Велика родина – це завжди щастя!

 Що найголовніше у світі для кожної людини? Звичайно – її родина. І яким би щасливим та закоханим не було подружжя, появи у сім’ї ще одного маленького життя чекають майже завжди. Дитина приносить парі нові й до того часу навіть незвідані емоції, згуртовує подружжя й перетворює його не просто в чоловіка та дружину, а в сім’ю. Катерина Озява та Юрій Кожановський із Тур’ї – яскравий приклад великої та щасливої родини. Адже разом вони виховують п’ятьох донечок та сина. 

Познайомилася пара лише кілька років тому. До цього часу кожен із них жив своїм життям, виховував власних дітей і навіть не здогадувався, як просте листування у соціальній мережі пов’яже двох зовсім різних людей у одну сім’ю. 

Катерина родом із Новгородсіверщини. Там у невеличкому селі проходило її дитинство та юність. Освіту здобувала у Чернігівському політехнічному інституті, а після його закінчення влаштувалася на молочний завод. Саме тоді сімнадцятирічна дівчина зрозуміла, що носить під серцем свого первістка – сина Олега. Через те, що поселити у гуртожитку молоду маму не схотіли, а знімати житло в Чернігові на той час можливості не було, довелося повернутися до рідного села. Роботи за спеціальністю там не було, тому жінка займалася виключно дитиною та господарством. Вже через п’ять років у Катерини народилася ще одна дитинка – донечка Юлія. Самотужки ростити та виховувати двох дітей стало складніше передусім з фінансової сторони. Тож, дізнавшись про вільну вакансію продавчині в сусідньому селі, жінка, довго не думаючи, влаштувалася на роботу. Там вона зустріла майбутнього чоловіка та вийшла заміж. Вже згодом у щасливого подружжя народжуються двійнята – Карина та Марина. Жінка не приховує, що той період був хоч і дуже щасливим, та складним. Особливо вночі, коли дівчатка прокидалися одночасно і одна хотіла спати, інша – їсти. І таких прикладів дуже багато. Щоправда, вдень було трохи легше – няньчитися з малечею допомагала бабуся. 

Зі своїм законним чоловіком жінка прожила вісім років. Далі – розлучення.

– Розійшлися мирно, без сварок та скандалів. Мабуть, просто почуття зникли, а обманювати одне одного і жити, немов нічого не сталося, ми не схотіли, - каже Катерина. 

Після декретної відпустки вона знайшла роботу в територіальному центрі і саме в той час познайомилася з Юрієм. В соціальній мережі. Жінці одразу  сподобалося спілкування з чоловіком. Воно було невимушене, приємне, а головне – з кожним днем вона розуміла, що вже сильно звикла до вранішніх повідомлень із побажаннями доброго ранку, і довгих вечірніх листувань. Обоє захотіли побачитися вживу. Незважаючи на далеку і дуже погану дорогу,  Юрій поїхав на Новгородсіверщину. 

– Про те, що у мене вже було чотири дитини,  Юрі сказала одразу, - згадує жінка. – Не бачила сенсу приховувати це, адже він мені дуже сподобався, а починати стосунки із брехні чи недосказаності не хотілося. Він, до речі, також самотужки виховував донечку Крістіну. 

До мене додому чоловік приїжджав лише кілька разів, а потім запропонував переїхати до нього в Тур’ю. Я погодилася. І ось вже більше двох років ми живемо разом, щоправда, неофіційно. 

Діти одразу знайшли спільну мову та подружилися, тим паче, між дівчатками різниця у віці була невеликою. 

Рішення народити шосту, спільну дитину виникло у чоловіка. Я також була не проти, бо велику, щасливу родину хотіла завжди. І ось у 2020 році у нас народилася Анастасія. 

Про кожного із дітей Катерина говорить із неймовірною любов’ю та гордістю в голосі.

– Найстарший та єдиний синочок Олег минулого року закінчив Тихоновицьку школу із золотою медаллю. Вступив на безкоштовне навчання до Чернігівського політеху, бо давно мріяв стати програмістом.  Оселився в гуртожитку. Там вже має чимало друзів, адже ще з дитинства був дуже товариський та дружелюбний. А ще він любить займатися спортом, особливо бігом. З легкої атлетики здобував чимало призових місць в області.

Юлія навчається у сьомому класі в Тур’янській школі. Вона зростає дуже доброю та трудолюбивою дівчинкою. Частенько допомагає мені по господарству, може і посуд помити, і в будинку прибрати. А останнім часом  береться допомагати і в приготуванні вечері. 

Карина та Марина – третьокласниці. З двійняток Карина трошки старша – на сім хвилин. За характером вона активніша за Маринку, допитливіша. Навчаються дівчатка непогано, обидві стараються. 

Крістінка – другокласниця. Вона – одна із найкращих у своєму класі. Вже отримує грамоти та подяки за навчання. У неї прекрасна пам’ять, яку вона перейняла від батька, а ще – жага до знань.

Настя вже починає промовляти перші слова та кожною своєю усмішкою зігріває серця нашої великої сім’ї.

На запитання: «Коли ж молоді батьки все встигають?» (Катерині 34, Юрію – 38 років), відповідають з усмішкою:

 – Чим більше справ, тим скоріше намагаєшся їх виконувати. Я весь час присвячую чоловіку, дітям, господарству. Юрій працює трактористом на одному із псп Сновщини. Після роботи він завжди допомагає мені та підтримує. Стараються допомагати і діти, особливо старші. Тож всі справи ми робимо гуртом, так і швидше, і веселіше. 

За словами господині, найголовніше – виховати їх Людьми з великої літери. Змалечку потрібно прививати в них такі людські якості, як доброта, простота, людяність, працелюбність. Адже цих простих, на перший погляд, людських рис так не вистачає зараз, у сучасному світі. А ще варто якомога частіше говорити з ними, слухати, проводити час та, звичайно ж,  любити. 

Тетяна ЛИТВИН

Фото з архіву родини