Фельдшерсько-акушерський пункт, яким нині завідує Н.І.Куценко, обслуговує 299 мешканців Суничного та Шкробового. Найстарша на підвідомчій дільниці - мешканка Суничного Марія Іванівна Мажара, 1922 р.н. Проживають у селах 2 учасники АТО та 2 ліквідатори аварії на ЧАЕС.
Молодша медична сестра Вікторія Воробей та завідуюча ФАПом Неля Куценко 17 років працюють разом у Суничному.
– Згадалося, коли тільки почала працювати, народжувалося більше дітей і мені доводилося супроводжувати майбутніх матусь до пологового, - каже Неля Іванівна. - Хвилювалася дуже, але всіх довозили завчасно, всі дітки народилися в лікарні. У цьому році вони вже випускниками школи будуть. Прикро, що зараз народжуваність дуже низька, молодь їде з села. За минулий рік народився лише один хлопчик - у Шкробовому.
У середньому наш ФАП за день відвідує 8-10 людей. Звертаються останнім часом ті, в кого підвищений тиск, застудні захворювання. Ліками для первинної допомоги центральна районна лікарня нас забезпечує. Є й міні-аптека. Ремонт, правда, давно не робили в кабінетах. З дровами нам завжди допомагає Микола Скоробагатько, який орендує землі в наших селах, тож проблем з опаленням нема.
До нас за графіком приїжджають флюорограф і бригада лікарів з ЦРЛ для проведення обстеження. Коли в Україні зафіксували випадки кору, приходили односельці, цікавилися щепленнями. У нас вакциновані всі, окрім дитини до року. Щодо щеплення від грипу, то жоден не погодився купувати вакцину, переносили захворювання, розраховуючи на власні сили організму.
Запитую, як ставиться сільський медик до майбутніх реформ у медицині.
– Ми ще самі не знаємо точно, як воно буде. Але першу допомогу надавати людям на місцях будемо, як і раніше, - запевняє завідуюча. - А як можна відмовити хворому? На виклик іду і вдень, і вночі. Відпустка завжди умовна, якщо не виїхала з села кудись. Бо хоч до ФАПу не треба іти зранку, та я завжди на телефонному зв’язку зі своїми підопічними. Щодо лікування по Інтернету – то одна справа забезпечити нас ноутбуками і якісним зв’язком, але ж треба ще й діагностичне обладнання, і ліки відповідні. А якщо захворювання серйозне, то все одно доведеться їхати в лікарню, Інтернет не допоможе.
– А що з автобусним сполученням?
– У нас іще не погано, в порівнянні з іншими селами. До районної і обласної лікарні дістатися можна. Щоденно курсує кілька автобусів «Чернігів-Корюківка» із заїздом у Сновськ. Варто тільки вийти на трасу.
У приміщенні ФАПу затишно, чисто і тепло. Все це завдяки роботящим рукам молодшої медсестри В. С.Воробей. Свого часу, пропрацювавши в Чернігові, вона повернулася в Суничне, у батьківську хату. І вже 17-й рік разом із завідуючою Нелею Іванівною вони стоять на варті здоров’я земляків. У вільний час Вікторія Степанівна шиє, любить випікати різні пиріжки, булочки. Особливо смачні виходять в неї паски, якими пригощає своїх дітей і онуків.
Неля Іванівна після закінчення школи поїхала на навчання аж у Київську область, у Макарівське медучилище. Та доля розпорядилася так, що теж повернулася в рідне село разом з чоловіком. Стала завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом у травні 2001-го.
– Колись у ньому працювала моя мама, - каже Неля Іванівна, - тож я роботу і обжите приміщення прийняла від неї у спадок.
Затишну атмосферу робочого кабінету створюють квіти, яких безліч у приміщенні, а окрім медичних плакатів на стіні висить намальована картина. Тому медпункт зовсім не асоціюється зі строгим лікарняним приміщенням. Можливо, так і треба. Бо сюди заходять лікувати не тільки тіло, а й душу.
Спілкувалися ми у передвеликодні дні, коли кожен з приходом Великого свята сподівається на краще, просить у Господа радості, здоров’я собі й близьким.
– Дуже люблю Великдень, готую святковий стіл, чекаю дітей з онуками в гості, - каже Неля Іванівна. – Завжди їду до церкви у Великий Щимель або Сновськ. У нашому селі за часів радянської влади її не збудували, тож і храмового свята навіть нема.
– Яка найбільша мрія у Вас на даний час? – запитую під кінець розмови.
– Знаєте, мабуть, спокійно поспати, - каже завідуюча ФАПом. – Щоб ніхто не будив, щоб телефон серед ночі не дзвонив. Бо з роками після таких дзвінків все важче засинати. А доводиться іти серед ночі не тільки, коли хтось захворів, а ще й коли хильнув зайвого і влаштовує бійку, а там діти в хаті. Нехай буде все спокійно і хай всі будуть здоровими!
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
– Згадалося, коли тільки почала працювати, народжувалося більше дітей і мені доводилося супроводжувати майбутніх матусь до пологового, - каже Неля Іванівна. - Хвилювалася дуже, але всіх довозили завчасно, всі дітки народилися в лікарні. У цьому році вони вже випускниками школи будуть. Прикро, що зараз народжуваність дуже низька, молодь їде з села. За минулий рік народився лише один хлопчик - у Шкробовому.
У середньому наш ФАП за день відвідує 8-10 людей. Звертаються останнім часом ті, в кого підвищений тиск, застудні захворювання. Ліками для первинної допомоги центральна районна лікарня нас забезпечує. Є й міні-аптека. Ремонт, правда, давно не робили в кабінетах. З дровами нам завжди допомагає Микола Скоробагатько, який орендує землі в наших селах, тож проблем з опаленням нема.
До нас за графіком приїжджають флюорограф і бригада лікарів з ЦРЛ для проведення обстеження. Коли в Україні зафіксували випадки кору, приходили односельці, цікавилися щепленнями. У нас вакциновані всі, окрім дитини до року. Щодо щеплення від грипу, то жоден не погодився купувати вакцину, переносили захворювання, розраховуючи на власні сили організму.
Запитую, як ставиться сільський медик до майбутніх реформ у медицині.
– Ми ще самі не знаємо точно, як воно буде. Але першу допомогу надавати людям на місцях будемо, як і раніше, - запевняє завідуюча. - А як можна відмовити хворому? На виклик іду і вдень, і вночі. Відпустка завжди умовна, якщо не виїхала з села кудись. Бо хоч до ФАПу не треба іти зранку, та я завжди на телефонному зв’язку зі своїми підопічними. Щодо лікування по Інтернету – то одна справа забезпечити нас ноутбуками і якісним зв’язком, але ж треба ще й діагностичне обладнання, і ліки відповідні. А якщо захворювання серйозне, то все одно доведеться їхати в лікарню, Інтернет не допоможе.
– А що з автобусним сполученням?
– У нас іще не погано, в порівнянні з іншими селами. До районної і обласної лікарні дістатися можна. Щоденно курсує кілька автобусів «Чернігів-Корюківка» із заїздом у Сновськ. Варто тільки вийти на трасу.
У приміщенні ФАПу затишно, чисто і тепло. Все це завдяки роботящим рукам молодшої медсестри В. С.Воробей. Свого часу, пропрацювавши в Чернігові, вона повернулася в Суничне, у батьківську хату. І вже 17-й рік разом із завідуючою Нелею Іванівною вони стоять на варті здоров’я земляків. У вільний час Вікторія Степанівна шиє, любить випікати різні пиріжки, булочки. Особливо смачні виходять в неї паски, якими пригощає своїх дітей і онуків.
Неля Іванівна після закінчення школи поїхала на навчання аж у Київську область, у Макарівське медучилище. Та доля розпорядилася так, що теж повернулася в рідне село разом з чоловіком. Стала завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом у травні 2001-го.
– Колись у ньому працювала моя мама, - каже Неля Іванівна, - тож я роботу і обжите приміщення прийняла від неї у спадок.
Затишну атмосферу робочого кабінету створюють квіти, яких безліч у приміщенні, а окрім медичних плакатів на стіні висить намальована картина. Тому медпункт зовсім не асоціюється зі строгим лікарняним приміщенням. Можливо, так і треба. Бо сюди заходять лікувати не тільки тіло, а й душу.
Спілкувалися ми у передвеликодні дні, коли кожен з приходом Великого свята сподівається на краще, просить у Господа радості, здоров’я собі й близьким.
– Дуже люблю Великдень, готую святковий стіл, чекаю дітей з онуками в гості, - каже Неля Іванівна. – Завжди їду до церкви у Великий Щимель або Сновськ. У нашому селі за часів радянської влади її не збудували, тож і храмового свята навіть нема.
– Яка найбільша мрія у Вас на даний час? – запитую під кінець розмови.
– Знаєте, мабуть, спокійно поспати, - каже завідуюча ФАПом. – Щоб ніхто не будив, щоб телефон серед ночі не дзвонив. Бо з роками після таких дзвінків все важче засинати. А доводиться іти серед ночі не тільки, коли хтось захворів, а ще й коли хильнув зайвого і влаштовує бійку, а там діти в хаті. Нехай буде все спокійно і хай всі будуть здоровими!
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий