Є ті, хто нарікають на владу, колег, сусідів, мовляв - усе не так у державі і не вийде нічого. І навіть не спробують самі щось зробити. А є такі, хто не чекають допомоги від когось і самі змінюють світ навколо себе.Одним із них є Євген Кручко, юний житель села Жовідь.
Юнак – справжній патріот, який любить своє українське село, де народився і виріс. Євген дуже любить природу, із задоволенням вивчає хімію та історію, багато читає і бере участь в олімпіадах. З самого малечку хлопець з батьком їздить на риболовлю, навіть з ночівлею. Це, мабуть, від дідуся передалося, на честь якого його назвали - той теж був рибалкою.У цьому році Женя пішов у 9-й клас. Дуже радіє, що нарешті можна опановувати знання наживо у школі, а не вдома перед екраном комп`ютера. А ще він, як і більшість хлопців, любить футбол, проте не забуває і по господарству працювати.
Живе Євген з батьками та молодшим братиком поблизу озерця (у Рощі, як кажуть у селі), де раніше водилося багато риби. Нині воно міліє і заростає, як заростає і вся вулиця Лугова. Колись величезні череди колгоспних корів та худоба з дядькового двору ходили вулицею на пасовище, випасаючи та витолочуючи траву й чагарники вздовж дороги. А нині на Луговій залишилися поодинокі жителі і природа взяла своє: узбіччя щільно поросло кущами, шлях став вузьким і темним.
Ще під час довготривалого весняного карантину Євген задумав зробити гарну справу. Він взявся за сокиру і почав потихеньку, у вільний час, вирубувати хащі на своїй вулиці. Дорога стала помітно світлішою і ширшою. Надихнувшись зробленою справою, він вирішив і оригінальну табличку з назвою вулиці зробити та встановити. Тепер кожен, хто повертає на Рощу, одразу бачить, що він знаходиться у Жоведі на вулиці Луговій. Жителям та гостям села це подобається.
Своїми словами і діями кожен з нас творить історію країни: хтось на своєму місці стає причетним до того, як розвивається наша держава, а хтось залишається пасивним спостерігачем і весь час буває незадоволеним. Євген своїм простим вчинком дав приклад, як можна все змінити на краще – аби тільки було бажання.
А що вже сьогодні ми готові зробити для України?
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото з сімейного архіву Кручко
Комментариев нет:
Отправить комментарий