Відійшов у минуле 2021-ий рік. Яким він запам’ятався з точки зору ведення бойових дій на Донбасі? Спочатку доцільно навести деякі статистичні дані.
По-перше, це повний рік дії так званого «всеосяжного перемир’я» і припинення вогню. Свідченням «успіху» такої політики є 2653 обстріли українських позицій, здійснених російськими військами. Це ще більше, ніж у попередньому, 2020-му році, коли «перемир’я» діяло близько п’яти місяців. На жаль, в боях загинули 80 військовослужбовців нашої армії. (У 2020-му полягло 55). Окупанти протягом минулого року 265 днів застосовували озброєння, заборонене «мирними» домовленостями. Це міномети калібрів 82 і 120 міліметрів, артилерію калібрів 100, 122 і 152 міліметри. За приблизними підрахунками, вороги використали при цьому близько 12 тисяч (!) мін і снарядів. А ще вони стріляли з гармат калібрів 30 і 73 мм, станкових і автоматичних гранатометів, запускали ракети ПТРК. Звісна річ, вели вогонь із різноманітної стрілецької зброї. За зазначений період російський контингент використав в загальному обчисленні залізничний ешелон боєприпасів. Вже ні в кого не виникає сумнівів, що все оте «добро» завозиться з військових баз, розташованих на території Росії. Тобто з магазинів «Воєнторг»...
По-друге, у 2021 році під обстріли російських терористів потрапили 15 населених пунктів, які знаходяться біля лінії фронту. Внаслідок чого постраждали цивільні люди. Вороги стріляли і по пунктах пропуску з української території на окуповану, зокрема – в Мар’їнці та Золотому.
По-третє, час «перемир’я» вороги використовують з вигодою для себе. Продовжують інженерне облаштування власних позицій, встановлюють нові мінні поля. Ведуть активну розвідку, зокрема – використовуючи безпілотні літальні апарати на кшталт «Орлана». Проводять систематичне навчання наявних підрозділів, доукомплектовуючи їх новобранцями. Загалом же інтервенти протягом 2021 року застосовували доволі ефективну тактику. Спочатку підвищили боєздатність своїх артилерійських дивізіонів, потім розвідали точне розташування українських військових об’єктів на фронті й предметно узялися за справу. Вони здійснили майже тридцять артнальотів на командні й тилові пункти управління наших підрозділів. Схема виглядала просто, але дієво: виїжджають, приміром, три самохідні артустановки «Гвоздика» на вогневу позицію. Наводяться за отриманими координатами і роблять перший залп. Надалі проводять коригування, випускають ще по 3 або 4 снаряди й хутко тікають у тил. Бо існує варіант, коли у відповідь щось «прилітає» з українського боку. На жаль, з огляду на «перемир’я» нашим військам інколи дозволяється лише реагувати на обстріли. А ось бити на упередження, коли ворожа техніка тільки-но з’являється, заборонено. А в такій ситуації зазвичай виграє той, у кого ініціатива.
Бойові дії на Донбасі поступово переходять на якісно вищий рівень. Фіксується все більша кількість випадків застосування ворогом безпілотної авіації, особливо – в небі над Луганською областю. Можливо, саме там відбудеться черговий наступ. З минулого літа почали з’являтися на висоті близько 6 кілометрів російські БПЛА ударного типу. Схоже, окупанти наразі просто «тестують» нашу систему протиповітряної оборони, бо до вогневих ударів ще не дійшло. Але це може статися будь-якого дня… Натомість Збройні Сили України торік уперше використали для удару по агресорах безпілотник «Байрактар» турецького виробництва. Нагадаємо: тоді кілька російських гармат «мирно» і цілком «по-братньому» обстрілювали українські позиції, а у відповідь з одного нашого БПЛА було скинуто невеличку керовану бомбу. Такий випадок викликав хвилю «праведного» обурення в Москві. Як це українці насмілилися щось зробити у відповідь? – дивувалися вірні слуги Путіна… Наразі «Байрактари» знаходяться на бойовому чергуванні, їх застосовують для ведення повітряної розвідки. Російська система радіолокаційного виявлення бачить, як вони підлітають, і повідомляє про небезпеку свої сухопутні війська. Тоді на позиціях агресорів спостерігається пожвавлення – вони ховаються по бліндажах. До речі, минулого року відзначилися наші оператори протитанкового ракетного комплексу «Стугна». Це – нова вітчизняна розробка, дуже перспективна. За її допомогою українські солдати «дістали» ракетою російську машину бойового постачання на відстані понад 5 кілометрів. Як то кажуть, знайте вороги і бійтеся.
Підсумувати вищенаведену статистику треба вельми промовистою цифрою: у 2021 році вдалося знищити більше трьох сотень російських військовослужбовців. Ще більша кількість надовго втратила здоров’я. Наша армія попри різноманітні труднощі та перепони воює краще за свого супротивника. З кожним роком у Російській Федерації знаходиться все менше бажаючих їхати на Донбас. Бо багато тих, хто раніше поїхав, повернулися додому в домовинах. Якщо проаналізувати майже восьмирічний період бойових дій, то співвідношення втрат нашої та російської армії складає 1:1,38. Тобто за кожну сотню наших військовослужбовців окупанти віддали 138 своїх. На цей показник сильно вплинув 2014 рік, коли Збройні Сили України лише вчилися воювати в нових умовах і зазнали відчутних втрат. Але коли вони набули досвіду, а забезпеченість війська значно поліпшилася – стан справ кардинально змінився. Тепер рахунок на нашу користь. Головна причина полягає в тому, що звичайний середньостатистичний український солдат справді воює краще, ніж середньостатистичний солдат російської армії. Зрештою, на боці наших захисників – правда і дух рідної землі. У відкритому бою їх ніхто не здолає.
Ведучи мову про нинішній стан української армії, необхідно згадати про ряд проблем. Недовиконується державне оборонне замовлення, пального у війська торік надійшло менше половини від потреби. Вже 2 роки правителі України не хочуть підвищувати зарплату всім солдатам та офіцерам. Існують негаразди у сферах забезпечення продуктами і обмундируванням. Скажімо, не дивиною є, коли у війська надходить маргарин в ящиках з написом «Масло». Або ще одна тривожна тенденція: останніми роками майже не виділялися кошти на закупівлю нових бронежилетів і шоломів, хоча старі засоби захисту вже не у дуже хорошому стані. Тому знову актуалізувалася волонтерська робота. У цій сфері враховано практику перших років війни і зосереджена робота на найважливіших напрямках. Бо в минулому, правду кажучи, траплялися дійсно прикрі випадки. Спостерігаючи за хвилею народного ентузіазму і щирою допомогою армії, деякі чини у тилових військових структурах міркували приблизно таким чином: «Мені потрібний нотбук, щоб на службі дивитися кінофільми і «рубитися» в комп’ютерні ігри. А ще – електрочайник в кабінет, новий стенд з фотографіями генералітету і набір ключів для машини. Піду скажу волонтерам – хай зберуть гроші». На жаль, інколи такі оборудки ставали можливими через довірливість і доброту громадських активістів. Але потім вони зрозуміли, що перемога кується не в місцях дислокації усіляких тиловиків, а десь у Пісках, під Широкиним або в Авдіївській промзоні. Відповідно, допомога почала спрямовуватися в бойові частини. Наочним прикладом такої діяльності є благодійний фонд «Повернись живим». Він приділяє увагу лише конкретним і надзвичайно важливим питанням забезпечення армії. Проводить силами своїх спеціалістів навчальні курси саперів (і видає комплекти спорядження для розмінування), артилерійських навідників (передаючи планшети зі спеціальною комп’ютерною програмою для швидких обчислень), снайперів (забезпечує оптичними приладами), операторів аеророзвідки (закуповує квадрокоптери). Також фонд розробив і постачає у війська тактичні комплекси спостереження за місцевістю телескопічного типу. (Щоб солдати не висовувалися з укриттів і не підставлялися під кулі снайперів). Усе дороге обладнання від фонду «Повернись живим» (тепловізори, БПЛА тощо) чітко обліковується і передається лише тим підрозділам, які знаходяться на фронті. Коли надходить час повертатися до пункту постійної дислокації, вони передають отримане майно тим, хто прибуває їм на зміну. В усьому треба підтримувати порядок. Бо є реальна історія, коли волонтери за майже сто тисяч гривень купили тепловізор й віддали «комусь в армії». А згодом виявилося, що той апарат забрав з собою один шнирь-солдат і вдома браконьєрствував з ним. Мерзота… Тому люди, допомагаючи Збройним Силам, довіряють репутації фонду «Повернись живим». Лише за грудень минулого року він передав армії різноманітного обладнання на 5 мільйонів 893 тисячі гривень. Зокрема – 48 тепловізорів, 9 квадрокоптерів, спорядження для снайпінгу, обладнання для тактичного оперативного центру механізованої бригади і мобільного пункту управління бригадної артилерійської групи, 14 планшетів для системи «Броня». Профінансовано виготовлення трьох мобільних комплексів спостереження (на 300 тис. грн). За 177 тисяч відремонтовано 77 тепловізорів і 3 теплоприціли. У фонді «Повернись живим» переконані, що вищезгадана допомога стане кісткою в горлянках наших ворогів і вбереже від смерті чимало захисників України. До речі, кількість підписників фонду в мережі «Фейсбук» перевищила 3 мільйони осіб. Безліч людей в країні та в світі у різний спосіб підтримують діяльність, спрямовану на допомогу армії. З найголовнішою метою – наблизити день перемоги України.
Наостанок треба відповісти нашим читачам, які останнім часом часто запитують: коли буде велика інтервенція Росії проти нашої держави? Відповідь дуже проста: точно це відомо лише одній людині в світі - Путіну. Він не визнає самого існування українського народу і принципово заперечує проти існування нашої держави. І робить усе можливе, щоб приєднати Україну до Росії. Чи може віддати наказ про новий військовий наступ? Може. Для цього вже майже все готове. Ще у 2014 році депутати парламенту у Москві дали дозвіл на введення російських військ на територію України. Але чи наважиться напасти знову? Чим сильніші ми і чим потужніше захищатимемося – тим менше шансів, що вороги влаштують нам велику війну. Бо вони звикли шматувати лише слабких і маленьких – Молдавію, Грузію чи ще когось подібного. У 2014 році місцеві посібники російських агресорів запитували у своїх очільників - коли ж уже Росія покладе край українству? А ті казали: почекайте трохи, ось закінчиться Олімпіада в Сочі, тоді Путін введе сюди війська й будете вже радіти. Однак склалося інакше – українці показали, що здатні чинити лютий опір планам загарбників. А народ наш з Божою поміччю може протистояти будь-якому тирану. Бо ми любимо свою Вітчизну, свободу, честь і справедливість. До речі, скоро розпочнеться зимова Олімпіада в Китаї. Вона завершиться наприкінці лютого. Можливо, тоді й активізуються на різних фронтах вороги. Але не варто боятися. Наша армія з народною підтримкою має достатньо сили, щоб вогнем та залізом зустріти окупантів. І, як сказано в одній старовинній молитві, «…перетворити їх на втечу». Треба лише вірити. І молитися Господу про перемогу.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий