Про рідну гімназію, навчання в Польщі і європейські принципи життя читачам «Променя» розповіла 23-річна жителька Сновська Юлія Мудрицька.
– Ще коли я навчалася в ІХ класі, вчителька нашої гімназії Олена Буштрук ініціювала участь в одному цікавому конкурсі – для знавців іноземної мови. Стимулом за успішний виступ стала поїздка кількох гімназистів з нашого міста до Польщі. (У групі однолітків з Харкова та Миколаєва). Там ми в рамках освітньо-культурного обміну стали учасниками міжнародної молодіжної програми разом з болгарами та поляками. Майже тиждень я провела у Кракові, давній столиці польського королівства. Це місто мені дуже сподобалося. І тоді з’явилося бажання саме там продовжити навчання.
Повернувшись додому, я порадилася з батьками. Вони прихильно поставилися до моєї ідеї. Тож наступні два роки я відвідувала курси з вивчення польської мови у Чернігові й готувалася до вступу на спеціальність «Міжнародна торгівля» у Краківській академії імені А.Ф.Моджевського. Це приватний вищий освітній заклад, новий, відомий сучасними методиками викладання.
У Польщі студентський навчальний рік стартує 1 жовтня, а не 1 вересня. Власне, освітній процес відрізняється від українського. Він більш спеціалізований, супутніх предметів у програмі мало. Тобто зайвої завантаженості немає. Вивчається саме те, що пов’язане з обраною професією.
На лекціях було чимало іноземців, зокрема – українців. Хоча на факультетах медицини та бухгалтерського обліку усе ж таки переважали поляки. Причому навіть суто візуально я помічала, що з кожним роком кількість студентів з України збільшувалася.
На першому курсі обов’язковими вважалися заняття з фізкультури. На вибір пропонувалося відвідувати гімнастичний зал, аеробіку, басейн. А за додаткову платню – навіть їздити верхи на конях. Студентам, які серйозно займалися спортом і виступали на змаганнях, могли призначити стипендію.
На моєму факультеті вважалося пріоритетом вивчення всіх процесів, пов’язаних з розвитком Європейського Союзу. Мені запам’ятався старенький викладач історії ХХ сторіччя, який вимагав від студентів ідеальних знань з цього предмета. (До речі, за 4 роки навчання в академії я жодного разу навіть не чула, що хтось «купує» собі хороші оцінки. В академічному середовищі таке не прийнято).
На центральній площі Кракова.
У червні надходить час літньої сесії. Заліки складаються переважно у письмовій формі. А потім надходять канікули. На цей період переважна більшість студентів вирушає на підробітки. Офіціантом або кухарем у ресторані, розпорядником у готелі тощо. Хтось заробляє більш по-сучасному, роблячи переклади матеріалів з іноземної мови. Студентам у Кракові знайти роботу доволі легко, роботодавці йдуть назустріч, погоджуються на зручний графік. Хто добре навчається і має бажання – може через спеціальну програму поїхати на кілька місяців до Сполучених Штатів Америки і заробити грошей там. Одна знайома студентка їздила до Фінляндії - збирати ягоди.
Звісна річ, життя в Польщі має і певні складнощі. Спочатку мене трохи «напружувала» бюрократія під час оформлення документів на право проживання в цій країні. Певну проблему становило і повне оволодіння польською мовою. На рівень знання поляків з цього предмета вдалося вийти лише на другий рік перебування в Кракові. (Тобто розмовляти без акценту і швидко, грамотно писати).
За роки навчання я мала нагоду побувати у різних польських регіонах – на Балтійському узбережжі, у столиці – Варшаві. І лише зміцніла в своєму переконанні, що Краків – найкращий. Він великий, населення його складає майже мільйон осіб. Але разом з тим - затишний, з легкою атмосферою. Це історико-культурний центр, велика принада для туристів. Окремі маршрути трамваїв діють там навіть уночі. На старовинних вуличках панує аромат смачної випічки. А пачка хорошого морозива коштує на наші гроші менше десяти гривень. Якщо вести мову про тамтешній стиль життя, то він позначений усвідомленим ставленням поляків до таких понять, як ввічливість, акуратність та впорядкованість. Показовий факт: у мене двічі були випадки, коли губила у трамваї телефон. І коли потім дзвонила на свій номер, то люди, які їх знаходили, повертали все без жодних умов. Зрозуміло, що життя у Кракові не абсолютно ідеальне. Десь у спальних районах бешкетники розмальовують стіни будинків або перевертають смітники. Проте в цілому громадський порядок стабільний і не викликає особливих нарікань у місцевих жителів.
Після закінчення академії і отримання диплома бакалавра я планувала працювати десь в Європі. Але відчула, що мене щось невимовно сильно кличе в Україну. Можливо, вже надто довго жила далеко від дому і певна ностальгія далася взнаки. Також думала, що мої знання будуть затребувані на Батьківщині. Деякий час мала роботу в Києві, в рекламній агенції. Згодом розробила власний курс онлайн-уроків польської мови і тепер навчаю тих, хто збирається до Польщі або вже перебуває там. Все це – різний життєвий досвід, власний шлях у пошуку свого місця в світі. Не виключено, що колись знову поїду працювати до Європи, адже маю диплом європейського зразка. Хоча добре усвідомлюю: Україна – це дім, тут усе зрозуміле і близьке. І можна насолоджуватися кожною хвилиною, проведеною вдома. Зрештою, ми і самі маємо прагнути до того, щоб зробити наше життя таким же, як у Європі. Бо для цього тут є всі можливості. Українці нічим не гірші за поляків. Головне – вірити в себе, мати бажання навести лад у власній державі й наполегливо працювати. І тоді все у нас буде добре.
Наостанок хотіла б звернутися до нинішніх гімназистів. Цінуйте знання, які отримуєте в своєму навчальному закладі й шануйте вчителів. Я із великою вдячністю згадую уроки англійської мови Лариси Амельченко. Можливо, саме вони є моїм найбільшим надбанням за роки навчання в гімназії. Знання іноземної мови може допомогти будь-якій молодій людині відкрити перші двері у навколишній світ. Я це знаю з власного досвіду.
Записав Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий