понедельник, 17 февраля 2020 г.

Надія Середа, с.Тихоновичі: «Наше горе стало горем людським»

Мої материнські сльози і досі ллються, мої страждання у зв’язку з втратою сина  Олександра Клементьєва не тихішають, не забуваються. Саша вже снився, живим, усміхненим, таким, як був у повсякденні, таким, яким ми його бачили востаннє.




Я вірю у правосуддя, вірю в те, що вбивці моєї дитини отримають справедливе покарання і більше не завдадуть нікому ніякої шкоди.
Ми з чоловіком і дітьми не пережили б цей несподіваний удар долі, який ніхто і передбачити не міг, якби не підтримка багатьох чуйних людей. Нам телефонували, до нас йшли і їхали сотні знайомих і незнайомих людей – не лише із Тихонович, а й зі Сновська, Кучинівки, Великого Щимеля, інших населених пунктів. Відгукнулися не лише староста із рідного села, а й Сновська мерія, усі, хто міг і як міг. Морально й матеріально нас підтримує досі увесь  добрий люд, усі, хто не мириться з подібним злом.
Дякуємо усім-усім, схиляємо перед ними  голови та обіцяємо зібрані кошти витратити на адвокатів і судові поїздки, яких попереду ще не одна.
А нашому рідному синочку Саші, нашій кровиночці просимо у Бога милості і Царства Небесного. Віримо, що за всі його страждання і тортури Господь пошле йому спокій, в те, що ніколи не будуть пробачені ті  нелюди, які так над сином поглумилися.
Ще раз говоримо «спасибі» за допомогу усім добрим людям і бажаємо проживати свої життя без насильства і зла… Усім  просимо здоров’я і захисту…
Записала Олена КОМПАНЕЦЬ

Комментариев нет:

Отправить комментарий