Погодьмося, шановні читачі, що для переважної більшості наших земляків знайомство із судовою гілкою влади обмежується районним судом. Не так вже й багато тих, кому доводилося мати справу з судами вищих інстанцій. Тож передовсім саме від місцевих суддів залежить, чи збережеться довіра громадян до гарантованого Конституцією верховенства права.
Голова місцевого суду Зоя Шаповал працює суддею вже 17 років. У розмові з «Променем» чесно визнає: здійснювати правосуддя в умовах проведення різноманітних реформ, які тривають у нашій країні, доволі непросто.
– Надзвичайно важливим є забезпечити доступність правосуддя для жителів Сновщини, - ділиться своїми думками Зоя Олексіївна. – Особливо з огляду на майбутні зміни адміністративно-територіального устрою України. Сновська громада – дуже велика за розміром, тому вона повинна мати місцевий суд. У житті нерідко виникають ситуації, коли лише в суді людина може належним чином захистити свої права та законні інтереси. Тож ніхто не заперечуватиме, що набагато зручніше добиватися справедливості на місцевому рівні, а не їхати, скажімо, в Корюківку. Наразі є попередня інформація, що в майбутньому судова установа в Сновській громаді буде збережена. Вирішується питання, в якій формі вона функціонувати надалі. До недавнього часу в районному суді працювали лише двоє суддів – я і Максим Чигвінцев. Це спричиняло значне навантаження в роботі. Добре, що в липні цього року на вакантну посаду суддею призначено Марію Кравчук. Тепер процес судочинства у Сновську відчутно покращився. Загалом же варто сказати, що в судовій системі нашої держави відчувається кадрова проблема. Суддів не вистачає. Одна з причин – дуже високі вимоги до претендентів на ці посади. (Призначити можуть людину віком понад 30 років, з юридичною освітою і стажем професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років. І, звісна річ, компетентну та доброчесну). До того ж бувають випадки, коли суддя має володіти знаннями не лише в юридичній сфері. Інколи для ухвалення правильних рішень потрібно бути обізнаним у найрізноманітніших питаннях – від медицини до правил благоустрою населених пунктів.
Цьогоріч у районному суді розглянуто майже чотири сотні цивільних справ, вісім – адміністративних, 102 - кримінальні й понад п’ятсот – про адміністративні правопорушення. Поширена категорія – продовження строків прийняття спадщини, скажімо, у випадках успадкування земельних ділянок.
Районний суд – це не лише судді. Це також злагоджений і професійний колектив з п’ятнадцяти помічників, секретарів, судових розпорядників тощо. Це люди, які стабільно працюють вже багато років. Вони мають поважний досвід і всі необхідні знання для справді ефективної роботи. З нагоди професійного свята Рада суддів України відзначила подяками помічницю судді Ірину Харченко, секретарів судових засідань Аллу Мирошниченко та Марину Михалевич, судового розпорядника Марину Сафон. Ми всі радіємо за них і віримо в їхню відданість обраній професії.
Робота в суді у всі часи вважалася особливою. Можливо, хтось вважає занадто пафосними такі поняття, як гарантія на захист прав та свобод у суді та рівність усіх учасників процесу перед законом. Але для нас це не абстрактні принципи, а невід’ємна складова професійної діяльності. А ще – судова система вибудована таким чином, що дозволяє виправляти можливі помилки. Якщо людина незгодна з рішенням суду першої інстанції, вона має право на апеляційний перегляд справи, а у разі потреби – і на касаційне оскарження.
Принагідно «Промінь» поставив декілька запитань новому судді – Марії Кравець.
– Яким був Ваш шлях до посади судді?
– Після здобуття фахової юридичної освіти працювала в суді на апаратній посаді. На певному етапі планувала стати адвокатом, проте з часом моє бачення ситуації змінилося. Я зрозуміла, що суддя може краще захистити права людей. Після проходження процедури відбору і кваліфікаційних іспитів 21 липня цього року мене призначили суддею у Сновськ.
– Робота подобається?
– Так.
– Які справи розглядали за цей п’ятимісячний період?
– Можу згадати про суд над винуватцем дорожньо-транспортної пригоди у Сновську, коли п’яний водій на легковому автомобілі врізався в паркан приватного будинку. Ця подія набула значного громадського розголосу. В ході засідання підсудний визнав, що в день аварії вживав алкоголь. Але при цьому заперечив, що знаходився за кермом машини. Він наполягав, ніби був пасажиром. Однак суд, опитавши чималу кількість свідків і вивчивши докази, визнав цього громадянина винним. Призначене покарання – позбавити права водіння транспортними засобами на 1 рік.
Також доволі складними і резонансними судовими засіданнями були ті, на яких обирався запобіжний захід (взяття під варту) для п’ятьох учасників злочинної групи. Вони підозрювалися в скоєнні розбійного нападу на сім’ю жителів Сновська. Перше засідання тривало до другої години ночі, друге – майже до четвертої. Двоє з тих, кого доставили правоохоронці до суду, були іноземцями. Їхній захист заявив клопотання про надання перекладача. Словом, всебічний і об’єктивний розгляд потребував значного часу.
– Про що може мріяти суддя?
– Про торжество справедливості. Зрештою, кожна людина має право на гарантований Конституцією захист. І хотілося б, щоб після судового засідання всі сторони процесу залишалися задоволені, визначаючи справедливість закону і правильність судочинства.
Розмовляв
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий