Подружжя Кононевичів з Кучинівки врятувало покинуте лелеченя

 

У  Кучинівці неподалік   вишки КиївСтар  є  гніздо лелеки. Щороку вони прилітають, виводять діток і восени збираються і відлітають в теплі краї. Хто каже, що лелеки залишають  парне число лелеченят, а а хто каже, що залишають стільки, скільки можуть годувати, а інших, немічних,  виштовхують з гнізда чи викидають. 

Так сталося і в цьому випадку: лелеченя впало і ходило по землі, безпорадне, покинуте. Але, слава Богу, живе, не ушкоджене, а буває, що в подібних ситуаціях  розбиваються, бо ще не вміють літати. Люди бачили, але додому боялись взяти. Ніхто не взяв. І от вранці сім`я Федора Дмитровича  і Наталії Іванівни Кононевичів побачила, що лелеченя ходить біля їх обійстя і пожаліла його. Поманила  до себе в двір,  і воно, голодне і покинуте,  розуміло, що треба шукати захисту саме тут. Так, ймовірно, природа влаштована, що і тварини і птиці довіряють людям. Спочатку  подружжя годувало його несоленим м`ясом, навіть одну жабку впіймли,  а потім  Федір Дмитрович  поїхав в магазин і купив йому риби салаки на 100 гривень. Словом, між ними   зав`язалась справжня дружба. На ніч лелеченя  закривають в хлів, бо  з курми воно ще не зовсім познайомилось й потоваришувало. Є в них два собаки і господар оберігає лелеку від собак.  Птиці потрібен спеціальний раціон, тому Федір Дмитрович каже  що, віддасть в добрі руки або шукатиме номер телефону  Менського зоопарку і  повезе туди. Про сім`ю  Федора і Наталії   можна сказати багато чого гарного: дружні, роботящі, мають справжніх  друзів, всім допомагають чим можуть, нікому не відмовляють. На початку липня Наталія Іванівна святкувала ювілей ­ 70 років, так їй торт величезний аж із Голландії прислали, а внученята з Іспанії косметику вислали, щоб бабуся завжди була молодою. Побільше б таких добрих людей  в світі було, тоді і світ ставав би добрішим, і, можливо, навіть війн не було.

 Ця історія з лелеченям є прямим доказом того, що любові і милосердя в житті все­таки більше, ніж зла.