вторник, 7 октября 2025 г.

У сто років капітан міліції Ганна Боркова не втрачає оптимізму і патріотизму

 

Ганна Онуфріївна Боркова народилася 19 вересня 1925 року у Сновську в сім’ї залізничника. Батько працював машиністом паровозу, мати була  домогосподаркою. У них на вулиці зростали одні хлопчаки, з котрими маленька Аня товаришувала, від котрих взяла у свій характер, хлопчачі манери і звички, їхню рішучість, сміливість, відчайдушність. А коли наше місто в 1943 році звільнили від фашистів, вона  17­літнє дівчисько, не роздумуючи і не вагаючись, записалася на курси радистів, для виконання бойового завдання в тилу ворога. Про наміри доньки воювати  з фашистами випадково дізнався батько, який сходив на курси (запис робився з 18 років) і з’ясував доньчину неправдиву інформацію про її вік. Вдома Аню чекали розбірки, сльози, побиття ременем і суцільний контроль за поведінкою.



Після війни, коли життя стало стабілізовуватися, Аня одного разу пішла на танці, де і зустріла свою долю – молодого офіцера­фронтовика. Він був військовим, а у Щорсі перебував у відрядженні, з якого мав повертатися у Сибір для проходження служби. Молодята зіграли весілля і вирушили, вже в якості чоловіка та дружини, в далекий край – в Омськ згодом – у Читу занесла її доля. Там Аня закінчила юридичний технікум, а чоловік отримав посаду слідчого з особливо важливих справ карного розшуку. Вона працювала у відділі кадрів, була на хорошому рахунку, але душею ніколи не розривалася з рідним містом, улюбленим Щорсом. Мріяла про переведення сюди на роботу, шукала різні варіанти здійснення цієї мрії.

 А коли нарешті отримала схвальну відповідь на останній з її численних запитів, коли їй з чоловіком знайшлося місце вдома, була на сьомому небі від щастя. Чоловіка було призначено слідчим з особливо важливих справ, а її – очільницею дитячої кімнати міліції. Роботу Ганні Онуфріївні довелося починати, як то кажуть, з чистого аркуша, оскільки до неї з підлітками по великому рахунку, ніхто серйозно до цього не працював. Щоб роботу налагодити, довелося їздити на консультації до обласного центру, читати багато літератури, радитися з різними фахівцями. У неї вийшло! Блискуче! Результативно, так добре, що на базі райвідділу почали проводити семінари, конференції з метою запозичення досвіду. Паралельно на Ганну Онуфріївну ще й обов’язки секретаря партійної організації поклали, доручили  в підпорядкування сорок чоловіків­міліціонерів, з якими мала організувати різні навчальні заходи, збори. Дисципліна і порядок при цьому були ідеальні, авторитет – бездоганний. Словом, все наче в її кар’єрному і особистому житті складалося добре, однак доля внесла свої   сумні  штрихи. 16­річним загинув її син­первісток, не дожив навіть до 60 років чоловік­фронтовик, а у доньки сильно захворіла дитина, її онука. Навантаження в міліції ставали такими, з якими справлятися не виходило, тож довелося правоохоронну систему змінити на аграрну, зокрема, обійняти посаду спеціаліста в управлінні сільського господарства. Також в її трудовій біографії було наше училище.

 Слабувала здоров’ям і її донька, котру Господь забрав до себе у 50 років. Юристом стала онучка. Мала вищу юридичну  освіту, престижну роботу в столиці України, де з`явився шанс працювати у Республіканському суді України (пройшла туди за конкурсним відбором),  де вона працює і тепер.   Полковником Нацгвардії є її чоловік, який нині мешкає в Києві. Туди, до речі, кликали жити і Ганну Онуфріївну у атмосферу всіх вигод, тепла й любові. Навіть квартиру собі сім’я підбирала з огляду на те, щоб, коли бабуся до них приїде, їй було зручно заходити й виходити надвір, легко дихати – на першому поверсі. Кімната окрема теж була для неї в повному порядку.

Між тим, Ганна Онуфріївна обрала  свою «осінь», свій поважний вік зустрічати у рідних стінах – ошатному маленькому будиночку поблизу депо, де завжди тепло і затишно. Взимку там мирно тріщать у грубці дрівцята, а навесні й влітку скрізь буяють квіти, розкошує яскрава зелень. Повсякчас до Ганни Онуфріївни в дім заходять люди, аби провідати, поговорити, навіть консультації юридичні отримати. І це в 100 років!

 До речі, Ганна Онуфріївна чудово справляється з усіма запитаннями і знає стільки, що ще повчитися треба! Інтелігентна, красива вродою і душею, ця жінка є взірцем незламності й стійкості духу. Навіть при нещодавніх переломах ніг (спочатку зламала одну, потім – другу) зуміла вистояти і не впасти духом. Регулярно провідує її і зять, котрий живе неподалік, кілька разів на тиждень надає допомогу соцпрацівниця, з якою у нашої героїні повна гармонія, телефонують, приїжджають кияни. Ганна Онуфріївна, як справжній капітан міліції, до всіх ставиться з увагою, чемно, всім щиро радіє. До речі, по паспорту день народження у неї  ­ 15 числа, але насправді всі роки відмічала його – 19, на Чудо за старим календарем.

 І цьогоріч, у свій 100­літній ювілей, офіційні вітання приймала минулого понеділка, а неофіційні – буде завтра, у п’яницю. У колі найрідніших, найближчих – своєї прекрасної сім’ї й надійних друзів. Редакція «Променя» долучається до всього циклу урочистостей і сьогодні з букетом й тортиком обов’язково до Ганни Онуфріївни навідається. Точно! Бо ми знаємо, що з ранньої юності й дотепер наша шанована довгожителька з районкою нерозлучна, тобто з нами. Дякуємо! З роси й води!

Комментариев нет:

Отправить комментарий