали не одну борозну на побутовій ниві, племінники з Петербурга, котрі не забувають провідувати, надійні подруги – керівниці Тетяна Молчанова й Тетяна Якименко, воістину залишаються світлими оберегами її ранків і вечорів, вагомим заохоченням до подальших планів та мрій. Хай буде їх багато, хай довго повняться вони добірними ужинками й любов’ю близьких.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий