До редакції завітала молода дівчина Людмила і розповіла жахливу історію, яка сталася з нею у понеділок ввечері 16 квітня. (З етичних міркувань у статті ми змінили її ім`я).
Дорога, де стався нічний напад на дівчину.
- Я їхала зі Сновська у напрямку Сновського на велосипеді, поспішаючи дістатися села. Цією дорогою я їжджу вже не один рік, як і багато інших жінок і чоловіків, що працюють у місті. Була вже десята година вечора. На вулиці – темно, хоч око виколи. Минувши розгалуження на Тур`ю і Сновське, я вже під’їжджала до колишньої бойні, як мене осліпили фари зустрічного авто. В цей момент мені здалося, що людина йшла по дорозі в напрямку Сновського, тож я трохи зменшила швидкість.
А в наступну секунду Людмила переконалася в тому, що не сама на нічному шляху. Хтось смикнув її за руку, скинувши з велосипеда, і потяг за волосся до правого узбіччя дороги.
- Я не зрозуміла, що сталося. Все відбувалося наче уві сні, - розповідає дівчина. – Чоловік у темному одязі, не дуже високого зросту (як здалося) тягнув мене подалі в ліс. Я пручалася, кричала, просила відпустити. Він не реагував. Тоді я намагалася вдарити його. У відповідь він почав бити мене по голові, рвати волосся. А далі - душити, натягуючи куртку мені на шию і голову.
Було страшно і боляче, я молила Бога про допомогу. У цей момент блимнуло світло фар і повз нас на швидкості проїхала машина. Поряд з дорогою лежав мій велосипед, на узбіччі я боролася з маніяком. Нас було видно водієві, але він не зупинився! Мене охопив жах: остання надія на чиюсь допомогу розвіялася. Нападника ж автомобіль не злякав, він продовжував душити мене і намагався роздягти. Я спробувала подряпати йому обличчя. Відчула, що воно закрите чимось: чи то балаклаву, чи то капронові колготи він натягнув на голову. Виходить, збоченець завідомо знав, що йде на злочин, якщо сховав обличчя! Сили вже покидали мене, коли в якусь мить нападник відсахнувся від мене і побіг через дорогу, в поле.
Людмила навіть не повірила, що вільна, і головне – жива! Під дією адреналіну швидко схопила свої речі, розірвану сумку, сіла на велосипед і помчала в Сновське, до якого залишалось десь 2 км. Тільки закрившись вдома в будинку, зателефонувала в поліцію. Виклик «102» прийняли в Чернігові. Пояснивши правоохоронцям, що з нею сталося, вона відмовилася прийти і написати заяву. Просто злякалася, що той маніяк знайде її і доведе свою справу до завершення. «Сподіваюся, що вночі він мене не розгледів і не впізнає вдень», - переживає Людмила. Та й вона особливих прикмет збоченця не може згадати. Навіть приблизний його вік не змогла встановити – чи то молодик, чи то чоловік у літах.
- Сильний. Якби жінка старшого віку йому трапилася чи слабша за мене – він би точно її задушив, - каже дівчина. - Від нього не було ніякого стороннього запаху (спиртне, одеколон, сморід тощо). І що найбільше мене вразило – він не видав жодного звуку за весь час нашої боротьби. Ні слова, ні крику, ні кашлю! Дивно дуже. Може, це якийсь хворий був чи німий? Я досі не можу повірити, що це все трапилося зі мною. Пам’ятаю, як розповідали мені, що років два тому якийсь маніяк напав на жінку, яка їздила з села на роботу на місцевий пташник. Він так само душив її, натягаючи куртку на голову. Жінці тоді чи не повірили, чи не сприйняли серйозно її розповідь. А тепер це повторилося знову!
Розмовляючи з Людмилою, помітила сліди боротьби на її обличчі, синці на шиї від рук нападника.
- Побоїв я не знімала, - каже постраждала. - Не хочу розголосу. Але прийшла в редакцію, щоб попередити тих, хто вирушає пішки чи на велосипеді в темну пору доби за місто: візьміть когось з собою, не ідіть і не їдьте поодинці, щоб не трапилося біди! Хтозна звідки знову вискочить збоченець. Можливо, тут ще на когось нападали, та вони не розповідають про це, бо соромляться? А маніяк і досі гуляє темними дорогами району… Дуже прошу правоохоронні органи не залишати цей випадок без уваги.
Історія, що трапилася з Людмилою, приголомшує. Добре, що дівчині вдалося вирватися з рук нападника.
Як відреагували в поліції на її дзвінок, які заходи проводять, щоб розшукати нічного збоченця? За коментарем ми звернулися до Сновського відділення поліції. Нам повідомили, що після надходження дзвінка на службу «102» наряд правоохоронців вирушив у село Сновське, щоб перевірити інформацію, та оглянув прилеглу до села місцевість. Нічний виїзд не дав ніяких результатів, а без заяви потерпілої про вчинення кримінального правопорушення поліція не може розпочати розслідування і продовжувати пошук нападника. Тому правоохоронці просять Людмилу звернутися до них і подати заяву. А також звертаються до тих, хто постраждав від подібних нападів (якщо такі, не дай Боже, є в районі!), обов’язково повідомити про ці випадки поліцію.
Звертайтеся до жителів громади: не замовчуйте такі факти! Тільки спільними зусиллями можна знайти злочинця, якщо він досі мандрує нічними дорогами району, шукаючи чергову жертву.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
- Я їхала зі Сновська у напрямку Сновського на велосипеді, поспішаючи дістатися села. Цією дорогою я їжджу вже не один рік, як і багато інших жінок і чоловіків, що працюють у місті. Була вже десята година вечора. На вулиці – темно, хоч око виколи. Минувши розгалуження на Тур`ю і Сновське, я вже під’їжджала до колишньої бойні, як мене осліпили фари зустрічного авто. В цей момент мені здалося, що людина йшла по дорозі в напрямку Сновського, тож я трохи зменшила швидкість.
А в наступну секунду Людмила переконалася в тому, що не сама на нічному шляху. Хтось смикнув її за руку, скинувши з велосипеда, і потяг за волосся до правого узбіччя дороги.
- Я не зрозуміла, що сталося. Все відбувалося наче уві сні, - розповідає дівчина. – Чоловік у темному одязі, не дуже високого зросту (як здалося) тягнув мене подалі в ліс. Я пручалася, кричала, просила відпустити. Він не реагував. Тоді я намагалася вдарити його. У відповідь він почав бити мене по голові, рвати волосся. А далі - душити, натягуючи куртку мені на шию і голову.
Було страшно і боляче, я молила Бога про допомогу. У цей момент блимнуло світло фар і повз нас на швидкості проїхала машина. Поряд з дорогою лежав мій велосипед, на узбіччі я боролася з маніяком. Нас було видно водієві, але він не зупинився! Мене охопив жах: остання надія на чиюсь допомогу розвіялася. Нападника ж автомобіль не злякав, він продовжував душити мене і намагався роздягти. Я спробувала подряпати йому обличчя. Відчула, що воно закрите чимось: чи то балаклаву, чи то капронові колготи він натягнув на голову. Виходить, збоченець завідомо знав, що йде на злочин, якщо сховав обличчя! Сили вже покидали мене, коли в якусь мить нападник відсахнувся від мене і побіг через дорогу, в поле.
Людмила навіть не повірила, що вільна, і головне – жива! Під дією адреналіну швидко схопила свої речі, розірвану сумку, сіла на велосипед і помчала в Сновське, до якого залишалось десь 2 км. Тільки закрившись вдома в будинку, зателефонувала в поліцію. Виклик «102» прийняли в Чернігові. Пояснивши правоохоронцям, що з нею сталося, вона відмовилася прийти і написати заяву. Просто злякалася, що той маніяк знайде її і доведе свою справу до завершення. «Сподіваюся, що вночі він мене не розгледів і не впізнає вдень», - переживає Людмила. Та й вона особливих прикмет збоченця не може згадати. Навіть приблизний його вік не змогла встановити – чи то молодик, чи то чоловік у літах.
- Сильний. Якби жінка старшого віку йому трапилася чи слабша за мене – він би точно її задушив, - каже дівчина. - Від нього не було ніякого стороннього запаху (спиртне, одеколон, сморід тощо). І що найбільше мене вразило – він не видав жодного звуку за весь час нашої боротьби. Ні слова, ні крику, ні кашлю! Дивно дуже. Може, це якийсь хворий був чи німий? Я досі не можу повірити, що це все трапилося зі мною. Пам’ятаю, як розповідали мені, що років два тому якийсь маніяк напав на жінку, яка їздила з села на роботу на місцевий пташник. Він так само душив її, натягаючи куртку на голову. Жінці тоді чи не повірили, чи не сприйняли серйозно її розповідь. А тепер це повторилося знову!
Розмовляючи з Людмилою, помітила сліди боротьби на її обличчі, синці на шиї від рук нападника.
- Побоїв я не знімала, - каже постраждала. - Не хочу розголосу. Але прийшла в редакцію, щоб попередити тих, хто вирушає пішки чи на велосипеді в темну пору доби за місто: візьміть когось з собою, не ідіть і не їдьте поодинці, щоб не трапилося біди! Хтозна звідки знову вискочить збоченець. Можливо, тут ще на когось нападали, та вони не розповідають про це, бо соромляться? А маніяк і досі гуляє темними дорогами району… Дуже прошу правоохоронні органи не залишати цей випадок без уваги.
Історія, що трапилася з Людмилою, приголомшує. Добре, що дівчині вдалося вирватися з рук нападника.
Як відреагували в поліції на її дзвінок, які заходи проводять, щоб розшукати нічного збоченця? За коментарем ми звернулися до Сновського відділення поліції. Нам повідомили, що після надходження дзвінка на службу «102» наряд правоохоронців вирушив у село Сновське, щоб перевірити інформацію, та оглянув прилеглу до села місцевість. Нічний виїзд не дав ніяких результатів, а без заяви потерпілої про вчинення кримінального правопорушення поліція не може розпочати розслідування і продовжувати пошук нападника. Тому правоохоронці просять Людмилу звернутися до них і подати заяву. А також звертаються до тих, хто постраждав від подібних нападів (якщо такі, не дай Боже, є в районі!), обов’язково повідомити про ці випадки поліцію.
Звертайтеся до жителів громади: не замовчуйте такі факти! Тільки спільними зусиллями можна знайти злочинця, якщо він досі мандрує нічними дорогами району, шукаючи чергову жертву.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий